Рішення № 81476085, 10.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2019 року № 640/19416/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Качура І.А. за участі секретаря судових засідань Денисенко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Алко»доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участі представників сторін:

представник позивача, Глоба А.В.

представник відповідача, Павленко С.С..

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Алко» з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, (далі по тексту - відповідач ) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві №0055121404 від 30.10.2018 р в повному обсязі;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві №0055131404 від 30.10.2018 р в повному обсязі;

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2018 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень при справлянні податку на додану вартість, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними, та такими що підлягають скасуванню.

На думку позивача, твердження податкового органу щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами є безпідставними, оскільки у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовані податковий кредит та валові витрати за наслідками здійснення таких господарських відносин. Також позивач вказав, що чинне законодавство не ставить у залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від їх господарських та виробничих можливостей.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечував в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру. Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов'язань за договорами, а формально складені первинні документи спрямовані на отримання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що на підставі Наказу № 11275 від 17.07.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби України у місті Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Алко» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 18.11.2014р. по 31.03.2018р.

Згідно п. 1 висновків Акту за результатами документальної планової виїзної перевірки п. 44.1 ст. 44. п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 13 007 823 грн., в.т.ч. за березень 2018 року в сумі 13 007 823 грн., та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду всього у сумі 21 228 502 грн., в т. ч. за листопад 2017 року у сумі 4 390 060 грн., за грудень 2017 у сумі 4 609 157 грн., за січень 2018 у сумі 955 336 грн, за лютий 2018 у сумі 4 570 179 грн., за березень 2018 у сумі 6 703 770 грн.

На підставі висновків викладених в акті, контролюючим органом винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0055121404 від 30.10.2018 року, яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПКУ та застосовано нарахування суми завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 13 007 823 грн.;

- № 0055131404 від 30.10.2018 року, яким встановлено п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПКУ та збільшено суму грошового зобов'язання на 21 228 502 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 307 125,50 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправним та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того у відповідності до статті 134 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла в період, за який проводилась перевірка, об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених товарів, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих товарів.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що між ТОВ «Юнайтед Алко» та постачальниками ТОВ «АЛКО М» та ТОВ «САП ГРУПП» укладено договори поставки № 01/08 від 01.08.2017 р. та № 01/11 від 01.11.2017 р.

Згідно п. 1. вказаних Договорів поставки Постачальник (ТОВ «АЛКО М» та/або ТОВ «САП ГРУП») передає у власність Покупця (ТОВ «Юнайтед Алко»), а Покупець приймає і оплачує товар (алкогольні напої, далі - Продукція), на умовах визначених договорами.

Згідно п. 2 Договорів ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, що продається за даним Договором, узгоджується Сторонами при підписанні накладної (их) і вказується в ній (них). Продукція поставляється партіями. Партією Продукції є Продукція, зазначена в одній видатковий накладній (ТТН).

Відповідно п. 2.5. Договорів разом з Продукцією Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні документи:

- видаткову накладну,(із зазначенням асортименту, кількості, ціни та загальної вартості партії Продукції);

- товарно - транспортну накладну типової форми № 1- ТН/алкогольні напої/;

- документи, що підтверджують якість продукції, що поставляється (сертифікати відповідності, свідоцтво про визнання/декларація про відповідність, посвідчення про якість виробника).

Так відповідно до матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 01/08 від 01.08.2017 р. ТОВ «АЛКО М» на користь ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО» виписано наступні видаткові накладні: ВН 1453 від 03.08.2017 , ВН 1515 від 01.09.2015, ВН 1517 від 04.09.2017 , ВН 1824 від 22.09.2017, ВН 1833 від 25.09.2017, ВН 1847 від 26.09.2017, ВН 1861 від 27.09.2017, ВН 1878 від 28.09.2017, ВН 1833 від 29.09.2017, ВН 1905 від 02.10.2017, ВН 1964 від 16.10.2017, ВН 1963 від 16.10.2017, ВН 1971 від 17.10.2017, ВН 1980 від 18.10.2017, ВН 1984 від 19.10.2017, ВН 1991 від 20.10.2017, ВН 2011 від 23.10.2017, ВН 2018 від 24.10.2017, ВН 2073 від 01.11.2017, ВН 2081 від 02.11.2017, ВН 2082 від 02.11.2017, ВН 2087 від 03.11.2017, ВН 2088 від 03.11.2017, ВН 2095 від 04.11.2017, ВН 2096 від 04.11.2017, ВН 2103 від 06.11.2017, ВН 2104 від 06.11.2017, ВН 2109 від 07.11.2017, ВН 2118 від 08.11.2017, ВН 2119 від 08.11.2017, ВН 2125 від 09.11.2017, ВН 2126 від 09.11.2017, ВН 2135 від 10.11.2017, ВН 2134 від 10.11.2017, ВН 2142 від 11.11.2017, ВН 2143 від 11.11.2017, ВН 2154 від 13.11.2017, ВН 2188 від 16.11.2017, ВН 2189 від 16.11.2017, ВН 2185 від 16.11.2017, ВН 2198 від 17.11.2017, ВН 2197 від 17.11.2017, ВН 2195 від 17.11.2017, ВН 2228 від 21.11.2017, ВН 2229 від 21.11.2017, ВН 2240 від 21.11.2017, ВН 2241 від 22.11.2017, ВН 2252 від 23.11.2017, ВН 2253 від 23.11.2017, ВН 2260 від 24.11.2017, ВН 2261 від 24.11.2017, ВН 2315 від 30.11.2017, ВН 2352 від 16.12.2017, ВН 2354 від 16.12.2017, ВН 2353 від 16.12.2017, ВН 2360 від 18.12.2017, ВН 2359 від 18.12.2017, ВН 2361 від 18.12.2017, ВН 2366 від 18.12.2017, ВН 2368 від 19.12.2017 , ВН 2373 від 19.12.2017 ,ВН 2372 від 19.12.2017, ВН 2367 від 19.12.2017, ВН 2374 від 20.12.2018, ВН 2380 від 20.12.2017, ВН 2379 від 20.12.2017, ВН 2387 від 20.12.2017, ВН 2397 від 21.12.2017, ВН 2396 від 21.12.2017, ВН 2388 від 21.12.17, ВН 2401 від 21.12.17, ВН 2402 від 22.12.17, ВН 2409 22.12.17 ВН 2410 від 22.12.17, ВН 0102/01 від 02.01 18, ВН 0102/02 від 02.01.18, ВН 0102/02 від 02.01.18, ВН 0102/03 від 02.01.18, ВН 0103/01 Від 03.01.18 ВН 0103/02 від 03.01.18, ВН 0103/03 від 0301.18, ВН 0104/01 від 04.01.18, ВН 0104/02 від 04.01.18, ВН 0104/03 від 04.01.18, ВН 0105/01 від 05.01.18, ВН 0105/03 від 05.01.18, ВН 0105/02 від 05.01.18, ВН 0106/02 від 06.01.18, ВН 0106/01 від 06.01.18, ВН 0106/03 від 06.01.18 ВН 0109/01 від 09.01.18, ВН 0109/02 від 09.01.18 ВН 0109/03 від 09.01.18 ВН 0110/01 від 10.01 18, ВН 0110/02 від 10.01.18 ВН 0110/03 від 10.01.18, ВН 0111/01 від 11.01.18, ВН 0111/02 від 11.01.18, ВН 0111/03 від 11.01.18, ВН 0112/01 від 12.01.18, ВН 0112/03 від 12.01.18 ВН 0112/02 від 12.01.18, ВН 0113/01 від 13.01.18 ВН 0113/02 від 13.01.2018, ВН 0113/03 від 13.01.18, ВН 0115/01 від 15.01.18, ВН 0115/02 від 15.01.18, ВН 0115/03 від 15.01.18, ВН 0116/01 від 16.01.18, ВН 0117/01 від 17.01.18, ВН 0118/01 від 18.01.18, ВН 0119/01 від 19.01.18, ВН 0120/01 від 20.01.18, ВН 0123/01 від 23.01.18, ВН 0201/03 ВІД 01.02.18, ВН 0201/01 від 01.02.18, ВН 0201/02 від 01.02.18, ВН 0202/03 від 02.02 18, ВН 0202/02 від 02.02.18, ВН 0202/01 від 02.02.18, ВН 0202/02 від 03.02.2018, ВН 0203/02 від 03.02.18, ВН 0203/01 від 03.02.18, ВН 0205/03 від 0502 18, ВН 0205/02 від 05.02.18, ВН 0205/01 від 05.02.18 ВН 0206/02 від 06.02.18 ВН 0206/01 від 06.02.18, ВН 0207/01 від 07.02.18, ВН 0207/02 від 07.02.18 ВН 0207/03 від 07.02.18, ВН 0208/02 від 08.02.18, ВН 0208/03 від 08 02.18, ВН 0208/01 від 08.02.18 ВН 0209/01 від 09.02.18 ВН 0209/02 від 09.02.18, ВН 0209/03 від 09.02.18, ВН 0210/01 від 10.02.18 ВН 0210/02 від 10.02.18, ВН 0212/01 від 12.02.18, ВН 0213/02 від 13.02.18,ВН 0214/01 від 14.02.18,ВН 0215/01 від 15.02 18, ВН 0301/01 від 01.03.18, ВН 0302/01 від 02.03.2018, ВН 0303/02 від 03.03.18, ВН 0303/01 від 03.03.2018, ВН 0305/01 від 05.03.18, ВН 0306/01 від 06.03.18, ВН 0307/02 від 07.03.18, ВН 0307/01 від 07.03.18, ВН 0309/01 від 09.03.18, ВН 0309/02 від 09.03.18, ВН 0310/01 від 10.03.18, ВН 0310/02 від 10.03.18, ВН 0312/01 від 12.03.18, ВН 0312/02 від 12.03.18, ВН 0313/01 від 13.03.18, ВН 0313/02 від 13.03.18, ВН 0314/01 від 14.03.18, ВН 0314/02 від 14.03.18, ВН 0315/01 від 15.03.18.

Крім того, позивачем надано до суду копії ТТН виписані на підставі вищезазначених видаткових накладних.

Так відповідно до матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 01/11 від 01.11.2017 р. ТОВ «САП ГРУПП» на користь ТОВ «ЮНАЙТЕД АЛКО» виписано наступні видаткові накладні: ВН №27 від 18.11.17, ВН №26 від 18 11.17, ВН №28 від 18.11.17, ВН №30 від 20.11.17, ВН № 29 від 20.11.17, ВН №31 від 20.11.17, ВН №32 від 21.11.17, ВН №33 від 25.11.17, ВН №34 від 25.11.17, ВН №36 від 27.11.17, ВН №35 від 27.11.17, ВН №38 від 28.11.17, ВН №37 від 28 11.17, ВН №40 від 29.11.17, ВН № 39 від 29.11.17, ВН № 41 від 30.11.17, ВН № 1201/1 від 01.12.17 ВН № 1201/37 від 01.12.17 ВН № 1201/38 від 01.12.17 ВН № 1201/39 від 01.12.17 ВН № 1202/01 від 02 12.17 ВН № 1202/02 від 02.12.17 ВН № 1202/03 від 02.12.17 ВН № 1202/04 від 02.12.17 ВН № 1204/01 від 04 12.17 ВН № 1204/02 від 04 12.17 ВН № 1204/03 від 04 12.17 ВН № 1204/04 від 04 12.17 ВН № 1205/01 від 05.12.17 ВН № 1205/03 від 05.12.17, ВИ № 1205/02 від 05.12.17 ВН № 1205/04 від 05.12.17 ВН № 1206/01 від 06.12.17 ВН № 1207/01 від 07.12.17 ВН № 1208/01 від 08.12.17 ВН № 1209/01 від 09.12.17 ВН № 1211/01 від 11.12.17 ВН № 1212/01 від 12.12.17 ВН № 1213/01 від 13.12.17 ВН № 1214/01 від 14.12.17 ВН № 1215/01 від 15.12.17 ВН № 1216/02 від 16.12.17 ВН № 0316/01 від 16.03.18 ВН № 0317/01 від 17.03.18 ВН № 0317/02 від 17.03.18 ВН № 0319/01 від 19.03.18 ВН № 0319/02 від 1903.18 ВН № 0320/01 від 20.03.18 ВН № 0321/01 від 21 03.18 ВН № 0322/01 від 22.03.18 ВН № 0323/01 від 23.03.18 ВН № 0324/01 від 24.03.18 та на підставі зазначених видаткових накладних складено відповідні ТТН.

Між тим, згідно п.п. 3.1.3.2 п. 3.1.3 описової частини Акту, Відповідач вказує, що укладені між Позивачем та постачальниками ТОВ «САП ГРУПП» та ТОВ «АЛКО М» договори, підписані видаткові накладні не опосередковувалися фактичним виконанням господарських операцій, що призвело до завищення від'ємного значення податкового кредиту за період з серпня 2017 року по березень 2018 року на загальну суму 34 236 325 грн.

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Зокрема, згідно з інформацією зазначеною у ТТН, адреса місця навантаження товару у ТОВ «АЛКО М» є : м. Дніпро, вул. Лоцманський узвіз, 4Л, та у ТОВ «САП ГРУПП» м. Дніпро, вул. Дніпросталевська, 11 А.

Як зазначив позивач, постачальники ТОВ «АЛКО М» та ТОВ «САП ГРУПП» для здійснення задекларованих господарських операцій використовують залучені основні фонди, що підтверджується договорами оренди:

1) ТОВ «САП ГРУП» орендує вказане в ТТН місце навантаження товарів згідно Договору оренди № 10 від 28.09.2017 р. ;

2) ТОВ «АЛКО М» орендує вказане в ТТН місце навантаження товарів згідно Договору оренди № 01 /06/17-01 від 01.06.2017р. ;

Крім того місця навантаження вказані в ТТН постачальників ТОВ «АЛКО М» та ТОВ «САП ГРУПП» підтверджуються, довідками про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Згідно, Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 251 від 28.05.2002 року довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру місць зберігання видаються органами ДФС України у разі відповідності місць зберігання вимогам чинного законодавства України.

З матеріалів наданих позивачем, судом встановлено, що дійсність місця навантаження постачальника ГОВ «АЛКО М» підтверджується Довідкою про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру Серія АП № 185746 виданою органами ДФС України ТОВ «АЛКО М» про внесення місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв, що знаходяться за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Лоцманський узвіз, 4Л, до Єдиного державного реєстру 22.06.2017 р. за № 04160115848.

Довідка видана на підставі Ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту) № 100526 від 07.06.2017 р.

Між тим, дійсність місця навантаження постачальника ТОВ «САП ГРУПП» підтверджується Довідкою про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру Серія А11 № 146018 виданою органами ДФС України ТОВ «САП ГРУПІ!» про внесення місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв, що знаходиться за адресою : Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Дніпросталевська, 11А, до Єдиного державного реєстру 24.10.2017 р. за № 04160116030.

Довідка видана на підставі Ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та пері (без додавання спирту) № 100552 від 13.10.2017 р..

Однак, відповідачем на підставі податкової інформації щодо контрагентів позивача зроблено висновок, що операції здійснені ТОВ «Юнайтед Алко» за звітний період не мали реального товарного характеру, не встановлено наявності у контрагента матеріальних та трудових ресурсів, які є об'єктивно необхідними для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим, суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд зазначає, що первинні бухгалтерські та податкові документи, які складені з дотримання закону і не були визнані судами нікчемними, документально підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з його контрагентами, що призвело до реальних змін майнового стану платника податків. На час виписки податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість. Таким чином, підприємство обґрунтовано віднесло суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи (поставляють йому товари, надають послуги).

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

До того ж слід зазначити, щодо реальності операцій та використання результатів придбаних послуг/виконаних робіт у власній господарській діяльності.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання саме цих операцій.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит чи формування валових витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, суд вважає, що операції позивача з контрагентом є підтвердженими, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 593 151,77 грн, відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, зазначена сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Алко» (03113, м.Київ, вул. Полковника Шутова, б.9А, оф. 523) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві №0055121404 від 30.10.2018 р. в повному обсязі

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві №0055131404 від 30.10.2018 р. повному обсязі.

Стягнути на користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судовий збір у розмірі 593 151,77 грн (п'ятсот дев'яносто три гривні сто п'ятдесят одна тисяча 77 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя І.А. Качур