Рішення № 81475806, 26.04.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/403/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердянського прикордонного загону (військової частини 1491) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Бердянського прикордонного загону (в/ч 1491), в якому просить визнати протиправними дії Бердянського прикордонного загону (в/ч 1491) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 5 серпня 2016 року по 3 липня 2017 року та невиплати компенсації втрат доходу у зв'язку з утриманням суми податку на доходи фізичних осіб з грошової компенсації замість належного речового майна, зобов'язати Бердянський прикордонний загін (в/ч 1491) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 5 серпня 2016 року по 3 липня 2017 року, та компенсацію втрат доходу у зв'язку з утриманням суми податку на доходи фізичних осіб з грошової компенсації замість належного речового майна в розмірі 4309,78грн. У разі винесення рішення на користь ОСОБА_1 зобов'язати Бердянський прикордонний загін (в/ч 1491), подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою від 27.03.2019 відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін, поновлено позивачу строк звернення до суду, звільнено від сплати судового збору.

22.03.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Бердянського прикордонного загону з витребуваними судом документами. У відзиві на позовну заяву вказано про те, що відповідно до ч. 2 п. 11 Положення про орган охорони державного кордону, Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15.02.05 № 116, фінансування видатків та забезпечення діяльності органу охорони державного кордону здійснює Адміністрація Держприкордонслужби України. Бюджетних асигнувань на виплату індексації за вказаний позивачем період, а також по теперішній час до Бердянського прикордонного загону не надходило, що унеможливлює провести відповідні фінансові розрахунки, згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" з позивачем. Індексація проводиться у межах виділеного бюджету, діюче законодавство не дозволяє відповідачу виходити за рамки бюджетних асигнувань для нарахування ти виплати індексації позивачу. Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, відповідач не мав права здійснити такі заходи (щодо виходу за межи бюджетного асигнувань) без відповідних імперативних норм права, які дозволяють або зобов'язують до таких дій. Позивач виключений із списків особового складу та отримав повний розрахунок при вибутті з прикордонного загону 03 липня 2017 року, тому позивачем пропущено строки звернення до адміністративного суду, так як строк звернення до суду встановлено у місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Сплата (утримання) з позивача прибуткового податку 18% у розмірі 4309,78 грн. цілком відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з того, що оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі військовослужбовців, врегульовано розділом 4 Податкового кодексу України (далі), статтею 165 якого, на момент здійснення виплати ОСОБА_1 не передбачено звільнення від оподаткування податком на доходи фізичних осіб грошової компенсації, яка виплачується військовослужбовцям, що звільняються у запас або у відставку за не отримане майно. Оскільки після звільнення у запас або у відставку фізична особа-платник податку не виконує обов'язків військової служби, дохід у вигляді грошової компенсації за не отримане речове майно включається до складу загального місячного оподаткованого доходу платника податку згідно з п.п. 164.2.20 п. 164.2 статті 164 ПКУ, як інші доходи та оподатковується на загальних підставах.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд встановив, що ОСОБА_1 у період з 5 серпня 2016 року по 3 липня 2017 року проходив військову службу за контрактом в Бердянському прикордонному загоні.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 30 червня 2017 року № 64-ос припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини у запас підполковника ОСОБА_1 (підпункт "ґ" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"). Наказом начальника Бердянського (8) прикордонного загону від 3 липня 2017 року № 488-ос, підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення.

Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 було нараховано суму компенсації за неотримане речове майно в розмірі 23943,24грн., з них: утримано військовий збір - 359,15грн. та ПДФО - 4309,78грн., перераховано на картковий рахунок за вирахуванням податків та зборів 19274,31грн.

Позивач стверджує про те, що відповідачем протиправно не було здійснено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 5 серпня 2016 року по 3 липня 2017 року та незаконно утримано податок з доходів фізичних осіб 18% в сумі 4309,78 грн.

На звернення позивача до Бердянського прикордонного загону йому було надано відповідь листом від 7 лютого 2019 року № 11/А-З, в якій відповідачем зазначено, що у 2016 та 2017 роках бюджетних асигнувань на проведення індексації не було передбачено, додаткові бюджетні асигнування на проведення індексації не виділялись, нарахування та виплата індексації особовому складу прикордонного загону у 2016 та 2017 роках не проводилась. Заборгованості з виплати індексації немає.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими актами (далі - Закон № 2011-XII). Зокрема, норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначають основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлюють єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантують військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За приписами ч.1-ч.4 ст.9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМ України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

У відповідності до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282- XII). Так, статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078). Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 2016 року - 103 відсотка).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, тобто фактично є підвищенням заробітної плати (грошового забезпечення), а отже по суті є заробітною платою. Відповідно до вимог чинного законодавства, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Водночас Порядком № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно- правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Статистичні дані свідчать про те, що за період, за який позивач просить нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Так, у серпні 2016 року індекс становив 99,7%, вересень 2016 року - 101.8%, жовтень 2016 року - 102,8%, листопад 101,8%, грудень 2016 року - 100,9%, січень 2017 року - 101.1 %, лютий 2017 року - 101,0, березень 2017 року - 101.8%, квітень 10,9%, травень 101,3, червень 2017 року 101,6%.

А судячи по довідці про доходи ОСОБА_1, яку надав відповідач суду. індексація грошового забезпечення не нараховувалась, а тому і не виплачувалась.

Отже, вимоги про визнання протиправними дій Бердянського прикордонного загону (в/ч 1491) щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 5 серпня 2016 року по 3 липня 2017 року є правомірними та такими, що підлягають задоволенню, тому підлягають задоволенню і похідна вимога щодо зобов'язання Бердянський прикордонний загін (в/ч 1491) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 5 серпня 2016 року по 3 липня 2017 рок.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій щодо невиплати компенсації втрат доходу у зв'язку з утриманням суми податку на доходи фізичних осіб з грошової компенсації замість належного речового майна, та зобов'язання Бердянський прикордонний загін (в/ч 1491) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходу у зв'язку з утриманням суми податку на доходи фізичних осіб з грошової компенсації замість належного речового майна в розмірі 4309,78грн. суд прийняв до уваги наступне.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 було нараховано суму компенсації за неотримане речове майно в розмірі 23943,24грн., з них: утримано військовий збір - 359,15грн. та ПДФО - 4309,78грн., перераховано на картковий рахунок за вирахуванням податків та зборів 19274,31грн.

Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведеного КМ України 16.03.2016р. прийнято постанову № 178, якою затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Згідно з пунктами 2-5 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, Міністерством внутрішніх справ, Головним управлінням Національної гвардії, Служби безпеки України, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року.

Відповідачем надана суду довідка-розрахунок № 544 від 10.07.2017, відповідно до якої позивачу належить 24431 грн. 81 коп. суми за неотримане речове майно, з цієї суми податок на доходи фізичних осіб становить 4398 грн. 26 коп. (18%), військовий збір 366 грн. 48 коп. (1,5 %).

Відповідно до п.1.9 розділу 1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затв. наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008р., військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.

В даному випадку, ОСОБА_1 був виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 05.07.2017 наказом начальника 8 прикордонного загону від 03.07.2017 № 488-ос.

Сума грошової компенсації за мінусом ПДФО та військового збору в розмірі 19274 грн. 31 коп. була нарахована наказом від 22.09.2017 № 672-ос, та перерахована позивачу на картковий рахунок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 року № 375) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби , що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (пункт 3 Порядку № 44).

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункту 5 Порядку № 44).

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

При цьому Податковий кодекс України не містить вичерпного переліку сум допомог, компенсацій, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Тобто, така компенсація здійснюється у розмірі фактично сплаченого податку на доходи фізичних осіб, що утримується з доходів такої категорії громадян, та в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених основними розпорядниками коштів у Державному бюджеті України.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України).

Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, при цьому суми податку з доходів фізичних осіб спрямовується виключно на виплату компенсації витрат доходів цієї категорії громадян. Розрахунок з даними особами на день їх звільнення зі списків особового складу військової частини повинен бути здійснений в повному обсязі.

Аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що право на виплату грошової компенсації замість належного речового майна виникає у військовослужбовців, які проходять військову службу; належна військовослужбовцям, грошова компенсація замість належного речового майна повинна бути виплачена на день їх виключення із списків особового складу; грошова компенсація замість належного речового майна, виплачена військовослужбовцям всупереч пункту 293 Положення після їх звільнення зі служби, не може бути оподаткована.

В даному випадку грошова компенсація замість належного речового майна, виплачена позивачу всупереч п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115, після його звільнення зі служби, не з його вини, а внаслідок зволікання відповідача, тому не може бути оподаткована у зв'язку з тим, що право позивача по справі на грошову компенсацію замість належного йому речового майна на день звільнення з військової служби виникло саме у зв'язку із проходженням позивачем даного виду публічної служби, тому на позивача поширюється дія пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, держава повністю компенсує податок на доходи фізичних осіб військовослужбовцям, тобто, вони його фактично не сплачують. Коли військовослужбовець звільняється зі служби, то на день виключення його зі списків особового складу військової частини він має бути повністю забезпечений грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням , тобто, його мають повністю розрахувати в останній день служби. Це підтверджує й факт порушення відповідачем обов'язку з виплати позивачу суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошової компенсації за неотримане речове майно, при звільненні. У день виключення позивача зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, відповідач провів неповні розрахунки та нарахував не всі компенсаційні виплати, незаконно утримавши податок з доходів фізичних осіб 18% в сумі 4309,78грн.

Посилання відповідача на приписи ПК України суд вважає є необґрунтованими, згідно з п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, одержаних військовослужбовцями, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Це означає що податок нараховується і відразу в повній мірі відшкодовується, проще кажучи, просто не стягується з військовослужбовця. Крім того, в ПК України зазначається формулювання "у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби", тоді як в пункті 3 Порядку № 44 , який є підзаконним номративно-правовим актом, вже вказане інше формулювання "під час проходження служби". Отже, норма Податкового кодексу України, тобто, закону, не містить умови щодо обов'язкового перебування військовослужбовця на військовій службі при відшкодуванні компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, а лише вказує на ту обставину, що сума податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, повинна бути одержаною військовослужбовцем у зв'язку з виконанням ним обов'язку несення служби. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно - правовими актами, які закріплені на конституційному рівні, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, дії відповідача не узгоджуються із задекларованою гарантією держави, спрямованою на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців у розумінні Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Посилання відповідача про пропущення строку для подання позову суд вважає необґрунтованим. Згідно з частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. За таких обставин індексація грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється у встановленому законодавством порядку, а саме: у порядку Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078, а також є складовою частиною грошового забезпечення і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, позивач має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відповідно до п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року передбачено, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат. Більше того, як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012). Так, Конституційний суд України у рішеннях № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року та № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року чітко вказав, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь- яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуваннях усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо вимог позивача, заявлених в порядку ст. 382 КАС України, відносно встановлення судового контролю суд зазначає, що в силу положень ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зазначене є правом суду, а не обов'язком, водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення. Таким чином, у даному випадку суд не знаходить підстав для застосування приписів ст. 382 КАС України щодо встановлення судового контролю, шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_1.

Визнати протиправними дії Бердянського прикордонного загону (в/ч 1491) Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 5 серпня 2016 року по 3 липня 2017 року та невиплати компенсації втрат доходу у зв'язку з утриманням суми податку на доходи фізичних осіб з грошової компенсації замість належного речового майна.

Зобов'язати Бердянський прикордонний загін Азово-Чорноморського управління Державної прикордонної служби України (в/ч 1491) (71116, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Північна, 17а, код ЄДРПОУ 14321848) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( (ІПН НОМЕР_1) індексацію грошового забезпечення за період 5 серпня 2016 року по 3 липня 2017 року.

Зобов'язати Бердянський прикордонний загін Азово-Чорноморського управління Державної прикордонної служби України (в/ч 1491) (71116, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Північна, 17а, код ЄДРПОУ 14321848) виплатити ОСОБА_1 ( (ІПН НОМЕР_1) компенсацію втрат доходу у зв'язку з утриманням суми податку на доходи фізичних осіб з грошової компенсації замість належного речового майна в розмірі 4309 грн. 78 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 106030000