Рішення № 81475773, 28.03.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 березня 2019 року м. Рівне №460/3212/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 доРівненської митниці Державної фіскальної служби скасування рішення та картки відмови, -В С Т А Н О В И В:

27.12.2018 ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Рівненської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06.12.2018 № UA204000/2018/000982/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2018/01008.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 05.02.2019 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.02.2019.

Ухвалою суду від 28.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.03.2019.

В судовому засіданні 28.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно з позовною заявою та поясненнями представника позивача в судовому засіданні позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач, за наявності усіх документів, звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за ціною договору (контракту) щодо транспортного засобу, який імпортується (основний метод). Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів договір та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. Просив позов задовольнити повністю.

Згідно з відзивом на позовну заяву (а.с.71-78) та поясненнями представника в судовому засіданні, сторона відповідача позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що документи містять розбіжності, зокрема: в поданому до митного оформлення рахунку на партію товару від 14.11.2018 зазначено, що транспортний засіб пошкоджено і двигун несправний, однак на фізичному огляді таких дефектів виявлено не було, а сам транспортний засіб переміщався самоходом; долучена квитанція, що подана на підтвердження вартості товару не містить усіх відомостей, що ідентифікують оцінюваний транспортний засіб та на ній відсутні реквізити банку; у поданій на вимогу органу доходів і зборів копії митної декларації країни відправлення від 30.11.2018 зазначено номер рахунку, який до митного оформлення не надано, та який не кореспондується із рахунком на партію товару від 14.11.2018, що подавався разом з МД. При цьому, митниця володіла інформацією, яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості транспортного засобу, позаяк за даними періодичного видання: електронний довідник SuperSHCWACKE 12/2018 від 11.12.2018, вартість такого транспортного засобу становить 2906 EUR, що перевищує заявлену до митного оформлення. Тому, відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації, на яку декларантом було надано відмову в наданні додаткових документів. Вважає оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

01.12.2018 позивачем ввезено на митну територію України транспортний засіб, що підтверджується актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2018/317719 від 01.12.2018 (а.с.11).

03.12.2018 декларантом позивача оформлено та подано відповідачу митну декларацію №UA204010/2018/226642, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар: транспортний засіб - легковий автомобіль марки PEUGEOT моделі 407 з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_2 (бувший у використанні), країна відправлення/експорту - Литва, загальною вартістю 1400 EUR, за методом визначення митної вартості - 1 (за ціною договору) (а.с.94-95).

Для митного оформлення відповідачу було подано, зокрема, такі документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №09SG16724 від 20.04.2018 (а.с.14); рахунок-фактуру (що має силу договору купівлі-продажу) №б/н від 14.11.2018 (а.с.13,114-115), яким визначена його вартість на рівні 1400 Є/вро; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу (а.с.48). Митницею складено акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 03.12.2018 (а.с.46).

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що такі документи не містять достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості. Враховуючи цю обставину, митний орган зобов'язав позивача надати додаткові документи: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; копію експортної митної декларації; висновки експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням його технічного стану, терміну експлуатації, його комплектації, пробігу.

Декларант позивача супроовідним листом №066 від 03.12.2018 подав відповідачу додаткові документи, а саме (а.с.53,100):

документ, що підтверджує сплату вартості товару б/н від 14.11.2018 (а.с.43,56,101);

інформацію про вартість КТЗ згідно з інформацією на сайті https://mobile.de від 03.12.2018 (а.с.47);

висновок про вартість характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією - Звіт №1-1218 від 05.12.2018 (а.с.15-42, 84-93 )та довідка №03/12/2 від 03.12.2018 (а.с.45);

копію митної декларації країни відправлення №18TLC0100EK15D050 від 30.11.2018 (а.с.44, 49,99).

Супроовідним листом №067 від 05.12.2018 декларант позивача повідомив відповідача, що інші додаткові документи подаватися не будуть (а.с.57,98).

06.12.2018 Рівненською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2018/000982/2 по митній декларації №UA204010/2018/226642, за яким митну вартість легкового автомобіля марки PEUGEOT моделі 407 з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_2 (бувшого у використанні), країна відправлення/експорту - Литва, збільшено з 1400 EUR до 2906 EUR (а.с.54).

В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що у поданих до митного оформлення документах відсутні належні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті за товари), а саме: "заявлена вартість згідно з наданим рахунком на партію товару №б/н від 14.11.2018 становить 1400 EUR. Поряд з тим, враховуючи електронний довідник SuperSHCWACKE 12/2018 середньостатистична вартість оцінюваного КТЗ складає 2906 EUR".

Саме ця інформація і зазначена, як інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу.

З огляду на ненадання усіх додаткових документів, витребовуваних митницею, відповідачем було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей (електронний довідник SuperSHCWACKE 12/2018 від 06.12.2018 із застосуванням другорядного (резервного) методу. Для визначення митної вартості транспортного засобу митний орган використав наказ ДМСУ від 13.10.2006 №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів", наказ ДФСУ від 11.09.2015 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України" та довідкову інформацію з електронного довідника SuperSHCWACKE.

При цьому, у зазначеному рішенні митним органом вказано про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості (статті 58-63 Митного кодексу України) у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України) та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості (статті 62, 63 Митного кодексу України).

Відповідно до цього, 06.12.2018 Рівненською митницею ДФС винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2018/01008, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA204010/2018/226642 від 03.12.2018 (а.с.55). Причиною відмови зазначено наступне: "Митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребовуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України". Для можливості проведення митного оформлення вказано на проведення декларування, здійснивши коригування митної вартості відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2018/000982/2 від 06.12.2018.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, частиною 1 статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частини 2-3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина 4 статті 57).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень частини 3 статті 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

А відповідно до частини 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що декларант не надав усіх додаткових документів витребовуваних митницею, а саме: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; копію експортної митної декларації; висновки експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням його технічного стану, терміну експлуатації, його комплектації, пробігу.

Разом з тим, судом встановлено, а відповідачем визнано, що усі основні і додаткові документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів, тобто ті, які визначені у частинах 1-2 статті 53 Митного кодексу України, декларант позивача митному органу надав.

Так, за змістом рахунку-фактури від 14.11.2018, що має силу договору купівлі-продажу, укладеного у місті Таураге (Литва) між ЗАТ "Ерландо" (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець), продавець продає легковий автомобіль марки Peugeot 407, 2006 року випуску, НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3 за ціною 1400 EUR (а.с.113-115).

Таким чином, зазначеним договором в повній мірі підтверджено митну вартість товарів на рівні 1400 EUR. При цьому зазначену митну вартість підтверджено і додатковими документами, зокрема, платіжним документом б/н від 14.11.2018, звітом №1-1218 від 05.12.2018 та копією митної декларації країни відправлення №18TLC0100EK15D050 від 30.11.2018.

В графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів вказано, що до митного оформлення згідно МД надано рахунок на партію товару №б/н від 14.11.2018, в якому зазначено, що транспортний засіб пошкоджено і двигун несправний, можуть бути і інші дефекти, однак, при фізичному огляді, що підтверджено актом фізичного огляду КТЗ від 03.12.2018 №б/н та фото товару, таких дефектів не виявлено; при цьому, транспортний засіб переміщався самоходом, що ставить під сумнів дефект його двигуна (а.с.54 на звороті).

Разом з тим судом встановлено, що в рахунку-фактурі №б/н від 14.11.2018 не зазначено, що двигун несправний, натомість вказано що двигун з дефектом (а.с.114-115).

У звіті №1-1218 про оцінку колісного транспортного засобу від 05.12.2018 міститься акт огляду та ідентифікації КТЗ, яким зафіксовано, що на двигуні наявні сліди мастила (а.с.21).

Таким чином зазначені сумніви відповідача не можуть бути прийняті судом як обґрунтовані та підставні.

Також в графі 33 зазначено, що у поданій на вимогу органу доходів і зборів копії митної декларації країни відправлення від 30.11.2018 №18TLC0100ЕК15D050 зазначено номер рахунку №2749, який до митного оформлення не надано. З огляду на це, копія митної декларації країни відправлення не прийнята відповідачем до уваги.

Разом з тим, митна декларація країни відправлення в повній мірі дозволяє ідентифікувати як учасників імпортної операції, так і відповідний транспортний засіб, і жодних розбіжностей з декларацією, поданою до митного оформлення позивачем не містить. Більше того, зазначеною митною декларацією країни відправлення в повній мірі підтверджено ціну транспортного засобу на рівні 1400 Євро (а.с.49).

Також в графі 33 зазначено, що наведені відомості щодо вартості КТЗ за поданим звітом органом доходів і зборів не було взято до уваги через неточності у ньому, зокрема експертом-товарознавцем при оцінці КТЗ використано бюлетні Автотовароведа за жовтень 2018 року, у яких жоден з таких технічних характеристик КТЗ як об'єм двигуна, потужність двигуна, пробіг КТЗ, а за окремими бюлетнями і рік виготовлення, тощо, не кореспондуються із аналогічними характеристиками оцінюваного КТЗ.

Суд зауважує, що звіт складено сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності, і в установленому порядку ніким не оспорено та не скасовано, а відтак підстав не брати його до уваги у відповідача не було. При цьому, зазначеним звітом в повній мірі підтверджено заявлену позивачем митну вартість транспортного засобу.

Також в графі 33 зазначено, що згідно повідомлення декларанта від 03.12.2018 №066 до митного оформлення додатково надано документ, який кореспондовано декларантом як платіжний документ, що підтверджує вартість товару (квитанція) від 14.11.2018, у якому відсутні реквізити банку. Поряд з тим, така квитанція не взята митним органом до уваги, з покликанням на те, що вона не містить усіх відомостей (vin-код тощо), що ідентифікують оцінюваний КТЗ, а отже її не можливо поширити на імпортований транспортний засіб.

Однак суд зауважує, що вказана квитанція була надана позивачем як додатковий до рахунку-фактури документ, а не основний розрахунковий документ.

Таким чином, усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є необґрунтованими та надуманими.

Жодних розбіжностей чи суперечностей подані позивачем документи не містили і зворотного відповідачем не доведено.

Слід зауважити, що фактичною підставою для сумнівів відповідача у правильності визначення позивачем митної вартості товарів слугувала інформація, наявна у періодичному виданні довіднику Schwackeliste, про що прямо вказано у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості.

Разом з тим, в частині 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Враховуючи викладене, інформація з довідника Schwackeliste не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, право митниці на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині 2 статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в довідниках мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу та рівнем вартості такого транспортного засобу по довіднику, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Отже, відповідно до наявних у справі доказів, відповідач не мав передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України підстав на витребування у позивача додаткових документів.

При вирішенні адміністративного спору суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, що наведена у постановах №№21-56а10, 21-76а10, 21-213а11, 21-418а11, 21-245а12 від 21.01.2011, від 07.02.2011, від 14.11.2011, від 06.02.2012 та від 11.09.2012 (відповідно), за якою, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Відповідач зазначав, про те, що в процесі консультацій декларанту було повідомлено про відсутність інформації щодо ціни угоди ідентичних та подібних товарів, наданих на експорт в Україну та про відсутність інформації щодо розрахунку митної вартості, а тому ним дотримано послідовність вибору останнього (резервного) методу визначення митної вартості. Разом з тим, саме по собі повідомлення про відсутність інформації не доводить факту проведення митним органом процедури консультацій, оскільки така процедура передбачає обмін інформацією, а не сповіщення декларанта про причини обрання останнього методу.

У постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, стороною відповідача не доведено і обґрунтованість власних розрахунків, ні нормативно, ні фактично (оскільки не використано інформації, вказаної у актах про проведення фізичного огляду товарів).

За правилами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А в силу вимог частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що Рівненською митницею ДФС не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу у митній декларації №UA204010/2018/226642 від 03.12.2018, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 06.12.2018 №UA204000/2018/000982/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2018/01008 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.

За усього наведеного, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до повного задоволення.

Враховуючи положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 (НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Рівненської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39420640, вул.Соборна,104, м.Рівне, 33028) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2018/000982/2 від 06.12.2018 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2018/01008.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1409,60 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рівненської митниці ДФС.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 08 квітня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.