Рішення № 81475766, 26.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1222/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фрідманн Н.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2019 року ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1А.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі – відповідач, УДВС ГТУЮ у Полтавській області), де просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення виконавчих дій;

- зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на виконання постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 816/301/16 негайно вчинити всі можливі, у тому числі примусові виконавчі дії, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження" спрямовані на повне фактичне виконання означеного судового рішення;

- зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області притягнути до відповідальності службових осіб Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, яка передбачена статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" у виді штрафу;

- стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що державним виконавцем при виконанні виконавчого листа, виданого на виконання постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі 816/301/16, жодних виконавчих дій не проведено, службові особи боржника до відповідальності не притягнуті, що є істотним порушенням Закону України "Про виконавче провадження", що призводить до порушення права позивача на отримання грошових коштів, визначених судовим рішенням. Пояснював, що внаслідок триваючої бездіяльності державного виконавця, йому завдано моральної шкоди через виникнення душевних хвилювань та необхідність обмежувати себе матеріально, розмір якої оцінює у 5000 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/1222/19, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (надалі – третя особа, ТУ ДСА в Полтавській області). Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи в режимі відеоконференції (на задоволення клопотання позивача), призначивши судове засідання для розгляду справи по суті на 18.04.2019.

15.04.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 15-19), де зазначено, що викладені позивачем у позовній заяві обставини не відповідають дійсності, оскільки державним виконавцем вживалися всі можливі виконавчі дії. Зокрема, в процесі перевірки стану виконання боржником (ТУ ДСА у Полтавській області) у виконавчому провадженні № 58172769 виконавчого листа № 816/301/16, виданого 09.01.2019 Полтавським окружним адміністративним судом, державним виконавцем отримано від боржника відповідь від 21.03.2019 № 03/931/2019, якою повідомлено, про виконання постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі 816/301/16 в частині проведення необхідних перерахунків, визначених цією постановою. Цією ж відповіддю боржником повідомлено про неможливість виконання рішення суду у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень у 2019 році, та просили звернутися до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду шляхом списання нарахованої суми коштів з бюджетної програми 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату суддів”, розпорядником якої є ДСА України. У зв’язку з цим 04.04.2019 державний виконавець в межах ВП № 58172769 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду, яка на момент подання цього відзиву на позовну заяву не розглянута судом. Також відповідач заперечував проти стягнення моральної шкоди з огляду на недоведеність позивачем наявності підстав для її відшкодування та її розміру.

15.04.2019 від третьої особи надійшли пояснення, де зазначали, що ТУ ДСА у Полтавській області вжило заходи для виконання постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 816/301/16, а саме було розраховано суми виплат, направлені запити до установ щодо можливості проведення перерахунку зазначених у рішенні сум, проте виконати вказане рішення в частині виплати коштів управління не мало можливості у зв'язку із відсутністю коштів, виділених на ці цілі. Зазначали, що належне виконання судового рішення можливе у результаті встановлення у судовому порядку способу і порядку його виконання шляхом списання коштів з бюджетної програми 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів”, розпорядником якої є ДСА України, у порядку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, якою затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників”.

16.04.2019 через канцелярію суду від ОСОБА_1 найшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через неможливість з’явитися в судове засідання 18.04.2019, у зв’язку із службовим відрядженням на 18.04.2019, у підтвердження чого додано копію посвідчення про відрядження (а.с. 71). У цьому ж клопотанні просив наступне судове засідання проводити у режимі відеоконференції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 судове засідання відкладено на 25.04.2019, постановлено розгляд справи проводити в режимі відеоконференції, доручивши Оржицькому районному суду Полтавської області забезпечити проведення відеоконференції за участю позивача ОСОБА_1

25.04.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.04.2019 у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів, а саме здійснити перевірку наявності в провадженні Полтавського окружного адміністративного суду заяви державного виконавця від 04.04.2019 про зміну способу виконання рішення суду в межах ВП № 58172769 та стану її розгляду.

В судовому засіданні позивач, який брав участь в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник ТУ ДСА у Полтавській області проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши письмові докази у справі, встановив такі обставини.

Постановою Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 816/301/16, якою скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2016 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016, позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені повністю.

Визнані протиправними дії та бездіяльність ТУ ДСА у Полтавській області, що полягали у непроведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за період з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та за період з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно у відповідності до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів».

Зобов'язано ТУ ДСА України в Полтавській області:

- нарахувати та виплатити за період з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та за період з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно надбавку за вислугу років в розмірі визначеному ч. 4 ст. 44 Закону України “Про статус суддів” з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, індексації доходу, надбавок 25 та 30 відсотків суддям, різниці окладу, президентської надбавки, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань;

- нарахувати та виплатити за період з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та за період з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди;

- нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та за період з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно індексацію відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”;

- нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та за період з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно компенсацію відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”.

На виконання даної постанови Полтавським окружним адміністративним судом 09.01.2019 видано виконавчий лист у справі № 816/301/16.

Постановою від 24.01.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_5 за наслідками розгляду заяви стягувача ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження ВП № 58172769 (а.с. 22-23).

Пунктом 2 даної постанови встановлено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Супровідним листом від 24.01.2018 № 1801 постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2018 ВП № 58172769 направлено стягувачу та боржнику, та отримано останнім 01.02.2019, що підтверджується штампом вхідної реєстрації ТУ ДСА у Полтавській області (а.с. 50).

У відповідь листом від 14.02.2019 № 03/689/2019-Вих на № 1801 від 24.01.2019 (надійшов до відповідача 15.02.2019, що підтверджується даними вхідної реєстрації) ТУ ДСА у Полтавській області повідомлено державному виконавцю, що частково постанова Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 816/301/16 виконана управлінням ще до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 58172769. Зокрема, повідомлено про вчинення таких дій.

За результатами перегляду по справі № 816/301/16 ще в апеляційному порядку Харківським апеляційним адміністративним судом у серпні 2016 надбавка за вислугу років за вказані періоди позивачу була нарахована та виплачена (ВП № 52348215).

Матеріалами справи підтверджується, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області від 30.05.2017 закінчено виконавче провадження ВП № 523482151 у зв’язку із виконанням боржником рішення суду в повному обсязі згідно виконавчого документу (а.с. 109). Даною постановою встановлено, що надбавку за вислугу років згідно виконавчого документа сплачено стягувачу ОСОБА_1, що підтверджується наданими боржником копіями списку перерахувань в банк за серпень 2016 та платіжними дорученнями ТУ ДСА в Полтавській області від 25.08.2016. При цьому, констатовано, що повне виконання виконавчого листа у ВП № 523482151 здійснено боржником ще до відкриття виконавчого провадження.

Дані факти не заперечувалися позивачем у даному судовому проваджені та підтверджені ним в ході судового розгляду.

Далі у листі від 14.02.2019 № 03/689/2019-Вих на № 1801 від 24.01.2019 ТУ ДСА в Полтавській області пояснювали, що на виконання постанови Верховного Суду від 18.12.2018 управлінням донараховані суми недоплаченої надбавки за вислугу років (з урахуванням індексації, додаткового посадового окладу, матеріальної допомоги на вирішення соціально – побутових питань), заробітної плати за час відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально – побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років та компенсація на донараховані вище суми:

- сума донарахованої надбавки становить 4 408,52 грн. (нарахований ЄСВ – 370,76 грн.),

- сума донарахованої заробітної плати за час відпустки та матеріальної допомоги на вирішення соціально – побутових питань становить 4 159,26 грн. (нарахований ЄСВ - 349,79 грн.),

- сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати становить 36 175,75 грн. (нарахований ЄСВ – 3 042,38 грн.).

Всього нараховано до виплати стягувачу за вказаним судовим рішенням (без врахування виплачених у 2016 році сум) - 44 743,53 грн. (з них 671,16 грн. – військовий збір, 8 053,84 грн. – податок на дохід фізичних осіб) та 3 762,93 грн. нараховано єдиний соціальний внесок.

З приводу можливості та порядку перерахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності та нарахування індексації на суму недоплаченої заробітної плати управлінням направлені запити до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавські області (21.01.2019) та до Міністерства соціальної політики України (31.01.2019) відповідно. Однак відповіді з цих установ станом на момент підготовки відповіді 14.02.2019 до управління не надходили.

Одночасно боржник повідомив, що у зв’язку із відсутністю бюджетних асигнувань, виділених на цілі виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів на 2019 рік на момент надання цієї відповіді не має можливості виконати вказане рішення в частині виплати коштів самостійно. Тому 12.02.2019 управлінням направлено лист до Державної судової адміністрації України про виділення додаткових асигнувань для виконання вказаного судового рішення в частині виплати коштів, розрахунок по яким проведено.

Тож просили прийняти до уваги той факт, що управлінням здійснені залежні від нього дії, у зв’язку з чим просили визнати причини невиконання в повному обсязі означеної постанови Верховного Суду поважними.

21.03.2019 ТУ ДСА в Полтавській області направлено головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області лист № 03/931/2019, де повідомили про надання управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавські області та Міністерством соціальної політики України роз’яснень, за якими управління зверталося із вищевказаними запитами.

Так, згідно роз’яснення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавські області від 15.02.2019 № 01-08-383 донарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв’язку із перерахунками складових заробітної плати за минулий період є неможливим.

Згідно роз’яснення Міністерства соціальної політики України від 04.03.2019 № 13/0/216-19 проведення індексації донарахованих частин заробітної плати не передбачена нормативно-правовим актом, відповідно до положень якого за вказаний період позивачу проводилася індексація.

Одночасно у цьому ж листі ТУ ДСА у Полтавській області повідомили державному виконавцю, що 14.03.2019 на адресу управління з ДСА України надійшла відповідь від 12.03.2019 № 11-6192/1 (а.с. 60) на запит теруправління від 12.02.2019 про виділення додаткових асигнувань для забезпечення виконання постанови Верховного Суду, де ДСА України роз’яснено, що виконання вказаного судового рішення повинно здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» Державною казначейською службою України.

На підставі наведеного, ТУ ДСА в Полтавській області зазначили у листі від 21.03.2019 № 03/931/2019, що належне виконання вказаного вище рішення можливе у разі встановлення способу та порядку виконання судового рішення шляхом списання нарахованої боржником суми коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 за заявою державного виконавця.

Представник відповідача у письмовому відзиві пояснював, що державним виконавцем 04.04.2019 направлено до Полтавського окружного адміністративного суду заяву про зміну способу виконання рішення суду по виконавчому провадженню № 58172769 (а.с. 30-32).

Судом встановлено, що 09.04.2019 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло вищевказане подання та ухвалою суду від 10.04.2019 у справі № 816/301/16 залишено без руху у зв’язку із несплатою судового збору, а ухвалою суду від 22.04.2019 дане подання повернуто державному виконавцю у зв’язку із неусуненням вищевказаних недоліків (а.с.87-89).

Позивач звернувшись до суду із цим позовом вбачає протиправність бездіяльності відповідача у тому, що він, маючи можливість на вчинення виконавчих дій, не вчинив всіх необхідних та можливих виконавчих дій, які б забезпечили фактичне повне виконання судового рішення, тобто не дотримався обов'язків, передбачених частиною другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: не застосував заходів впливу на боржника, передбачені ст. 63 вказаного Закону, зокрема не провів перевірку виконання боржником судового рішення, не наклав арешт на майно, кошти та інші цінності боржника, не отримав від банківських установ та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, не наклав стягнення у вигляді штрафу на посадових осіб боржника та інше.

В свою чергу відповідач у письмовому відзиві заперечував проти вищевказаних доводів позивача та зазначав, що державним виконавцем вживалися всі можливі виконавчі дії з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в частині норм, які регулюють особливості виконавчих проваджень, де боржником є державний орган.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Як слідує із змісту постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 816/301/16 дана постанова в частині втановлення способу відновлення порушених прав позивача носить зобов’язальний характер.

Особливості виконання судових рішень зобов’язального характеру визначені ст. 63 Закону № 1404-VIII

За змістом частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником (ч. 1 ст. 63 № 1404-VIII).

Згідно ч. 6 ст. 26 цього ж Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 № 1404-VIII).

Тож як слідує із змісту вищепроцитованої норми, такі виконавчі дії як накладення арешту на майно, кошти та інші цінності боржника, або ж отримання від банківських установ та інших фінансових установ інформації про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника не можуть бути здійснені у рамках виконання рішень зобов’язального характеру у відповідності до ст. 63 Закону № 1404-VIII.

У зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними та не можуть бути задоволені.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині не застосування заходів впливу на боржника, передбачених ст. 63 вказаного Закону, зокрема, не проведення перевірки виконання боржником судового рішення та не накладення стягнення у вигляді штрафу на посадових осіб боржника, суд приходить до таких висновків.

Як судом встановлено вище, постанову державного виконавця від 24.01.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП № 58172769 було отримано 01.02.2019. Відповідь від 14.02.2019 № 03/689/2019-Вих на № 1801 від 24.01.2019 з повідомленням про часткове виконання постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 816/301/16 та про неможливість самостійного виконання управлінням в частині проведення виплат коштів за здійсненими управлінням перерахунками на виконання означеної постанови через відсутність коштів та звернення до ДСА України про виділення додаткових асигнувань була зареєстрована у відповідача 15.02.2019.

Тобто відповідь божником надана на наступний день після закінчення встановленого строку для добровільного виконання рішення суду терміном у 10 робочих днів.

Суд зазначає, що а ні нормами ст. 63 Закону № 1404-VIII, а ні розділом ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін’юста від 02.04.2012 № 512/5 (із змінами), зареєстрованої в Мін’юсті 02.04.2012 за № 489/20802 (надалі – Інструкція № 512/5), не містять детальної регламентації яким саме чином оформлюються результати перевірки державним виконавцем виконання боржником судового рішення.

Пунктом 6 розділу І вищевказаної Інструкції визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В той же час матеріали виконавчого провадження ВП № 58172769, оригінал якого досліджено судом в судовому засіданні, не містить будь якого документу інформаційного характеру з приводу того до яких висновків щодо поважності /неповажності причин невиконання судового рішення боржником в означеній частині дійшов державний виконавець.

Суд також звертає увагу, що боржником не виконана постанова Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 816/301/16 в частині зобов'язання провести донарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв’язку із перерахунками складових заробітної плати за минулий період та не проведено індексацію донарахованих частин заробітної плати на підставі роз’яснення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавські області від 15.02.2019 № 01-08-383 та роз’яснення Міністерства соціальної політики України від 04.03.2019 № 13/0/216-19 про неможливість таких нарахувань. І, як слідує із позиції боржника, викладеної і у листах до державного виконавця і у поясненнях, наданих суду, ТУ ДСА в Полтавській області і не збирається виконувати означену постанову в цій частині. Однак, ці виплати було зобов’язано ТУ ДСА в Полтавській області нарахувати вищевказаною постановою Верховного Суду, яка є обов'язковою для виконання. Якщо боржнику не зрозуміло як її виконувати в цій частині він міг би скористатися правом звернення до суду із відповідною заявою про роз’яснення рішення суду.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні «ОСОБА_6 проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Далі судом встановлено, що з моменту отримання листа від ТУ ДСА в Полтавській області від 14.02.2019 № 03/689/2019-Вих на № 1801 від 24.01.2019 жодних виконавчих дій (як то перевірок поважності не виконання рішення суду) державним виконавцем не проводилося аж до отримання листа ТУ ДСА в Полтавській від 21.03.2019 № 03/931/2019, де боржником з посиланням на відповідь ДСА України від 12.03.2019 повідомлено, що належне виконання вказаного вище рішення можливе у разі встановлення способу та порядку виконання судового рішення шляхом списання нарахованої боржником суми коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 за заявою державного виконавця. У зв'язку з чим державний виконавець і звернувся до суду із поданням від 04.04.2019 про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

При цьому, представник відповідача пояснював, що державний виконавець керувався особливостями, встановленими Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в частині норм, які регулюють особливості виконавчих проваджень, де боржником є державний орган.

Оцінюючи вказані доводи відповідача суд приходить до таких висновків.

Нормами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено державні гарантії та особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

В даному випадку у виконавчому провадженні ВП 58172769 не стоїть питання про стягнення коштів з державного органу. За змістом постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 816/301/16 дана постанова в частині встановлення способу відновлення порушених прав позивача носить зобов’язальний характер, а тому має виконуватися з особливостями, визначеними ст. 63 Закону № 1404-VIII.

Нормами статті 63 Закону № 1404-VIII та пунктами 1, 2 розділу ІХ Інструкції № 512/5 визначений алгоритм виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, за якими виконавчі дії здійснюються в порядку, визначеному ст. 63 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до ст. 75 Закону № 1404-VIII та застосовуються інші заходи, передбачені цим Законом.

При цьому, за змістом ст. 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець у випадку не виконання боржником рішення суду повинен кілька разів з періодичністю у 10 днів проводити перевірку виконання рішення боржником. Матеріалами справи підтверджується, що такі перевірки державним виконавцем не проводилися після отримання листа боржника від 14.02.2019, як і оцінка поважності/неповажності невиконання боржником в частині постанови Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами позивача що допущення державним виконавцем бездіяльності у ході виконання ВП № 58172769, що є порушення норм ст. 63 Закону № 1404-VIII, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в частині не застосування заходів впливу на боржника у виконавчому провадженні ВП № 58172769, передбачених ст. 63 Закону № 1404-VIII, та зобов'язати відповідача вжити заходи примусового виконання ВП № 58172769, передбачені ст. 63 Закону № 1404-VIII.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн, то суд приходить таких висновків.

Зміст поняття моральної шкоди наведено у статті 23 Цивільного кодексу України. Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Позивачем,обгрунтованих підстав наявності моральної шкоди не наведено, як не обґрунтовано і заявленого розміру її відшкодування. А відтак, суд не знаходить правових підстав для задоволення даної позовної вимоги.

Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач при зверненні до суду із даним позовом звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,37700, рнокпп НОМЕР_1) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Героїв-пожежників, б. 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, 17 м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 26304855), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в частині не застосування заходів впливу на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області як боржника у виконавчому провадженні ВП № 58172769, передбачених ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області вжити заходи примусового виконання у виконавчому провадженні ВП № 58172769, передбачені ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя ОСОБА_7