Рішення № 81475651, 22.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2019 р. № 520/359/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - Гребінки А.М.,

представника відповідача - Ковальової М.І.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/359/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.10.2018 № 00004391401, від 22.10.2018 № 00004401401, від 22.10.2018 № 00004411401, від 18.10.2018 № 00005171307, від 18.10.2018 № 00005181307, від 18.10.2018 № 00005191307.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 3620/20-40-14-01-08/25190036 від 28.08.2018.

Представник позивача в судове засідання прибув, підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, надавши відзив на адміністративний позов, та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ "Харківагроснаб" податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.03.2018.

Результати перевірки оформлені актом № 3620/20-40-14-01-08/25190036 від 28.08.2018, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, п. 15 П (С) БО "Дохід", в результаті занижено податок на прибуток в сумі 353554,00 грн (ІІ квартал 2016 в сумі 44922,00 грн, ІІІ квартал 2016 в сумі 50539,00 грн, IV квартал 2016 в сумі 187883 грн, ІІ квартал 2017 в сумі 70210,00 грн;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 314827,00 грн (березень 2017) та встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 78011,00 грн (березень 2018);

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу та застосовано згідно п. 120-1.1 ст. 120 Податкового кодексу України;

- п.п. 176.2 "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, ТОВ фірма "Харківагроснаб" в довідці за формою № 1-ДФ за ІІ квартал 2016 року, не відобразило доходи, отримані платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового відшкодування витрат за ознакою доходу "126" Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ (пп. 164.2.17 ПКУ);

- абз. г) п.п. 164.2.17 п.164.2 ст. 164, п.п.176.2 "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині не нарахування та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб на доходи, отримані платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового відшкодування витрат громадянина ОСОБА_4;

- п.п. 1.2, п.п.1.3 п.п. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, абз. г), п.п. 164.2.17 п.164.2 ст. 164, п.п.176.2 "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині не нарахування та неперерахування до бюджету військового збору на доходи, отримані платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового відшкодування витрат громадянина ОСОБА_4

З вказаного акту перевірки вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

На підставі висновків акту перевірки № 3620/20-40-14-01-08/25190036 від 28.08.2018 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 00004391401 від 22.10.2018 з податку на прибуток приватних підприємств, яким збільшено суму податкового зобов'язання в розмірі 353554,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 88388,50 грн;

- № 00004411401 від 22.10.2018 з податку на додану вартість, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 78011,00 грн;

- № 00004401401 від 22.10.2018 з податку на додану вартість, яким збільшено суму податкового зобов'язання в розмірі 314827,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 157413,50 грн.

- № 00005171307 від 18.10.2018 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510,00 грн;

- № 00005181307 від 18.10.2018 з військового збору, яким збільшено суму податкового зобов'язання в розмірі 875,08 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 258,41 грн;

- № 00005191307 від 18.10.2018 з військового збору, яким збільшено суму податкового зобов'язання в розмірі 10500,94 грн, нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2625,23 грн та нараховано пеню в розмірі 3100,91 грн.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятих відповідачем рішень, суд зазначає наступне.

05 травня 2016 року між ТОВ фірма "Харківагроснаб" (покупець) та ТОВ "Транзитзерно" (продавець) укладено договір купівлі - продажу № 5-16, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець - оплатити та прийняти запчастини до сільгосптехніки в кількості, асортименті та по ціні відповідно до накладних.

06 травня 2016 року між ТОВ фірма "Харківагроснаб" (покупець) та ТОВ "Транзитзерно" (продавець) укладено договір купівлі - продажу № 6-16, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець - оплатити та прийняти запчастини до залізничних локомотивів в кількості, асортименті та по ціні відповідно до накладних.

На підтвердження здійснення господарських операцій по вказаним договорам позивачем долучено до матеріалів справи:

- видаткові накладні: № 2 від 13.05.2016, № 3 від 16.05.2016, № 4 від 16.05.2016;

- податкові накладні: № 2 від 13.05.2016, № 3 від 16.05.2016,№ 4 від 16.05.2016;

- товарно-транспортні накладні: № 513 від 13.05.2016 та № 516 від 16.05.2016;

- банківські виписки.

Суд зазначає, що перелік та порядок заповнення документів, необхідних для перевезення вантажу автомобільним транспортом регламентується Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363.

Відповідно до розділу 1, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з абз.2 п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора).

Проте, судом встановлено, що в порушення вказаних норм в товарно-транспортних накладних № 513 від 13.05.2016 та № 516 від 16.05.2016 не зазначено номер посвідчення водія, що унеможливлює ідентифікувати особу водія.

Поряд з цим, в акті перевірки № 3620/20-40-14-01-08/25190036 від 28.08.2018 зазначено, що станом на момент реєстрації акту перевірки додаткові угоди, специфікації, інші документи, які характеризують процес виконання договору (№ 5-16 від 05.05.2016) не надавались, про що складено акт ненадання під час проведення виїзної документальної перевірки ТОВ фірми "Харківагроснаб" копій документів не в повному обсязі № 6470/20-40-14-01-28/25190036 від 21.08.2018.

Також, в акті перевірки № 3620/20-40-14-01-08/25190036 від 28.08.2018 міститься посилання на ту обставину, що стосовно ТОВ "Транзитзерно" відсутні дані щодо наявності власних чи орендованих ОЗ (будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин та обладнання, транспортних засобів, машин та механізмів, нематеріальних активів, інструменту).

Крім того, в даному акті перевірки зазначено, що ТОВ "Транзитзерно" в рамках розслідування кримінального провадження № 32016130580000022 входить до транзитно - конвертаційної групи (внесено до бази АІС "Суб'єкти фіктивного підприємництва" 21.01.2018, ознака "4" - зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників).

До ГУ ДФС у Харківській області надійшла інформація стосовно ведення фінансово - господарської діяльності вказаного контрагента позивача за період з 29.03.2016 по 26.07.2016 стосовно непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Транзитзерно" у якості засновника, директора, головного бухгалтера Гончарової С.В. Так, згідно протоколу допиту свідка в рамках кримінального провадження № 32016130580000022 встановлено, що Гончарова С.В. пояснила, що керівником (засновником, директором та бухгалтером) ТОВ "Транзитзерно" стала за грошову допомогу, без наміру в подальшому займатися будь-якою фінансовою господарською діяльністю.

Поряд з цим, аналіз договорів, видаткових накладних, податкових накладних, виписаних вказаним підприємством на адресу ТОВ фірма "Харківагроснаб" в період з 01.05.2016 по 31.05.2016 встановлено, що у всіх документах міститься підпис Гончарової С.В.

31 жовтня 2016 року між ТОВ фірма "Харківагроснаб" (покупець) та ТОВ "Салус Групп" (продавець) укладено договір купівлі - продажу № СХ42, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець - оплатити та прийняти запчастини до сільгосптехніки в кількості, асортименті та по ціні відповідно до накладних.

На виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду:

- видаткові накладні: № 8 від 01.11.2016, № 9 від 01.11.2016, № 46 від 02.11.2016;

- податкові накладні : № 8 від 01.11.2016, № 9 від 01.11.2016, № 46 від 02.11.2016;

- товарно - транспортні накладні: № 9/1116 від 01.11.2016, № 18/1116 від 02.11.2016;

- банківські виписки.

Проте, судом встановлено, що в наданих товарно-транспортних накладних не зазначено кількість місць вантажу, маса вантажу, номер посвідчення водія, що унеможливлює встановити чи дійсно в даний проміжок часу за допомогою вказаних транспортних засобів можливо здійснити перевезення вантажу та ідентифікувати особу водія.

Також, в акті перевірки № 3620/20-40-14-01-08/25190036 від 28.08.2018 зазначено, що станом на момент реєстрації акту перевірки додаткові угоди, специфікації, інші документи, які характеризують процес виконання договору не надавались, про що складено акт ненадання під час проведення виїзної документальної перевірки ТОВ фірми "Харківагроснаб" копій документів не в повному обсязі № 6470/20-40-14-01-28/25190036 від 21.08.2018.

Суд зазначає, що в даному акті перевірки міститься посилання на те, що в ТОВ "Салус Групп" відсутні дані щодо наявності власних чи орендованих ОЗ (будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин та обладнання, транспортних засобів, машин та механізмів, нематеріальних активів, інструменту.

Крім того, до ГУ ДФС у Харківській області листом № 46922/7/26-15-14-04-05-14 від 22.12.2017 надійшла інформація стосовно ведення фінансово - господарської діяльності ТОВ "Салус Групп" - копія заяви ОСОБА_5 від 13.08.2017 стосовно її непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Салус Групп" у якості засновника, директора, головного бухгалтера.

Поряд з цим, аналіз договорів, видаткових накладних, податкових накладних, виписаних вказаним підприємством на адресу ТОВ фірма "Харківагроснаб" в період з 01.11.2016 по 31.12.2016 встановлено, що у всіх документах міститься підпис ОСОБА_5

12 травня 2016 року між ТОВ фірма "Харківагроснаб" (замовник) та ТОВ "Ліатріс" (підрядник) укладено договір підряду № 08/2, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується: доставити на об'єкт необхідні інструменти (механізми), виконати всі передбачені договором будівельні роботи відповідно до затвердженої документації в строки, встановлені даним договором, інформувати замовника в письмовій формі про обставинах, які виникли не з вини підрядника, які можуть вплинути на строки закінчення виконання робіт, а замовник - до початку робіт забезпечити підрядчика необхідною проектною документацією, отримати всі необхідні дозволи на початок будівельних робіт на об'єкті у відповідності до п. 4.1 договору, проводити оплату виконаних будівельних робіт у строки, визначені в розділі 4 договору, забезпечити загальні заходи по охороні праці на об'єкті будівництва, забезпечити охорону об'єкта будівництва та машини й механізмів, які знаходяться на ньому.

На виконання вказаного договору позивачем долучено: акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за липень 2016 року, податкову накладну № 1 від 04.07.2016, виписку з банку.

Поряд з цим, в акті перевірки № 3620/20-40-14-01-08/25190036 від 28.08.2018 зазначено, що станом на момент реєстрації акту перевірки додаткові угоди, специфікації, інші документи, які характеризують процес виконання договору не надавались, про що складено акт ненадання під час проведення виїзної документальної перевірки ТОВ фірми "Харківагроснаб" копій документів не в повному обсязі № 6470/20-40-14-01-28/25190036 від 21.08.2018.

Суд зазначає, що в даному акті перевірки міститься посилання на те, що стосовно ТОВ "Ліатріс" відсутні дані щодо наявності власних чи орендованих ОЗ (будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин та обладнання, транспортних засобів, машин та механізмів, нематеріальних активів, інструменту.

Крім того, суд зазначає, що вказане підприємство в рамках кримінального провадження № 4201800000000143 від 13.06.2018 внесено до бази АІС "Суб'єкти фіктивного підприємництва" 11.08.2016. Також, 31.05.2017 щодо ТОВ "Ліатріс" винесено вирок, єдиний унікальний номер 331/2945/17 у кримінальній справі: злочини у сфері господарської діяльності: підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації основним джерелом свого існування, утворили злочинну групу, до складу якої увійшли інші не встновлені слідством особи, досудове розслідування злочинів вчинених якими здійснювалось у кримінальному провадженні № 42016000000000201.

12 грудня 2016 року між ТОВ фірма "Харківагроснаб" (покупець) та ТОВ "Лаконіс Трейд" (продавець) укладено договір купівлі - продажу № 62, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець - оплатити та прийняти запчастини до залізничних локомотивів в кількості, асортименті та по ціні відповідно до накладних.

На підтвердження виконання даного договору представником позивача долучено до матеріалів справи видаткову накладну № 184 від 21.12.2016, товарно - транспортну накладну № 21ЖЗ від 21.12.2016, виписку з банку.

Поряд з цим, в акті перевірки № 3620/20-40-14-01-08/25190036 від 28.08.2018 зазначено, що станом на момент реєстрації акту перевірки додаткові угоди, специфікації, інші документи, які характеризують процес виконання договору не надавались, про що складено акт ненадання під час проведення виїзної документальної перевірки ТОВ фірми "Харківагроснаб" копій документів не в повному обсязі № 6470/20-40-14-01-28/25190036 від 21.08.2018.

02 грудня 2016 року між ТОВ фірма "Харківагроснаб" (замовник) та ТОВ "Лаконіс Трейд" (виконавець) укладено договір на виконання робіт будівельним обладнанням № 65 М, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується виконати по заявці замовника на своєму технічному обладнанні зі своїм персоналом будівельні роботи.

На виконання умов даного договору підприємством представником позивача долучено акт здачі-приймання робіт № 1 від 21.12.2016, податкову накладну № 109 від 21.12.2016, виписку з банку.

16 грудня 2016 року між ТОВ фірма "Харківагроснаб" (покупець) та ТОВ "Лаконіс Трейд" (продавець) укладено договір купівлі - продажу № 64С, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець - оплатити та прийняти будівельні матеріали та будівельний інструмент в кількості, асортименті та по ціні відповідно до накладних.

На підтвердження виконання даного договору представником позивача долучено до матеріалів справи видаткову накладну № 186 від 21.12.2016, товарно - транспортну накладну № 21П7 від 21.12.2016, товарно - транспортну накладну № 21П6 від 21.12.2016, товарно - транспортну накладну № 21П5 від 21.12.2016, виписку з банку, податкову накладну № 108 від 21.12.2016.

Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки № 3620/20-40-14-01-08/25190036 від 28.08.2018 зазначено, що станом на момент реєстрації акту перевірки додаткові угоди, специфікації, інші документи, які характеризують процес виконання договору не надавались, про що складено акт ненадання під час проведення виїзної документальної перевірки ТОВ фірми "Харківагроснаб" копій документів не в повному обсязі № 6470/20-40-14-01-28/25190036 від 21.08.2018.

12 грудня 2016 року між ТОВ фірма "Харківагроснаб" (покупець) та ТОВ "Лаконіс Трейд" (продавець) укладено договір купівлі - продажу № 68, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець - оплатити та прийняти запчастини до сльгосптехніки та будівельний інструмент в кількості, асортименті та по ціні відповідно до накладних.

На підтвердження виконання даного договору представником позивача долучено до матеріалів справи видаткову накладну № 161 від 19.12.2016, товарно - транспортну накладну № 19С1 від 19.12.2016, податкову накладну № 15 від 19.12.2016, видаткову накладну № 172 від 20.12.2016, товарно-транспортну накладну № 20С2 від 20.12.2016, податкову накладну № 132 від 20.12.2016, видаткову накладну № 185 від 21.12.2016, товарно- транспортну накладну № 21С4 від 21.12.2016, № 94 від 21.12.2016, видаткову накладну № 198 від 23.12.2016, податкову накладну № 200 від 23.12.2016, банківські виписки.

Проте, судом встановлено, що в товарно-транспортних накладних щодо господарських правовідносин із вказаним контрагентом по договору № 64С від 12.12.2016 - не зазначено номери посвідчення водія, що унеможливлює ідентифікувати особу водія, а за договором № 68 від 12.12.2016 - не зазначено кількість місць вантажу, його маса, що унеможливлює встановити чи дійсно в даний проміжок часу за допомогою вказаних транспортних засобів можливо здійснити перевезення вантажу та номер посвідчення водія, що унеможливлює ідентифікувати особу водія.

Суд зауважує, що в товарно-транспортних накладних зазначено замовником, перевізником та вантажовідправником - ТОВ "Лаконіс Трейд", поряд з цим, відповідно до даних звітності, поданої до органів ДФС у вказаного підприємства відсутні як власні, так і орендовані транспортні засоби.

Крім того, до ГУ ДФС у Харківській області надійшла інформація стосовно ведення фінансово - господарської діяльності вказаним підприємством - копія протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 26.04.2017 щодо її непричетності до ведення фінансово- господарської діяльності ТОВ "Лаконіс Трейд" у якості засновника, директора, головного бухгалтера.

Поряд з цим, аналіз договорів, видаткових накладних, податкових накладних, виписаних вказаним підприємством на адресу ТОВ фірма "Харківагроснаб" в період з 01.12.2016 по 31.12.2016 встановлено, що у всіх документах міститься підпис ОСОБА_6

01 березня 2017 року між ТОВ фірма "Харківагроснаб" (замовник) та ТОВ "Охоронна фірма "Вовкодав" укладено договір охорони № 22, відповідно до умов якого замовник доручає, а охоронна фірма зобов'язується за плату забезпечити супроводження та цілодобово схоронність товарно-матеріальних цінностей та іншого майна замовника.

На підтвердження виконання даного договору представником позивача долучено до матеріалів справи акт приймання - передачі № 2від 01.05.2017, акт приймання - передачі № ОУ-0631/01 від 31.05.2017, банківську виписку, податкову накладну № 172 від 31.05.2017.

Проте, в акті перевірки № 3620/20-40-14-01-08/25190036 від 28.08.2018 зазначено, що в наданій товарно - транспортній накладній № 29/1 від 29.04.2017 не вказано номер посвідчення водія, що унеможливлює ідентифікувати особу, що має право керувати автотранспортним засобом.

Також в даному акті перевірки міститься посилання на те, що стосовно ТОВ "Охоронна фірма "Вовкодав" відсутні дані щодо наявності власних чи орендованих ОЗ (будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин та обладнання, транспортних засобів, машин та механізмів, нематеріальних активів, інструменту).

01 червня 2017 року між ТОВ фірма "Харківагроснаб" (покупець) та ТОВ "Будівельна компанія "Вільнюс"" (продавець) укладено договір купівлі - продажу № 46, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець - оплатити та прийняти запчастини до сільгосптехніки в кількості, асортименті та по ціні відповідно до накладних.

На підтвердження виконання даного договору представником позивача долучено до матеріалів справи видаткову накладну № 20-06 від 20.06.2017, товарно-транспортну накладну № 65 від 20.06.2017.

Поряд з цим, в товарно-транспортній накладній не зазначено кількість місць, масу товару, що унеможливлює встановити чи дійсно в даний проміжок часу за допомогою вказаних транспортних засобів можливо здійснити перевезення вантажу та не вказано інформацію щодо посвідчення водія, що унеможливлює ідентифікувати особу, яка має право керувати автотранспортним засобом.

З акту перевірки № 3620/20-40-14-01-08/25190036 від 28.08.2018 вбачається, що 01.06.2017 між ТОВ фірма "Харківагроснаб" (покупець) та ТОВ "Будівельна компанія "Вільнюс"" (продавець) укладено договір купівлі - продажу № 47, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець - оплатити та прийняти запчастини до сльгосптехніки в кількості, асортименті та по ціні відповідно до накладних.

На виконання умов даного договору підприємством виписано видаткову накладну № 21-06 від 21.06.2017.

Поряд з цим, у вказаному акті перевірки зазначено, що станом на момент реєстрації акту перевірки додаткові угоди, специфікації, інші документи, які характеризують процес виконання договору (№ 5-16 від 05.05.2016) не надавались, про що складено акт ненадання під час проведення виїзної документальної перевірки ТОВ фірми "Харківагроснаб" копій документів не в повному обсязі № 6470/20-40-14-01-28/25190036 від 21.08.2018.

Також, до перевірки не надано документів щодо транспортування товару.

Суд зауважує, що відповідно до даних звітності ТОВ "Будівельна компанія "Вільнюс" у вказаного підприємства відсутні як власні, так і орендовані транспортні засоби, машини, механізми.

Крім того, суд зазначає, що вказане підприємство в рамках кримінального провадження № 32017100080000052 від 27.07.2017 входить до транзитно конвертаційної групи (внесено до бази АІС "Суб'єкти фіктивного підприємництва" 13.09.2017, ознака "3" - зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників).

Щодо наданого позивачем листа професійно-технічного училища № 32 м. Харкова, згідно якого професійно-технічне училище № 32 підтверджує, що на адресу ТОВ фірма "Харківагроснаб" постачалися товарно-матеріальні цінності, як на підставу здійснення транпортування товару по господарським операціям із вказаними вище контрагентами, суд зазначає наступне.

Даний лист не може слугувати тим доказом, який підтверджує інформацію щодо (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора).

В зв'язку з чим, суд вважає даний доказ формальним, неналежним, та таким що не підтверджує обставин, на які посилається позивач.

Одночасно суд аналогічно оцінює листи контрагентів позивача щодо підтвердження можливості вчинення ними господарських операцій, оскільки у сукупності з зібраними в даній справі доказами (податкової інформації, протоколів допиту свідків, вироку та ін.), зазначені листи не несуть ніякої доказової інформації, а є лише спробою надати ознак реальності вчинених ним господарських операцій.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 17 П(С)БУ 16 Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно до п.18 П(С)БУ 16, до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно з абз. 5 п. 19. Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Враховуючи вказані обставини справи та викладені норми, оцінюючи взаємний зв'язок усіх наданих доказів у сукупності, суд приходить до висновку про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Транзитзерно", ТОВ "Салус Групп", ТОВ "Ліатріс", ТОВ "Лаконіс Трейд", ТОВ "Охоронна фірма Вовкодав", ТОВ "Будівельна компанія "Вільнюс", а тому, суд погоджується з висновками відповідача, які викладені в акті перевірки № 3620/20-40-14-01-08/25190036 від 28.08.2018.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" (місцезнаходження - вул. Гімназійна Набережна, буд. 24, м. Харків, 61010, ідентифікаційний код - 25190036) до Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження - вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ідентифікаційний код - 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2019 року.

Суддя А.С. Мороко