Рішення № 81475643, 26.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/283/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі №152 від 10.12.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком по Списку №1, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком по Списку №1 з часу звернення із заявою про призначення пенсії - з 04.12.2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі №152 від 10.12.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком по Списку №1, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком по Списку №1 з часу звернення із заявою про призначення пенсії - з 04.12.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (надалі Відповідач) з заявою № 6751, щодо призначення пенсії за віком Список № 1. Відповідач відмовив позивачу, мотивуючи тим, що відсутній необхідний пільговий стаж роботи 9 років (в наявності 1 рік 11 місяців), крім того, відсутній необхідний страховий стаж 22 роки (в наявності 17 років 5 місяців). Позивач вважає такі дії Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі протиправними, у зв'язку з вчим звернувся до суду з цим позовом.

Представник відповідача 18.02.2019 року за (вхід.№5867/19) надав до суду відзив щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі пославшись на те, що по-перше: порядок та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 визначені ст. 114 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Пунктом 1 ч.2 ст.114 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців л чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають неменше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року. При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинні на період роботи особи. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, що набрала чинності з 11 08.1992 року, тому вимоги щодо обов'язкового проведення атестації робочого місця за будь- якою професією, що дає право на пільгову пенсію, застосовуються до періодів пільгового стажу після 21.08.1992 року. Підтвердження права на пільгове забезпечення здійснюється на підставі записів у трудових книжках працівників та уточнюючих довідок, виданих підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умови праці, а також про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення та підтвердження спеціального трудового стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач 04.12.2018 року звернувся до Управління із заявою № 6751 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Після розгляду заяви про призначення пенсії та на підставі наданих документів Управлінням 10.12.2018 року було винесено Рішення № 152 про відмову в призначені позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи 9 років (в наявності 1 рік 11 місяців - за даними персоніфікованого обліку). Крім цього відсутній необхідний страховий стаж 22 роки (в наявності 17 років 5 місяців). До пільгового стажу не враховані періоди з 17.05.1985 по 01.08.1985 роки, з 27.11.1985 по 30.04.1986 роки та з 29.08.1995 по 13.09.1998 роки за довідками від 23.08.2018 року № 4242/27 та № 4238/27, від 24.08.2018 року № 01-19-10/2111, оскільки відповідно до п.2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який орган, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Також згідно п.3 зазначеної статті будь-який акт (рішення, документ) виданий органами або особами, передбаченими п.2 є недійсними і не створює правових наслідків. А отже, Управління не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, а діяло лише на підставі норм діючого законодавства України. Відповідач у відзиві вказує, що позовна вимога позивача, щодо зобов'язання Управління призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 не підлягає задоволенню, оскільки судом не може прийматись рішення про призначення пенсії та втручання в дискримінаційні повноваження суб'єкта влади буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства. Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Ст. 58 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що Пенсійний фонд є органом який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, згідно із пенсійним законодавством України прийняття рішень про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду. Відповідач у відзиві на позов вказує, що з урахуванням наведених доводів позивачем у позовній заяві, відсутні законі підстави для її задоволення, оскільки Управління діяло лише на підставі норм діючого законодавства України (а.с.49-51).

26.02.2019 року від позивача на адресу суду за вхід.№ЕП/1514/19 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки у нього нібито відсутній необхідний пільговий стаж роботи 9 років (в наявності 1 рік 11 місяців), крім цього, на думку відповідача, відсутній необхідний страховий стаж 22 роки (в наявності 17 років 5 місяців). До пільгового стажу не враховані періоди роботи з 17.05.1985 по 01.08.1985 роки, з 27.11.1985 по 30.04.1985 роки та з 29.08.1995 по 13.09.1998 роки за довідками від 23.08.2018 року № 4242/27 та № 4238/27, від 24.08.2018 року № 01-19-10/2111, оскільки відповідно до п.2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який орган, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Згідно ч. 1 ст. 56, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства у колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи, тривалості перерв. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Пільговий стаж позивача підтверджується відповідними записами у трудовій книжці НОМЕР_3 щодо праці на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, професій, посад, затвердженим Кабінетом міністрів України, а також підтверджуючими іншими документами. Враховуючи при обчислюванні страхового стажу рік за два пільгового стажу, страховий стаж в підсумку складає (пільговій стаж, строк навчання та військової служби) 29 років. Таким чином, на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось повних 50 років. Позивач має 29 років страхового стажу, з яких 11 років працював на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що надає право на призначення та отримання пенсії за віком Список № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в призначенні якої позивачу було відмовлено (а.с.57-59).

Ухвалою суду від 23.01.2019 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.02.2019 року продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 18.04.2019 року позивачем та представником позивача були підтримані заявлені позовні вимоги. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:

Позивач - ОСОБА_1, 04 грудня 2018 року звернувся до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою № 6751, щодо призначення пенсії за віком Список № 1, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надавши всі необхідні документи. Однак, відповідач рішенням №152 від 10.12.2018 року у призначенні пенсії позивачу відмовив, мотивуючи це тим, що у позивача відсутній необхідний пільговий стаж роботи 9 років (в наявності 1 рік 11 місяців), крім цього, відсутній необхідний страховий стаж 22 роки (в наявності 17 років 5 місяців). До пільгового стажу не враховані періоди роботи з 17.05.1985 по 01.08.1985 роки, з 27.11.1985 по 30.04.1985 роки та з 29.08.1995 по 13.09.1998 роки за довідками від 23.08.2018 року № 4242/27 та № 4238/27, від 24.08.2018 року № 01-19-10/2111, оскільки відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який орган, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Позивач вважає відмову Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі незаконною, а своє право на отримання пенсії - порушеним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 51 року і за наявністю страхового стажу не менше 22 років у чоловіків (у разі звернення з 01.04.2018 по 31.03.2019 роки), з них не менше 9 років на зазначених роботах.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_3: 22.06.1981 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Сніжнянського хлібокомбінату на посаду плотника по ремонту лотків тимчасово на 2 місяці (наказ № 82 від 22.06.1981 року). Звільнено, 01.08.1981 року в зв'язку з закінченням строку трудового договору (наказ № 102 від 01.08.1981 року). Термін праці склав - 1 місяць 9 діб. В 1982 році позивач вступив до Сніжнянського Гірничного технікуму і в 1986 році закінчив повний курс навчання здобувши спеціальність Гірника електромеханіка. 28.06.1986 року позивачу присвоєно кваліфікацію Гірничого техніка - електромеханіка, що підтверджується дипломом НОМЕР_1 від 30.06.1986 року (а.с.13). Строк навчання склав 4 роки. Під час навчання позивач двічі проходив виробничу практику на шахті, а саме: 17.05.1985 року позивача було прийнято на роботу до шахти на посаду учня підземного проходчика (наказ № 142 від 20.05.1985 року). Звільнено 01.08.1985 року в зв'язку з закінченням виробничої практиці. Термін праці склав - 2 місяця 14 діб. 27.11.1985 року позивача було прийнято на роботу до Ордену Ленина шахти «Ударник» Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрацита на посаду учня електрослюсаря підземного на період виробничої практики (наказ № 174 к від 25.11.1985 року). 30.04.1986 року звільнено в зв'язку з закінченням виробничої практиці (наказ № 661 к від 28.04.1986 року). Термін праці склав - 5 місяців 3 доби. Після закінчення навчання, 21.08.1986 року позивача було прийнято на роботу до Ордену Ленина шахти «Ударник» Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрацита на посаду електрослюсаря 4 розряду підземним на ділянку внутришахтного транспорту (наказ № 130 к від 21.08.1986 року). 20.11.1986 року звільнено в зв'язку з призовом до армії (наказ № 180/к від 20.11.1986 року). Термін праці склав - 3 місяці. В період часу з 25.11.1986 року по 16.11.1988 року позивач проходив строкову військову службу в Радянської армії, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 (а.с.14-15). Строк строкової служби склав 2 роки. Після закінчення строкової військової служби, 23.01.1989 року позивача було прийнято на роботу до Ордену Ленина шахти «Ударник» Торезького виробничого об'єднання по видобутку антрацита на посаду електрослюсаря 3 розряду підземним (наказ № 11/к від 23.01.1989 року). 03.10.1989 року переведено на посаду гірника по ремонту гірничих вироботок 4 розряду підземним на РВУ (наказ № 148/к від 02.10.1989 року). 16.06.1992 року звільнено в зв'язку з переводом на шахту Северная ст. 36 п. 5 КЗоТ України (наказ № 102/к від 15.06.1992 року). Термін праці склав - 3 роки 4 місяці 23 доби. 01.07.1992 року позивача було прийнято на роботу до шахти «Северная» п/о «ТА» на посаду проходчика підземного 5 розряду (наказ № 143/к від 01.07.1992 року). 18.08.1995 року звільнено за власним бажанням (наказ № 177/к від 21.08.1995 року). Термін праці склав - 3 роки 1 місяць 17 діб. 29.08.1995 року позивача було прийнято на роботу до шахти «Зоря» на посаду проходчика 4 розряду (наказ № 175 від 25.08.1995 року). 14.09.1998 року переведено гірником очисного забою 5 розряду (наказ № 324 к від 17.09.1998 року). 21.01.2000 року звільнено за власним бажанням. Термін праці склав - 4 роки 4 місяця 22 доби (а.с.17-18).

Судом встановлено, що крім відповідних записів в трудовій книжці позивача НОМЕР_3 щодо праці на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, професій, посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України, пільговий стаж роботи позивача на вказаних виробництвах підтверджується:

1) шахта «Ударник» виробничого об'єднання «Торезантрацит»

довідкою про Порядок підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 4238/27 від 23.08.2018 року;

довідкою про підземну вихождаємість № 4239/27 від 23.08.2018 року;

довідкою про заробіток для обчислення пенсії № 4240/27 від 23.08.2018 року;

довідкою про заробіток для обчислення пенсії № 4241/27 від 23.08.2018 року.

2) шахта «Заря»

довідкою про Порядок підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 01-19- 10/2111 від 24.08.2018 року;

випискою з наказу № 9 від 26.01.1995 року;

випискою з наказу № 179 від 11.02.2000 року;

довідкою про заробіток для обчислення пенсії № 01-19-08/2112 від 24.08.2018 року.

3) шахта «Северная»

довідкою про Порядок підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності; трудової книжки або відповідних записів у ній № 4242/27 від 23.08.2018 року;

випискою з наказу № 29 від 30.01.1995 року;

довідкою про підземну вихождаємість № 4244/27 від 23.08.2018 року;

довідкою про заробіток для обчислення пенсії № 4245/27 від 23.08.2018 року.

Таким чином, не зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи (згідно тексту Рішення № 152 від 10.12.2018 року) з 17.05.1985 по 01.08.1985 роки, з 27.11.1985 по 30.04.1985 роки та з 29.08.1995 по 13.09.1998 роки за довідками від 23.08.2018 року № 4242/27 та № 4238/27, від 24.08.2018 року № 01-19-10/2111, відповідач не врахував, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, про що свідчать відповідні довідки та записи у трудовій книжці.

Згідно п.3 ст. 24 розділу II Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється в місяцях. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Таким чином, пільговий стаж позивача в підсумку складає: 3 місяця + 3 роки 4 місяців 23 доби + 3 роки 1 місяць 17 діб + 4 роки 4 місяця 22 доби = 11 років, а загальний страховий стаж в підсумку складає 29 років: строк навчання 4 роки + строк військової служби 2 роки + 1 місяць 9 діб + пільговий стаж 11 років х 2 (22 роки), що надає позивачу право на призначення та отримання пенсії за віком Список № 1, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 надані усі підтверджуючи документи, які дають право на отримання пенсії за віком по Списку №1, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача на п.2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», як на підставу для неврахування стажу позивача з 17.05.1985 по 01.08.1985 роки, з 27.11.1985 по 30.04.1985 роки та з 29.08.1995 по 13.09.1998 роки за довідками від 23.08.2018 року № 4242/27 та № 4238/27, від 24.08.2018 року № 01-19-10/2111.

Стаття 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.3).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У 1971 році Міжнародним судом ООН були сформульовані «намібійські винятки», з яких випливає, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» (пункт 125) зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини своєю практикою, що склалась, також підтримав цей стандарт. Зокрема, у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) ЄСПЛ приділив увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. Судом було констатовано, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).

Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

З урахуванням зазначеного, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що ОСОБА_1 працював у періоди з 17.05.1985 по 01.08.1985 роки, з 27.11.1985 по 30.04.1986 роки та з 29.08.1995 по 13.09.1998 роки на шахтах «Ударник» виробничого об'єднання «Торезантрацит», «Зоря» та «Северная».

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховною Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким чином, рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 Список №1 та без урахуванням стажу з 17.05.1985 по 01.08.1985 роки, з 27.11.1985 по 30.04.1986 роки та з 29.08.1995 по 13.09.1998 роки, яке оформлене у вигляді листа від 10.12.2018 року № 152, є протиправним.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком по Списку №1 з часу звернення із заявою про призначення пенсії - з 04.12.2018 року.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі №152 від 10.12.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком по Списку №1, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком по Списку №1 з часу звернення із заявою про призначення пенсії - з 04.12.2018 року, підлягають задоволенню відповідно до положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246,371 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі №152 від 10.12.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком по Списку №1, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

3. Зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком по Списку №1 з часу звернення із заявою про призначення пенсії - з 04.12.2018 року.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 26.04.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.