Ухвала суду № 81475475, 26.04.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

Справа № 500/986/19

26 квітня 2019 рокум. Тернопіль Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Хрущ В.Л., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Східний масив", про зобов'язання привести в попередній стан приміщення загального користування, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Разом з тим, вищезазначена позовна заява не відповідає вимогам, дотримання яких - є обов'язковими у разі звернення до суду з позовом.

Відповідно до частини 1 статті 161 КАС України, - до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, що суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Серед матеріалів, долучених до позовної заяви, міститься фіскальний чек в підтвердження направлення поштової кореспонденції на адресу відповідача - ОСОБА_1.

Однак, доказів надіслання позовної заяви та долучених до неї документів іншому учаснику справи - третій особі стороні позивача - Приватному підприємству "Східний масив" рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи на офіційну електронну адресу (у разі її присвоєння третій особі) - матеріали позовної заяви - не містять.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В силу абзацу 2 підпункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру суб'єктом владних повноважень ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 1921 гривні.

Зважаючи на приписи частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви з вимогою немайнового характеру суб'єктом владних повноважень ставка судового збору становить 1921,00 грн..

Суд звертає увагу, що згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір", суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Під час огляду матеріалів до позовної заяви встановлено, що позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення про сплату судового збору №11 від 22.01.2019 року - на суму 1921,00 грн..

Разом з тим, під час перевірки зарахування судового збору, судом згідно відомостей програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено інформацію, про те, що квитанція №11 від 22.01.2019 року - на суму 1921,00 грн. - вже була подана позивачем раніше - на підтвердження сплати судового збору при зверненні Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради, до Тернопільського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом із тим же складом учасників, про зобов'язання вчинити певні дії (справа №500/338/19). І вказана сума судового збору була зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України - за вказану позовну заяву (№500/338/19) як за окремий об'єкт справляння судового збору.

Судом також встановлено, що ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року у справі №500/338/19 позовну заяву Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради - повернуто позивачу у зв'язку з неусуненням недоліків, визначених в ухвалі суду від 01.02.2019 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Об'єкти справляння судового збору визначені статтею 3 Закону України "Про судовий збір".

Так, згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Тобто, кожна позовна заява - є окремим об'єктом справляння судового збору, і за подання кожного окремого позову, в разі відсутності пільг щодо сплати судового збору, необхідно сплатити судовий збір в розмірах та порядку, передбачених Законом України "Про судовий збір".

Таким чином, судовий збір, сплачений за подання одного адміністративного позову, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову, в тому числі адміністративного позову, поданого тим самим позивачем до того самого суду, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості використання сплаченої в межах подачі одного позову суми судового збору при поданні іншого позову.

Суд зазначає, що посилання позивача на постанову пленуму ВАСУ від 23.01.2015 №2 є недоречними, оскільки після прийняття зазначеної постанови до Закону України «Про судовий збір» вносилися зміни.

Так, частиною 5 статті 6 Закону України "Про судовий збір" (із змінами, внесеними згідно із Законом № 484-VIII від 22.05.2015 року) визначено, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Таким чином, посилання позивача на постанову ПВАСУ від 23.01.2015 року №2, прийняту до внесення змін до статті 6 Закону України "Про судовий збір", - є безпідставними.

Також, слід звернути увагу і на ту обставину, що в постанові ПВАСУ від 23.01.2015 №2, на яку посилається позивач, міститься застереження щодо наявності підстав для повторного прийняття платіжних документів, за якими сума судового збору підлягала поверненню, але не була повернута.

В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, на положення пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», - відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Тобто, позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплачених ним сум судового збору у справі №500/338/19.

Відповідно до частини 6 статті 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

З огляду на викладене, судовий збір, сплачений за позовною заявою, що була раніше повернута, не може вважатись його сплатою за повторно поданою позовною заявою.

Таким чином, судом встановлено, що станом на даний час судовий збір позивачем у визначеному законодавством порядку та розмірі - не сплачений, оскільки квитанція №11 від 22.01.2019 року на суму 1921,00 грн. за подання позову у справі №500/338/19 - не може бути підтвердженням сплати судового збору у даній справі №500/986/19.

Окрім того, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Позивач - Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради у своїй позовній заяві вказує, що під час перевірки 20.09.2018 року встановлено, що ОСОБА_1 не виконав вимоги припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 19.04.2018 року, а саме: не отримав документ, що дає право на виконання будівельних робіт, внаслідок чого за результатами перевірки складено акт №097-179 від 20.09.2018 року та протокол, яким зафіксовано вищевказані адміністративні правопорушення.

Отже, позивачу стало відомо про допущені відповідачем порушення ще 20.09.2019 року.

Однак, звернувшись із відповідним позовом до суду вперше лише 30.01.2019 року, тобто з порушенням строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради - не надав відповідних доказів на підтвердження причин пропуску такого строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено основні засади (принципи) адміністративного судочинства, одним з яких - є принцип обов'язковості судового рішення.

Відповідно до положень статті 370 КАС України - судове рішення (одним із видів яких - є ухвали), яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначена ухвала судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 року про залишення позовної заяви Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради без руху, так само як і постановлена вподальшому ухвала від 18.02.2019 року у справі №500/338/19, - є такими, що набрали законної сили, а відтак, - є обов'язковими для врахування як позивачем, так і судом.

Згідно із частиною четвертою статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Поряд з цим, звернувшись до суду вдруге, із даним позовом (№500/986/19), - позивач, Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради, не просить суд поновити йому строк звернення до суду, а лише посилається на те, що допущене відповідачем порушення - є триваючим.

До матеріалів справи на підтвердження цього долучено, серед іншого, копії актів, протоколів, постанов, які складені ще у період з квітня по вересень 2018 року.

Водночас, позивач не надав належних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заявлені у даному позові, та на наявність яких, він посилається, як на обставини триваючого порушення з боку відповідача.

Жодних доказів того, що з вересня 2018 року, в тому числі, і після повернення відповідною ухвалою від 18.02.2019 року позовної заяви (№500/338/19), - обставини правовідносин між сторонами, визначеними в суб'єктному складі сторін, не змінились, - позивач до матеріалів даного позову не долучає.

Так само, не долучено позивачем і будь-яких доказів того, що дане правопорушення з боку визначеного у позові відповідача - ОСОБА_1, - є триваючим на даний час.

Таким чином, зважаючи на те, що з долучених до позову документів - не вбачається наявності триваючого на даний час порушення, при цьому, всупереч положенням частини 6 статті 161 КАС України, - позивачем не додано до адміністративного позову і обов'язкової в такому випадку заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Відсутність належних та допустимих доказів триваючого порушення з боку відповідача в сукупності із відсутністю заяви про поновлення строку звернення до суду, викладеної окремо, навіть з наведенням у позові обставин, які, з певних причин могли б слугувати причиною подачі певного позову поза межами тримісячного строку, - в силу вищенаведених положень чинного процесуального законодавства позбавляє суд можливості вирішити питання визнання строку звернення до суду таким, що не пропущений, і/або наявність підстав для поновлення пропущеного строку, та, відповідно вирішити питання про відкриття провадження у даній справі.

Усі зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам статтям 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та унеможливлюють відкриття провадження за позовною заявою Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради у справі №500/986/19.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (пункт 2 частини другої статті 169 КАС України).

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Недоліки позовної заяви необхідно усунути шляхом:

- подачі до суду доказів надіслання позовної заяви та долучених до неї документів іншому учаснику справи - третій особі стороні позивача - Приватному підприємству "Східний масив" рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи на офіційну електронну адресу (у разі її присвоєння третій особі);

- подачі до суду доказзів триваючого порушення з боку відповідача з вересня 2018 року - по даний час, тобто, доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заявлені у даному позові, та на наявність яких, позивач посилається, як на обставини триваючого порушення з боку відповідача, та заяви про поновлення стоку звернення до суду із даним позовом - з підстав існування триваючого порушення з боку відповідача;

- подачі до суду доказів сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. за подання даного адміністративного позову до Тернопільського окружного адміністративного суду за такими платіжними реквізитами: отримувач коштів УК у місті Тернополі/м. Тернопіль/22030101; код отримувача 37977726; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 34311206084008; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради - залишити без руху.

2. Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.

3. Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

4. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.