Рішення № 81475433, 22.04.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2019 року м. Рівне №460/548/19Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доМіністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій., -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправними дій щодо не надання належної відповіді (повної інформації) на всі заяви, інформаційні запити від 19.12.2018, 23.01.2019 та 04.02.2019 та зобов'язання надати належні відповіді на поставлені питання у заявах та інформаційних запитах з приводу роз'яснення порядку проходження військової служби.

Ухвалою від 13.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.04.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Генерального штабу Збройних Сил України (а.с.29-30), Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (а.с.43-45) та Міністерства оборони України (а.с.53-57).

У зв'язку з тим, що з 15 по 19 квітня 2019 включно суддя перебувала у відпустці, справу розглянуто 22.04.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу у військових частинах Збройних Сил України та у вересні 2017 року його звільнено у запас (за станом здоров'я) та виключено зі списків особового складу оперативного командування "Захід". Повідомлено, що під час звільнення зі служби позивач дізнався про те, що з нього безпідставно зняли грошові кошти, зокрема, через позбавлення військової посади, виведенням поза штат у непередбачений законом спосіб, в результаті чого позивач неодноразово звертався до суду з відповідними позовами. Також у зв'язку з цим в грудні 2018 року позивач звернувся до начальника Генерального штабу- Головнокомандувача Збройних Сил України з проханням надати відповідь на заяву в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Закону України "Про звернення громадян". Вважає отриману відповідь необ'єктивною та некоректною, такою, що порушує права позивача та його законні інтереси. Зазначив, що не отримавши відповіді на звернення повторно звернувся з відповідними заявами до Міністра оборони України та Командувачу Сухопутних військ Збройних Сил України. Стверджує, що у відповідях на звернення відповідачів відмовили йому у наданні затребуваної інформації, а тому просить у судовому порядку зобов'язати надати йому належні відповіді на поставлені у запитах питання з приводу роз'яснення порядку проходження військової служби громадянами України. З огляду на це, просив позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву відповідачем 1 - Міністерством оборони України позов не визнано та на обґрунтування своїх заперечень зазначено, що запитувана позивачем інформація не є продуктом створеним відповідачами у процесі виконання своїх обов'язків, а отже не є публічною інформацією в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" та "Про інформацію", а фактично позивач просить надати роз'яснення і відповіді на 19 питань, що стосуються порядку проходження військової служби. Повідомлено, що оскільки звернення позивача не стосувалося питань, пов'язаних з діяльністю Міноборони, Збройних Сил, підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони, а також стосовно актів, які ними видаються - їх розгляд не входить до повноважень Міноборони, а тому ці звернення були направлені до Генерального штабу - головного органу військового управління Збройних Сил України, які перебувають у підпорядкуванні Міноборони. Вказано, що відповідно до відповідей Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України та Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України позивача повідомлено про нормативно-правові акти, які регламентують порядок та умови проходження військової служби громадянами України в Збройних Силах України, а отже надано повну і належні відповідь на запити позивача. За таких обставин, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач 2 - Генеральний штаб Збройних Сил України у відзиві на позов позовні вимоги не визнав та на їх заперечення зазначив, що позивачем чітко не сформовано питання, на які необхідно надати відповіді, у зв'язку з тим що позивач запитував інформацію щодо положень (норм), які відсутні, тобто не передбачені чинним законодавством. Пояснив, що зважаючи на це Генеральним штабом Збройних Сил України надано відповідь щодо порядку врегулювання відносин, які приблизно застосовуються до наданих питань. Вважає, що твердження позивача про ненадання відповіді (належної відповіді або повної інформації) не відповідає дійсності, а тому просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач 3- Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України позов не визнав та в обґрунтування своїх заперечень вказав, що згідно з Положенням про Генеральний штаб Збройних Сил України, відповідно до покладених на нього завдань не передбачено надання Генеральним штабом Збройних Сил України роз'яснень положень законодавства України, у зв'язку з чим, позивачу було запропоновано звернутися до спеціальних установ, що входять до системи надання безоплатної правової допомоги. Повідомлено, що на повторні звернення позивача йому було надано більш вичерпну інформацію, яка стосується порядку та умов проходження військової служби громадянами України в Збройних Силах України. Вважає, що командуванням Сухопутних військ Збройних Сил України вжито усі вичерпні заходи з метою надання позивачу повної та всебічної інформації на його звернення, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву та відзиви на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

19.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України з заявою, в якій просив з метою отримання правової допомоги для захисту своїх законних прав та інтересів вжити заходів щодо отримання ним наступної інформації: 1.У який спосіб, згідно нормативно - правових актів, передбачено позбавлення офіцерів військових посад та посад, якщо офіцер самостійно у відповідності до ст.233, 234 "Положення №1153/2008" вирішив звільнитись за станом здоров'я. 2.Чи можливе перебування офіцера по завершенню організаційних заходів, не призначеним на нову посаду, не звільненим з військової служби, не зарахований у розпорядження, та не допущеним до тимчасового виконання обов'язків? Якщо так, то яким нормативним документом передбачено залишення офіцерів на тій самій посаді внаслідок проведення організаційних заходів, за умови що сама посада перестала існувати в штаті? 3.Звільнення офіцерів з посад, на які вони були призначені, відбувається за письмовими наказами (по особовому складу), згідно з вимогами п.12 Положення №1153/2008, п.2.3.2 наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України від 07.04.2017 №124 (Інструкція з діловодства), при цьому офіцери здають справи та посаду, наказами (по стройовій частині), на підставі цього ж наказу по особовому складу, чи передбачено інші способи? 4.Чи можливе не застосування до офіцера організаційних заходів, які його стосувались, та через 2 тижні із завершенням організаційних заходів проводити процедуру звільнення (подавати подання) для звільнення за станом здоров'я, при цьому, позбавляючи половини грошового забезпечення через автоматичне позбавлення військової посади, з дня завершення організаційних заходів, хоча самої посади, на яку був призначений офіцер він не здавав. 5.Чи можливе позбавлення офіцера військової посади, по завершенню проведення організаційних заходів, які до офіцера не застосували, у разі, якщо за наслідками проведення організаційних заходів збільшено кількість посад, вакантних посад відповідно теж? 6.Чи можуть відбуватися автоматичні зарахування офіцерів у періоди, які не зараховуються в період перебування у розпорядженні, (зокрема лікування, відпустка), без видання наказу по особовому складу та без звільнення з посади? 7. Що відбувається спочатку: зарахування у розпорядження посадової особи, відповідної номенклатури призначення наказом (по особовому складу); чи виключення офіцера із загального періоду перебування у розпорядженні, а вже потім після повернення (з зіпсування, відпустки) одночасне зарахування у розпорядження відповідних командирів, осадовою особою, відповідної номенклатури призначення наказом (по особовому складу) зі звільненням з посади? 8.На виконання спільних Директив Міністерства оборони та Генерального штабу ЗС України (далі - Спільні Директиви) проводяться організаційні заходи, в зв'язку з чим згідно з вимогами п.12 Положення №1153/2008, п.2.3.2 Інструкції з діловодства, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі оформлюється письмовими наказами (по особовому складу) на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України, в зв'язку з чим просив надати наступну -інформацію: 8.1.Чи можливе не доведення, приховування організаційних заходів від одного із офіцерів, якого стосувались організаційні зміни, в тому числі і після їх завершення, та яким чином здійснюється доведення до офіцерів інформації про проведення організаційних заходів, яких вона стосується, та необхідності у зв'язку із цим написання рапортів офіцерами з проханням про їх переміщення? 8.2.Чи є правомірним не подання документів на офіцера щодо його перепризначення на іншу посаду під час проведення організаційних заходів, у разі якщо офіцер користувався правом першочергового призначення? 8.3.Хто такі вивільнені військовослужбовці, та за яких умов вони з'являються? 8.4.Чи передбачено можливість виведення офіцерів поза штат, якщо так, то яким нормативно - правовим актом це передбачено? 8.5.Чи можуть Спільні Директиви, які вже були введені в дію (термін дії її введення закінчився), бути знову підставою для виведення офіцера поза штат через півтора місяця з дня їх введення індивідуально для одного офіцера, чи вони вводяться в дію одноразово. 9.У відповідності до п.225 Положення №1153/2008, п.12.1 Інструкції визначено право звільнення з посад згідно штатно - посадової категорії офіцерів наказами (по особовому складу), в зв'язку з чим, просив надати наступну інформацію: 9.1.Чи може посадова особа, яка не має повноважень згідно з штатно - посадовою категорією вивести офіцера поза штат наказом по стройовій частині, при цьому не на підставі наказу (по особовому складу)? 9.2.Чи можуть Спільні Директиви, та переліки змін до штату, які не стосуються підрозділу в якому офіцер проходив військову службу, зазначатись як підстава у виведенні офіцера поза штат, а також чи можливе виведення офіцера поза штат, наказом нижчого начальника, при наявності у військовій частині наказу вищого начальника (по особовому складу) про звільнення його з лав ЗС України за станом здоров'я? 10.Згідно вимог п. 2.3.3 Інструкції з діловодства, надання (скасування) особовому складу доступу до відомостей, що становлять державну таємницю здійснюється наказами (по стройовій частині) в зв'язку з чим просив надати інформацію: 10.1.Чи можливе надання (скасування) особовому складу доступу до відомостей, що становлять державну таємницю іншими формами наказів (окрім як по стройовій частині), якщо так, то за яких умов та підстав, та згідно яких нормативних документів це передбачено? 10.2.Чи можливе скасування особовому складу доступу до відомостей, що становлять державну таємницю через 5 діб після завершення організаційних заходів наказом не по стройовій частині, в якому визначено скасувати наказом право особи в минулому на доступ до державної таємниці? 11.Які документи відпрацьовуються для призначення офіцерів на іншу посаду в результаті проведення організаційних заходів, та у які терміни подаються документи, до кадрового органу Командування Сухопутних військ ЗС України, для видання наказу (по особовому складу) командувача Сухопутних військ ЗС України? 12. Яким чином здійснюється припинення виплати "винагороди" офіцерам, наказом командира військової частини? Чи автоматично у відповідності до наказу Міністра оборони України №260 від 11.06.2008 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам"? (а.с.8).

Листом від 18.01.2019 за №116/9/кц/2/255 т.в.о.начальника кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України, у відповідь на звернення позивача, повідомив, що такий вид правових послуг як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань входить в комплекс правових послуг, які надаються громадянам України в рамках безоплатної первинної правової допомоги (а.с.9).

23.01.2019 позивач звернувся з заявами до Міністра оборони України та Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, у яких з посиланням на право на доступ до публічної інформації та норми Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про звернення громадян", просив відповісти: 1.Чи передбачено законодавством України позбавлення офіцерів військових посад, зокрема за наслідками проведених організаційно-штатних заходів? 2.Чи передбачено законодавством України позбавлення офіцерів посад, зокрема офіцерів, які самостійно у відповідності до п.233-234 "Положення" вирішили звільнитись з лав ЗС України за станом здоров'я? 3.Порядок призначення військовослужбовців на посади при проведенні організаційно-штатних заходів та порядок тимчасового виконання обов'язків передбачений п.118-121 "Положення", при цьому, чи можливе перебування військовослужбовця по завершенню організаційно-штатних заходів, не призначеним на нову посаду, не звільненим з військової служби, не зарахованим у розпорядження посадової особи яка має право призначення на цю посаду, та не допущеним до тимчасового виконання обов'язків? 4.Чи можливе залишення офіцера на тій самій посаді за результатами проведення організаційно-штатних заходів, за умови що сама посада перестала існувати в штаті? 5.Хто такі вивільнені військовослужбовці, та за яких умов вони з'являються? 6.Чи можливе не застосування до офіцера організаційно-штатних заходів, які стосувались його посади, та через 2 тижні із завершенням даних організаційно-штатних заходів розпочинати процедуру звільнення з лав ЗС України (готувати подання)? 7.Які саме документи (конкретно) відпрацьовуються для призначення офіцерів на іншу посаду в результаті проведення організаційно-штатних заходів, та у які терміни лопаються дані документи, до кадрового органу Командування Сухопутних військ ЗС України, для видання наказу (по особовому складу) командувача Сухопутних військ ЗС України? 8.Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами (по особовому складу) командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади відповідно до п.116 Положення, особливості зарахування військовослужбовців наказами (по особовому складу) в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на ці посади здійснюється у порядку, визначеному у п.4.16 -Інструкції, при цьому чи можуть відбуватися автоматичні зарахування офіцерів у періоди, які не зараховуються в період перебування у розпорядженні, (час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників), без видання наказу (по особовому складу), та без звільнення з посади? 9. Що відбувається спочатку: зарахування військовослужбовців у розпорядження посадових осіб наказами (по особовому складу) командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади; чи виключення офіцера із загального періоду перебування в розпорядженні (спочатку відпустка, лікування), а вже потім після повернення (з лікування, відпустки) в цей же день зарахування військовослужбовців у розпорядження посадових осіб наказами (по особовому складу), командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади, та зі звільненням з посади даного військовослужбовця? 10.Чи можливе приховування та не доведення спільних директив Міністерства оборони та Генерального штабу ЗС України (інших документів, планів, тощо), щодо проведення організаційно-штатних заходів підрозділу від одного із офіцерів, посада якого змінювалась, та стосувалась організаційно-штатних заходів, у тому числі і після завершення даних організаційно-штатних заходів продовження здійснення подальшого приховування та не доведення жодного документу ні письмово, ні усно? 11. Яким чином та у які терміни повинно здійснюватися доведення до офіцера інформації про проведення організаційно-штатних заходів в підрозділі, та необхідності у зв'язку із цим написання рапортів офіцерами з проханням про їх переміщення іншу посаду? 12.Чи можливе ігнорування та не подання документів на офіцера щодо його призначення на іншу посаду під час проведення організаційно-штатних заходів, у разі якщо офіцер користувався правом першочергового призначення від інших офіцерів? 13.Чи передбачено можливість виведення офіцерів поза штат, якщо так, то яким нормативно - правовим актом це передбачено? 14.Чи можуть спільні директиви Міністерства оборони та Генерального штабу ЗС України, які вже були введені в дію (термін дії її введення закінчився), бути знову підставою для виведення офіцера поза штат через півтора місяця з дня їх введення індивідуально для одного офіцера, та чи вводяться дані директиви в дію одноразово? 15. Чи може посадова особа, яка не має повноважень згідно штатно-посадової категорії військовослужбовця вивести його поза штат наказом по стройовій частині, та на підставі наказу (по особовому складу)? 16.Чи можуть спільні директиви Міністерства оборони та Генерального штабу ЗС України, переліки змін до штату, які не стосуються підрозділу в якому офіцер проходив військову службу, зазначатись як підстава у виведенні його поза штат? 17.Чи можливе виведення офіцера поза штат, наказом нижчого начальника, при наявності у військовій частині наказу вищого начальника (по особовому складу) про звільнення його з лав ЗС України за станом здоров'я? 18.Чи можливе надання (скасування) особовому складу доступу до відомостей, що становлять державну таємницю іншими формами наказів (окрім як по стройовій частині), якщо так, то за яких умов та підстав, та згідно яких нормативних документів це передбачено? 19.Чи можливе скасування особовому складу доступу до відомостей, що становлять державну таємницю через 5 діб після завершення організаційно-штатних заходів наказом по стройовій частині, в якому визначено скасувати право особи в минулому, на доступ до державної таємниці?

У відповідь на вказані звернення, начальник кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України надіслав позивачу лист №116/9/кц/2/778 від 13.02.2019, якому вказав перелік нормативних актів, що стосуються порядку та умов проходження військової служби громадянами України в Збройних Силах України, порядок призначення на посад, переміщення по службі та звільнення з військової служби, які є в загальному доступі для ознайомлення та можуть бути переглянуті на офіційному сайті Міністерства оборони України або на офіційному сайті Верховної Ради України (а.с.12).

04.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Міністра оборони України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України та Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з запитами на отримання публічної інформації аналогічними за змістом до заяви від 23.01.2019 (а.с.13,14,16).

25.02.2019 начальник Головного управління персоналу - заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України у листі №321/1254 повідомив позивача, що повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання не розглядаються, якщо перше вирішено по суті. При цьому, навів перелік нормативних актів, що регулюють перелічені у запитах позивачем питання (а.с.15).

Відповідно до супровідного листа №266/202 від 01.04.2019 відділом по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Департаменту інформаційно-організаційної роботи та контролю Міністерства України копії звернень ОСОБА_1 від 19.12.2018, 23.01.20149, 04.02.2019 направлено до Генерального штабу Збройних Сил України для опрацювання та надання відповідей заявнику (а.с.59).

В свою чергу, Головне управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України листами №321/1361 від 01.03.2019, №300/5/79 від 27.03.2019 та №321/КЦ/25 ВИКЗВП надало відповіді звернення позивача із роз'ясненням щодо кожного за переліченого питання (а.с.31-39).

Не погоджуючись з повнотою та належністю наданих відповідачами відповідей, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-XII.

За визначеннями, наведеними в статті 1 цього Закону документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про інформацію" право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про інформацію" правова інформація - будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.

В свою чергу, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI.

Визначення поняття "публічна інформація" наведено у статті 1 цього Закону. Так, відповідно до частини першої цієї статті публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За цим визначенням, можна виокремити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Частина 1 статті 19 цього ж Закону також визначає, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" передбачає два види інформаційних відносин, на які його положення не поширюються: відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій та відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

При цьому, суд зазначає, що Закон України "Про доступ до публічної інформації" не поширюється на відносини у сфері звернень громадян щодо надання юридичної консультації, проведення аналізу правових норм стосовно конкретних обставин, повідомлених запитувачем інформації, тощо, оскільки такі відносини регулюються спеціальним законом - Законом України "Про безоплатну правову допомогу".

Позивач у своїх запитах та зверненнях не вказував, яку саме інформацію, створену відповідачами у процесі виконання ними своїх обов'язків, необхідно отримати позивачу. ОСОБА_1 фактично просив відповідачів за результатами розгляду таких заяв і запитів надати йому роз'яснення та відповіді щодо застосування конкретних норм Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України, Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у збройних Силах України, інших нормативно-правових актів, що регламентують порядок проходження військової служби, що не заперечується позивачем в позовній заяві.

Оцінюючи запитувану позивачем у запитах та зверненнях інформацію та зміст правових норм, суд вважає, що інформація, яку просить надати позивач не належить до публічної, оскільки не є створеною інформацією відповідачами у процесі виконання ним своїх обов'язків. Фактично запит та звернення спрямовані на отримання консультативної інформації з правових питань.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду відповідачами поданих позивачем заяв та запитів в порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Враховуючи, що позивач при направленні відповідних звернень також покликався на Закон України "Про звернення громадян", зазначені вище запити та заяви від 19.12.2018, 23.01.2019 та 04.02.2019 були розглянуті відповідачами у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР.

Цим Законом врегульовано питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 15 Закону №2939-VI визначено, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б статус позивача як Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці або особи з інвалідністю внаслідок війни, а тому правових підстав для розгляду заяв ОСОБА_1 особисто Міністром оборони України не було.

Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735 затверджено "Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 р. за № 94/29962 (далі - Інструкція №735), яка визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.

Пунктом 2 Розділу ІІ "Первинний розгляд та облік звернень громадян" Інструкції №735 передбачено, що письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця. Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.

Пунктом 14 Розділу ІІ "Первинний розгляд та облік звернень громадян" Інструкції №735 визначено, що щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України "Про звернення громадян".

Як встановлено судом звернення та запити ОСОБА_1 до Міністра оборони України надіслані Відділом по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Департаменту інформаційно-організаційної роботи та контролю Міністерства оборони України для опрацювання Генеральному штабу Збройних Сил України.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

За нормами статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Разом з тим, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються (частини 3 та 4 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян").

За правилами частини 1 статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Якщо у зверненні поряд з питаннями, що належать до компетенції органу військового управління, військової частини, порушуються питання, які підлягають вирішенню в інших органах державної влади чи місцевого самоврядування, то під час надання відповіді на звернення орган військового управління, військова частина також роз'яснює громадянину порядок розгляду цих питань (Пункт 15 Розділу ІІ "Первинний розгляд та облік звернень громадян" Інструкції №735).

Як свідчить зміст наявних у матеріалах справи копій листів Генерального штабу Збройних Сил України №321/1254 від 25.02.2019, №321/1361 від 01.03.2019, №300/5/79 від 27.03.2019 та №321/КЦ/25 ВИКЗВП від 27.03.2019, кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України №116/9/кц/2/255 від 18.01.2019, №116/9/кц/2/778 від 13.02.2019 та №116/9/кц/2/938 від 20.02.2019 позивачу надано у встановлені законом строки відповіді на його звернення і запити та вжито усі вичерпні заходи з метою надання ОСОБА_1 повної, всебічної інформації у відповідності до перелічених питань.

Разом з тим, суд зауважує, що запитувана позивачем інформація за своєю природою є правовою інформацією, оскільки позивач в своїх запитах і заявах фактично просив надати роз'яснення та консультації з правових питань, а саме з питання проходження військової служби громадянами України із посиланням на відповідні положення законодавства, що, в свою чергу, підпадає під дію Закону України "Про безоплатну правову допомогу".

Так, відповідно до ч.9 ст.5 Закону України "Про звернення громадян" звернення про надання безоплатної правової допомоги розглядаються в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

Закон України "Про безоплатну правову допомогу" від 02.06.2011 №3460-VI відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до пунктів 1,3,4 частини 1 статті 1 Закону №3460-VI: безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел; правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення; правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Статтею 7 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" передбачено, що безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) надання правової інформації; 2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань; 3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); 4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.

Пунктом 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, визначено повноваження Міністерства оборони України, а пунктом 10 повноваження Міністра оборони України.

Оцінюючи доводи позивача щодо покладення на Міністерство оборони України обов'язку з розгляду звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Міністерства оборони, Збройних Сил, підприємств, установ і організацій, які належать до сфери Міністерства оборони, Збройних Сил, підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міністерства оборони, а також стосовно актів, які ними видаються, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

Пунктом 17 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку.

Суд наголошує, до повноважень Міністерства оборони України, Міністра оборони України, командування Сухопутних військ Збройних Сил України не відноситься надання правової інформації, консультацій з правових питань, роз'яснення законів України, прийнятих Верховною Радою України. Поставлені позивачем перед відповідачами питання не стосуються діяльності Міністерства оборони, Збройних Сил України.

Також суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI визначено, що видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави.

Таким чином, суд зазначає, що для отримання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань щодо порядку застосування положень Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України, Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у збройних Силах України, інших нормативно-правових актів, що регламентують порядок проходження військової служби, позивач мав право звернутись до уповноважених органів та осіб, визначених Законом України " Про безоплатну правову допомогу" та Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд при вирішенні даного спору дійшов висновку, що дії відповідачів вчиненні в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих їм повноважень, обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

За наведеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Правові підстави для застосування статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (пр. Повітрофлотський, 6,м.Київ 168,03168, код ЄДРПОУ 00034022), Генерального штабу Збройних Сил України (проспект Повітрофлотський, 6, м.Київ 168, 03168, код ЄДРПОУ 22990992), Командування Сухопутних військ Збройних Сил України ( вул.Дегтярівська, 19, м.Київ 119, 04119, код ЄДРПОУ 22991037) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 22 квітня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.