Рішення № 81475198, 26.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 р. № 520/2350/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Центрального управління Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м.Харків, пр. Науки, 61057, м.Харків, вул. Пушінська, 46), Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального управління Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд :

- визнати протиправною бездіяльність начальника Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Зайцева Ю. щодо не надання інформації за результатами особистого прийому ОСОБА_1, що мало місце 11 грудня 2018 року, а також не надання рішення за № 28/20-40-56-06/2991613887 про анулювання ФОП ОСОБА_4 реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку;

- зобов'язати заступника начальника Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Зайцева Ю. надати ОСОБА_1 інформації за результатами особистого прийому, що мало місце 11 грудня 2018 року, а також надати рішення за № 28/20-40-56-06/2991613887 про анулювання ФОП ОСОБА_4 реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку;

- судові витрати по справі покласти на відповідача, ГУ ДФС у Харківській області.

Ухвалою від 26.04.2019 року залучено у якості другого відповідача Головне управління ДФС у Харківській області за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального управління Головного управління ДФС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.12.2018 року Центральним управлінням ДФС у Харківській області на підставі листа ГУ ДФС України в Харківській області від 26.11.2018 року проведено особистий прийом ОСОБА_1 як представника ФОП ОСОБА_4 щодо незаконного анулювання 30.09.2018 року реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_4 30.01.2019 року позивачем на адресу Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області подано заяву, в якій зазначено про ненадання відповіді за результатами особистого прийому, який відбувся 11.12.2018 року з проханням надати таку відповідь та рішення № 28/20-40-56-06/НОМЕР_2 про анулювання ФОП ОСОБА_4 реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку. Листом Центрального управління ГУ ДФС України в Харківській області від 08.02.2019 року відмовлено у наданні рішення за № 28/20-40-56-06/НОМЕР_2 та не надано відповідь за результатами особистого прийому від 11.12.2018 року. Позивач вважає таку відмову протиправною та необґрунтованою.

Через канцелярію суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, просить відмовити у їх задоволенні, оскільки, на думку відповідача особистий прийом 11.12.2018 року за зверненням представника ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_1 проведено начальником Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Зайцевим Ю.О. з залученням фахівців структурних підрозділів в приміщенні управління відповідно до вимог Порядку № 271. За результатами особистого прийому складена карта обліку особистого прийому громадян (№ 128-ОП від 26.11.2018 року) за формою, затвердженою Порядком № 271, у якій в графі "Інформація про прийняте рішення" зазначено: "Усно надано обґрунтоване роз`яснення відповідно до вимог чинного законодавства. Письмових або усних звернень під час прийому не надходило". Крім того зазначено, що позивач не заперечував проти отримання результатів розгляду звернення в усній формі. Тобто, відповідач у взаємовідносинах з позивачем, які передували зверненню до суду, діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законодавством України.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.11.2018 року до Головного управління ДФС у Харківській області надійшло письмове звернення від 20.11.2018 року № Я/625 щодо проведення особистого прийому з питання анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_4

11.12.2018 року проведено особистий прийом начальником Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Зайцевим Ю.О. з залученням структурних підрозділів в приміщенні управління за даним зверненням у присутності ОСОБА_1

За результатами особистого прийому складена карта обліку особистого прийому громадян № 128-ОП від 26.11.2018 року за формою, затвердженою Порядком № 271, у якій у графі "Інформація про прийняте рішення" зазначено : "Усно надано обгрунтоване роз`яснення відповідно до вимог чинного законодавства. Письмових або усних звернень під час прийому не надходило."Жодних зауважень позивачем не висловлено, зауважень в письмовому вигляді в картці обліку особистого прийому громадян не зроблено.

30.01.2019 року ОСОБА_1 відповідачу направлено заяву, в якій позивач просив повідомити причини неподання відповіді за результатом проведеного особистого прийому та надати рішення № 28/20-40-56-06/НОМЕР_2 про анулювання ФОП ОСОБА_4 реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку.

Листом відповідача № 4341/ФОП/20-40-56-06 від 18.02.2019 року надано відповідь та надано копії документів, а саме: акт камеральної перевірки від 01.10.2018 року та Рішення № 28/20-40-56-06/НОМЕР_2 від 01.10.2018 року про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_4

Позивач, вбачаючи бездіяльність з боку працівників управління, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з ч.1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 року № 2657-ХІI.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Як встановлено матеріалами справи у спірних відносинах позивач ОСОБА_1 виступав в якості представника ФОП ОСОБА_4, отже він діяв в її інтересах. Однак з даним позовом для захисту порушених права ОСОБА_1 звернувся особисто в якості позивача.

Суд з даного приводу зазначає наступне.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, у контексті з положеннями частини 1 статті 5 та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Згідно з вимогами частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позивач повинен довести факт порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваними діями (бездіяльністю) , рішеннями відповідача.

Отже, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 звертався до відповідача для проведення особистого прийому та надання інформації в інтересах свого клієнта - Фізичної особи- підприємця ОСОБА_4, суд приходить до висновку, що посадовими особами відповідача жодними чином не було порушено прав саме ОСОБА_1

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи те, що позивачем не доведено ані факту порушення саме його прав відповідачами, а судом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Центрального управління Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м.Харків, пр. Науки, 61057, м.Харків, вул. Пушінська, 46), Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.