Рішення № 81475180, 25.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/979/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеської області, в якому позивач просить визнати дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), - протиправними та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Одеській області ухвалити наказ (рішення) організаційно-розпорядчого характеру за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є учасником бойових дій та має соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». На звернення позивача із заявою ГУ Держгеокадастру в Одеській області протиправно відмовлено їй у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є такими, що не відповідають законодавству України, порушують права позивача на першочергове право на отримання земельної ділянки, передбачене Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Постановою Кабінету Міністрів України №413 від 07 червня 2017 року, якою затверджено «Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», згідно з якою закріплюється принцип першочерговості забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції, незалежно від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано. Позивач стверджує, що як на день звернення до відповідача з відповідною заявою, так і на теперішній час, спірна земельна ділянка не є передана у оренду, жодні речові права на неї не зареєстровані. Включення спірної земельної ділянки (тим більше не сформованої) до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги не є підставою для відмови позивачу у надання згоди на розроблення проекту землеустрою.

Від відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Одеської області надійшов відзив на позов (а.с.20-31), відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. Відповідач зазначає, що за результатами розгляду клопотання, Головним управлінням, з дотриманням вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, надана відповідь Позивачу за вих.№П-13507/0-7679/0/37-18 від 29.10.2018 року, в якій позивачу повідомлено, що відповідно до доручення Віце-прєм'єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15.10.2014 року №328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року», Головним управлінням Держземагентства в Одеській області наказом від 18.09.2014 року №77, із змінами від 12.09.2018 року №219, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, і до якого вже включена земельна ділянка, що вказана у заяві. Частиною 3 ст.136 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та запропонувало придбати право на бажану земельну ділянку на земельних торгах. Отже, на момент розгляду клопотання позивача зазначена земельна ділянка вже включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них па земельних аукціонах. Відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність конкретної земельної ділянки, з підстав того, що вона вже включена до переліку земельних ділянок права оренди, на які виставляються на земельні торги окремими лотами. Головне управління не порушило першочергове право Позивача на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, яке вона має право реалізувати

Позивачем 15.03.2019 року надано до суду відповідь на відзив (а.с.42-50), в якому позивач заперечує проти обставин, викладених у відзиві та вважає їх необґрунтованими.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником позивача, через канцелярію суду 17.04.2019 року надано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представником відповідача, через канцелярію суду 17.04.2019 року надано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв'язку з відсутністю потреби заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 має пільги встановленні законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.14)

Позивач, 02.10.2018 року звернулась до Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням, в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області (за межами населених пунктів) (а.с.11).

До вказаної заяви позивачем додано копія паспорта громадянина України; копія ідентифікаційного коду; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копію документу, що підтверджує участь військовослужбовця у виконанні завдань щодо здійснення антитерористичних операцій у східних та південно-східних областях України.

Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області 29.10.2018 року за №П-13507/0-7679/0/37-18 позивачу надано відповідь, в якій повідомлено, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовляє у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова обґрунтована тим, що відповідно до доручення Віце-прєм'єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15.10.2014 року №328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року», Головним управлінням Держземагентства в Одеській області наказом від 18.09.2014 року №77, із змінами від 12.09.2018 року №219, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до якого вже включена земельна ділянка, що вказана у заяві. Частиною 3 ст.136 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Судом встановлено, що Татарбунарською сільською радою 07.09.2018 року за №229-VІІ прийнято рішення про участь в земельному аукціоні, запропоновано включити земельну ділянку орієнтовною площею 200 га, яка розташована на території Дивізійської сільської ради та є землею державної власності до переліку земельних ділянок, які пропонуються для продажу права оренди вказаної земельної ділянки на земельних торгах терміном на 7 років (а.с.76).

Клопотанням від 07.09.2018 року №182 Дивізійська сільська рада Татарбунарського району Одеської області звернулась до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з проханням про включення земельної ділянки орієнтовано площею 200 га, яка розташована за межами Дивізійської сільської ради та являється землею державної власності, до переліку земельних ділянок що пропонуються для продажу права оренди земельних ділянок на земельних торгах терміном на сім років (а.с.75).

Судом встановлено, що відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, відповідно до доручення Віце-прєм'єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15.10.2014 року №328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року» з метою проведення земельних торгів з продажу прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, погодження Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 07.09.2018 року №182 щодо продажу на земельних торгах прав на оренду земельних ділянок, Головним управлінням Держземагентства в Одеській області 12.09.2018 року прийнято наказ №219, яким доповнено перелік земельних ділянок, права оренди на які виставляються па земельні торги окремими лотами згідно Додатку №1, затвердженого наказом Головного управління Держземагентства в Одеській області «Про затвердження переліку земельних ділянок» №77 від 18.09.2014 року, земельними ділянками, визначеними Додатком №1 цього наказу (додасться) (а.с.33).

Відповідно до Додатку №1 під №1862 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 200,00 га, цільове призначення: для ведення товарного сільського виробництва, місце розташування: Одеська область, Татарбунарський район, Дивізійська сільська рада (за межами населених пунктів) (а.с.34).

Як вбачається з викопіювання схем поділу земель, земельна ділянка, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області (за межами населених пунктів), входить до земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 200,00 га, що розташована в Одеській області, Татарбунарський район, Дивізійська сільська рада (за межами населених пунктів) (а.с.66, 68).

Не погоджуючись з відмовою ГУ Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області (за межами населених пунктів), позивач звернулась до суду із даним позовом.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч.1, 2, ст.116 ЗК України, Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, з огляду на зміст пп."в" ч.3 ст.116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 121 ЗК України передбачені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, позивач має право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у розмірі не більше для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, однак за умови, якщо такого права вона не використала раніше.

Згідно ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 вказаної статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, ч.1 та ч.2 ст.136 ЗК України, передбачено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Відповідно до ч.3 ст.136 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Тобто, ч.3 ст. 136 ЗК України, прямо передбачено включення до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, є підставою для відмови у відчуженні, передачі в заставу та надавання у користування такої земельної ділянки до завершення торгів.

При цьому, як встановлено судом із наявних в матеріалах справи доказів, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 200,00 га, цільове призначення: для ведення товарного сільського виробництва, місце розташування: Одеська область, Татарбунарський район, Дивізійська сільська рада (за межами населених пунктів) наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №219 від 12.09.2018 року «Про доповнення переліку земельних ділянок», відповідно до доручення Віце-прєм'єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15.10.2014 року, з урахуванням рішенням Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 07.09.2018 року №229-VII «Про участь у земельному аукціоні» та клопотання Дивізійська сільська рада Татарбунарського району Одеської області від 07.09.2018 року №182 про включення земельної ділянки орієнтовною площею 200га, яка розташована на території Дивізійської сільської ради та є землею державної власності до переліку земельних ділянок, які пропонуються для продажу права оренди вказаної земельної ділянки на земельних торгах терміном на 7 років, включено до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що ця земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок права оренди, на які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Оскільки на момент надходження та розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняття Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області оскаржуваного рішення, земельна ділянка, щодо якої позивачем було подано клопотання, наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 12.09.2018 року року №219 була включена до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами, що в силу приписів ч.3 ст.136 ЗК України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року по справі №806/3708/15.

З урахуванням зазначеного, прийнята відповідачем відмова у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області (за межами населених пунктів) є правомірною та прийнятою відповідно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такої відмови.

Щодо посилання позивача на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 року затверджено «Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» передбачено, що позиція відповідної сільської та селищної ради під час надання земельної ділянки у власність громадян враховуються, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої ст.6, п.11-14 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції), суд зазначає.

Відповідно до ст. 12 п. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Відмовляючи у наданні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення безоплатно у власність конкретної земельної ділянки, з підстав того, що вона вже включена до переліку земельних ділянок права оренди, на які виставляються на земельні торги окремими лотами, відповідач не порушив першочергове право позивача на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, яке він має право реалізувати.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-244, 246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1);

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83).

Суддя П.П. Марин

.