Рішення № 81475073, 16.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1.380.2019.000413

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Буд» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Буд» (79021, м.Львів, вул.Караджича, буд.14/42) до Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, пл.Львівська, буд.8), Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, буд.35), із вимогами:

-визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України №9645118/39230848 від 24.10.2018 року щодо відмови у реєстрації податкової накладної №10 від 26.09.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

-зобов’язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Буд» №10 від 26.09.2018 року, вказавши строк її реєстрації 26.09.2018 року.

Ухвалою суду від 29.01.2019 року вказану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 01.02.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

20.03.2019 року представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог.

Відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву.

20.03.2019 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач направив на реєстрацію податкову накладну №10 від 26.09.2018 року. Відповідно до квитанції від 27.09.2018 року, документ прийнято, але зупинена реєстрація податкової накладної. Позивач наголошує, що при складенні податкової накладної дотримався усіх вимог положень статей 187 та 201 ПК України. На виконання п.п.201.16.2 п.201.16 ст. 201 ПК України позивач направив до органу ДФС письмові пояснення з додатками, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій із контрагентом. Однак, рішенням комісії ГУ ДФС у Львівській області №964518/39230848 від 24.10.2018 року позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №10 від 26.09.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вважаючи таке рішення протиправним та за наслідками його адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, що викладені у позовній заяві, просив суд позов задоволити.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Представник відповідача 2 у відзиві наголосив, що оскаржуване рішення було прийняте комісією ГУ ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування правомірно, оскільки надані платником податку копії документів не є достатніми для прийняття комісією ГУ ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Представник вважає, що ПН/РК №10 від 26.09.2018 року відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФ України від 13.06.2017 року №567.

В судовому засіданні представник відповідачів проти позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Заслухавши вступне слово учасників справи, з’ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.

01.09.2018 року між ТзОВ «Панорама Буд» (Постачальник) та ТзОВ «Західбудком» (Покупець) укладено договір поставки №77/2018. Згідно з умовами цього договору, постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей товар на умовах договору.

Ціна товару, що передається у власність покупцеві, вказується у видаткових накладних, які надаються постачальником для проведення оплати (п.5.1 договору поставки). Сторони узгодили, що оплата за поставлений товар проводиться покупцем на рахунок постачальника протягом 40-а календарних днів з моменту отримання товару. (п.5.2 Договору поставки).

На виконання умов вказаного договору позивачем передано, а ТзОВ «Західбудком» отримано товарно-матеріальні цінності (бітумно-полімерну емульсію, вапно, цемент, бітумно-полімерну мастику), що підтверджується долученою до матеріалів справи копією видаткової накладної №10 від 26 вересня 2018 року.

Вказані вище товарно-матеріальні цінності придбані позивачем у ФОП ОСОБА_3, свідченням чого є копії договору поставки №1 від 18.09.2018 року, видаткових накладних №2, №3 від 25.09.2018 року, довіреності тощо.

На підтвердження придбання та подальшої поставки вказаного товару позивачем долучено до матеріалів справи копії: договору поставки №77/2018 від 01.09.2018 року з додатками, укладеного між ТзОВ «Панорама Буд» та ТзОВ «Західбудком»; звіту про випробування 2.2 від 01.08.2018 року; висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи №602-123-20-3/14651 від 12.04.2018 року; висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи №602-123-20-3/8164 від 23.03.2017 року; видаткової накладної №10 від 26.09.2018 року; платіжного доручення №181 від 05.10.2018 року на суму 253082,05 грн.; платіжного доручення №9 від 16.01.2019 року на суму 42180,34 грн.; товарно- транспортної накладної №Р10 від 26.09.2018 року; оборотно-сальдової відомості по рахунку №631 за вересень 2018 року; договору поставки №1 від 18.09.2018 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Панорама Буд»; видаткової накладної №2 від 28.09.2018 року; видаткової накладної №3 від 25.09.2018 року; договору оренди транспортного засобу №20/08-18КВ-ПБ від 20.08.2018 року.

Передача товару від ТзОВ «Панорама Буд» до ТзОВ «Західбудком» здійснювалась за адресою, погодженою сторонами (місце поставки). Постачальник зобов’язаний доставити товар за адресою, погодженою в замовлені протягом п’яти днів після отримання замовлення (п.2.3 договору поставки).

У зв’язку з відвантаженням товару позивачем 26 вересня 2018 року складено та передано на реєстрацію податкову накладну від 26.09.2018 року №10.

Згідно з електронною квитанцією, отриманою позивачем до податкової накладної, реєстрація такої податкової накладної була зупинена податковим органом, відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України.

Для податкової накладної підставою для зупинення її реєстрації було встановлено податковим органом відповідність такої податкової накладної вимогам Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

На виконання п.14 Постанови КМ України №117, 23 жовтня 2018 року ТзОВ «Панорама Буд» засобами електронного документообігу було направлено на адресу ДФС письмові пояснення та копії документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій ПН, копії договору та додатку до нього, рахунку на оплату, видаткових накладних, сертифікатів якості, висновків, довіреність та інші підтверджуючі документи

Комісією ГУ ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації, прийнято рішення від 24.10.2018 року №964518/39230848 про відмову в реєстрації вказаної вище податкової накладної.

Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної комісією вказано неподання позивачем копій первинних документів щодо постачання товарів, зберігання і транспортування та документів щодо підтвердження відповідності продукції.

З матеріалів справи вбачається, що дане рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку.

01 листопада 2018 року позивачем було подано скаргу на вказане рішення про відмову у реєстрації ПН в ЄРПН. Скарга була подана 01 листопада 2018 року через систему електронного документообігу. Також, 01 листопада 2018 року засобами поштової кореспонденції на адресу Державної фіскальної служби України, ГУ ДФС у Львівській області, Міністерства фінансів України та Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики, платником податків – ТзОВ «Панорама Буд» було подано скаргу (з копіями підтверджуючих документів) на рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН №964518/39230848 від 24.10.2018 року, вих. №31/10/18-1 від 31 жовтня 2018 року (копії підтверджуючих документів долучені до матеріалів справи).

29 листопада 2018 року ТзОВ «Панорама Буд» на адресу Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС України та Міністерства фінансів України було скеровано лист №26/11/18 від 26 листопада 2018 року з вимогою – скасувати рішення комісії ДФС №9645118/39230848 від 24 жовтня 2018 року щодо відмови у реєстрації податкової накладної №10 від 26 вересня 2018 року.

Не отримавши відповідей та не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент складення податкової накладної) встановлено, що на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 201.2).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Відповідно до п.12 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі за текстом - Порядок №117), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Пунктом 14 Порядку №117, визначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно з п.п.15-16 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг). Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з п.18 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Пунктом 22 Порядку №117, визначено, що рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Згідно з п.23 Порядку №117, комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;

щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

Згідно з п.27 Порядку №117, рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно з п.21 Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Згідно з пунктом 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Судом встановлено, що позивачем надано контролюючому органу повідомлення щодо подачі документів, які підтверджують здійснення господарських операцій, у тому числі факт надання послуг з поставки товару та копії таких документів: повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних; договору поставки №77/2018 від 01.09.2018 року з додатками, укладеного між ТзОВ «Панорама Буд» та ТзОВ «Західбудком»; звіту про випробування 2.2 від 01.08.2018 року; висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи №602-123-20-3/14651 від 12.04.2018 року; висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи №602-123-20-3/8164 від 23.03.2017 року; видаткової накладної №10 від 26.09.2018 року; платіжного доручення №181 від 05.10.2018 року на суму 253082,05 грн.; платіжного доручення №9 від 16.01.2019 року на суму 42180,34 грн.; товарно- транспортної накладної №Р10 від 26.09.2018 року; оборотно-сальдової відомості по рахунку №631 за вересень 2018 року; договору поставки №1 від 18.09.2018 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Панорама Буд»; видаткової накладної №2 від 28.09.2018 року; видаткової накладної №3 від 25.09.2018 року; договору оренди транспортного засобу №20/08-18КВ-ПБ від 20.08.2018 року; договору №20/08-18КВ-ПБ оренди транспортного засобу від 20.08.2018 року, акту приймання передачі до договору оренди транспортного засобу №20/08-18КВ-ПБ від 20.08.2018 року.

Однак, як вже було зазначено судом, фіскальний орган не визначив певний перелік документів, необхідних і достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Таким чином, надані позивачем документи та пояснення були цілком достатніми для прийняття комісією ГУ ДФС у Львівській області рішення про реєстрацію ПН №10.

Крім того, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117.

Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства рішення комісії ГУ ДФС у Львівській області містять лише загальний перелік документів, передбачений формою такого рішення, і підкреслення конкретних видів документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано, не містять.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

У цьому контексті суд зазначає, що всі надані позивачем як суду, так і відповідачу 2 первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, а тому підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Отже, відповідність обсягу реалізованих позивачем послуг підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, які за допомогою сервісу «Електронний кабінет платника» були надіслані позивачем фіскальній службі України для врахування під час вирішення питання про реєстрацію зазначеної податкової накладної.

При цьому, представник відповідачів в оскаржуваному рішенні, а також і під час розгляду справи не навів доводи щодо порушень законодавства при складенні поданих документів.

Суд відхиляє доводи відповідачів про те, що позивачем не було надано розрахункових документів та банківських виписок з особових рахунків щодо оплати за поставлений товар, оскільки, згідно з (п.5.2 договору поставки) договором поставки №77/2018 від 01.09.2018 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «Західбудком» оплата за поставлений товар проводилася покупцем на рахунок постачальника протягом 40-а календарних днів з моменту отримання товару. Спірна податкова накладна була складена позивачем за правилами першої події по факту відвантаження товару.

З огляду на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Суд вважає, що рішення відповідача про відмову у реєстрації ПН №10 від 26.09.2018 року в ЄРПН, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при прийнятті такого рішення фіскальним органом не дотримано критеріїв, встановлених статтею 2 КАС України.

Аналогічну правову позицію висловив і Вищий адміністративний суд України у постанові від 15.07.2015 року (справа №К/800/62702/14) та в ухвалі від 16.03.2016 року (справа №К/800/63884/14).

Щодо позовної вимоги про зобов’язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №10 від 26.09.2018 року суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрацію податкової накладної в ЄРПН віднесено до обов’язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, тому у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

Згідно з нормами пунктів 19, 20 Порядку ведення ЄРПН, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС.

Як встановлено судом, стверджується матеріалами справи і не спростовано відповідачем, наданими позивачем копіями документів належним чином підтверджено реальність спірної господарської операції та обґрунтованість складення податкової накладної №10 від 26.09.2018 року, а відтак, були достатніми підстави для реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Обставин, які б перешкоджали реєстрації вказаної податкової накладної в ЄРПН, судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року у справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп.2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II)».

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов’язання відповідача 1 зареєструвати означену податкову накладну.

Згідно зі ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов’язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

В силу ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У відповідності до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб’єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/160 від 18.10.2018 року у справі №813/4989/17.

Відповідно до ч.4 ст.59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Представником позивача надано договір №12/11-18-ПБ про надання юридичних послуг від 12.11.2018 року, орієнтовний (попередній) розрахунок судових витрат від 21.01.2019 року та акт прийому-передачі наданих юридичних послуг №12/11-18-ПБ від 14.03.2019 року.

Крім того, до матеріалів справи представником позивача долучено копію свідоцтва серії ЛВ №001237 про заняття адвокатською діяльністю, згідно якого ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю та ордер серії ЛВ №148501 від 12.11.2018 року.

Як слідує із поданих представником позивача документів, позивачу надавалась наступна правова допомога:

-вивчення (аналіз) документів, формування правової позиції, надання консультацій – 2000,00 грн.;

-підготовка листа-вимоги щодо скасування рішення №964518/39230848 від 24.10.2018 року про відмову в реєстрації ПН, скасування (повернення)зарахованої суми ПДВ – 2400,00 грн.;

-підготовка та направлення позовної заяви про визнання протиправними, скасування рішень комісії ДФС України та зобов’язання до вчинення дій – 4000,00 грн.;

-участь у судовому розгляді справи (підготовче провадження) – 1000,00 грн.;

-підготовка та направлення заяви про уточнення позовних вимог – 1800,00 грн.;

-участь в судовому розгляді справи (підготовче провадження) – 1000,00 грн.;

-гонорар за ухвалення рішення на користь клієнта – 3000,00 грн.

Таким чином, представником позивача надано докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу.

Окрім цього, представником позивача надано платіжне доручення №36 від 14.03.2019 року, відповідно до якого позивачем в повному обсязі оплачено витрати на правничу допомогу/надання юридичних послуг, згідно договору №12/11-18-ПБ.

Вивчивши вищезазначені матеріали справи, суд зазначає, що заявлена сума відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката не відповідає у повній мірі вимогам ч.5 ст.134 КАС України, а саме: не є співмірною із складністю справи та наданими адвокатом послугами, зафіксованим часом, що проведений у судових засіданнях і витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг.

Таким чином, з огляду на складність справи, затрачений судом час на збирання доказів, суд вважає за доцільне пропорційно до наданих адвокатом послуг у справі задоволити вимоги заяви у загальній сумі 6000,00 грн.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи відповідачами, як суб’єктами владних повноважень, не надано суду належних і достатніх доказів, які спростовували би твердження позивача, не наведено мотивів прийняття оскаржуваного рішення.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв’язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Буд» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання до вчинення дій задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Львівській області №9645118/39230848 від 24.10.2018 року щодо відмови у реєстрації податкової накладної №10 від 26.09.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов’язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Буд» №10 від 26.09.2018 року, вказавши строк її реєстрації 26.09.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700; 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Буд» (код ЄДРПОУ 39230848; 79021, м.Львів, вул.Караджича, 14/42) судові витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197; 04655, м.Київ, Львівська площа, 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Буд» (код ЄДРПОУ 39230848; 79021, м.Львів, вул.Караджича, 14/42) судові витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700; 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Буд» (код ЄДРПОУ 39230848; 79021, м.Львів, вул.Караджича, 14/42) судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197; 04655, м.Київ, Львівська площа, 8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама Буд» (код ЄДРПОУ 39230848; 79021, м.Львів, вул.Караджича, 14/42) судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений 25 квітня 2019 року.