Рішення № 81474925, 26.04.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 р. № 1440/2101/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018

про:зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (надалі - відповідач, УПФУ), в якому просить:

1. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області перерахувати призначену пенсію за віком з 18.09.2017 року з врахуванням трудового, страхового стажу роботи позивача на наступних підприємствах:

- 29.08.1990 по 16.09.2017 року мале підприємство «Дао»;

- 07.04.1992 по 16.09.2017 року фермерське господарство «Царське село»;

- 04.05.1997 по 17.06.2001 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лист»;

- 04.05.1997 по 31.12.1998 року приватне підприємство «Торгова база «Дао»;

- з квітня 2008 по серпень 2009 року приватне підприємство «Лідія».

2. Зобов'язати відповідача виплатити недоотриману пенсію та доплату на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправні дії відповідача що суперечать приписам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,

Відповідач, надав відзив, в якому останній зазначив, що записи які є в трудовій книжці засвідчені підписом, але визначити хто їх поставив немає можливості в зв'язку з відсутністю прізвища та посади. Крім того, сплата страхових внесків відсутня.

На підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідив наявні докази та встановив такі обставини.

Позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області з заявою про призначення пенсії за віком. До заяви позивачем було додано трудову книжку.

Згідно з наданими документами з 18.09.2017 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 при страховому стажі 24 роки 6 місяців 5 днів.

Після отримання акту перевірки довідки про заробітну плату та актів перевірки достовірності фактів роботи у фермерському господарстві «Царське село», в ВАТ «Ліст», в ПМП «Дао» та ПП «Торгова база «Дао».

16.06.2018 року проведено остаточний розрахунок пенсійної виплати. При здійсненні перерахунку пенсії позивача, його страховий стаж станом на дату призначення пенсії склав 34 роки 8 місяців 26 днів.

Однак позивач не погоджується, з тим, що відповідач не зарахував до його стажу для призначення пенсії такі періоди роботи: з 29.08.1990 року по 16.09.2017 року на малому підприємстві «Дао»; з 07.04.1992 по 16.09.2017 року фермерське господарство «Царське село»; з 04.05.1997 року по 17.06.2001 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лист»; 04.05.1997 року по 31.12.1998 року приватне підприємство «Торгова база» Дао»; з квітня 2008 року по серпень 2009 року приватне підприємство «Лідія».

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону № 1788, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Статтею 56 Закону № 1788 встановлено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. Абзацом 1 цієї статті передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що обов'язковою умовою набуття права на трудову пенсію є наявність стажу роботи у підприємствах та організаціях, за умови сплати останніми страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. №58 (далі - Інструкція ) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно із п. 2.4. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Зі змісту вищенаведених правових положень слідує, що умовою реалізації позивачем права на призначення пенсії за віком є наявність необхідного страхового стажу.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», коло платників страхових внесків, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками визначаються виключно цим Законом. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до п. 6 ст. 19 Закону № 1058 страхові внески нараховуються на суми незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

На підставі частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Щодо зарахування періоду роботи з 04.05.1997 по 17.06.2001 в ТОВ «Ліст», періоду роботи з 04.05.1997 року по 31.12.1998 року на підприємстві торгівельна база «ДАО», та періоду роботи з 29.08.1990 по 16.09.2017 року на ПМП «ДАО», суд зазначає, що відповідно до довідок звірки достовірності видачі довідки про факт роботи для призначення (перерахунку) пенсії (арк.спр. 61-64), позивач працював на вказаних підприємствах директором, відповідальною особою, в тому числі за сплату страхових внесків (представником страхувальника в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), а отже підстав для врахування до страхового стажу зазначених періодів, якщо за них не сплачено страхові внески - немає.

Стосовно зарахування страхового стажу на приватному підприємстві «Лідія» суд зазначає, про те, що рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01.03.2010 року по справі № 2-38/2010 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з приватного підприємства «Лідія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 40800,00 грн. без урахування утримання податку та інших обов'язкових платежів. Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 28.04.2010, рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області -змінено, стягнуто з приватного підприємства «Лідія» на користь ОСОБА_1 4028,80 грн., в рахунок заборгованості по заробітній платі, 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та в дохід держави 51 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки з наявного у справі рішення суду вбачається, що з приватного підприємства «Лідія» стягнуто заборгованість по заробітній платі, тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача період роботи з квітня 2008 до 01.07.2009

Вимога позивача щодо виплати надбавки до пенсії за віком відповідно до підпункту 3 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова № 654) суд зазначає таке.

Підпунктом 3 пункту 4 Постанови № 654 передбачено, що непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років, надбавка до пенсії за віком, по інвалідності та за вислугу років, передбачена Законами України "Про пенсійне забезпечення" і "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виплачується у розмірі 150 гривень на кожну дитину.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Мін'юсті 27.12.2005 № 1566/11846 (зі змінами) (далі Порядок) при призначенні до пенсії надбавки на утриманця надається довідка про перебування на утриманні заявника непрацездатних членів сім'ї.

Згідно із п. 4 ст. 45 Закону № 1058 перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

19.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до управління з заявою про встановлення надбавки на утриманця та додав до заяви всі необхідні документи.

Відповідач зазначає, що 27.07.2018 ним здійснено перерахунок пенсійної виплати позивача, та встановлено йому надбавку на утриманця в розмірі 150,00 грн. з 01.08.2018.

Проте з наданих до суду матеріалів не вбачається, що позивачу було зроблено перерахунок та встановлено надбавку на утриманця, так як розмір пенсії позивача не змінився.

Враховуючи вказані обставини, суд вбачає всі підстави для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Відповідача нарахувати надбавку на утриманця в розмірі 150,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 194, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 КОД НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е,Миколаїв,54018 КОД 41250753) задовольнити частково.

2. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області перерахувати призначену пенсію ОСОБА_1 з врахуванням періоду роботи з квітня 2008 року по серпень 2009 року в приватному підприємстві "Лідія" та з 07.04.1992 по 16.09.2017 року у фермерському господарстві «Царське село».

3. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області нарахувати ОСОБА_1 надбавки на утриманця в розмірі 150,00 грн. з 01.08.2018 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е,Миколаїв,54018 КОД 41250753) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 КОД НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 352,40 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник