Рішення № 81474914, 26.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1049/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/1049/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області (надалі – відповідач, УСЗН Кременчуцької РДА) , в якому просить визнати протиправною відмову у здійсненні нарахування та виплати йому одноразової компенсації відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інваліду другої групи, захворювання якого пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, а також зобов’язати відповідача здійснити виплату такої компенсації, враховуючи мінімальну заробітну плату на момент виплати з урахуванням кратності раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог заявник вказує, що відповідач своєю відмовою обмежив його у праві на отримання одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній на момент встановлення йому ІІ групи інвалідності. Додав, що необізнаність у такому праві не позбавляє його можливості отримати відповідні грошові кошти.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

15.04.2019 відповідач надав заперечення на адміністративний позов, в якому вказав, що передбачені законами права громадян на нарахування та отримання певних видів соціальних виплат не є абсолютними, а механізм реалізації цих прав може бути змінений державою в залежності від її фінансового забезпечення. Зауважив, що з 01.01.2014 на законодавчому рівні закріплено норму, відповідно до якої розмір пільг, доплат та компенсацій, які виплачуються громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Кабінетом Міністрів України. Так, компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, в сумі 284,40 грн була виплачена ОСОБА_1 в листопаді 2014 року (а.с. 20-22 ).

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи суд встановив, що з 17.06.2014 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов’язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №206701 (а.с. 11).

На звернення позивача з приводу виплати одноразової компенсації особі, яка стала інвалідом в наслідок Чорнобильської катастрофи, начальник УСЗН Кременчуцької РДА повідомив, що у листопаді 2014 році ОСОБА_1 виплачено одноразово суму компенсації у розмірі 284,40 грн (а.с. 26).

Крім цього звернення позивач неодноразово звертався до відповідача з аналогічними заявами про виплату йому вказаної компенсації, але у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, як це передбачено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте отримував відмови з огляду на відсутність законодавчих підстав (а.с. 23, 25, 26, 28 ).

В останнє, ОСОБА_1 звернувся до УСЗН Кременчуцької РДА із заявою від 11.01.2019, у якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат за мінусом 284,40 грн, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 14).

Листом від 25.02.2019 за вих. №03-489 начальник УСЗН Кременчуцької РДА повідомив позивача про відсутність підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги в зазначеному розмірі зіславшись на Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким у 2014 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України на 2014 рік. Вказаний закон набрав чинності з 01.01.2014, його положення у встановленому порядку не були визнані неконституційними, тому він підлягає застосуванню.

Цим же листом відповідач роз'яснив позивачеві, що статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, зокрема інвалідам ІІ групи – 284,40 грн (а.с. 15).

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон №796-XII).

Частиною першою статті 48 Закону №796-ХІІ у редакції, що була чинною на момент встановлення позивачеві інвалідності, було передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах, зокрема, інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат.

Разом з цим, Законом України від 31.07.2014 №1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (який набрав чинності 03.08.2014) розділ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Тобто, з 03.08.2014 Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, на момент виплати ОСОБА_1 відповідачем в листопаді 2014 року компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, її розмір встановлювався Кабінетом Міністрів України. При цьому для інвалідів ІІ групи з числа осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, розмір одноразової грошової компенсації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становив 284,40 грн.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішеннях від 25.01.2012 №3-рп/2012 та від 26.12.2011 №20-рп/2011, держава забезпечує загальносуспільні потреби у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи із фінансових можливостей держави, яка зобов’язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами і прагнути до збалансованості бюджету. Механізм реалізації соціально-економічних прав (які не є абсолютними) може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Суд зауважує, що положення Закону України від 31.07.2014 №1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" щодо делегування Кабінету Міністрів України визначення порядку виплати і розміру одноразової грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, неконституційними не визнавались, а тому вони підлягають застосуванню.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивача щодо наявності у нього права на нарахування та виплату зазначеної компенсації у розмірі 45 мінімальних заробітних плат.

За таких обставин відмову УСЗН Кременчуцької РДА у формі листа від 25.02.2019 за вих. №03-489 суд визнає такою, що відповідає критеріям правомірності та об'єктивності, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 суд визнає необґрунтованими та відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (вул. Чапаєва, 59, с. Максимівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 39720, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області (пр-кт Полтавський, 42, м. Кременчук, Полтавська область, 39627, код ЄДРПОУ 03195292) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2