Рішення № 81474906, 26.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1330/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання неправомірними дії, скасувати рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1В.) до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах та скасувати рішення Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 25 січня 2019 року № 25 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 14 листопада 2018 року;

- зобов’язати відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу періоди роботи під час провадження підприємницьке діяльності з 05 травня 1995 року по 31 грудня 2003 року;

- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до спеціального стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах на підставі п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 23 січня 1987 року по 04 травня 1993 року на Шахті «Бежанівська Виробничого об’єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» (м.Кіровськ Ворошиловградської (Луганської) області), та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 14 листопада 2018 року (а.с.4-12).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Рішенням Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду Україні Луганської області від 25 січня 2019 року № 25 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 14 листопада 2018 року та інформовано про те, що для набуття виходу на пенсію за віком згідно з п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійна страхування» необхідно надати дані, на якій системі оподаткування позивач знаходився в період з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року та оформлені належним чином довідки, уточнюючі пільговий характер роботи з 23 січня 1987 року по 04 травня 1993 року, також повідомлено про право виходу на пенсію відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» з 14 листопада 2014 року за наявності загального страхового стажу не менше 31 року.

Відповідно до Переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1276-р), м. Луганськ знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Луганськвугілля» перереєстровано за адресою: провулок Приладний, б. 2-А Святошинський район, м. Київ. Надані для призначення пенсії довідки уточнюючі пільговий характер роботи видані з порушенням норм законодавства, а саме не зазначено кількість пільгового стажу, що враховується для призначення пенсії, в періодах роботи з 23.01.1987 по 04.05.1993 відсутні дані про відпустки без збереження заробітної плати, дані про розмір тарифної ставки, відсутні належним чином завірені копії особової картки форми Т-2, копії наказів про прийом і переведення. Страховий стаж відповідно наданих документів складає 20 років 6 місяців 28 днів. До страхового стажу не зараховано період провадження підприємницької діяльності період з 01.01.1998 по 31.12.2003, оскільки відповідно до п. 4 Порядку підтверджені наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, періоди провадження підприємницької діяльності із застосування спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців на підставі довідки пре реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності. Отже, для врахування до загального страхового стажу періоду провадження підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003 необхідно надати дані, на якій системі оподаткування позивач знаходився, про що було повідомлено. Позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, а рішення суб’єкта владних повноважень таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Позивач народився 13 листопада 1964 року та згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань та свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 05.05.1995 року з 05.05.1995 року по 28.05.2015 року проваджував підприємницьку діяльність та сплачував страхові внески, що також підтверджується відомостями про сплату страхових внесків від 22.02.2019 року та довідкою про сплату збору до Пенсійного фонду України від 28.11.2013 року за № 747. Позивач вважає наявними докази сплати ним страхових внесків за період роботи фізичною особою-підприємцем, а вимогу відповідача про надання додаткових довідок за цей період - дискримінаційною, оскільки працював фізичною особою-підприємцем в м. Кіровську (нині Голубівка) Луганської області, яке на цей час є тимчасово окупованою територією України, віднесено до населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження на підставі Розпорядження КМУ від 07.11.2014 року №1085-р, у зв’язку з чим позивач об’єктивно позбавлений можливості надати інші документи на підтвердження наявності підстав для зарахування до загального стажу періоду роботу в якості фізичної особи-підприємця з 05.05.1995 року по 28.05.2015 року.

Відповідно до трудової книжки позивача 23.01.1987 року по 19.05.1993 він працював на Шахті «Бежанівська» Виробничого об’єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» (м. Кіровськ Ворошиловградської (Луганської) області) і посадах: підземного гірника ділянки підготовчих робот з повним робочим днем шахті; учня прохідника підземника з повним робочим днем в шахті; підземного прохідника з повним робочим днем в шахті; підземного гірника ділянки вибухових робіт з повним робочим днем в шахті. Крім того, зазначений період роботи підтверджується: довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії, яка видана ДП «Луганськвугілля» на підставі особистих рахунків, 25.11.2014 року за №351; доповненнями до довідки о зарплаті, виданої ДП «Луганськвугілля» 25.11.2014 року за №352; довідками №1 та №2 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; наказом (розпорядженням) про прийом на роботу від 15.01.1987 року; наказом (розпорядженням) про переведення на другу роботу від 14.05.1987 року; особовою карткою; табелями; заявою про звільнення за власним бажанням від 19.05.1993 року. Позивач зазначив, що відповідач мав встановлювати стаж роботи на Шахті «Бежанівська» Виробничого об’єднання по видобутку вугіллі «Стахановвугілля» (м. Кіровськ Ворошиловградської (Луганської) області) на підстав записів у трудовій книжці, і тільки за умови її відсутності чи відповідних записів в ній, встановлювати трудовий стаж на підставі інших документів. Крім того, записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємства, і дефектів їх вчинення не мають. Таким чином, рішення Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 25 січня 2019 року № 25 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно з п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 14 листопада 2018 року є необґрунтованим, тобто прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 15.04.2019 за вхідним реєстраційним номером 20652/2019 надав відзив на позовну заяву від 12.04.2019 №7495/08 (а.с.48-50), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що 17.01.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-ІУ). Заяву та документи прийнято 17.01.2019 і зареєстровано за № 88, про що свідчить копія розписки- повідомлення. 25.01.2019 відповідачем прийнято рішення № 25 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком згідно п. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІУ, оскільки загальний страховий стаж позивача складає 20 років 6 місяців 28 днів, що суперечить вимогам п. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV. Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. З розписки-повідомлення вбачається, що під час звернення за призначенням пенсії позивач надав відповідачу такі документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; заяву про призначення/перерахунок пенсії; паспорт/посвідка ЕМ 526914; трудову книжку або документи про стаж БТ-ІІ № 1997675; військовий квиток НУ № 7271065; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - № 0000587595/

Відповідно до розрахунку стажу загальний страховий стаж позивача складає 20 років 6 місяців 28 дні.

З протоколу № 124150000352 вбачається, що зарахований стаж складається з: страхового стажу до 01.01.2004 - 10 років 0 місяців 16 днів; страхового стажу після 01.01.2004 - 10 років 6 місяці 12 днів.

Згідно з п. п. 1 п. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестатами робочих місць після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період з 01.04.2018 по 31.03.2019 пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи не менше 22 років у чоловіків.

Розглянувши надані позивачем документи, відповідачем встановлено, що довідки від 25.11.2014 № 349 про підтвердження пільгового характеру роботи видані Державним підприємством «Луганськвугілля», яке розташоване в м. Луганськ, за час роботи на шахті «Бежановська» з 23.01.1987 по 19.05.1993. Згідно з Переліком населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085, м. Луганськ знаходиться на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Луганськвугілля» перереєстровано за адресою провулок Приладний, б. 2А, Святошинський район, м. Київ.

Надані для призначення пенсії довідки, які уточнюють пільговий характер роботи, видані з порушенням норм законодавства, а саме: не зазначено кількість пільгового стажу, що враховується для призначення пенсії, за періоди роботи з 23.01.1987 по 04.05.1993 немає даних про відпустки без обмеження заробітної плати, даних про розмір тарифної ставки, не надано належним чином завірені копії особової картки форми Т-2, наказів про прийом та переведення.

У рішенні про відмову в призначенні пенсії від 25.01.2019 № 25 позивача проінформовано про необхідність надання копій та виправлених довідок.

Відповідач також зазначив, що Управлінням не встановлено систему оподаткування за період провадження підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003. Про що повідомлено позивача при прийнятті заяви про призначення пенсії. До страхового стажу не зараховано період провадження підприємницькою діяльністю за період з 01.01.1998 по 31.12.2003, до пільгового стажу не зараховано період роботи на шахті «Бежанівська» виробничого об’єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» з 23.01.1987 по 19.05.1993.

Таким чином, станом на 17.01.2019 (дата звернення) загальний страховий стаж складає 20 років 6 місяців 28 днів, що суперечить вимогам п. 2 ст. 114 Закону України № 1058-ІV.

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, паспорт серії ЕМ526914, виданий 02.02.2000 Кіровським МВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 (м.Кіровськ), кв.ЦентральнийАДРЕСА_1 (а.с.15-18,19).

Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 30.07.2018 №0000587595 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_2 (а.с.20).

17.01.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с.54).

Рішенням Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 25.01.2019 №25 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 14.11.2018; інформовано ОСОБА_1 про те, що для набуття права виходу на пенсію за віком згідно з п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», необхідно надати дані на якій системі оподаткування він знаходився в період з 01.01.1998 по 31.12.2003 та оформлені належним чином довідки, уточнюючі пільговий характер роботи з 23.01.1987 по 04.05.1993; повідомлено ОСОБА_1 про право виходу на пенсію відповідно до ч.1 ст.36 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 14.11.2014 за наявності загального стражу не менше 31 року (а.с.77).

Також в рішенні від 25.01.2019 №25 зазначено, що для призначення пенсії надано довідки про підтвердження пільгового характеру роботи від 25.11.2014 № 349 видані Державним підприємством «Луганськвугілля», яке розташоване в м. Луганськ. Відповідно до Переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1276-р), м. Луганськ знаходиться на території, де органи держаної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Луганськвугілля» перереєстровано за адресою провулок Приладний, буд.2А, Святошинський район, м.Київ. Надані для призначення пенсії довідки уточнюючі пільговий характер роботи з порушенням норм законодавства, а саме не зазначено кількість пільгового враховується для призначення пенсії, в періодах роботи з 23.01.1987 по 04.05.1993 дані про відпустки без збереження заробітної плати, дані про розмір тарифної ставки, належним чином завірені копії особової картки форми Т-2, копії наказів про переведення. Страховий стаж відповідно наданих документів складає 20 років 6 місяців 28 днів. До страхового стажу не зараховано період провадження підприємницької діяльності в' період з 01.01.1998 по 31.12.2003, оскільки відповідно до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності. Отже, для врахування до загального страхового стажу періоду провадження підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003 необхідно надати дані на якій системі оподаткування він знаходився, про що ОСОБА_1 повідомлено (а.с.77).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги, відзив та пояснення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Згідно з частиною п’ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Абзацом 1 пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

[...] За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків [...].

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п’ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи [...].

З паспорта позивача вбачається, що останній народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15-18).

17.01.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с.54).

На момент подачі заяви досяг 54 роки 2 місяці.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином дата призначення пенсії має бути 14.11.2018.

Позивачем надано копію трудової книжки БТ-ІІ №1997675 з якої вбачається, що з 23.01.1987 по 19.05.1993 працював на Шахті «Бежанівська» Виробничого об’єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» на посадах: підземного гірника ділянки підготовчих робот з повним робочим днем шахті; учня прохідника підземника з повним робочим днем в шахті; підземного прохідника з повним робочим днем в шахті; підземного гірника ділянки вибухових робіт з повним робочим днем в шахті (а.с.40-44).

Вказаний період роботи за період з 23.01.1987 по 19.05.1993 на Шахті «Бежанівська» Виробничого об’єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» підтверджується наступними документами, а саме: довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії, яка видана ДП «Луганськвугілля» на підставі особистих рахунків, 25.11.2014 року за №351; доповненнями до довідки о зарплаті, виданої ДП «Луганськвугілля» 25.11.2014 року за №352; довідками № 1 та № 2 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній;наказом (розпорядженням) про прийом на роботу від 15.01.1987 року; наказом (розпорядженням) про переведення на другу роботу від 14.05.1987 року; особовою карткою; табелями; заявою про звільнення за власним бажанням від 19.05.1993 року (а.с.21-32).

Також позивачем надано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В01 №112154, з якої вбачається, що 05.05.1995 за №23860170000000450 виконавчим комітетом Кіровської міською радою Луганської області проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.35).

На підтвердження сплати позивачем страхових внесків, останнім надано відомості про сплату страхових внесків від 22.02.2019 та довідку про сплату збору до Пенсійного фонду України від 28.11.2013 №747 (а.с.36-38,39).

Відповідач вважає, що вказаних документів недостатньо для підтвердження як пільгового, так і страхового стажу.

Між тим, з такими доводами відповідача суд погодитись не може, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі – Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно в дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи в трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.

При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Дослідженням трудової книжки позивача встановлено, що у ній наявні всі необхідні записи щодо періодів роботи позивача з 23.01.1987 по 19.05.1993 працював на Шахті «Бежанівська» Виробничого об’єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» на посадах: підземного гірника ділянки підготовчих робот з повним робочим днем шахті; учня прохідника підземника з повним робочим днем в шахті; підземного прохідника з повним робочим днем в шахті; підземного гірника ділянки вибухових робіт з повним робочим днем в шахті (а.с.40-44).

Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, не містять виправлень, засвідчені відповідними печаткамі підприємства і дефектів їх вчинення не мають.

Крім того, позивачем надані уточнюючі довідки підприємств, що також підтверджують його роботу за спірний період з 23.01.1987 по 19.05.1993 на Шахті «Бежанівська» Виробничого об’єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» підтверджується наступними документами, а саме: довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії, яка видана ДП «Луганськвугілля» на підставі особистих рахунків, 25.11.2014 року за №351; доповненнями до довідки о зарплаті, виданої ДП «Луганськвугілля» 25.11.2014 року за №352; довідками № 1 та № 2 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній; наказом (розпорядженням) про прийом на роботу від 15.01.1987 року; наказом (розпорядженням) про переведення на другу роботу від 14.05.1987 року; особовою карткою; табелями; заявою про звільнення за власним бажанням від 19.05.1993 року (а.с.21-32).

В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на те, що позивачем для призначення пенсії було надано довідку про підтвердження пільгового характеру роботи від 25.11.2014 №349, яка видана Державним підприємством «Луганськвугілля», яке розташоване в м.Луганськ.

Суд зазначає, що з витягу від 25.01.2019 №1004913627 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань вбачається, що державне підприємство «Луганськвугілля» (код ЄДРПОУ 32473323) зареєстровано в якості юридичної особи за адресою: 03680, м.Київ, Святошинський район, пров.Приладний, 2а (зворотній бік а.с.64-а.с.70).

При цьому, на підставі наказу №541 від 31.12.1998 шахта «Бежановська» ліквідована та наказом №422 від 03.08.2006 архів шахти «Бежановська» передано ДП «Лугансьвугіллю» з 01.01.2007 (а.с.64).

З довідки, яку надано архівом Стаханівського регіона ДП «Луганськвугілля» вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працював на шахті «Бежановська» за період з 23.01.1987 по 19.05.1993. Також зазначено, що особові картки ф.Т-2, накази шахти знаходяться в архіві ліквідованих шахт, надати копії немає технічної документації (зворотній бік а.с.63).

Згідно із частиною 3 статті 44 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” 09.07.2003 № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Суд також враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, “Loizidou v. Turkey”, “Cyprus v. Turkey”), а також Молдови та Росії (зокрема, “Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia”, “IlascuandOthers v. MoldovaandRussia”), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи “намібійський виняток” у справі “Кіпр проти Туреччини”, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

У зв’язку з чим суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у державі, не зарахування періодів роботи позивача за період з 23.01.1987 по 04.05.1993 на шахті Шахті «Бежанівська» Виробничого об’єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» лише з тих підстав, що довідка від 25.11.2014 №349 видана ДП «Луганськвугілля», яке фактично розташоване в м.Луганськ, є такими, що перешкоджають фізичній особі у реалізації його права на отримання пенсії. А відмова відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не зарахував позивачу період роботи з 23.01.1987 по 19.05.1993 згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Щодо не зарахування позивачу періоду провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку в період з 05.05.1995 по 31.12.2003, суд зазначає наступне.

Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 1058-ІV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 11. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню це фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV доповнено пунктом 3-1 наступного змісту: «До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.

Позивачем було надано до суду відомості про сплату страхових внесків від 22.02.2019 Форма ОК-5 та довідку про сплату збору до Пенсійного фонду України від 28.11.2013 №747 (а.с.36-38,39). Такі ж документи перебували у відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення.

З довідки від 28.11.2013 №747, виданої управлінням Пенсійного фонду України в м.Кіровськ Луганської області, дійсно вбачається про те, що за період з 01.01.1999 по 31.12.2003, у тому числі за роками: з 01.01.1999 по 31.12.1999; з 01.01.2000 по 31.12.2000; з 01.01.2001 по 31.12.2001; з 01.01.2002 по 31.12.2002; з 01.01.2003 по 31.12.2003 сплачував збір до Пенсійного фонду України (а.с.39).

З відомостей про сплату страхових внесків від 22.02.2019 Форма ОК-5 вбачається, що позивач у період з 01.01.1999 по 31.12.2003 сплачував страхові внески за кодом типу ставки 1.

Відповідно до Довідника кодів типів ставок страхового внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування код типу ставки 1 свідчить про те, що громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру

Таким чином вказаними доказами підтверджено сплата позивачем страхових внесків за період роботи з 01.01.1999 по 31.12.2003 фізичною особою-підприємцем, що є підставою для зарахування вказаного періоду до його загального трудового стажу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003.

Що стосується періоду з 05 травня 1995 року по 31.12.2002, то належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтвердили перебування позивача на спрощеній системі оподаткування та сплати страхових внесків, позивач не надав, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак зарахування періоду з 01.01.1999 по 31.12.2003 до загального трудового стажу є достатнім для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивач повністю відповідає всім критеріям, визначеним для призначення пенсії на пільгових умовах: за віком, страховим та пільговим стажем, у зв'язку з чим прийняте відповідачем рішення від 25 січня 2019 року № 25 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 14 листопада 2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

-визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

-визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

-визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії (пункт 4);

-інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов’язано із прийняттям відповідача рішення від 25.01.2019 №25, а не з діями, вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 25.01.2019 №25, зобов’язати зарахувати до пільгового стажу періоди роботи позивача з 23.01.1987 по 04.05.1993 на Шахті «Бежанівська Виробничого об’єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» (м.Кіровськ Ворошиловградської (Луганської) області) та зарахувати позивачу до загального страхового стажу періоди роботи під час провадження підприємницьке діяльності з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2003 року, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та норми закону, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 25.01.2019 №25 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню, а позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно пункту першого частини другої статті 114 Закону № 1058-IV з 14.11.2018.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем відповідно до квитанції №15 від 24.03.2019 сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн (а.с.3), з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 384,20 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання неправомірними дії, скасувати рішення та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 25.01.2019 №25 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно п.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”.

Зобов’язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (93009, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Студентська, буд.35А, код ЄДРПОУ 41245565) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 93802, Луганська область, м.Голубівка (м.Кіровськ), кв.ЦентральнийАДРЕСА_1) періоди роботи з 23 січня 1987 року по 04 травня 1993 року на Шахті "Бежанівська" Виробничого об’єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» (м.Кіровськ Ворошиловградської (Луганської) області.

Зобов’язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (93009, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Студентська, буд.35А, код ЄДРПОУ 41245565) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 93802, Луганська область, м.Голубівка (м.Кіровськ), кв.ЦентральнийАДРЕСА_1) період здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2003 року.

Зобов’язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (93009, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Студентська, буд.35А, код ЄДРПОУ 41245565) призначити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 93802, Луганська область, м.Голубівка (м.Кіровськ), кв.ЦентральнийАДРЕСА_1) пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, з дня настання права на призначення пенсії, тобто з 14 листопада 2018 року.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (93009, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Студентська, буд.35А, код ЄДРПОУ 41245565) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 93802, Луганська область, м.Голубівка (м.Кіровськ), кв.ЦентральнийАДРЕСА_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_2