Рішення № 81474695, 25.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 року м. Київ №320/798/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення голови комісії з припинення Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 08.10.2018 №7653/05 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС";

- зобов'язати Переяслав-Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 з 09 липня 2018 року пенсію за віком відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку на 8 років, встановленого для осіб, які працювали в зоні відчуження у 1987 році не менше 14 календарних днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона в період з 04.08.1987 по 31.08.1987 у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС працювала в зоні відчуження в селі Варовичі Поліського району Київської області, а тому відповідно до положень частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Позивач стверджує, що разом із заявою про призначення пенсії відповідачу були надані необхідні документи, що підтверджують її статус як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та період роботи в зоні відчуження. Разом з тим, відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" як особі, яка працювала у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що суперечать нормам законодавства, оскільки для призначення пільгової пенсії єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", у тому числі для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС".

Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що відсутні підстави для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", оскільки позивач не надав первинні документи, які б підтверджували в якому населеному пункті вона приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Звертав увагу на той факт, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС було видано позивачу на підставі довідки Хмелерадгоспу "Хабне" від 12.07.1993 №229 про евакуацію бухгалтерських документів та архівів Хмелерадгоспу "Хабне" с. Варовичі з 01.08.1987 по 31.08.1987. Однак, відповідач вважає, що така довідка не є первинним документом, а тому не може слугувати підтвердженням участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Також, відповідач зауважив, що відповідно до довідки від 01.08.2018 №04-04/377, яка надійшла з КУ "Трудовий архів Переяслав-Хмельницького району", первинні документи та інші документи довгострокового зберігання Хмелерадгоспу "Хабне", які б підтверджували факт участі ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС до КУ "Трудовий архів Переяслав-Хмельницького району" не передавалися.

За наведених обставин, відповідач вважає, що відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, він діяв правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач безпідставно посилається на відсутність необхідних документів щодо підтвердження періоду роботи в зоні відчуження, оскільки Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, визначений обов'язковий документ при призначенні пенсії із застосуванням статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" лише посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Однак, будь-які довідки про період роботи в зоні відчуження є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Протокольною ухвалою від 02.04.2019 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, оцінивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2, виданим Переяслав-Хмельницьким РС УДМС України в Київській області 13 травня 2013 року (том 1, а.с. 20-21).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 30.03.1995, після одруження дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1 (том 1, а.с. 23, 97).

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4, виданим 04.11.1993 Київською облдержадміністрацією (том 1, а.с. 30, 87).

У 1987 році позивач працювала на посаді обліковця в Хмелерадгоспі "Хабне", що підтверджується записом у трудовій книжці позивача (том 1, а.с. 27-29, 88-93).

Відповідно до довідки Хмелерадгоспу "Хабне" від 11.11.1992 №229 ОСОБА_1 за основним місцем роботи в радгоспі "Хабне" в період з 04.08.1987 по 31.08.1987 в с. Варовичі виконувала евакуацію бухгалтерських документів та архівів, у зв'язку з чим їй було виплачено додаткову заробітну плату в підвищеному розмірі відповідно до Постанови Ради міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207 у сумі 23 крб. 75 коп. (том 1, а.с. 25, 38, 74, 95).

Згідно довідки Хмелерадгоспу "Хабне" від 11.11.1992 №230 ОСОБА_1 у період з 04.08.1987 по 31.08.1987 була безпосередньо занята на роботах, передбачених Постановою ЦК КПСС, Ради Міністрів СССР і ВЦСПС від 29.12.1987 №1497-378 і Постановою Ради Міністрів від 05.05.1986 №665-19, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності до списку №1, затвердженому Постановою Ради Міністрів СССР від 22.08.1986 №1173 (том 1, а.с. 24, 96).

Відповідно до витягу з протоколу №2 профспілкової конференції Хмелерадгоспу "Хабне" від 16.02.1991 присутні на конференції постановили підняти клопотання перед Радою агропромислових формувань Київської області про визнання учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1, робітника радгоспу "Хабне" Поліського району (том 1, на звороті а.с. 46).

Згідно відомостей про нарахування заробітної плати працівникам Хмелерадгоспу "Хабне", с. Буда-Варовичі Поліського району Київської області за 1987 рік, ОСОБА_1 було видано заробітну плату за серпень 1987 року (том 1, а.с. 42-44).

09 липня 2018 року позивач звернувся до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" (том 1, а.с. 18, 103).

До вказаної заяви позивачем було приєднано ряд документів, серед яких, зокрема: копія ідентифікаційного коду; копія довідок Хмелерадгоспу "Хабне" від 11.11.1992 №229 та №230; копія паспорта; копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році серії НОМЕР_4; копія трудової книжки серії НОМЕР_5; копія диплома про навчання серії НОМЕР_6; копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_7; копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (том 1, а.с. 19, 102).

Рішенням голови комісії з припинення Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 08.10.2018 №7653/05 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" (том 1, а.с.9, 13-14).

Вказана відмова обґрунтована тим, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 було видане Київською обласною державною адміністрацією на підставі довідки Хмелерадгоспу "Хабне" від 12.07.1993 №229 про евакуацію бухгалтерських документів та архівів Хмелерадгоспу "Хабне" с. Варовичі з 01.08.1987 по 31.08.1987. Однак, відповідач повідомив, що така довідка не являється первинним документом, а тому не може слугувати підтвердженням участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Також, відповідач у вказаному рішенні зазначив, що відповідно до довідки від 01.08.2018 №04-04/377, яка надійшла з КУ "Трудовий архів Переяслав-Хмельницького району", первинні документи та інші документи довгострокового зберігання Хмелерадгоспу "Хабне", які б підтверджували факт участі ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС до КУ "Трудовий архів Переяслав-Хмельницького району" не передавалися.

У зв'язку з зазначеним, відповідач дійшов висновку, що відсутні підстави для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", оскільки ОСОБА_1 не надала первинні документи, які б підтверджували в якому населеному пункті вона приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Згідно з пунктом 1 абзацу 1 статті 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Статтею 10 Закону №796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і деактивації техніки або їх будівництві.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, передбачені статтею 55 Закону №796-XII.

Так, відповідно до частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, цією статтею встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону (частина третя статті 55 Закону №796-XII).

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Перелік необхідних документів для призначення пенсії визначений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Відповідно до абзацу 7 підпункту 5 пункту 2.1 вказаного Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для призначення пільгової пенсії відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є факт роботи в зоні відчуження протягом певного часу.

Аналогічний правовий висновок наведений в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 280/1162/16-а.

Право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

З аналізу норм частини 3 статті 65 Закону №796-ХІІ слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Різного роду довідки про період проживання, роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 у справі №708/1022/17.

Як було встановлено судом, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4, виданим 04.11.1993 безстроково (том 1, а.с. 30).

Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС сторони до суду не надали.

Для призначення пенсії позивачем до пенсійного органу було подано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, довідку форми №122 від 11.11.1992 №230, видану Хмелерадгоспом "Хабне" про період роботи (том 1, а.с. 24, 96), та довідку Хмелерадгоспу "Хабне" від 11.11.1992 №229 про період роботи (том 1, а.с. 25, 38, 74, 95).

Зі змісту вказаних довідок вбачається, що позивач за основним місцем роботи в радгоспі "Хабне" в період з 04.08.1987 по 31.08.1987 в с. Варовичі виконувала евакуацію бухгалтерських документів та архівів.

Суд наголошує, що Закон №796-ХІІ надає особам право на отримання пенсії зі зниженням віку на 8 років за умови роботи в зоні відчуження у 1987 році не менше 14 календарних днів.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, яким затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, населених пунктів, які вважаються зоною відчуження, село Варовичі Поліського району Київської області віднесено до зони відчуження.

Таким чином, довідками форми №122 від 11.11.1992 №230 та від 11.11.1992 №229, які були видані Хмелерадгоспом "Хабне", підтверджується робота позивача у 1987 році в зоні відчуження не менше 14 календарних днів, що у відповідності до положень статті 55 Закону №796-ХІІ є достатнім для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Судом також з'ясовано, що згідно відомостей про нарахування заробітної плати працівникам Хмелерадгоспу "Хабне", с. Буда-Варовичі Поліського району Київської області за 1987 рік, ОСОБА_1 було видано заробітну плату за серпень 1987 року (том 1, а.с. 42-44).

Таким чином, право позивача на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 8 років підтверджено належним чином оформленими документами, передбачених пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про неможливість призначення пенсії позивачу зі зниженням пенсійного віку, оскільки з наданих позивачем документів не можливо визначити населений пункт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Так, суд звертає увагу на те, що абзацом 7 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку №22-1, на який у тому числі посилається відповідач заперечуючи проти позову, передбачено, що відповідний документ про участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС має містити відомості про: (1) період роботи, (2) населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У даному випадку довідками, виданими Хмелерадгоспом "Хабне" форми №122 від 11.11.1992 №230 та від 11.11.1992 №229, підтверджується, що ОСОБА_1 приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема, в с. Варовичі у період з 04.08.1987 по 31.08.1987.

Таким чином довідки, які позивач подав до відповідача, містять відомості про період роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також відомості про відповідну зону, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У свою чергу, відповідач на підтвердження обґрунтованості та законності прийнятого рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" будь-яких доказів, які б свідчили, що позивач не виконував робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не надав.

Суд також відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду у справі №129/3151/16-а від 24.07.2017, в якій Верховний Суд прийшов до висновку, що наявність посвідчення без довідки, що підтверджує проживання або роботу на забрудненій території не є достатньою підставою для визнання права на призначення пенсії за зменшенням віку, з огляду на наявність у позивача посвідчення та довідки, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було враховано документально підтверджених відомостей про період участі позивача у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим останнім необґрунтовано прийнято рішення від 08.10.2018 №7653/05 про відсутність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію з 09 липня 2018 року із зменшенням пенсійного віку на 8 років, встановленого для осіб, які працювали в зоні відчуження у 1987 році не менше 14 календарних днів, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 55 Закону №796-XII визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

У той же час, вказаною частиною статті 55 Закону №796-XII передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним у встановленому порядку (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на три роки понад передбачений цією статтею.

Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним у встановленому порядку (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

З матеріалів справи слідує, що із заявою про призначення пенсії позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України 09.07.2018.

Проте, станом на вказану дату, а також станом на час розгляду справи в суді позивач не досяг відповідного віку (52 років) згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 8 років, оскільки датою народження позивача є 02 січня 1968 року, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (том 1, а.с. 20-21), та станом на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось лише 50 років 6 місяців 7 днів, що виключає можливість застосування в даному випадку положень статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач під час розгляду справи не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували наявність у позивача права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку додатково на 3 роки чи на 1 рік понад передбачений ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вік виходу на пенсію.

За наведених обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, зважаючи на положення частини другої статті 9 та частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що відповідачем для з'ясування обставин, які б підтверджували наявність або відсутність у позивача права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку додатково на 3 роки чи 1 рік, не вчинено будь-яких дій щодо витребування у позивача додаткових первинних документів, які підтверджують безпосередню зайнятість його на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 або на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, суд, з метою захисту законних прав та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.07.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач відповідно до приписів статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення голови комісії з припинення Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 08.10.2018 №7653/05 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС".

Зобов'язати Переяслав-Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.07.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.