Рішення № 81474615, 26.04.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 р. № 400/139/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 21.11.2018 № Ф-80712-17,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 21.11.2018 № Ф-80712-17 на суму 13 255,98 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що Управління не дотрималось вимог Податкового кодексу України, «Порядку обліку платників податків і зборів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (надалі - Порядок № 1588), Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464). Зазначив, що він є фізичною особою-підприємцем з 2006 року, на дату подання позовної заяви є платником єдиного податку 3 групи без найманих працівників. Одним з видів здійснюваної ним діяльності є діяльність з кодом 70.22 за КВЕД «Консультування з питань комерційної діяльності й керування», яка включає діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). Він також отримав свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), в зв'язку з чим з 02.08.2013обліковується в органах державної фіскальної служби як фізична особа-підприємець з ознакою незалежної професійної діяльності (арбітражний керуючий).

Вважає, що оскільки види діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця та особи, яка проводить незалежну професійну діяльність арбітражного керуючого, співпадають, він не має обов'язку подавати окремо звітність як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність, і сплачувати податки і збори.

Зазначив, що в належному порядку та у визначеному законом розмірі сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) за 2017-2018 роки як фізична особа-підприємець, отже нарахування йому відповідачем єдиного внеску як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність, за той же період, не відповідає вимогам законодавства. За таких обставин, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-80712-17 на суму 13255,98 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 46-48) Управління заперечило доводи позивача повністю, просило у позові відмовити. Зазначило, що, виходячи зі змісту підпункту 14.1.226 пункту14.1 статті14 Податкового кодексу України, фізична особа-підприємець, яка одночасно здійснює незалежну діяльність арбітражного керуючого, не може бути підприємцем у межах такої діяльності. Така особа повинна вести окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності, та здійснювати окремо розрахунки з бюджетом. На думку відповідача, позивач як фізична особа-підприємець не може здійснювати діяльність арбітражних керуючих (однак, може здійснювати іншу діяльність, відмінну від діяльності арбітражного керуючого), а до доходів, отриманих від провадження діяльності арбітражних керуючих, не може бути застосовано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. У разі, якщо фізична особа, яка проводить незалежну професійну діяльність, одночасно здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, така особа має вести дві книги обліку доходів та витрат. Відповідно, така особа має подавати різні податкові декларації - податкову декларацію платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця та податкову декларацію про майновий стан і доходи для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності.

Вказав, що Законом № 2464 передбачено, що особи, які проводять незалежну професійну діяльність та фізичні особи-підприємці (в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування) є окремими категоріями платників єдиного внеску. Отже, фізична особа-підприємець, яка одночасно здійснює незалежну професійну діяльність, повинна сплачувати єдиний внесок двічі. При цьому, згідно з редакцією пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464, що діє з 1 січня 2017 року, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, в разі відсутності в неї прибутку у звітному році або окремому місяці звітного року, зобов'язана (а не має право) визначити базу нарахування єдиного внеску у визначеному Законом розмірі незалежно від наявності в неї трудових відносин з роботодавцем, і, відповідно, сплатити внесок в розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску. Оскільки позивач не подавав звітність та не сплачував єдиний податок як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, відповідач визначив ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 13 255,98 грн. та в автоматичному режимі сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Також відповідач навів розрахунок внеску за період 2017 рік - ІІІ квартал 2018 року, який визначив у розмірі мінімального страхового внеску.

У відповіді на відзив (арк. спр. 53-57) позивач заперечив доводи відповідача повністю. Вказав, що норми Податкового кодексу України не забороняють фізичній особі-підприємцю, який є платником єдиного податку, здійснювати діяльність арбітражного керуючого за КВЕД 70.22 «Консультування з питань комерційної діяльності й керування», який, згідно з КВЕД-2010, включає діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). Зазначив, що доходи, отримані від незалежної професійної діяльності, підлягають оподаткуванню згідно зі статтею 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець. Наголосив, що органи ДФС та ПФУ не ставили його на окремий облік як особу, що здійснює незалежну професійну діяльність. Разом з тим, він зареєстрований як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Закон № 2464 не передбачає порядку обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, отже, як вважає позивач, він повинен нараховувати та сплачувати єдиний внесок тільки один раз, як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування.

Заперечень на відповідь на відзив Управління не подало.

05.03.2019 позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.Відповідач представника в судове засідання не направив.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 09.04.2019 суд зупинив провадження у справі у зв'язку з надходженням до Верховного Суду подання про розгляд аналогічної справи як зразкової.

Ухвалою від 19.04.2019 суд поновив провадження у справі у зв'язку з відмовою Верховного Суду у відкритті провадження у зразковій справі.

Дослідивши письмові докази, суд,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець 18.10.2006, номер запису 2 522 000 0000 023766. 23.10.2016 ОСОБА_1 був взятий на облік як платник податків, а 26.10.2006 - як платник єдиного внеску (арк. спр. 16).

16.07.2013 позивач отримав свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1533 (арк. спр. 18).

02.08.2013 позивач отримав довідку № 4-ОПП про взяття на облік платника податків (арк. спр. 20), згідно з якою його взято на облік як фізичну особу-підприємця з ознакою незалежної професійної діяльності (арбітражний керуючий).

Згідно з витягом з Реєстру платників єдиного податку від 17.03.2017, позивач з 01.01.2017 обрав перейшов на спрощену систему оподаткування, обравши 3 групу платників єдиного податку за ставкою податку 5% (арк. спр. 21). Одним з видів діяльності, зазначених у вказаному Реєстрі, є діяльність з консультування з питань комерційної діяльності й керування (код згідно з КВЕД 70.22). Тобто, зареєструвавши позивача в Реєстрі платників єдиного податку із зазначенням вказаного виду діяльності, контролюючий орган підтвердив право позивача здійснювати консультування з питань комерційної діяльності й керування.

17.01.2018 та 01.01.2019 позивач подав до Управління звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 та 2018 роки відповідно (арк. спр. 22-24). Вказані звіти прийняті в нього як у фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування.

Згідно з банківською випискою за 20.04.2017, ОСОБА_1 сплатив єдиний внесок за 2017 рік в сумі 8 448 грн., що відповідає задекларованій ним сумі внеску за 2017 рік (арк. спр. 25).

Квитанцією № 0.0.977863553.1 від 01.03.2018 позивач сплатив єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців за 2018 рік в сумі 9 828,72 грн, що відповідає задекларованій ним сумі внеску за 2018 рік (арк. спр. 26).

Згідно з наданою відповідачем інформацією з ІКП (індивідуальної картки платника) ОСОБА_1, за єдиним внеском сума заборгованості позивача станом на 31.10.2018 становить 13 255,98 грн. З відзиву на позовну заяву випливає, що відповідач не має претензій до суми єдиного внеску, задекларованій та сплаченій позивачем як фізичною особою-підприємцем.

21.11.2018 Управління, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-80712-17 (надалі - Вимога), якою повідомило позивача про заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 13 255,98 грн. та про необхідність сплати вказаної суми недоїмки протягом 10 календарних днів з дня одержання вимоги (надалі - Вимога, арк. спр. 12).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнятою особою є платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

До третьої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України).

Перелік видів діяльності, які не можуть здійснювати платники єдиного податку першої - третьої груп, визначено в пункті 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Діяльність з консультування з питань комерційної діяльності й керування в даному переліку відсутня.

Відповідно до додатку до Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396, консультування з питань комерційної діяльності й керування (код 70.22) включає, крім іншого, діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). Отже, прямої заборон на здійснення фізичною особою-підприємцем, що сплачує єдиний податок, діяльності арбітражного керуючого законодавство не передбачає.

Згідно з пунктом 178.1 статті 178 Податкового кодексу України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Підпунктом 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, зокрема, у разі, коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Підпунктом 4 пункту 6.7 розділу VI Порядку № 1588 (в редакції, що була чинною на момент взяття позивача на облік як фізичної особи-підприємця з ознакою «арбітражний керуючий») передбачалось, що якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов'язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту.

Виходячи з наведеного, фізична особа-підприємець, яка здійснює діяльність, що за своїми ознаками належить до незалежної професійної діяльності, і така діяльність відповідає видам діяльності, вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі - «ЄДР»), не набуває окремого статусу особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Така особа має статус фізичної особи-підприємця зі специфічною ознакою «провадження незалежної професійної діяльності».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Отже, Закон № 2464 розрізняє вказані категорії платників єдиного внеску, і, при цьому, не передбачає такої категорії як «фізична особа-підприємець, що має ознаку незалежної професійної діяльності».

Відповідно до чинної з 01.08.2018 редакції пункту 16 розділу IV «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (надалі - Порядок формування звіту з ЄСВ), фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

Пунктом 19 розділу IV Порядку формування звіту з ЄСВ в попередній редакції, чинній з 18.10.2016, передбачалось, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є ФО - підприємцями, крім осіб, зазначених у пункті 3 розділу ІІІ цього Порядку, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

Вказаними нормами Порядку формування звіту з ЄСВ чітко не визначено порядок подання звітів з єдиного внеску фізичною особою-підприємцем, яка в межах підприємницької діяльності здійснює діяльність, що має ознаки незалежної професійної діяльності. Зокрема, з них однозначно не випливає, що така особа повинна подавати два різних звіти.

З урахуванням того, що: Закон № 2464 не визначає окремого статусу та специфіки обліку, звітності та сплати єдиного внеску для таких осіб; нормами податкового законодавства передбачено, що такі особи мають статус фізичної особи-підприємця, -

суд дійшов висновку, що належним виконанням позивачем обов'язку зі сплати єдиного внеску за 2017 та 2018 роки є надання ним звітів в якості фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування та сплата внеску у визначеній у звітах сумі.

Суд відхиляє аргумент відповідача стосовно того, що фізична особа-підприємець, що провадить діяльність з ознаками незалежної професійної діяльності, яка збігається з видом діяльності, вказаним в ЄДР, має вести дві книги обліку доходів та витрат та подавати різні податкові декларації - податкову декларацію платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця та податкову декларацію про майновий стан і доходи для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, оскільки таке твердження спростовується нормами податкового законодавства, які виключають можливість подвійної реєстрації особи як фізичної особи-підприємця та як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема:

підпунктом 65.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України, яким визначено, що контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, зокрема, у разі, коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа;

підпунктом 4 пункту 6.7 розділу VI Порядку № 1588, яким передбачено, що якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

З цих же підстав суд спростовує аргумент відповідача стосовно того, що фізична особа-підприємець, яка одночасно здійснює незалежну професійну діяльність, повинна сплачувати єдиний внесок двічі.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на пункт 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464, який визначає базу нарахування єдиного внеску для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність, оскільки, як визначено вище, позивач не належить до вказаної категорії платників єдиного внеску.

Крім того, суд визнав за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частин другої і третьої статті 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Управління перевірку правильності нарахування та сплати позивачем єдиного внеску не здійснило, наявність звітності, поданої ОСОБА_1, та/або бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, не довело.

Відповідно, належні та допустимі докази обчислення єдиного внеску в сумі 13 255,98 грн. Управління суду не надало.

За визначенням, наведеним у пункті 6 частини першої статті 1 Закону № 2464, недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як вказано в пункті 2 розділу VI затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Інструкція), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом № 2464, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом № 2464, є недоїмкою.

Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Тобто, у тому випадку, якщо нарахування єдиного внеску за результатами документальної перевірки не було здійснено, вимогу може бути сформовано лише на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів (у сукупності).

За таких обставин, суд встановив, що відповідач визначив суму недоїмки з порушенням вимог частини третьої статті 9 Закону № 2464 та пункту 4 розділу VI Інструкції, які не передбачають таке визначення та, відповідно, формування вимоги в автоматичному режимі, лише на підставі наявної у відповідача інформації про те, що позивач є платником єдиного внеску.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням встановлених вимог, зокрема, наявність підстав, повноважень, належність способу, в який прийнято (вчинено) відповідне рішення, дія, бездіяльність.

Оцінивши аргументи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку, що Вимога є такою, що прийнята за відсутності підстав, встановлених законодавством.

Таким чином, сформувавши та надіславши вимогу про сплату боргу, Управління порушило права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом його стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області .

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 139, 205, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-80712-17 на суму 13 255,98 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 768,40 грн., що був сплачений платіжною квитанцією від 17.01.2010 № 40143. .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна