Рішення № 81474504, 26.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 квітня 2019 року Справа № 280/812/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд.39)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166)

про визнання протиправним та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №Ф-63727-59 від 15.11.2018 про нарахування недоїмки (штрафних санкцій) у розмірі 15819,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскільки будь-яка підприємницька діяльність не велась, орган державної податкової служби мав підстави для звернення до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Крім того, оскільки більшу частину часу (більше ніж 183 дні на рік) позивач проводить закордоном, вважає, що не є податковим резидентом України та не повинен сплачувати податковий борг.

Ухвалою судді від 04.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 03.04.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позов від 26.03.2019, зокрема зазначив, що у зв`язку з не сплатою позивачем єдиного внеску, за період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, відповідно до інтегрованої картки платника податків в ІС «Податковий блок», було нараховано єдиний внесок. Доказів сплати недоїмки по єдиному внеску позивачем не надавалося, тому вважає оскаржувану вимогу законною, а в задоволені позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області у Запорізькій області 15.11.2018 винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63727-59 в сумі 15819, 54 грн. 14 лютого 2019 позивач отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Вважаючи, що вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята з порушенням норм Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі-Закон №2464), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Судом встановлено, що позивач, був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 15.04.2015 по 19.02.2019. 19.02.2019 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача.

Позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, виходячи з письмових пояснень сторін, даний факт не заперечується. Відповідно до ч. 1 п.4 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним підприємницька діяльність не здійснювалась з часу реєстрації. Більш того, позивач не вважає себе податковим резидентом України, оскільки більше часу проводить закордоном.

Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли суд виходив з наступного.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу п'ятого ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464 Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно із вимогами Закону та Інструкції на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Так, відповідно до ч. 4, 5 ст. 1 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частинами 4 та 5 ст. 8 Закону України № 2464 визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відтак, облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до облікової картки позивача судом встановлено, що:

заборгованість за 2017 рік у позивача складає 8448 грн., яка розрахована виходячи з мінімальної заробітної плати 3200 грн. ( 22% з якої становить 704 грн.*12 місяців=8448 грн );

заборгованість за 2018 рік у позивача складає 7371,54 грн., яка розрахована виходячи з мінімальної заробітної плати 3723 грн. ( 22% з якої становить 819,06 грн.*9 місяців (три квартали) = 7371,54грн )

Загальна сума заборгованості складає 15819,54 грн ( 8448+7371,54 = 15819,54 ), що відповідає сумі яка зазначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф – 63727 - 59.

Заборгованість відповідачем розрахована за 2017 та за 9 місяців 2018 року.

Відповідно до абз. 7 ч.1 ст. 5 Закону № 2464 зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою.

Реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача була здійснена за його заявою 19.02.2019, про що зазначає і сам відповідач. До часу реєстрації припинення підприємницької діяльності позивач мав обов'язок щодо визначення бази нарахування та сплати єдиного внеску.

Що стосується посилання позивача на тривале перебування закордоном то суд зауважує наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.213. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Відповідно до ч.5 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Відповідно до паспорту громадянина України позивач зареєстрована у Запорізькій області, достовірно встановити період перебування позивача за межами України з окремих бланків повідомлень про прибуття іноземного громадянина, не є можливим. Крім того, докази, що позивач не є громадянином України або доказів сплати єдиного внеску також суду не надавалися, виходячи з цього, суд відхиляє доводи позивача щодо звільнення її від сплати єдиного внеску, у зв’язку з перебуванням за межами України більше 183 дні.

Як було вказано вище, протягом 2017-2018 років вже діяла редакція Закону № 2464-VI, що передбачала саме обов’язок фізичної особи-підприємця визначати базу нарахування єдиного внеску.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017 - 2018 роках фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями чинним законодавством не передбачено.

Позивачем не надано доказів його звільнення від сплати єдиного внеску протягом 2017-2018 років.

Приписами статті 25 Закону України № 2464 та пункту 3 Розділу VIІнструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (пункт 3 Розділу VI Інструкції)

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції ( для платника - юридичної особи ) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції ( для платника - фізичної особи ).

Згідно з ч.11 ст. 9 Закону України № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч.12 ст.9 Закону України № 2464 Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч.1 п.7 ст.14 Закону України № 2464 за вимогою платників, зазначених у пунктах 1, 4 і 5частини першої статті 4 цього Закону, проводити звірення сум нарахування та сплати ними єдиного внеску.

Абзацом першим частинами 2 та 4 ст. 25 Закону України № 2464 передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу перший ч.16 ст.25 Закону України № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Водночас, факт наявності заборгованості за позивачем як за фізичною особою-підприємцем підтверджується матеріалами справи і позивачем не спростований.

З огляду на викладене, суд вважає, що факт наявності заборгованості за позивачем підтверджується матеріалами справи і не був спростований позивачем, тому суд приходить до висновку, що вимога є законною, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з’ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (70441, Запорізький район, село Біленьке, вул. Запорізька, буд. 39, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 26.04.2019.

Суддя О.В. Конишева