Ухвала суду № 81474393, 25.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4403/18

УХВАЛА

25 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.,

за участю секретаря Сердюк І.С.,

за участю сторін:

від позивача - ОСОБА_1, (особисто),

від відповідача - Компанієць А.В., (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про зміну способу виконання рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

У проваджені Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішень атестаційних комісій, наказу №49 о/с від 10.06.2016 року про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням від 28.03.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішень атестаційних комісій, наказу №49 о/с від 10.06.2016 року про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнати рішення Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області в частині включення інспектора штурмового взводу Одеського міжрегіонального воєнізованого формування Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області - ОСОБА_1 до списку осіб, які підлягають атестуванню протиправним. Визнано дії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області щодо проведення атестації ОСОБА_1 - протиправними. Визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) атестаційної комісії Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області від 10 червня 2016 року щодо інспектора штурмового взводу Одеського міжрегіонального воєнізованого формування Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області - ОСОБА_1. Визнано протиправним та скасуовано Наказ начальника Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області №49 о/с від 10 червня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію». Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора штурмового взводу в Південному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України. Стягнуто з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмір 124564,85 грн., з урахуванням відрахувань (податків) по податку на доходи фізичних осіб та воєнного збору. В частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 (один) місць у розмірі 3584,78 (три тисячі п'ятсот вісімдесят чотири грн., сімдесят вісім коп.) рішення звернено до негайного виконання.

До Одеського окружного адміністративного суду 23.04.2019 року від представника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України надійшла заява про зміну способу виконання рішення суду від 29.03.2019 року, в якій відповідач просить змінити спосіб виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року по справі №1540/4403/18 шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора штурмового взводу воєнізованого формування Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

В обґрунтування заяви представник посилається те, що при виконанні вказаного судового рішення виникли обставини, що ускладнюють його виконання. Так, відповідно до наказу Міністерства юстиції України №4334/к від 16 листопада 2018 року затверджено структуру та штат воєнізованого формування Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, де відсутня посада інспектора штурмового взводу. Вказаним штатним розписом лише передбачена посада старшого інспектора штурмового взводу, наявна ж посада відрізняється посадовим окладом та функціональним обов'язками, які значною мірою пов'язані із розширенням сфери юрисдикції на 4 області - Херсонська, Миколаївська. Одеська та Кіровоградська, а тому не може вважатись рівнозначною. У зв'язку із вищевикладеним та неможливістю виконати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, відповідач звернувся до суду із вказаною заявою.

Представник заявника у судовому засіданні 25.04.2019 року підтримала заяву про зміну способу виконання рішення суду та просила її задовольнити.

Позивача у судовому засіданні 25.04.2019 року заперечував щодо задоволення заяви про зміну способу виконання рішення суду та просив відмовити в її задоволенні.

В судовому засіданні 17.04.2019 року, судом, керуючись положеннями ст.250 КАС України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Перевіривши наведені доводи в заяві про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд вважає за необхідне залишити заяву без задоволення, виходячи з наступного.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов'язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.

Вказаний принцип обов'язковості судових рішень поряд із Конституцією України знайшов своє відображення і в Кодексі адміністративного судочинства України, а саме в ст. 370 КАС України - судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (п. 40 Рішення від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції") право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі "Піалопулос та інші проти Греції", якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Згідно з п. 66 Рішення Європейського Суду у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Також в Рішенні від 29.06.2004 року у справі "Войтенко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Отже суд приходить до висновку, що невиконання боржником судового рішення, може свідчити про порушення права особи, гарантованих п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Зі змісту даної норми вбачається, що стаття 378 КАС України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження.

Відповідно до частин 1, 3 ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.

Відтак, встановлення способу виконання рішення не повинно змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст дій, а також права і обов'язки стягувача чи виконавця під час їх вчинення.

Під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення заявник вказує той факт, що наказом Міністерства юстиції України №4334/к від 16 листопада 2018 року затверджено структуру та штат воєнізованого формування Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, де відсутня посада інспектора штурмового взводу.

Отже, фактично, відповідач просить змінити спосіб виконання рішення суду шляхом роз'яснення відповідачу алгоритму, послідовності дій для виконання рішення суду, адже вказана посада, на якій позивача поновлено судом відсутня відповідно до наказу Міністерства юстиції України №4334/к від 16 листопада 2018 року.

Суд зазначає, що причини, на які посилається відповідач як на підставу зміни способу виконання рішення суду, не являються підставою для зміни способу виконання рішення суду в розумінні положень ст.378 КАС України.

При цьому, судовим розглядом заяви не встановлено жодних обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, а заявником не наведено обставин за яких істотно ускладнюється або взагалі є неможливим виконання рішення суду від 26.03.2019 року.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що нормами КАС України регламентовано саме зміну способу і порядку виконання рішення суду, однак, у кодексі відсутні законодавчо визначені підстави для роз'яснення способу та порядку виконання рішення суду.

За таких умов підстави для встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі №815/3078/16 в порядку ст.378 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст.72-73, 77, 90, 248, 256, 378 КАС України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про зміну способу виконання рішення суду - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.256 КАС України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку ст.295 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано суддею 26.04.2019 року.

Суддя П.П.Марин