Рішення № 81474328, 25.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001657

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

представника позивача Рихвицького Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» до Одеської митниці ДФС, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною та скасувати рішення № UA500000/2019/000220/2 про коригування митної вартості товарів від 31.01.2019;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації №UA500090/2019/00004 від 01.02.2019;

-зобов'язати Одеську митницю ДФС здійснити митне оформлення товару бразильська кава, зелена, в зернах, не смажена, для харчової промисловості, з кофеїном, Arabica 100%, згідно даних митної декларації №UA500090/2019/000678 від 21.01.2019.

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на наступні обставини. Зазначає, що 21 січня 2019 року представником позивача - декларантом ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» подано до Одеської митниці ДФС України електронну митну декларацію № UA500090/2019/000678 для митного оформлення товару, в якій задекларовано митну вартість відповідно до статті 58 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни контракту (метод визначення митної вартості №1), а саме: бразильська кава, зелена, в зернах, не смажена, для харчової промисловості, з кофеїном, Arabica 100%, в кількості 57 600 кг за ціною 2.75 доларів США/кг на загальну суму 158 400.00 доларів США. Однак, відповідач не погодився із вище зазначеною декларантом митною вартістю товару і 31.012019 року службовою особою Одеської митниці ДФС винесено рішення від 31.01.2019 № UA 500000/2019/000220/2 про коригування митної вартості товарів за резервним методом та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2019/00004. Зазначеною карткою митним органом відмовлено в прийнятті поданої для митного оформлення митної декларації від 21.01.2019 року №UA500090/2019/000678. Митна вартість товару визначалась митним брокером за першим методом визначення митної вартості товару - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складається з ціни придбання товару. Зокрема, в графі 42 вищевказаної митної декларації «ціна товару» вказано 158 400.00 USD. У графі 45 «коригування» вказано 4 432 163.79 грн., курс валюти, графа 23 1 долар США = 27.980832 грн. Тобто, у результаті коригування митна вартість товару збільшилась та склала 3.5 долара США/кг (вартість у контракті 2.75 доларів США/кг). Таким чином позивач зазначає, що в результаті відмови митного органу в прийнятті митної декларації та і винесенні службовою особою митного органу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів позивачем необхідно надлишково сплатити до Державного бюджету України податок на додану вартість на загальну суму 232 089,79 грн.

Позивач вважає дії відповідача щодо визначення вартості товару за резервним методом протиправними, оскільки ненадання повного переліку додатково витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумніву у достовірності наданої інформації. При цьому позивач стверджує, що надав відповідачу всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей. Оцінивши подані декларантом документи в сукупності, орган доходів і зборів мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставлявся. Натомість відповідач у своєму рішенні не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Більше того, в оскаржуваному рішенні відповідач не зазначив про необхідність надання додаткових документів і навіть належним чином не дослідив документи, які йому були надані. На підставі викладеного позивач вважає, що оскаржувані рішення відповідача підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 10.04.2019 відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового розгляду справи. Заяви про розгляд справи у відсутності представника відповідача чи про відкладення розгляду справи через неможливість його прибуття в судове засідання також подано не було.

Правом на подання відзиву у порядку ст. 162 КАС України відповідач не скористався.

Так, згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч 4. ст.159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, а також з'ясувавши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

25 вересня 2018 року між ПрАТ «Концерн Хлібпром» (покупець) та COOPERATIVА DOS CAFEICULTORES E AGROPECUARISTAS DE IBIRACI LTDA (продавець) було укладено контракт купівлі-продажу №25/09. Відповідно до п.1.1. контракту продавець продає, а покупець купує зелену каву в зернах. Детальний опис товару визначається цим контрактом та специфікаціями до нього. Відповідно до п.3.1. Контракту поставка Товару здійснюється на умовах CIF- Чорноморськ (відповідно до Правил INCOTERMS в редакції 2010 року). Якщо в специфікації до цього Контракту сторони погодять інші умови поставки, тоді партія Товару поставляється на умовах зафіксованих в специфікації.

06 грудня 2018 року сторони Контракту уклали додаткову угоду до контракту та вирішили змінити пункт 2 у специфікаціях №1, 2, 3, 4 від 16.10.2018р. до контракту та викласти його в наступній редакції: «У зв'язку із введенням воєнного стану в Одеській області (Україна), поставка Товару здійснюється на умовах CFR-Чорноморськ (відповідно до Правил INCOTERMS в редакції 2010 року) для подальшої поставки в Україну, з відвантаженням у грудні 2018 року.».

З метою митного оформлення товару та підтвердження його митної вартості, визначеної за першим методом, 21 січня 2019 року представником позивача - декларантом ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» подано до Одеської митниці ДФС України електронну митну декларацію № UA500090/2019/000678 для митного оформлення товару, в якій задекларовано митну вартість відповідно до статті 58 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни контракту (метод визначення митної вартості №1), а саме: бразильська кава, зелена, в зернах, не смажена, для харчової промисловості, з кофеїном, Arabica 100%, в кількості 57 600 кг за ціною 2.75 доларів США/кг на загальну суму 158 400.00 доларів США.

Разом з електронною митною декларацією №UA500090/2019/000678 було надано до митниці: контракт купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018 року; додаткова угода від 16.10.2018 року до контракту купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018р.; специфікації №№1,2,3,4 від 16.10.2018 року до контракту купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018р., згідно яких митна вартість становить 2.75 дол. США/кг; додаткова угода від 06.12.2018р. до контракту купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018р. про зміну умов поставки на CFR-Чорноморськ; інвойс №018/2018 від 27.11.2018 року, що підтверджує вартість Товару у сумі 2.75 дол. США/кг; платіжне доручення в іноземній валюті №56 від 27.11.2018року, що підтверджує оплату вартості Товару у сумі 2.75 дол. США/кг; платіжне доручення в іноземній валюті №57 від 27.11.2018року, що підтверджує оплату вартості Товару у сумі 2.75 дол. США/кг; платіжне доручення в іноземній валюті №58 від 27.11.2018року, що підтверджує оплату вартості Товару у сумі 2.75 дол. США/кг; платіжне доручення в іноземній валюті №59 від 27.11.2018 року, що підтверджує оплату вартості Товару у сумі 2.75 дол. США/кг; лист постачальника про формування вартості товару з урахуванням біржових котирувань на даний вид товару на момент випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2019/00004.

За результатами розгляду ЕМД № UA500090/2019/000678 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 31.01.2019 № UA 500000/2019/000220/2 про коригування митної вартості товарів за резервним методом та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.02.2019 №UA500090/2019/00004. У результаті здійснення відповідачем коригування митна вартість товару збільшилась та склала 3,5 долара США/кг, у зв'язку з чим позивачу необхідно надлишково сплатити до Державного бюджету України податок на додану вартість на загальну суму 232 089,79 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та з'ясованим обставинам справи, суд керується наступними нормами права.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, суд виходить з наступних міркувань.

У рішенні Одеської митниці ДФС № UA500000/2019/000220/2 про коригування митної вартості товарів від 31.01.2019 про коригуванні митної вартості зазначено, що «…відповідно до п.3.1 Контракту від 25.09.2018 №25/09 поставка повинна здійснюватись на умовах CIF-Чорноморськ. Проте, згідно інвойсу поставка заявлена на умовах CFR-Чорноморськ. Різні умови поставки товарів визначають складові, що входять до ціни товару, проте змін до встановленої ціни специфікаціями не відбулось, комерційна пропозиція, прайс виданий на умовах поставки CIF. Також у п.3.1 контракту зазначено, що якщо в специфікації до цього контракту сторони погодять інші умови поставки, тоді партія товару, погоджена такою специфікацією, поставляється на умовах зафіксованих в специфікації. Проте, в специфікаціях №1,2,3,4 погоджені умови поставки CIF. На умовах CIF відповідно до Інкотермс продавець зобов'язаний забезпечити морське страхування для усунення ризиків загибелі або пошкодження товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і сплачує страховий внесок. Страхових документів не надано».

Водночас на підтвердження правильності визначення складових вартості товару та на підтвердження умов поставки за контрактом позивач надав до митниці, в тому числі: додаткову угоду від 06.12.2018р. до контракту купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018р. про зміну умов поставки на CFR-Чорноморськ. Відповідно до Правил INCOTERMS в редакції 2010 року на умовах поставки СFR страхування товару не здійснюється взагалі, а відтак, витрати щодо страхування не є складовою вартості товару.

Окрім цього, відповідач у картці відмови підтвердив, що декларантом було надано відповідачу, а відповідачем було здійснено перевірку всіх вищевказаних документів, що підтверджують митну вартість товару, в тому числі і вказаної додаткової угоди від 06.12.2018р. до контракту купівлі-продажу №25/09 від 25.09.2018р. про зміну умов поставки на CFR-Чорноморськ.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що оскільки за умовами контракту передбачено, зокрема, можливість зміни умов поставки, шляхом укладення додаткових угод і позивачем були внесені відповідні зміни до контракту, то за правилами п.7 ч.10 ст.58 МК України ці складові (а саме, витрати страхування товару) не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Суд зауважує, що основним джерелом інформації про вартість товару є контракт та додатки до нього, тоді як інвойси є додатковими документами. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує і вказує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Системний аналіз приписів митного законодавства вказує на те, що ненадання повного переліку додатково витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (така ж позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №810/4296/16 та у справі №815/143/17, у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №814/1647/16, у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Окрім цього, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того, чи іншого показника, з подальшим дотриманням черговості методів, визначених ст. 57 МК України. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі №815/6827/17.

Більше того, у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Разом з тим, відповідач у своєму рішенні про коригування митної вартості не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Більше того, у оскаржуваному рішенні відповідач не зазначив про необхідність надання додаткових документів і навіть належним чином не дослідив документи, які йому були надані.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів (договір страхування), оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей в інвойсі та контракті щодо умов поставки, без аналізу інших додаткових документів, які були надані позивачем, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Суд також звертає увагу на приписи пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, відповідно до яких прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідач не долучив жодних доказів, щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування та свідчили би про наявність сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

У своєму рішенні про коригування митної вартості товару відповідач лише вказує, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС ДФС та встановлено, що по товару рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 3.50 дол./кг нетто, митна декларація №UA125230/2018/752098 від 18.04.2018 з урахуванням виробника Cooperativа Dos Cafeicultores, ніж заявлено декларантом - 2.77 дол/кг нетто.

Проте, суд не може взяти до уваги вказані доводи відповідача, оскільки рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, так як порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Більше того, в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічну позицію висловив і Верховний Суд, зазначивши, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв'язку із чим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати рішення №UA500000/2019/000220/2 про коригування митної вартості товарів від 31.01.2019р.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації №UA500090/2019/00004 від 01.02.2019р.

Зобов'язати Одеську митницю ДФС здійснити митне оформлення товару бразильська кава, зелена, в зернах, не смажена, для харчової промисловості, з кофеїном, Arabica 100%, згідно даних митної декларації №UA500090/2019/000678 від 21.01.2019р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці ДФС (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А; код ЄДРПОУ: 39441717) на користь Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» (місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул. Хлібна, 2; код ЄДПОУ: 05511001) 7323 (сім тисяч триста двадцять три) грн. 35 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2019.

Суддя В.М. Сакалош