Рішення № 81474303, 26.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 року справа № 320/966/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправної та скасування вимоги про сплату боргу.

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області від 22 листопада 2018 року №Ф-164827-51 про сплату недоїмки в сумі 15819,54 та від 06 лютого 2019 року за №Ф-164827-51 про сплату недоїмки в сумі 18276,72 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що не є фізичною особою-підприємцем, підприємницькою діяльністю не займається, а тому в неї відсутній обов'язок, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Враховуючи викладене, вважає вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних вимог зазначив, що ОСОБА_1 з 17.03.1997 є фізичною особою - підприємцем та перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у Київській області та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Оскільки позивачем як платником єдиного внеску не виконано обов'язку щодо його сплати, в автоматичному режимі їй проведені нарахування єдиного внеску за 2017 рік в розмірі мінімального страхового внеску в сумі 8448 грн. та у 2018 році (за I, II, III квартал) - по 2457,18 грн. - щоквартально до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, про що винесені оскаржувані вимоги.

На підставі викладеного, позивачу було направлено вимогу від 22.11.2018 №Ф-164827-51 на суму 15819,54 грн. З огляду на те, що станом на 31.01.2019 борг позивача відповідно до інтегрованої картки становив 18276,72 грн. (нараховано ЄСВ за IV квартал 2018 року - 2457,18 грн.) ГУ ДФС у Київській області виставлено та направлено позивачу вимогу від 06.02.2019 №Ф-164827-51.

Враховуючи те, що до ГУ ДФС у Київській області відомості про реєстрацію припинення фізичної особи - підприємця не надходили, відповідачем правомірно винесені вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.11.2018 №Ф-164827-51 та від 06.02.2019 за №Ф164827-51.

19 березня 2019 року позивач надала додаткові пояснення, у яких зазначила, що у разі набуття особою статусу фізичної особи-підприємця до початку функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесення відомостей про таку особу до Єдиного державного реєстру забезпечуються державою через відповідні органи, тому в обовязковому випадку містяться в реєстрі.

Натомість, дані про реєстрацію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) в якості фізичної особи - підприємця відсутні, що свідчить про необгрунтованість та хибність тверджень відповідача.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі №320/966/19 та вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 вжито заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.11.2018 №Ф-164827-51, яка перебуває на примусовому виконанні у Яготинському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області (виконавче провадження №58259519).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів 22.11.2018 ГУ ДФС у Київській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-164827-51, якою контролюючий орган зобов'язав позивача погасити наявну у нього недоїмку з єдиного соціального внеску, розмір якої відповідно до інформаційних систем контролюючого органу становить 15 819,54 грн. (а.с.19).

06 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області було сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-164827-51, якою ОСОБА_1 зобов'язано погасити недоїмку зі сплати єдиного внеску, розмір якої становить 18276,72 грн. (а.с. 20).

Не погоджуючись з вказаними вимогами з тих підстав, що ОСОБА_1 не є фізичною особою - підприємцем, отже й не має обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску, позивач звернулась з вказаним позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини1 статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є: - роботодавці; - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; - особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; - члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; - особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з частинами 2, 5 статті 9 Закону України №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 8 статті 9 Закону України №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону , під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI).

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічні приписи містить розділ VI Інструкції №449 (в редакції чинній на момент виникнення у позивача недоїмки по сплаті єдиного внеску) згідно з яким до платників, які не виконали зазначені Законом України № 2464-VI обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) у випадках, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. В такому разі, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) протягом п'яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції №449 (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки)) визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. В такому разі, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції. Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

VI. Оцінка суду

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваних вимог став висновок відповідача про порушення ОСОБА_1 свого обов'язку як фізичної особи - підприємця щодо сплати єдиного соціального внеску у 2017 та 2018 роках.

Статтею 4 Закону України від 08.04.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено вичерпний перелік платників єдиного соціального внеску.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 зазначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Доказів того, що позивач відноситься до зазначеної категорії осіб відповідачем суду не надано.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відомостей про реєстрацію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) в якості фізичної особи - підприємця не знайдено (а.с.22).

Крім того, записами з трудової книжки позивача підтверджується, що з 21.12.2004 ОСОБА_1 перебуває на державній службі (а.с.12-18).

Суд зазначає, що законодавством України встановлено певні обмеження, пов'язані з прийняттям та проходженням державної служби.

Так, статтею 25 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700 встановлено, що особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Тобто, наведеною нормою встановлено умови, за яких особи не можуть бути державними службовцями.

Наведеним спростовуються доводи відповідача про здійснення позивачем підприємницької діяльності в якості фізичної особи-підприємця.

Оскільки позивач не здійснювала підприємницьку діяльність та не включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд вважає, що у неї відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою - підприємцем, що обрала спрощену систему оподаткування.

За таких обставин у відповідача не було правових підстав для нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску та, відповідно, прийняття вимоги до неї про сплату боргу (недоїмки) від 22.11.2018 №Ф-164827-51 та від 06.02.2019 за №Ф-164827-51.

Отже, відповідач пред'явивши позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску вийшов за межі своїх повноважень та діяв в супереч закону.

VIII. Висновок суду

Беручи до уваги, що позивач не є платником єдиного соціального внеску в розумінні статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області від 22.11.2018 №Ф-164827-51 та від 06.02.2019 за №Ф-164827-51 є протиправними та підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували позицію позивача, відповідач під час розгляду справи не надав, відтак не довів правомірності сформованої ним вимоги про сплату боргу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

IX. Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №82 від 25.02.2019, оригінал якої наявний в матеріалах справи (а.с.4).

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Київській області від 22 листопада 2018 року №Ф-164827-51 про сплату недоїмки в сумі 15 819,54 та від 6 лютого 2019 року за №Ф-164827-51 про сплату недоїмки в сумі 18 276,72 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судові витрати у розмірі 748 (сімсот сорок вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено - 26.04.2019.

Суддя Леонтович А.М.