Рішення № 81474237, 24.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 р. Справа№200/1743/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаш Г.П.,

при секретарі - Оголь В.К.

за участю

представника позивача - Кліменкова М.О. (за довіреністю від 18.01.2019 року №161),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального судового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Донецький регіональний центр поводження відходами» (ЄДРПОУ: 34850326, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Танкістів, 176) до Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про скасування податкового повідомлення-рішення №0051474407 від 29.10.2018 року про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Донецький регіональний центр поводження відходами» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0051474407 від 29.10.2018 року про застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом неправомірно застосовано до підприємства штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з екологічного податку у розмірі 50 133,26 грн.

Позивач не визнає податкового боргу та підтверджує своєчасну сплату сум угоджених податкових зобов`язань платіжними дорученнями.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами загального судового провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 13.03.2019 року.

13.03.2019 року розгляд справи перенесено на 27.03.2019 року у зв`язку з неявкою сторін.

27.03.2019 року розгляд справи перенесено на 10.04.2019 року у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2019 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду на 23.04.2019 року.

23.04.2019 року розгляд справи перенесено на 24.04.219 року у зв`язку з відрядженням судді.

Представник відповідача до суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивачем на порушення вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України допущено несвоєчасну сплату узгоджених зобов`язань із земельного податку та екологічного податку з затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати сум грошового зобов`язання. Відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з екологічного податку у сумі 50 133,26 грн. (20%).

Разом з цим, в додаткових поясненнях представником відповідача зазначено, що станом на 01.05.2018 року у платника податків обліковувався податковий борг у сумі 1 238 576,94 грн. Кошти, що сплачені були позивачем 18.05.2018 року, 19.07.2018 року, 30.07.2018 року були направлені в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами без його участі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженого грошового зобов`язання з екологічного податку за 1 квартал 2018 року по податковій декларації екологічного податку №9085400917 від 07.05.2018 року, за 2 квартал 2018 року по податкові декларації екологічного податку №9162573833 від 07.08.201 року, згідно податкового повідомлення-рішення (форма «Ш») №0026654407 від 04.07.2018 року Комунального підприємства «Донецький регіональний центр поводження з відходами». На підставі проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області винесено акт про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого грошового зобов`язання з екологічного податку за 1,2 квартал 2018 року, згідно податкового повідомлення-рішення (форми «Ш») №0026654407 від 04.07.2018 року від 22.10.2018 року№280/05-99-44-07/34850326.

Висновки камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов`язання з екологічного податку за 1,2 квартал, з порушенням строків передбачених п.57, ст.57 та п.250.2 ст.250 ПКУ, узгодженого грошового зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення (форма «Ш») №0026654407 від 04.07.2018 року протігом стороків визначених п.57.3 ст.57 ПКУ.

На підстави акту перевірки податковим органом сформовано податкове повідомлення-рішення №0051474407 від 29.10.2018 року, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% грн. у сумі 50 133,26 грн. за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

08.10.2018 року спірне податкове-повідомлення рішення було оскаржені позивачем до Державної фіскальної служби України.

08.01.2019 року рішенням Державної фіскальної служби України №546/6/99-99-11-06-01-25 спірні ППР ГУ ДФС у Донецькій області залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Спірним питанням даного позову є правомірність складання податковим органом податкового повідомлення-рішення за затримку сплати грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Дані камеральної перевірки податкового органу свідчать про несвоєчасну сплату позивачем самостійно визначеного грошового зобов`язання з податкової декларації екологічного податку за 1 квартал 2018 року №9085400917 від 07.05.2018 року, додаток 3 №9085400948 від 07.05.2018 року у сумі 178898,10 грн., кількість днів затримки сплати - 117; сума узгодженого податкового зобов`язання у вигляді штрафу (податкове повідомлення - рішення №0026654407 від 04.07.2018 року у сумі 70000,00 грн. кількість днів затримки - 55, 67; з податкової декларації екологічного податку за 2 квартал 2018 року №9162573833 від 07.08.2018 року, додаток 3 №9162573802 від 07.08.2018 року у сумі 255939,45 кількість днів затримки - 38, 44.

В підтвердження своєчасної сплати податкових зобов`язань позивачем надані платіжні доручення від 18.05.2018 року №184 на суму 200 00,00 грн., №290 від 30.07.2018 року у сумі 300 00,00 грн. за надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів як вторинної сировини та платіжного доручення №261 від 19.07.2018 року у сумі 70 000,00 грн. за сплату грошового зобов`язання, визначеного за результатами акту камеральної перевірки №88/05-99-44-07/34850326 від 19.06.2018 року.

Проте відповідачем зазначено, що кошти сплачені позивачем 18.05.2018 року, 19.07.2018 року, 30.07.2018 року були направлені в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати посилаючись на пункт 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Позивач просив скасувати податкове-повідомлення рішення від 29.10.2018 №0051474407 посилаючись на своєчасну сплату ним сум узгоджених податкових зобов`язань.

Для належного способу захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі підстав позову, зазначивши наступне.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення,02 вересня 2014 року прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (надалі Закон №1669) (в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; - територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався.

На виконання Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 р. та від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Донецьк.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. N 1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1276-р) місто Донецьк було включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Як встановлено судом, КП «Донецький регіональний центр поводження з відходами» є юридичною особою (ЄДРПОУ 34850326), яка здійснює основну господарську діяльність на території м. Краматорськ Донецької області.

Статтею 10 Закону №1669 визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд вважає, що положення статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" застосовується до спірних правовідносин та є спеціальною нормою закону, яка поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об'єктивних обставин - проведення антитерористичної операції, факти про які, в свою чергу, підлягають підтвердженню належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб, що відповідно встановлює підстави для звільнення від відповідальності цих платників податків.

Позивачем до матеріалів справи додано сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили №2498/05-4 від 20.08.2014 року, яким позивачеві засвідчено настання обставин непереборної сили з 08.08.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

На момент виникнення спірних правовідносин, зазначений сертифікат ТПП є діючим, не є відкликаними чи такими, що визнані недійсними у судовому чи іншому порядку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що сертифікат є належним доказом, в силу статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який підтверджує причини та настання обставин, які не залежали від позивача та за наявності яких підприємство було позбавлено можливості здійснити своєчасну сплату податку, а тому покладення відповідальності на платника у такому випадку не відповідає закону.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 22 січня 2019 року справа №812/1123/16, від 14 березня 2018 року по адміністративній справі №805/1463/17-а.

З урахуванням викладеного, суд не приймає твердження відповідача щодо направлення коштів, що сплачені платником податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Зазначене відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини (далі - Суд), викладену, зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заяви N 23759/03 та N 37943/06), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0051474407 від 29.10.2018 року на суму 50 133,26 грн. підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Донецький регіональний центр поводження відходами» (ЄДРПОУ: 34850326, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Танкістів, 176) до Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про скасування податкового повідомлення-рішення №0051474407 від 29.10.2018 року про застосування штрафних санкцій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області №0051474407 від 29.10.2018 року про сплату штрафу у сумі 50 133,26 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) на користь Комунального підприємства «Донецький регіональний центр поводження відходами» (ЄДРПОУ: 34850326, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Танкістів, 176) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1921,00 грн.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 24.04.2019 року.

Повний текст рішення складено 26.04.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.