Рішення № 81474210, 26.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року Справа № 280/1849/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 від 13.12.2018 (внесеної до Автоматизованої системи виконавчого провадження 17.12.2018) ВП №51473638 про накладення штрафу за виникнення заборгованості зі сплати аліментів понад 2 роки у вигляді 20 відсотків від загальної суми заборгованості у розмірі 4063,63 грн.

Ухвалою суду від 23.04.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 25.04.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення статті 58 Конституції України та зазначає, що оскільки заборгованість зі сплати аліментів утворилася у період з 28.08.2015 по 27.06.2017, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату введена лише у 2018 році, а позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв’язку із несвоєчасністю такої сплати, вважає безпідставним притягнення її до відповідальності на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03.07.2018 року, який набрав чинності 28.08.2018 року. Просить задовольнити позовні вимоги.

Від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Від третьої особи до суду також надійшло клопотання про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження. Також, третьою особою зазначено, що ОСОБА_4 рішення суду щодо стягнення з неї аліментів в добровільному порядку не виконується, що зумовило звернення до органів виконавчої служби. Разом з тим, після відкриття виконавчого провадження боржником – ОСОБА_4 все одно рішення суду не виконується, а саме боржник перебуває за кордоном. Вирішення позовних вимог третя особа залишила на розсуд суду.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалась.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 10.06.2016 державним виконавцем Шевченківського ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51473638 з примусового виконання виконавчого листа №333/6530/15-ц виданого Комунарським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліментів.

13 грудня 2018 року головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС винесено постанову про накладення штрафу ВП №51473638, якою у зв’язку з тим, що з 09.06.2016 у боржника – ОСОБА_4 утворилась заборгованість зі сплати аліментів сукупний розмір якої з 28.08.2015 по 27.06.2017 складає 20318,16 грн., що перевищує суму відповідних платежів за два роки, на ОСОБА_4 накладено штраф на користь держави в розмірі 4063,63 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю накладення штрафу, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове - виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 71 Закону №1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03.07.2018 статтю 71 Закону №1404-VIII доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту:

«14. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03.07.2018 набрав чинності 28.08.2018.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивач 13.12.2018 був притягнутий до відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 4063,63 грн. у зв’язку з наявністю заборгованості в сумі 20318,16 грн. зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, на підставі частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404-VIII в редакції на момент виявлення такого порушення виконавчої службою.

Суд зазначає, що зазначений вид відповідальності у вигляді накладення на боржника штрафу закріплені в Законі України «Про виконавче провадження» лише 28.08.2018, тобто, зазначена норма була відсутня на момент допущення порушення, оскільки зі спірної постанови вбачається, що штраф накладено за несплату аліментів за період з 28.08.2015 по 27.06.2017.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У свою чергу в пункту 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом’якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, надає підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Таким чином, враховуючи приписи статті 58 Конституції України та те, що лише з 28.08.2018 стаття 71 Закону №1404-VIII доповнена частиною чотирнадцятою, якою встановлено відповідальність у вигляді накладання штрафу у відповідному розмірі, яка на час вчинення правопорушення не існувала, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі вищенаведеної норми права за період з 28.08.2015 по 27.06.2017.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв’язку з чим спірна постанова підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (69068, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69068, м.Запоріжжя, вул.Брюллова, 5, код ЄДРПОУ 35037228), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 (69027, м.Запоріжжя, вул.Батарейна, 35), про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 від 13.12.2018 (внесеної до Автоматизованої системи виконавчого провадження 17.12.2018) ВП №51473638 про накладення штрафу за виникнення заборгованості зі сплати аліментів понад 2 роки у вигляді 20 відсотків від загальної суми заборгованості в розмірі 4063,63 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його підписання.

Суддя І.В. Новікова