Рішення № 81474209, 26.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/885/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Секірської А.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Вакуленка А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1, ордер серії ЛГ № 009700;

представника відповідача - не прибув;

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач) до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в Станично-Луганському районі), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення УПФУ в Станично-Луганському районі про відмову в переведенні ОСОБА_2 з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889;

- зобов'язати УПФУ в Станично- Луганському районі призначити ОСОБА_2 пенсію згідно із п. 10 Розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ з дати звернення - 12.12.2018, у розмірі 60 відсотків заробітної плати, виходячи з наданої довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця ОСОБА_2 за період з 01.05.2016 по 31.12.2018 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця ОСОБА_2 станом на грудень 2018 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в відповідача та отримує пенсію за віком на загальних підставах. 12.12.2018 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії державного службовця, однак рішенням від 28.12.2018 № 10417/03-21 відповідач відмовив в переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, посилаючись на те, що станом на 01.05.2016 в позивача відсутній необхідний стаж державного службовця, який встановлений законом, а також на те, що займана позивачем на той час посада не була посадою державного службовця. Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовив у переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, що стало підставою для звернення позивача до суду.

На думку позивача, на час звернення з заявою в нього були в сукупності всі умови, необхідні для призначення пенсії відповідно до п.10, п.12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, а саме: станом на 01.05.2016 він працював на посаді голови Станично - Луганської районної ради, яка прирівнювалася до посади державного службовця згідно із п.2 Розділу VII Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (чинного станом на 01.05.2016) - «Дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування».

Крім того, станом на 01.05.2016 позивач мав стаж державної служби більше ніж 20 років: з 08.01.1986 по 26.06.1992 та з 08.01.1986 по 26.06.1992 у Районному агропромисловому об'єднанні та Агропромисловому комбінаті «Донець», які не враховано відповідачем всупереч довідці Станично - Луганської районної державної адміністрації від 18.01.2019 № 234, з 27.06.1992 по 29.11.1995 на посаді головного бухгалтера - ревізора начальника відділу Станично - Луганського районного управління сільського господарства (враховано відповідачем), та з 01.12.1995 по 19.05.2015 в податкових органах (не враховано відповідачем всупереч висновкам Верховного Суду в постанові від 19.06.2018 у справі № 465/7218/16-а).

Ухвалою суду від 05.03.2019 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1-2).

Ухвалою суду від 02.04.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено відкрите судове засідання (арк.спр. 143-144).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання від 24.04.2019 за вх. № 23508/2019, в задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 26.04.2019, внесеною до протоколу судового засідання. Надав відзив від 22.03.2019 за вх. № 15506/2019 (арк. спр. 24-27), в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з таких підстав.

Нормами діючого законодавства України з 01.06.2016 не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку управління щодо зарахування стажу роботи, що дає право на пенсію державного службовця, здобутого на посаді в органі місцевого самоврядування, до стажу роботи, визначеного Законом України «Про державну службу». Визначення права особи на призначення пенсії державному службовцю здійснюється за записами в трудовій книжці, а в разі неможливості визначити за даними трудової книжки чи відносилась займана посада до посад, визначених статтею 25 Закону від 16.12.1993 та актами Кабінету Міністрів України, залучаються інші документи. Критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону від 16.12.1993, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

З заявою про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_2 звернувся 12.12.2018.

Згідно наявних в пенсійній справі документів до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 можливо зарахувати періоди роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби: період роботи на посаді головного бухгалтера-ревізора-інспектора начальника відділу Станично-Луганського районною управління сільського господарства з 27.06.1992 по 29.11.1995 (3 роки 5 місяців 3 дні), де позивачу було присвоєно 13-й ранг державного службовця.

Період роботи на посаді старшого економіста - ревізора та виконуючого обов'язки головного бухгалтера в Станично-Луганському управлінні сільського господарства з 14.03.1983 по 08.01.1986 (2 роки 9 місяців 25 днів) можливо зарахувати за умови документального підтвердження, що зазначені посади в даному органі в подальшому віднесені до відповідних посад державної служби. На дату звернення до управління з заявою від 12.12.2018 позивачем підтверджуючих документів не надано.

Щодо посилань позивача на Податковий кодекс України, відповідач вважає, що відповідно до статті 34.3 Податкового кодексу України у разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Під час роботи позивача в ДПІ Станично-Луганському районі, ДПА в Станично-Луганському районі, ДПА Луганської області, йому були присвоєні персональні (спеціальні) звання «Совітник податкової служби ІІІ то рангу», «Совітник податкової служби II то рангу», але за вищезазначеним аналізом правових норм Закону від 16.12.1993 наявність рангу саме державної служби, є основним критерієм для визначення посадової особи державним службовцем.

Періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Враховуючи зазначені нормативні акти та той факт, що в період роботи в податкових органах з 01.12.1995 по 19.05.2015 позивачу з 07.12.1995 року присвоєно персональне звання радник податкової служби ІІІ рангу, з 25.02.1998 радник податкової служби II рангу та з 09.07.1998 спеціальне звання державний радник податкової служби III рангу, зазначений період не відноситься до відповідних посад державної служби за не зараховуються до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії за Законом від 10.12.2015.

Тобто, ОСОБА_2 має стаж роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців 6 років 2 місяця 28 днів.

Станом на 01.05.2016 позивач не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, тобто не виконано вимоги пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 10.12.2015.

Станом на 01.05.2016 позивач працював на посаді голови Станично-Луганської районної ради в органах місцевого самоврядування і на позивача не поширюються норми Закону України від 10.12.2015.

Щодо обчислення пенсії на підставі наданих до позовної заяви довідок відповідач зазначив, що за постановою КМУ «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.00.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, яким встановлено, що посадовий оклад, надбавки за рані та вислугу років враховуються в розмірах, встановлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (бо прирівняної до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби).

Інші виплати зараховуються за 60 календарних місяців роботи на посаді державного службовця починаючи з 1 травня 2016 у разі, коли на дату звернення за пенсією немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби, починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума таких визначається шляхом ділення загальної семи таких виплат на наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 роках. На дату 01.05.2016 позивач працював на посаді голови Станично-Луганської районної ради, яка не відноситься до посад державної служби. Тому довідки, надані позивачем, не можливо прийняти для розрахунку суми пенсійного забезпечення.

Підстав для трактування законодавчих актів на користь осіб, які звертаються до управління, та неналежного виконання вимог законодавства, у управління не має.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк.спр. 6-7), перебуває на обліку в УПФУ в Станично-Луганському районі з 15.09.2016 як одержувач пенсії за віком на загальних підставах, призначеної за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується протоколом від 23.09.2016 № 873, пенсійним посвідченням НОМЕР_2 (арк. спр. 7зв., 35).

12.12.2018 ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в Станично-Луганському районі із заявою за № 988/1054 встановленого зразка про перехід на інший вид пенсії, а саме - з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (арк. спр. 81).

Листом від 28.12.2018 № 10417/03-21 відповідач відмовив позивачу в переведенні на інший вид пенсії за Законом України "Про державну службу" у зв'язку з тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, також відповідачем зазначено, що остільки станом на 01.05.2016 працював на посаді голови Станично-Луганської районної ради в органах місцевого самоврядування на позивача не поширюються норми Закону України «Про державну службу». Крім того, у позивача станом на 01.05.2016 немає 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, тобто не виконано вимоги пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення».

Також у листі зазначено щодо обчислення заробітної плати: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються у встановлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби), інші виплати враховуються за 60 календарних місяців роботи державного службовця, починаючи з 1 травня 2016 року у разі, коли звернення за пенсією немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби, починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на наявні роботи, починаючи з 1 травня 2016 року. Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, додані до заяви, надані за посадою голови районної ради, яка не відноситься до посад державної служби (арк. спр. 12, 123-124).

Відповідно до розрахунку стажу позивача стаж роботи ОСОБА_2 на посадах державної служби складає 6 років 2 місяці 28 днів (арк. спр. 125).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з частинами третьою, п'ятою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, […] подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, […].

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п'ятий пункту 1.7 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку № 22-1).

Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1).

Відповідно до абзацу шостого пункту 4.3 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (абзац першим пункту 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1).

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

Отже, після отримання відповідної заяви встановленого зразка від ОСОБА_2 про переведення з одного виду пенсії на інший відповідач повинен був розглянути цю заяву та прийняти мотивоване рішення, у разі необхідності - у відповідності з вимогами пункту 4-2 Порядку № 22-1 вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.

Проте, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 від 12.12.2018 за № 988/1054 відповідач не прийняв рішення про переведення позивача з одного виду пенсії на інший, або відмову в такому переведенні, а направив лист від 28.12.2018 № 10417/03-21, чим порушив вимоги статті 45 Закону № 1058-ІV та пунктів 4.3, 4.10 Порядку № 22-1.

При цьому суд зауважує, що подана позивачем заява від 12.12.2018 містить всі необхідні відомості, які передбачені у затвердженій Порядком № 22-1 формі (додаток 2), і відповідач повинен був прийняти рішення за наслідками її розгляду, а не надавати відповідь листом від 28.12.2018 № 10417/03-21, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України та Закону № 1058, як помилково вважає позивач, звертаючись з вимогою саме про скасування рішення від 28.12.2018 № 10417/03-21.

Щодо обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання УПФУ в Станично- Луганському районі призначити ОСОБА_2 пенсію згідно із п. 10 Розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ з дати звернення - 12.12.2018, у розмірі 60 відсотків заробітної плати, виходячи з наданої довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця ОСОБА_2 за період з 01.05.2016 по 31.12.2018 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця ОСОБА_2 станом на грудень 2018 року, суд зазначає таке.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Відповідач як уповноважений орган не перевіряв дотримання інших умов для переведення позивача з пенсії за віком на пенсію державного службовця, не надавав оцінки можливості зарахування до стажу державної служби інших спірних періодів (зокрема, роботи в агропромисловому комбінаті «Донець»), що є обов'язковою умовою відповідно до Закону № 1058, рішення за заявою позивача не приймалося, тому, з урахуванням відсутності відповідного рішення відповідача відносно ОСОБА_2, оскільки до прийняття відповідного рішення спір про призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» не може бути предметом судового розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 211/5254/16-а (провадження № К/9901/5537/17), від 20 грудня 2018 року у справі № 132/3485/16-а (провадження №К/9901/44939/18).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Станично-Луганському районі щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про перехід на інший вид пенсії від 12 грудня 2018 року за № 988/1054 та зобов'язати УПФУ в Станично-Луганському районі повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про перехід на інший вид пенсії від 12 грудня 2018 року за № 988/1054 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, тому суд наділений повноваженнями викласти правові висновки в мотивувальній частині рішення, надавши оцінку доводам відповідача, викладеним у листі - відповіді від 28.12.2018, і такі правові висновки мають бути враховані відповідачем при розгляді заяви позивача.

Так, надаючи оцінку доводам відповідача щодо неможливості зарахування до державної служби періоду роботи з 01.12.1995 по 19.05.2015 у податкових органах, та відповідно відсутність у позивача право на переведення на пенсію згідно із п.10 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII та ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», суд зазначає таке.

Відповідачем не зараховано до державної служби період роботи з 07.12.1995, тобто з моменту присвоєння позивачу спеціального звання державного службовця 3 рангу, про що відповідачем зазначено у листі від 28.12.2018 № 10417/03-21.

У трудовій книжці позивача від 05.04.1983 НОМЕР_3 (арк. спр. 8-11) наявні такі відомості щодо періодів роботи позивача:

- 08.01.1986 по 26.06.1992 працював в Районному агропромисловому об'єднанні та Агропромисловому комбінаті «Донець»;

- з 27.06.1992 по 29.11.1995 позивач обіймав посаду головного бухгалтера-ревізора начальника відділу в Станично-луганському районному управління сільського господарства;

- 23.06.1994 присвоєний 13-й ранг державного службовця, прийнята присяга державного службовця;

- у період з 01.12.1995 по 19.05.2015 позивач працював в податкових органах.

Щодо посилань позивача на наявність підстав для зарахування до державної служби періодів роботи з 08.01.1986 по 26.06.1992 в Районному агропромисловому об'єднанні та Агропромисловому об'єднанні «Донець» з посиланням на довідку Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 18.01.2019 № 234, суд зазначає, що така довідка разом з заявою від 12.12.2018 до УПФУ в Станично - Луганському районі не надавалася, оцінка цій довідці компетентним органом - відповідачем не надана.

Щодо періоду роботи з 01.12.1995 по 19.05.2015 у податкових органах, суд зазначає таке.

Пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01 травня 2016 року).

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби", якою затверджений Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;

на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;

на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;

на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання;

[…] на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування; […].

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. […].

У додатку до Порядку № 283 наведений Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.

Зокрема, згідно з додатком до Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів у Виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509-XII), а з 12 серпня 2012 року - Податковий кодекс України.

Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

В постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-340а13 (№ рішення в ЄДРСР 35667359) Верховний Суд України з посиланням на норми Закону № 509-XII вказав, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

В зазначеній постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Також колегія суддів в постанові зазначила, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р "Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців" не є підставою для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229), які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

При цьому, пунктом 5 Порядку 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Враховуючи викладене, періоди роботи позивача в податкових органах та присвоєння спеціального звання в період з 01.12.1995 зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Отже, станом на 19 травня 2015 року стаж роботи позивача на вищезазначених посадах складав більше 20 років.

Щодо наявності права позивача на переведення на пенсію згідно із п.10 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII та ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», суд зазначає таке.

1 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/17 (№ рішення в ЄДРСР 75082026), від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75082148) та від 10 липня 2018 року у справі № 591/6970/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75227579).

Таким чином, відповідач має врахувати правову оцінку наявності підстав для зарахування до державної служби періоду роботи ОСОБА_2 з 01.12.1995 по 19.05.2015 у податкових органах, та відповідно відсутність у позивача право на переведення на пенсію згідно із п.10 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII та ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн, що підтверджено квитанцією від 28.02.2019 (арк.спр.3).

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки позов виник внаслідок неправильних дій відповідача, задоволенню підлягає основна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача, а решта вимог є похідними, присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (код за ЄДРПОУ 21792637, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., смт. Станиця Луганська, вул. 1-го Травня, 20) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про перехід на інший вид пенсії від 12 грудня 2018 року за № 988/1054.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про перехід на інший вид пенсії від 12 грудня 2018 року за № 988/1054 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 квітня 2019 року.

Суддя А.Г. Секірська