Рішення № 81473541, 25.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року Справа № 160/1036/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки, починаючи з 17.01.2018 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 17.01.2018 року, по досягненню 60 років, йому вперше була призначена пенсія за віком. Розмір призначеної пенсії з надбавками складає 2776,54 гривень. У зв'язку із тим, що пенсія за віком була призначена позивачу 17.01.2018 року вперше, при її обчисленні відповідач повинен був застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислену як середній показник за 2016 та 2017 роки, у розмірі 5377,90 гривень, а не 3764,40 гривень. У перерахунку пенсії за віком було відмовлено, із посиланням на те що в 2011 році позивачу було призначено пенсію за вислугу років, як працівникові освіти, а з 17.01.2018 року його було переведено із пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, тому застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) за 2014, 2015, 2016 роки - 3764,40 гривень. Дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії за віком, відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2016 та 2017 роки, позивач вважає протиправними, оскільки пенсія за віком була йому призначена вперше з 17.01.2018 року. Пенсія за вислугу років не передбачена Законом №1058-IV та не віднесена до тих видів пенсії, які призначаються згідно даного Закону, тому пенсія за віком була позивачу саме призначена вперше, а не відбулося переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Виходячи з вищенаведеного, дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки, є протиправними та порушують право позивача на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених Законом №1058-IV.

Адміністративний позов не відповідав вимогам ст.161 КАС України, тому ухвалою суду від 05.02.2019 року був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки.

22.02.2019 року до суду було надано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із позовом та поновити пропущений строк, починаючи з 17.01.2018 року. Зауважив, що про порушення його прав стало відомо лише 06.12.2018 року, після отримання листа відповідача з відмовою у перерахунку пенсії, що унеможливлювало звернення до суду раніше, тому є підстави для відновлення його порушеного права починаючи з часу його фактичного порушення - з 17.01.2018 року. Окремо зауважив про неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України, як держави, забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

15.03.2019 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає адміністративний позов та просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування відзиву на позов відповідач зазначив, що з 25 серпня 2011 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти, розмір якої був обчислений за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2010 рік. 16.09.2011 року позивач працевлаштувався на посаду, яка дає право для виходу на пенсію за вислугу років, в зв'язку з чим виплату пенсії йому припинено на період роботи, при цьому рішення про довічне призначення пенсії не скасовано. Виплата пенсії поновлюється в разі звільнення. Відповідно до ч.3 ст.45 Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсій на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. У зв'язку з ухваленням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 року, для пенсій, які призначені до вступу в дію цього Закону, було встановлено середню заробітну плату Україні для обчислення пенсій 3764,40 грн. (середній показник за 2014, 2015, 2016 роки). При досягненні позивачем пенсійного віку, відповідно до наданої заяви його було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що проведення перерахунку пенсії позивачу згідно заявлених ним позовних вимог суперечить чинному пенсійне законодавству.

02.04.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що застосування ч.3 ст.45 Закону 1058-IV до спірних правовідносин є безпідставним, оскільки призначення позивачу пенсії за цим законом відбулось вперше, тому позивач має право на призначення пенсії згідно з ч.2 ст.40 Закону 1058-IV, із визначенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2017 роки. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 25 серпня 2011 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до ст.52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), як працівнику освіти, згідно з п.«е» ст.55 цього ж Закону.

16.09.2011 року позивач працевлаштувався на посаду, яка дає право для виходу на пенсію за вислугу років, в зв'язку з чим виплату пенсії йому було припинено на період роботи.

18.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, на підставі якої з 17.01.2018 року, по досягненню 60 років, йому була призначена пенсія за віком.

У період з моменту припинення виплати пенсії за вислугу років (з 16.09.2011 року) до моменту призначення пенсії за віком (до 17.01.2018 року) позивач працював за спеціальністю на посаді вчителя фізики, що підтверджується трудовою книжкою серія НОМЕР_2, копія якої міститься в матеріалах справи, та сплачував в установленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. У зазначений період жодного виду пенсії не отримував.

На цей час позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_4 (серія НОМЕР_3 від 17.01.2018 року).

Відповідно до розрахунку розміру пенсії від 04.06.2018 року, який позивач отримав з ІКІС ПФУ: Підсистеми призначення та виплати пенсії та копія якого надана до суду, розмір призначеної 17.01.2018 року ОСОБА_1 пенсії з надбавками складає 2776,54 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що розмір пенсії, був розрахований відповідачем, відповідно до статей 25, 27, 40 Закону № 1058-ІV, виходячи з наступних показників: 2776,54 гривень = 3764,40 грн. * 1,71463 * 0,41667 + 87,12 грн., де: 2776,54 гривень - розмір пенсії, 3764,40 гривень - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014 - 2016 роки: 1,71463 - індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації; 0,41667 - коефіцієнт стажу; 87,12 гривень - доплата за понаднормативний стаж роботи (за 6 років).

04.06.2018 року позивач звернувся до Новомосковського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 5377,90 гривень (за 2016 та 2017 роки).

Листом Новомосковського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №М8773-18 від 13.06.2018 року у перерахунку пенсії за віком було відмовлено. Повідомлено, що у зв'язку з ухваленням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 року, для пенсій, які призначені до вступу в дію цього Закону, було встановлено середню заробітну плату Україні для обчислення пенсій 3764,40 грн. (середній показник за 2014, 2015, 2016 роки), тому під час переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком в грудні 2017 року правомірно застосовано показник середньої заробітної плати 3764,40 грн.

03.09.2018 року позивач вдруге звернувся до Новомосковського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 5377,90 гривень (за 2016 та 2017 роки) (додаток №7 до позову).

Листом Новомосковського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №М14261-18 від 12.09.2018 року позивачу повторно було відмовлено у перерахунку пенсії за віком, з тих самих підстав, що і вперше.

14.11.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 5377,90 гривень (за 2016 та 2017 роки).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №М17927 від 23.11.2018 року йому було відмовлено у перерахунку пенсії за віком, із посиланням на те, що в 2011 році позивачу було призначено пенсію за вислугу років, як працівникові освіти, а з 17.01.2018 року йому було переведено із пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Відповідно до статті 45 Закону №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені у частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Враховуючи зазначене при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) за 2014, 2015, 2016 роки - 3764,40 гривень.

Позивач вважає дії відповідача, щодо відмови у перерахунку та виплаті йому пенсії за віком, відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2016 та 2017 роки, протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до пункту 1.6. розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 - звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Частина третя статті 45 Закону № 105 8-ІV регулює порядок переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз вказаних норм вказує на те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, також призначений саме за цим Законом, й таке переведення можливе лише у тому разі, якщо особі відповідно до Закону №1058-IV був призначений один з видів пенсії, визначених приписами частини першої статті 10 саме цього Закону - пенсія за віком, пенсія по інвалідності чи пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Пенсія за вислугу років не передбачена Законом №1058-IV та не віднесена до тих видів пенсії, які призначаються згідно даного Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2017 року позивач вперше звернувся до Новомосковського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком.

Пенсія за віком була призначена ОСОБА_1 вперше з 17.01.2018 року, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_4 (серія НОМЕР_3 від 17.01.2018).

При цьому, пенсія за вислугу років була призначена позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV він звернувся вперше.

Таким чином, пенсія за віком була саме призначена ОСОБА_1 вперше, а не відбулося переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

Відповідно, призначення йому пенсії за віком тягне за собою правові наслідки пов'язані саме із призначенням пенсії за віком, а не з переведенням з іншого виду пенсії.

До аналогічних висновків прийшов також Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року по справі № 133/476/15-а.

У частині 3 статті 45 Закону №1058, на яку посилається відповідач, мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсій по матеріалам пенсійної справи, що в даному випадку відсутнє, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону.

Відповідно до частини 1ї статті 27 Закону № 1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кзі + Кз2 + КзЗ +... + Кзп);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до частини 2 пункту 44 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Таким чином, оскільки позивач по досягненні пенсійного віку звернувся до пенсійного фонду за призначенням пенсії за віком вперше, суд погоджується з доводами позивача, що при обчисленні пенсії відповідач повинен застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислену як середній показник за 2016 та 2017 роки, відповідно до частини 2 статті 40 та частини 2 пункту 44 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.

Виходячи з вищенаведеного, дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні та, в подальшому, у перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки є протиправними.

Таким чином позивач має право на перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки, починаючи з 17.01.2018 року (моменту призначення пенсії за віком).

Щодо строку звернення до суду з цим позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Застосовуючи строки у сфері пенсійного забезпечення, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде вже способом реалізації права на судовий захист.

Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежно також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в пергу чергу, з боку держави.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 березня 2019 року по справі №806/1952/18 дійшов до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України, як держави, забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку, обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.

Згідно із ч.2 ст.46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ч.2 ст.87 Закону №1788-XII суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.

Слід зазначити, що Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 квітня 2018 року по справі №646/6250/17 дійшов висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, як підставу відмови у задоволенні позову, у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія.

При цьому суд зазначив, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що оскільки органом Пенсійного фонду України було порушено законодавства про пенсійне забезпечення, шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України застосування не підлягає, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право позивача на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно із статтею 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

В пункті 31 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волошин проти України" (№15853/08) та пункті 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бацаніна проти Росії" (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№42310/04), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім цього у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі "Бендерський проти України" (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (… ). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки, починаючи з 17.01.2018 року.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у повному обсязі, а саме 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки, починаючи з 17.01.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 25 квітня 2019 р.

Суддя О.М. Неклеса