Рішення № 81473235, 07.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року Справа № 160/7987/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2018р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачеві стажу роботи в ВАТ "ДАТП-11233" водієм міського пасажирського автобуса на маршруті №21 та №70, за періоди роботи з 1991р. по 1994р., та за 1996р. до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

- зобов'язати відповідача зарахувати трудовий стаж роботи в ВАТ "ДАТП-11233" водієм міського пасажирського автобуса на маршруті №21 та №70 , за періоди роботи з 1991р. по 1994р., та за 1996р. до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та призначити позивачеві пенсію з часу звернення з заявою про призначення пенсії - з 06.03.2018р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.03.2018р. він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.2.8 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої надав всі необхідні документи, зокрема, довідку ВАТ «ДАТП-11233» №20 від 11.04.2018р. за період роботи з 03.07.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. по 26.07.1996р. Пенсійний орган повідомив позивача про відмову у призначенні йому пенсії на пільгових умовах, оскільки відповідно до акту перевірки №383/09.5-13 від 11.04.2018р. не простежується віднесення автобусів ІК-260, маршрутів №21 та №70 закріпленими за міськими пасажирськими маршрутами. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки він працював повний робочий день в ВАТ «ДАТП-11233» водієм міського пасажирського автобуса на маршрутах №21 та №70 з 1991р. по 1994р. та за 1996р., про що надав відповідну довідку і підтвердив свій стаж для отримання пенсії за віком на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 08.01.2019р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, зокрема, зобов'язано відповідача протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.2).

25.01.2019р., на виконання вимог вказаної ухвали суду, відповідач засобами електронного зв'язку надіслав на адресу суду письмовий відзив на позов, у якому просив відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що для підтвердження пільгового стажу позивачем надана довідка №20 від 11.04.2018 року ВАТ "ДАТП-11233" за період роботи з 03.07.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. 26.07.1996р., відомості якості містять розбіжності з записами у трудовій книжці позивача, а саме: в трудовій книжці позивача відсутній наказ №191 від 03.07.1991р. та наказ №79 від 28.05.1996р., а також в трудовій книжці в записі №8 зазначено, що позивач переведений водієм третього класу з 07.03.1991р., тоді як згідно даних пільгової довідки №20 від 11.04.2018р. позивач працював повний робочий день з 03.07.1991р. Також, відповідач зазначає, що згідно даних акту перевірки № 383/09.5-13 від 11.04.2018р. в наказі "про закріплення водіїв за автобусами" №191 від 03.07.1991 року Дніпропетровського автотранспортного підприємства 11233 "ОСОБА_3 виправлено на "ОСОБА_4.", а також і зазначено що документи про опис номерів маршрутів та інші документи для перегляду не надано, тобто згідно наданих документів не простежується віднесення автобусів ІК-260, маршруту №21 та №70 закріпленими за міськими пасажирськими маршрутами. Окрім того, відповідач зазначає, що для підтвердження пільгового стажу позивача відповідач звертався із запитом від 03.05.2018р. до Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпропетровської міської ради з проханням надати довідку або вказати чи були маршрути № 21, № 70, на яких працював позивач міськими, або надати копії наказів про визнання вищевказаних маршрутів міськими пасажирськими та листом №5/5-481 від 23.05.2018р. Департамент транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради повідомив відповідача, що інформація щодо віднесення автобусних маршрутів №21 та №70 в період з 1991 року по 1994 рік, 1996 рік до міських пасажирських перевезень відсутня. Відповідач зазначає, що пільговий стаж позивача становить 9 років 11 місяців 10 днів, а тому, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, листом №361/03-09/26 від 04.06.2018р. відповідач правомірно на законних підставах відмовив позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.80-81).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 07.03.2019р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у справі.

06.03.2018р. ОСОБА_2 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до якої позивачем були додані, зокрема, трудова книжка та довідки, що підтверджують пільговий характер роботи, що підтверджується копіями відповідної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.3-зворот - 4).

11.04.2018р. посадовими особами відповідача була проведена перевірка щодо достовірності довідки про підтвердження стажу роботи для призначення пільгової пенсії від 07.02.2018р. №07 за періоди з 17.04.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. по 26.07.1996р., наданої ВАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11233», за результатом якої складено акт №383/09.5-13 за висновками якого було встановлено, що в наказі "про закріплення водіїв за автобусами" №191 від 03.07.1991 року Дніпропетровського автотранспортного підприємства 11233 "ОСОБА_3 виправлено на "ОСОБА_4.", а також і зазначено що документи про опис номерів маршрутів та інші документи для перегляду не надано, окрім того, у даному акті зазначено, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні і надані в повному обсязі, що підтверджується його копією (а.с.69-зворот-70).

Листом №361/03-09/26 від 04.06.2018р. пенсійний орган повідомив позивача про відмову у призначенні йому пенсії на пільгових умовах, оскільки відповідно до акту перевірки №383/09.5-13 від 11.04.2018р. не простежується віднесення автобусів ІК-260, маршрутів №21 та №70 закріпленими за міськими пасажирськими маршрутами, та Департамент транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради повідомив відповідача, що інформація щодо віднесення автобусних маршрутів №21 та №70 в період з 1991 року по 1994 рік, 1996 рік до міських пасажирських перевезень відсутня, що підтверджується відповідним листом та його копіями, наявними у справі (а.с.19, 31).

Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з діями пенсійного органу щодо відмови у зарахуванні йому стажу роботи в ВАТ "ДАТП-11233" водієм міського пасажирського автобуса на маршруті №21 та №70, за періоди роботи з 1991р. по 1994р., та за 1996р. до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах у зв'язку з чим позивач просить зобов'язати відповідача зарахувати трудовий стаж роботи в ВАТ "ДАТП-11233" водієм міського пасажирського автобуса на маршруті №21 та №70, за періоди роботи з 1991р. по 1994р., та за 1996р. до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та призначити йому пенсію з часу звернення з заявою про призначення пенсії - з 06.03.2018р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яке оформлене листом №361/03-09/26 від 04.06.2018р., визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача період його роботи з 03.07.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. по 26.07.1996р. водієм міського пасажирського автобуса, зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період його роботи з 03.07.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. по 26.07.1996р. водієм міського пасажирського автобуса та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах від 06.03.2018р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що чоловіки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058 після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі не менше 12 років 6 місяців на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв , при цьому, за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоди з 03.07.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. по 26.07.1996р. позивач працював на посаді водія міського пасажирського автобуса у ВАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство - 11233», що підтверджується копіями трудової книжки позивача, довідки №20 від 11.04.2018р. та наказами по підприємству, наявними в матеріалах справи (а.с.13-17,41,47-48,56-57,71,73-75).

Також і в матеріалах справи наявні копії довідок про перейменування підприємства №08 від 07.02.2018р., №20/1 від 21.04.2018р. (а.с.56-зворот, 71-зворот).

При цьому, всі наведені вище документи, що підтверджують роботу позивача на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобусу), наявні в матеріалах пенсійної справи позивача, що підтверджується їх копіями (а.с.42-75).

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази, суд приходить до висновку, що за умови наявності у пенсійного органу документів, що підтверджують зайнятість позивача на посаді водія міського пасажирського транспорту (автобусу), відповідачем безпідставно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону№1058 у зв'язку із не зарахуванням позивачеві до пільгового стажу роботи період його роботи з 03.07.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. по 26.07.1996р. на посаді водія міського пасажирського автобуса у ВАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство - 11233».

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 28.02.2018р. у справі №185/9669/16-а, від 14.03.2108р. у справі №462/1890/17, від 11.09.2018р. у справі №185/5316/17, від 11.01.2019р. у справі №280/1323/15-а.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність рішення відповідача щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058, яке оформлене листом №361/03-09/26 від 04.06.2018р., у зв'язку з не зарахуванням до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 03.07.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. по 26.07.1996р. на посаді водія міського пасажирського автобуса у ВАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство - 11233» з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом, наявних в матеріалах справи доказів та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.

При цьому, судом відхиляються посилання відповідача, викладені у відзиві на позов, як на причину не зарахування до пільгового стажу позивача спірного періоду, те, що в наказі "про закріплення водіїв за автобусами" №191 від 03.07.1991 року Дніпропетровського автотранспортного підприємства 11233 "ОСОБА_3 виправлено на "ОСОБА_4.", оскільки таких підстав відмова у призначенні позивачеві пенсії, оформлена листом №361/03-09/26 від 04.06.2018р. не містить, а в силу положень ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Окрім того, судом відхиляються посилання відповідача, як на підставу для відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058, на акт перевірки №383/09.5-13 від 11.04.2018р. щодо достовірності довідки про підтвердження стажу роботи для призначення пільгової пенсії від 07.02.2018р. №07 за періоди з 17.04.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. по 26.07.1996р., наданої ВАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11233», оскільки, в матеріалах відмовної пенсійної справи позивача наявна довідка ВАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство - 11233» №20 від 11.04.2018р., відповідно до якої в період з 03.07.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. по 26.07.1996р. позивач працював саме на посаді водія міського пасажирського автобуса, яка не була предметом перевірки 11.04.2018р. (а.с.69-зворот-70).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття рішення відповідача щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058, яке оформлене листом №361/03-09/26 від 04.06.2018р., у зв'язку з не зарахуванням до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 03.07.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. по 26.07.1996р. на посаді водія міського пасажирського автобуса у ВАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство - 11233», суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи вказане рішення про відмову у призначенні позивачеві такої пенсії та не зарахувавши наведений період роботи позивача до пільгового стажу, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що рішення пенсійного органу щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058, яке оформлене листом №361/03-09/26 від 04.06.2018р. та дії відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 03.07.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. по 26.07.1996р. на посаді водія міського пасажирського автобуса у ВАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство - 11233», порушують право позивача на пенсійне забезпечення, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача та визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу наведених періодів роботи позивача, вийшовши таким чином за межі позовних вимог позивача з метою повного захисту порушеного права позивача відповідно до вимог ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і з метою повного захисту порушеного права позивача, слід зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період його роботи з 03.07.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. по 26.07.1996р. водієм міського пасажирського автобуса, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність рішення відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058, яке оформлене листом №361/03-09/26 від 04.06.2018р. та дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача вищенаведених періодів його роботи, виходячи з того, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період його роботи з 03.07.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. по 26.07.1996р. водієм міського пасажирського автобуса на ВАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство - 11233», що є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію з часу звернення з заявою про призначення пенсії - з 06.03.2018р., оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права позивача за умови визнання протиправними рішення пенсійного органу щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058, яке оформлене листом №361/03-09/26 від 04.06.2018р. та дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 03.07.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. по 26.07.1996р. на посаді водія міського пасажирського автобуса у ВАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство - 11233», а також і зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача вказаний період його роботи, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах від 06.03.2018р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.1162275921.1 від 18.10.2018р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 352 грн. 40 коп. (704,80 грн./2) (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058, яке оформлене листом №361/03-09/26 від 04.06.2018р.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 03.07.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. по 26.07.1996р. на посаді водія міського пасажирського автобуса у ВАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство - 11233».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) період його роботи з 03.07.1991р. по 04.04.1994р. та з 28.05.1996р. по 26.07.1996р. на посаді водія міського пасажирського автобуса у ВАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство - 11233».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах від 06.03.2018р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 352 грн. 40 коп. (триста п'ятдесят дві грн. 40 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва