Ухвала суду № 81473193, 25.04.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

25 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1392/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірута» про забезпечення позову за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірута» до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірута» звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 205110/2019/000222/2 від 05.03.2019 року.

Одночасно з пред'явленням позову представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірута» подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила заборонити Волинській митниці ДФС до розгляду справи по суті та набрання рішення суду по справі законної сили, перераховувати, надану в якості митних платежів Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірута» фінансову гарантію у вигляді внесення грошової застави по митній декларації UA205090/2019/033456 від 05.03.2019 року в загальному розмірі 27 607,82 грн., з рахунку митного органу до державного бюджету України.

Необхідність негайного забезпечення адміністративного позову обумовлена тим, що на виконання умов контракту №1HIR.TEX з компанією Tell-TexGmbH, було придбано у товар одяг, взуття, речі, що були у користуванні згідно Інвойсу №800220 від 27.02.2019 року. При ввезенні товару на територію України - здійснено митне декларування даного товару, згідно МД № UA 205090/2019/033456. Відтак, позивачем здійснено декларування вказаного товару, митна вартість якого не була прийнята відповідачем у зв`язку з чим контролюючим органом прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA 205110/2019/000222/2 від 05.03.2019 року. Для випуску товарів у вільний обіг ТзОВ «Гірута» на підставі ч. 7 ст. 55 МК України сплатило митні платежі згідно митної вартості визначеної декларантом та надало фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів визначеною декларантом та сумою платежів обчисленою митним органом по митній декларації UA205090/2019/033456 від 05.03.2019 року в загальному розмірі 27 607,82 грн., тобто надало фінансову гарантію у вигляді внесення грошової застави в розмірі 27 607,82 грн. на рахунок митного органу.

З урахуванням наведеного, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірута» вважає очевидною незаконність оскаржуваного рішення, тому просить заборонити Волинській митниці ДФС вчиняти вказані вище дії.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.

Заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із частиною четвертою статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Як передбачено частиною першою, другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З системного аналізу вказаних правових норм слідує, що вжиття заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду або ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Існування таких обставин повинно бути доведене належними доказами.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та проаналізувавши мотиви, якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірута» обґрунтовує заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що на час розгляду вказаної заяви заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Частиною 7 статті 55 Митного кодексу України визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів, за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи, випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Із заяви представника позивача вбачається, що ТзОВ «Гірута» сплачено на рахунок Волинської митниці ДФС фінансову гарантію у розмірі 27 607,82 грн.

Згідно з частиною 8 статті 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Частиною 9 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів, орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до частини 9 статті 313 Митного кодексу України порядок внесення грошової застави та її повернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частинами 1 та 3 статті 301 Митного кодексу України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Так, пунктами 43.3 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України визначено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру) утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річищ оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність рішень чи дій митниці, які призвели до надмірної сплати сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених статтею 301 Митного кодексу України, статтею 43 Податкового кодексу України, Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 року № 1146, Порядком повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року №643.

Отже, вищевказаними нормами законодавства визначено порядок повернення надмірно сплачених митних платежів до державного бюджету, а тому, у разі задоволення позовних вимог у даній справі, позивач має право скористатися таким порядком та повернути кошти, сплачені як фінансові гарантії.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку неможливо застосувати заходи забезпечення позову і з підстав наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оскільки з урахуванням предмета позову в даній адміністративній справі перевірка протиправності рішення можлива лише на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності. Тобто, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Враховуючи наведене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірута» про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 150-151, 154, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірута» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені статтями 295, 297 КАС України та з врахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя С. Ф. Костюкевич