Рішення № 81473122, 26.04.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/713/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 14.02.2019 № UА205040/2019/000036/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з договором купівлі-продажу від 05.12.2018 позивач придбав у фірми PKW-,LKW, Baumaschinen-Handel Штефан Замбірський, автомобіль марки Фольксваген Т5 номер шассі НОМЕР_2, 2014 року випуску, за ціною 6 800 Євро. 31.01.2019 ОСОБА_1 була оформлена експортна декларація для вивезення автомобіля з Німеччини до України, при перетині польсько-українського кордону здійснив митне оформлення вивезення автомобіля, чим завершив експортну операцію, передбачену договором купівлі-продажу автомобіля, що підтверджується відміткою польського митного органу про вивезення товару за межі Європейської спільноти та вартість його становить 6 800 Євро. 02.02.2019 автомобіль був ввезений на митну територію України та з метою митного оформлення товару - автомобіль марки Фольксваген Т5 номер шассі НОМЕР_2, 2014 року випуску, 04.02.2019 декларантом ОСОБА_3 на митний пост «Ковель» було подано митну декларацію (далі - МД) № UA205040/2019/006676 та комплект документів, що підтверджують факт купівлі-продажу автомобіля та його вартість, яка визначена за методом 1 - за вартістю угоди в сумі 6 800 Євро.

Після отримання електронної декларації і доданих документів митниця повідомила позивача про те, що документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Також запропоновано декларанту подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: банківські платіжні документи (банківські платіжні доручення, чеки), що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, копію митної декларації країни відправлення; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування, - транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення, - інші документи, наявні у позивача для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

У відповідь на дане повідомлення декларант надав додаткові документи, а саме: квитанцію про оплату на суму 6 800 Євро, витяги сторінок сервісного обслуговування автомобіля, копію МД країни відправлення MRN19DE775599695646E9 від 31.01.2019, висновок експертного дослідження № 1318. Також декларант зазначив, що у Тимчасовому порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 передбачено пункт 7 - для цілей оподаткування транспортних засобів застосовується фактура вартість цих транспортних засобів.

Однак, відповідачем незважаючи на достатність документів, які підтверджують митну вартість, прийнято рішення від 14.02.2019 № UА205040/2019/000036/2 про коригування митної вартості товарів. В результаті коригування митна вартість товару збільшилась та склала 17 600,00 Євро.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, включаючи інформацію щодо ціни товару, яка фактично була сплачена. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Під час опрацювання поданих до митного оформлення документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР. За результатом опрацювання документів поданих до митного оформлення та виконання згенерованих профілів ризику встановлено, що «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN - кодами: НОМЕР_2, валюта - ЕUR, вартість - 17 600 Євро». З огляду на вказане, відповідний запит щодо визначення митної вартості транспортного засобу було направлено до спеціалізованого підрозділу, а саме Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Волинської митниці ДФС.

Декларантом митну вартість транспортного засобу згідно гр. 43 МД заявлено за 1 першим методом визначення митної вартості (за ціною договору) на рівні 215 059 грн. 21 коп., що дорівнює 6 800 Євро.

При цьому, фактурна вартість даного транспортного засобу згідно рахунка-фактури від 31.01.2019 дорівнює 6 800 Євро.

Вказане свідчить, що при визначенні числового значення заявленої митної вартості товару, декларантом не було додано жодних понесених витрат на доставку транспортного засобу до кордону України, зокрема, витрат на транспортування та страхування. Доведення складових числового значення митної вартості є обов'язковим при заявленні такої митної вартості за 1 методом (за ціною договору), оскільки вказане прямо передбачено частиною 10 статті 58 МК України.

З огляду на вищевказане, декларанту направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договори (угоди, контракти) з третіми особами, пов'язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (пункт 1 частини 3 статті 53 МК України); висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами (пункт 3.8 статті 53 МК України); банківські платіжні документи (банківські платіжні доручення, чеки), що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (пункт 2.4, 2.5 статті 53 МК України); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару (пункт 2.4, 2.5 статті 53 МК України); якщо здійснювалось страхування - страхові документи (пункт 2.8 статті 53 МК України); інші документи, що містять відомості про вартість страхування (пункт 2.8 статті 53 МК України); транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення (пункт 2.6 статті 53 МК України); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

У відповідь на вказану вимогу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надано: квитанцію про оплату на суму 6 800 Євро та витяги сторінок сервісного обслуговування автомобіля, експортну декларацію від 31.01.2019, яка не містить інформації щодо вартості експортованого транспортного засобу, а тому не може бути документом, що підтверджує вартість автомобіля.

Відповідач вважає, що в порушення вимог частини 10 статті 58 МК України позивачем не надано жодного документа чи інформації щодо складових митної вартості транспортного засобу, а саме понесених витрат на транспортування та страхування транспортного засобу. Висновок експертного дослідження № 1318 від 12.02.2019 констатує вартість автомобіля на рівні 7 395 Євро, в той же час, як ціна продажу транспортного засобу згідно розрахунку здійсненого експертом по електронному каталогу Basis Super Schwake 02/2019 становить 12 500 Євро. В порушення норм статті 57, 58 МК України позивачем не підтверджено документально всіх складових заявленої митної вартості товару.

Також відповідач вказав, що не заслуговують на увагу посилання позивача на Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, затверджений постановою КМУ від 12.12.2018 № 1077, оскільки вказаний порядок стосується лише транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 01.01.2015 по 25.11.2018, а також: перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа; перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території України після 25.11.2018 та ввезені повторно. Тому, згідно інформації з бази даних АСМО «Інспектор», транспортний засіб позивача марка VOLKSWAGEN CARAVELLE, кузов НОМЕР_2 вперше перетнув кордон України 02.02.2019, отже дія Тимчасового порядку на його митне оформлення не поширюється.

Відповідно до вимог статтей 55, 57 МК України на основі проведення консультації, а також враховуючи не надання декларантом витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, митницею повідомлено декларанта про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Декларанта повідомлено, що у такому випадку митну вартість буде визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС № 780 від 28.11.2018 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів бувших у вжитку», Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 у редакції Наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159 та за результатом спрацювання системи ризиків АСАУР: «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_2, валюта - ЕUR, вартість - 17 600 Євро».

Згідно пункту 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності підстав вважати, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару у разі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість.

Відповідач зазначив, що за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості від 14.02.2019 № UА205040/2019/000036/2 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205040/2019/00582. Митну вартість визначено на рівні 17 600 Євро, а тому оскаржуване рішення прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства. З огляду на викладене представник відповідача в задоволенні позову просила відмовити повністю.

Крім того, разом із відзивом на позовну заяву представником відповідача було подано клопотання про здійснення розгляду справи з повідомленням сторін.

Щодо клопотання представника відповідача про здійснення розгляду справи з повідомленням сторін суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частин п'ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач не спростував аргументів щодо суті позовних вимог та вважає твердження відповідача щодо відсутності документів, які підтверджують сплачену суму митної вартості товару безпідставними і такими, що суперечать всім доказам приєднаних до позовної заяви.

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 05.12.2018 придбав у фірми PKW-,LKW, Baumaschinen-Handel Stepan Sambirskij, автомобіль марки Фольксваген Т5 номер шассі НОМЕР_2, 2014 року випуску, за ціною 6 800 Євро.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом подано митному органу митну декларацію № UA205040/2019/006676 та комплект документів, що підтверджують факт купівлі-продажу автомобіля та його вартість, яка визначена за методом 1 - за вартістю угоди в сумі 6 800 Євро.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації UA205040/2019/006676 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, а саме: рахунок-фактуру від 31.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.02.2014 № EG 844211; акт огляду від 02.02.2019; висновок експерта від 04.02.2019 № 965. За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД UA205040/2019/006676 та долучених документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ряд ризиків, зокрема, щодо витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації або посвідчених у встановленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів; перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби; контроль правильності визначення митної вартості товарів; витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірка правильності справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності, повноти їх сплати; проведення митного огляду транспортного засобу; забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки.

За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_2, валюта - ЕUR, вартість - 17 600 Євро».

Зважаючи на це, декларанту було запропоновано в десятиденний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договори (угоди, контракти) з третіми особами, пов'язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (пункт 1 частини 3 статті 53 МК України); висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами (пункт 3.8 статті 53 МК України); банківські платіжні документи (банківські платіжні доручення, чеки), що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (пункт 2.4, 2.5 статті 53 МК України); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару (пункт 2.4, 2.5 статті 53 МК України); якщо здійснювалось страхування - страхові документи (пункт 2.8 статті 53 МК України); інші документи, що містять відомості про вартість страхування (пункт 2.8 статті 53 МК України); транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення (пункт 2.6 статті 53 МК України); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

Отримавши дане повідомлення декларантом надано митному органу додаткові документи, а саме квитанцію про оплату на суму 6800 Євро та витяги сторінок сервісного обслуговування автомобіля, експортну декларацію від 31.01.2019.

Проте 14.02.2019 відповідач прийняв рішення № UА205040/2019/000036/2 про коригування митної вартості товарів. У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

В обґрунтування рішення відповідач вказав, що у зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв'язку із спрацюванням ризиків АСАУР, з посиланням на статті 53, 54 МК України, наказ ДФС України від 28.11.2018 №780 для підтвердження заявленої митної вартості декларанту у 10-денний термін було запропоновано надати наступні документи: договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; банківські платіжні документи (банківські платіжні доручення, чеки), що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, інші документи, що містять відомості про страхування; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, інші додаткові наявні в декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

Декларант надав копію квитанції про оплату на суму 6 800 Євро та витяги сторінок сервісного обслуговування автомобіля, копію МД країни відправлення MRN19DE775599695646E9 від 31.01.2019, яка не містить цінової інформації про товар. Не з'ясовано наявність складових митної вартості (затрати на транспортування та страхування), що суперечить вимогам пункту 10 (підпункту 5,7) статті 58 МК України. Висновок експертного дослідження № 1318 від 12.02.2018 констатує вартість автомобіля 7 395 Євро, тоді як ціна продажу транспортного засобу згідно розрахунку здійсненого експертом по електронному каталогу Basis Super Schwacke 02/2019 становить 12 500 Євро. Декларант не надав інших додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Також у рішенні вказано, що керуючись частиною шостою статті 54 МК України та у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання згідно зі статтею 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об'єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано.

У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації на рівні 17 600 Євро.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як вбачається з матеріалів справи, декларант (позивач) при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості надав квитанцію про оплату на суму 6 800 Євро та витяги сторінок сервісного обслуговування автомобіля, копію МД країни відправлення MRN19DE775599695646E9 від 31.01.2019, висновок експертного дослідження № 1318.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п'ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З вищенаведеного випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п'ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару автомобіля марки Фольксваген Т5 номер шассі НОМЕР_2, 2014 року випуску, за ціною 6 800 Євро та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв'язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 17 600 Євро.

Як слідує із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв'язку зі спрацюванням системи ризиків АСАУР: «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN - кодами: НОМЕР_2, валюта - ЕUR, вартість - 17 600 Євро». Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки із завіреного перекладу угоди купівлі-продажу (а.с. 12) вбачається, що ОСОБА_1 здійнив оплату транспортного засобу автомобіля марки Фольксваген Т5 номер шассі НОМЕР_2, 2014 року випуску, за готівкові кошти в сумі 6 800 Євро. Отже, даною угодою підтверджується факт сплати позивачем коштів в зазначеній сумі в готівковій формі на рахунок продавця за придбаний транспортний засіб.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами спростовується позиція митниці про те, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів, оскільки подані декларантом документи підтверджують факт проведення оплати позивачем за придбаний транспортний засіб на суму 6 800 Євро.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 14.02.2019 № UА205040/2019/000036/2 вказано, що воно прийняте у зв'язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані документи не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив також за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2019 № UА205040/2019/000036/2, у ньому зазначено про неможливість застосування методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв'язку зі спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів... вартість - 17 600 Євро».

При цьому обов'язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Окрім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).

Суд також зазначає, що неподання декларантом усіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Оскільки, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 14.02.2019 № UА205040/2019/000036/2 є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності коригування митної вартості товару згідно з оскаржуваним рішенням від 14.02.2019 № UА205040/2019/000036/2, тому суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп., сплачений відповідно до квитанції від 18.03.2019 № 0.0.1298460040.1.

Керуючись статтями 243 - 246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС від 14.02.2019 № UА205040/2019/000036/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 39472698) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Дмитрук