Рішення № 81472997, 26.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 квітня 2019 р. Справа № 120/158/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Військової частини А1619

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Військової частини А1619 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на даний час він проходить військову службу за контрактом в Оратівському районному військовому комісаріаті Вінницької області на посаді заступника військового комісара з територіальної оборони Оратівського РВК. В період з 01.02.2017 року по 13.12.2017 року він проходив військову службу в військовій частині №1619 (колишня в/ч В4050), яка дислокується в м. Гайсин Вінницької області на посаді помічника начальника розвідки розвідувального відділення штабу. На підставі розпорядження т.в.о. начальника штрабу в/ч А2393 від 06.05.2017 року №5/2/1354 він був відряджений до в/ч А2772 м. Бердичів Житомирської області, як старший робочої команди для супроводу особового складу 15 військовослужбовців строкової служби та забезпечення підтримки Статутного порядку та заходів безпеки під час слідування та виконання роботі. На підставі даного розпорядження видано посвідчення на відрядження із зазначеним терміном відрядження - 27 діб. В подальшому, термін його відрядження продовжувався та загалом тривав до 03.12.2017 року. Після закінчення відрядження він заповнив звіт про використані кошти, виданих на відрядження, додавши витяги із наказів командира про продовження терміну відрядження та здав його до фінансової служби частини А 1619. 03.03.2018 року йому було здійснено оплату добових за період перебування у відрядженні лише за перших 27 діб. Натомість за решту періоду перебування його у відрядженні добових виплачено не було. 21.11.2018 року він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити йому виплату добових за весь період відрядження, однак відповіді на дану заяву так і не отримав.

Разом із тим, вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність щодо не нарахування та невиплати добових витрат на відрядження за період з 06.06.2017 року по 09.12.2017 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 22.01.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 08.02.2019 року.

Судове засідання 08.02.2019 року відкладено до 13.03.2019 року в зв'язку з неотриманням відзиву на позовну заяву та не закінченням строку його подачі.

Ухвалою від 13.03.2019 року задоволено клопотання позивача та викликано в наступне судове засідання в якості свідка ОСОБА_3. При цьому, у судовому засіданні 13.03.2019 року оголошено перерву до 27.03.2019 року.

Судове засідання 27.03.2019 року відкладено до 16.04.2019 року за клопотання позивача.

Судове засідання 16.04.2019 року відкладено до 26.04.2019 року, в зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання відповідача та свідка з причин, які визнанні судом поважними.

У судовому засіданні 26.04.2019 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення даного позову.

У судовому засіданні також був допитаний в якості свідка начальник штабу в/ч А1619 ОСОБА_3, який підтвердив факт перебування позивача у відрядженні в період з 10.05.2017 року по 03.12.2017 року. Крім того, зазначив, що підпис, наявний на посвідченні №631 від 08.05.2017 року, не його.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що в період з 01.02.2017 року по 13.12.2017 року позивач проходив військову службу в військовій частині №1619 (колишня в/ч В4050), яка дислокується в м. Гайсин Вінницької області на посаді помічника начальника розвідки розвідувального відділення штабу.

На підставі розпорядження т.в.о. начальника штабу в/ч А2393 від 06.05.2017 року №5/2/1354 ОСОБА_1 був відряджений до в/ч А2772 м. Бердичів Житомирської області, як старший робочої команди для супроводу особового складу 15 військовослужбовців строкової служби та забезпечення підтримки Статутного порядку та заходів безпеки під час слідування та виконання роботі.

На підставі даного розпорядження видано посвідчення на відрядження із зазначеним терміном відрядження - 27 діб.

Встановлено, що наказом командира військової частини В4050 (по стройовій частині) №137 від 09.06.2017 року продовжено термін відрядження ОСОБА_1 до військової частини А2772 м. Бердичів Житомирської області, строком на 28 діб з 06 червня по 03 липня 2017 року, з метою виконання робіт по вдосконаленню навчальної матеріально-технічної бази.

Наказом командира військової частини В4050 (по стройовій частині) №163 від 04.07.2017 року продовжено термін відрядження ОСОБА_1 до військової частини А2772 м. Бердичів Житомирської області, строком на 30 діб з 04 липня по 02 серпня 2017 року, з метою виконання робіт по вдосконаленню навчальної матеріально-технічної бази.

Наказом командира військової частини А1619 (по стройовій частині) №194 від 03.08.2017 року продовжено термін відрядження ОСОБА_1 до військової частини А2772 м. Бердичів Житомирської області, строком на 32 доби з 03 серпня по 03 вересня 2017 року, з метою виконання робіт по вдосконаленню навчальної матеріально-технічної бази.

Наказом командира військової частини А1619 (по стройовій частині) №226 від 04.09.2017 року продовжено термін відрядження ОСОБА_1 до військової частини А2772 м. Бердичів Житомирської області, строком на 30 діб з 04 вересня по 03 жовтня 2017 року, з метою виконання робіт по вдосконаленню навчальної матеріально-технічної бази.

Наказом командира військової частини А1619 (по стройовій частині) №268 від 13.10.2017 року продовжено термін відрядження ОСОБА_1 до військової частини А2772 м. Бердичів Житомирської області, строком на 30 діб з 04 жовтня по 03 листопада 2017 року, з метою виконання робіт по вдосконаленню навчальної матеріально-технічної бази.

Наказом командира військової частини А1619 (по стройовій частині) №294 від 07.11.2017 року продовжено термін відрядження ОСОБА_1 до військової частини А2772 м. Бердичів Житомирської області, строком на 30 діб з 04 листопада по 03 грудня 2017 року, з метою виконання робіт по вдосконаленню навчальної матеріально-технічної бази.

Як зазначає позивач у позовній заяві, після закінчення відрядження, 13.12.2017 року він заповнив звіт про використані кошти, виданих на відрядження, додавши до нього витяги із наказів командира про продовження терміну відрядження та здав його до фінансової частини А 1619.

03.03.2018 року йому було здійснено оплату добових витрат за період перебування у відрядженні лише за перших 27 діб за період з 10.05.2017 року по 05.06.2017 року в сумі 1620 грн.

Натомість за період перебування у відрядженні з 06.06.2017 року по 09.12.2017 року добових витрат йому виплачено не було, в зв'язку з чим, 21.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити йому виплату добових за весь період відрядження, однак відповіді на дану заяву так і не отримав.

Наведені вище обставини зумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. ч. 6, 9 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витрати, пов'язані з перевезенням військовослужбовців та членів їх сімей, їх особистого майна залізничним, повітряним, водним і автомобільним (за винятком таксі) транспортом, бронюванням місць у готелях при направленні військовослужбовців у відрядження, відшкодовуються за рахунок коштів Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011 року № 98, в редакції, що діяла до 22.11.2017 року тобто на момент перебування позивача у відрядженні, було визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Наказом Міністерства оборони України від 20 лютого 2017 року №105 затверджено Інструкцію про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України (далі Інструкція).

Відповідно до п. 2 Інструкції, відрядження - направлення військовослужбовців Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) за наказом командира (начальника, керівника) на певний строк в іншу місцевість для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу).

Згідно із п. п. 4, 5 Інструкції, строк відрядження визначається командиром (начальником, керівником), але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі (крім випадків, коли інші строки відрядження визначаються законодавчими та іншими нормативно-правовими актами).

Військовослужбовці для виконання службових завдань можуть направлятися у відрядження до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та інших органів військового управління строком не більше 5 днів, не враховуючи часу перебування в дорозі, за письмовим рішенням відповідного командира (начальника, керівника) вищого рівня.

Зазначений строк може бути продовжено за письмовим рішенням відповідного командира (начальника, керівника) вищого рівня з обов'язковим повідомленням військової частини (установи, організації), яка направляла військовослужбовця у відрядження.

Аналіз наведеного свідчить про те, що строк відрядження військовослужбовця визначається командиром не може перевищувати 30 днів, а в разі відрядження до органів військового управління строк відрядження може бути продовжено за письмовим рішенням відповідного командира вищого рівня.

Військова частина (установа, організація), що відряджає військовослужбовця, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час відрядження (авансом). Аванс відрядженому військовослужбовцю може видаватися готівкою або перераховуватися в безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток (п. 6 Інструкції).

Відповідно до п. 9-11 Інструкції, підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України.

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням).

Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.

За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року №98.

Сума добових визначається із урахуванням наказу про відрядження та відповідних первинних документів.

Згідно із п. п. 19, 20 Інструкції, забороняється здійснювати виплату добових та відшкодовувати витрати на найм житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення.

Виплата добових та відшкодування витрат на найм житлового приміщення здійснюються за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них).

Так, як уже було встановлено судом вище, розпорядженням т.в.о. начальника штабу в/ч А2393 від 06.05.2017 року №5/2/1354 ОСОБА_1 був відряджений до в/ч А2772 м. Бердичів Житомирської області, як старший робочої команди для супроводу особового складу 15 військовослужбовців строкової служби та забезпечення підтримки Статутного порядку та заходів безпеки під час слідування та виконання роботі.

На підставі даного розпорядження видано посвідчення на відрядження №631 від 08.05.2017 року із зазначеним у ньому терміном відрядження - 27 діб.

В подальшому термін перебування позивача у відряджені неодноразово продовжувався, а саме: на 28 діб з 06 червня по 03 липня 2017 року (наказ №137 від 09.06.2017 року), на 30 діб з 04 липня по 02 серпня 2017 року (наказ №163 від 04.07.2017 року), на 32 доби з 03 серпня по 03 вересня 2017 року (наказ №194 від 03.08.2017 року), на 30 діб з 04 вересня по 03 жовтня 2017 року (наказ №226 від 04.09.2017 року), на 30 діб з 04 жовтня по 03 листопада 2017 року (наказ №268 від 13.10.2017 року), на 30 діб з 04 листопада по 03 грудня 2017 року (наказ №294 від 07.11.2017 року).

Таким чином, загальний термін перебування позивача у відряджені становив 207 діб, у період з 10.05.2017 року по 03.12.2017 року.

Наведені обставини, щодо терміну перебування позивача у відрядженні підтверджується наявним у матеріалах справи посвідченням на відрядження №631 від 08.05.2017 року із відповідними відмітками.

При цьому, судом враховано, що термін відрядження у посвідченні №631 від 08.05.2017 року зазначено лише 27 діб, однак, у даному посвідченні наявні записи про періоди та підстави продовження терміну перебування позивача у відряджені до 03.12.2017 року, які засвідчені печаткою в/ч А1619.

До того ж, факт перебування позивача у відрядженні протягом 207 діб, тобто з 10.05.2017 року по 03.12.2017 року не заперечувався представником відповідача у судовому засіданні.

Однак, як зазначає позивач та не заперечує представник відповідача, оплату добових витрат позивачу здійснено лише за період перебування у відрядженні за перших 27 діб, тобто за період з 10.05.2017 року по 05.06.2017 року в сумі 1620 грн.

З огляду на вище викладене, а також беручи до уваги те, що факт перебування позивача у відряджені з 10.05.2017 року по 03.12.2017 року підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується представником відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу в повному обсязі добових витрат на відрядження.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

В даному випадку, визначаючись щодо вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити добові витрати на відрядження за період з 06.06.2017 року по 09.12.2017 року, слід враховувати, що відповідно до наказу №294 від 07.11.2017 року останнім днем перебування позивача у відрядженні є 03.12.2017 року.

Згідно з п. 11 Інструкції, причинами затримки військовослужбовця у відрядженні понад строки, зазначені в посвідченні про відрядження, є хвороба, що позбавила його можливості своєчасно повернутися з відрядження, стихійне лихо, інші надзвичайні ситуації. Причини затримки повинні підтверджуватися відповідними документами.

При цьому, положеннями п. 11 Інструкції також визначено, що за відсутності наказу про відрядження добові витрати не виплачуються.

Таким чином, враховуючи відсутність будь-яких документів на підтвердження підстав затримки позивача у відрядженні, а також з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добові витрати на відрядження за період з 06.06.2017 року по 03.12.2017 року.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Військової частини А1619 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі добових витрат на відрядження.

Зобов’язати Військову частину А1619 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 добові витрати на відрядження за період з 06.06.2017 року по 03.12.2017 року.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Військова частина А1619 (вул. 1-го Травня, м. Гайсин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 08320218).

Повний текст рішення складено 26.04.2019 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна