Постанова № 81470944, 19.04.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.04.2019 Справа №607/7344/19

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Герчаківської О.Я.,

за участю секретаря судового засідання Лобач І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ДПО 18 №235478 від 28 лютого 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ДПО 18 №235478 від 28 лютого 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 лютого 2019 року він рухався автомобілем марки «ГАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 в м. Теребовля Тернопільської області, де здійснив зупинку в місці для стоянки транспортних засобів. До його автомобіля підійшов поліцейський та повідомив, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП, а саме здійснив зупинку на місці, яке призначено для транспортних засобів осіб з інвалідністю, однак дане місце не було позначено жодним знаком та не відповідає галузевим будівельним нормам України. Відповідно до цих норм розміри місця для паркування транспортних засобів, якими керують особи з інвалідністю, повинні бути не менше ніж 6,0 м х 2,5 м і позначені знаком 5.38.1, до яких потрібно додавати табличку 7.17 «Інваліди». Також дане місце не було обладнано відповідним пандусом. Незважаючи на пояснення позивача стосовно того, що він не вчиняв жодного правопорушення, поліцейським було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення. Даною постановою позивача визнано винним за ч. 5 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 1020 грн. З постановою ОСОБА_1 не згідний та зазначає, що зупинка його транспортного засобу була вимушена у зв'язку з поганим самопочуттям. При винесенні постанови працівником поліції позивачу не роз'яснено суть адміністративного правопорушення, яке він вчинив, не роз'яснено його права та обов'язки. Наявність складу та події адміністративного правопорушення не підтверджена жодними доказами, які б доводили вину позивача у вчиненому. Вважає, що вказана постанова по справі про адміністративне правопорушення є незаконною і необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи, складена на відсутності належних доказів та з грубими порушеннями чинного законодавства, а тому є такою, що підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просить суд поновити термін на оскарження постанови серії ДПО 18 № 235478 від 28 лютого 2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за якою його було визнано винним за ч. 5 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн.; скасувати постанову серії ДПО 18 № 235478 від 28 лютого 2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за якою його було визнано винним за ч. 5 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ДПО 18 №235478 від 28 лютого 2019 року. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

01 квітня 2019 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, у якому він просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 за безпідставністю. Додатково зазначив, що факт зупинки автомобіля позивача в забороненій зоні підтверджується фотодоказами, які долучені до відзиву. Представник відповідача стверджує, що позивач дійсно здійснив зупинку автомобіля у забороненому місці, оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, а тому позов до задоволення не підлягає.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі. Позов підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві на позов просив суд справу слухати у його відсутності.

Відтак, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, ознайомившись із позицією позивача та відзивом відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимісерії ДПО18 №235478 від 28 лютого 2019 року, ОСОБА_1 28 лютого 2019 року об 11 год. 00 хв., керуючи автомобілем ГАЗ 32213418, реєстраційний номер НОМЕР_2, в м. Теребовля, вул. Кн. Василька здійснив зупинку безпосередньо на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.38 для інвалідів, чим порушив пункт 8.4 ґ Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП.

На підставі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ч. 2 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно ст. 31 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху (ст. 40 Закону України «Про національну поліцію»).

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чого в даному випадку інспектором дотримано не було.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити відхилення інших доказів.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Диспозицією ч. 5 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил дорожнього руху, зокрема за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю».

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП.

У даному випадку для підтвердження порушення ОСОБА_1 вимог пункту 8.4 ґ Правил дорожнього руху орган поліції, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би долучити до оскаржуваної постанови чи на обґрунтування доводів відзиву, запис із нагрудної камери поліцейського або з відеореєстратора поліцейського автомобіля, який би свідчив про те, що особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, 28 лютого 2019 року здійснила зупинку транспортного засобу, який зазначено в оскаржуваній постанові, безпосередньо на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.38 для інвалідів, пояснення ОСОБА_1 з приводу наведених обставин, пояснення свідків адміністративного правопорушення.

Долучені до відзиву представником відповідача фотознімки не можуть слугувати доказом в підтвердження вини ОСОБА_1, оскільки із даних фотографій неможливо встановити, де саме (населений пункт, вулиця) було зафіксовано вказане порушення та час його скоєння (рік, місяць, число, година, хвилина), а тому суд їх відхиляє та вважає, що всупереч вимог ст.77 КАС України відповідач не довів належними та допустимим доказами правомірність прийнятого ним рішення, яке оскаржується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 258 КУпАП копія постанова протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Зважаючи на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення позивачу вручена не була, а направлялася листом і ОСОБА_1 отримав її 20 березня 2019 року, суд вважає за доцільне поновити позивачу десятиденний строк на її оскарження.

За вказаних обставин, беручи до уваги, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, який належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваної постанови не надав та доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у адміністративному правопорушенні, про яке йдеться в оскаржуваній постанові, судом не здобуто, що свідчать про недоведеність Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській областінаявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Щодо клопотання представника відповідача про невідповідність ухвали судді про відкриття провадження вимогам ч. 5 ст. 162 КАС України, то суд звертає увагу на наступне.

Оскільки виниклий між сторонами спір розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, то слід виходити з вимог ч. 1 ст. 261 КАС України (відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі). Посилання представника відповідача на ч. 5 ст. 162 КАС України суд вважає помилковим, оскільки вказана норма процесуального закону застосовується при розгляді справ в загальному позовному провадженні.

На підставі ст. 55 Конституції України, ст. 9, 22, 121, 251, 258, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ДПО 18 №235478 від 28 лютого 2019 року - задовольнити.

Поновити строк оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №235478 від 28 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 гривень.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №235478 від 28 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 гривень - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 40108720, місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Тернопіль.

Рішення суду складено та підписано 19 квітня 2019 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська