Ухвала суду № 81470784, 29.04.2019, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/811/19

Номер провадження 1-кс/305/262/19

УХВАЛА

29.04.2019. Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О.,

з участю секретаря судового засідання Біроваш О.О.

прокурора Грапенюка В.М.

підозрюваного ОСОБА_1

захисника Бабича Р.В.,

розглянувши клопотання слідчого СВ Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції Дем'яна М.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина

України, з повною середньою освітою, неодруженого, сезонного

робітника, військовозобов'язаного, раніше несудимого,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенант поліції Дем'ян М.М. 29.04.2019 звернувся до Рахівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим прокурором Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Грапенюком В.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1.

Клопотання мотивує тим, що 29.04.2019, близько 23 години 00 хвилин, в м. Рахів, по вул. Буркут, Закарпатської області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, керуючи мотоциклом марки "Соул", білого кольору, без реєстраційного номера, рухаючись в напрямку центра м. Рахів з неповнолітнім пасажиром ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканцем АДРЕСА_2 ,неподалік будинку, №37, не впоравшись з керуванням та розраховуючи на свої водійські навички та вміння керувати транспортним засобом виїхав на узбіччя та допустив наїзд на пішоходів, неповнолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканку АДРЕСА_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, мешканця АДРЕСА_4, внаслідок чого пасажир ОСОБА_5 впав із мотоциклу на афальтне покриття, а водій ОСОБА_1 покинув місце дорожньої - транспортної пригоди.

Внаслідок ДТП пасажир ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: важка полі травма. Неповнолітня ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому лівої гомілки, рваної рани лівого стегна, різаної рани лобно скроневої ділянки, ЗЧМТ, струсу головного мозку, а ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляд закритого перелому кісток носа, без зміщення.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5, біля 02 години 20 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_10, помер в реанімаційному відділенні Рахівської районної лікарні.

Вищевказані тілесні ушкодження спричинені діями ОСОБА_1 знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_5 і згідно п.2.1.3 наказу Міністерства охорони здоров'я України №6 від 17.01.1995 по відношенню до живих осіб, класифікуються як тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя у момент заподіяння.

29.04.2019, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та мешканцю АДРЕСА_5, українцю, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженому, сезонному робітнику, раніше не судимому, повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду дорожньо - транспортної пригоди; протоколом огляду місця події; протоколом огляду трупа ОСОБА_5; протоколом затримання ОСОБА_1; висновком медичного освідчення ОСОБА_1; повідомленням про підозру ОСОБА_1; іншими документами наданими до клопотання.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, яке згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування або суду, у зв'язку із тим, що підозрюваний ОСОБА_1 усвідомлює, що у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення до нього може бути застосоване покарання у вигляді позбавлення волі;

- незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, це обумовлюється тим, що ОСОБА_1 буде мати можливість зустрічі із потерпілими та свідками, під час якої, шляхом погроз фізичною розправою, знищенням майна та іншими незаконними методами може впливати на них, що ймовірно в подальшому може призвести до дачі ними недостовірної інформації та знищення доказової бази вини ОСОБА_1;

Застосування більш м'якого запобіжного заходу, такого як особисте зобов'язання, особиста порука, застава або домашній арешт не дадуть змогу органу досудового розслідування всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального правопорушення, у розумні строки провести необхідні слідчі дії, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, в тому числі забезпечити його явку до слідчого, прокурора чи слідчого судді, а також попередити можливий незаконний вплив на потерпілого та свідків, вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою забезпечить виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України.

Одночасно із цим, згідно вимог ч.3 ст.183 КПК України, в разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, тому, орган досудового розслідування вважає, що розмір застави з урахуванням обставин кримінального провадження, повинен бути визначений у розмірі, визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК України, тобто у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки у іншому випадку мета запобіжного заходу не буде досягнута.

Приймаючи до уваги вище викладене просить задовольнити клопотання.

Прокурор Грапенюк В.М. в судовому засіданні просить задовольнити клопотання. На його думку, в даному випадку обрання найсуворішого запобіжного заходу мотивоване наявними ризиками, а саме, ОСОБА_1, обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлює, що за вчинене ним кримінальне правопорушення йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі, перебуваючи на волі може ухилитися від досудового розслідування, негативно впливати на потерпілих та свідків, що перешкоджатиме встановленню об'єктивних даних в кримінальному провадженні. Як особа, яка немає міцних соціальних зв'язків, є сезонним робітником може виїхати за межі України, ухилятися від явки на виклики прокурора та слідчого до органу досудового розслідування. Отже, на його думку, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, не дасть змогу запобігти зазначеним ризикам та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Просить обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник Бабич Р.В. просить відмовити у задоволенні клопотання про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 найсуворішого запобіжного заходу, застосувавши до підозрюваного цілодобовий домашній арешт, оскільки його підзахисний підозрюється у вчиненні тяжкого злочину з необережною формою вини, раніше не судимий, має визначене місце проживання та міцні соціальні зв'язки, наміру ухилятися від слідства та суду немає.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримує свого захисника, просить відмовити у задоволенні клопотання, не обирати запобіжний захід, пов'язаний з його ізоляцією від суспільства, наміру ухилятися від слідства і суду він не має, впливати на потерпілих та свідків не буде. Стверджує, що не перебував у стані алкогольного сп'яніння у момент скоєння ДТП, випив 100 грам горілки після того, як прийшов додому.

Заслухавши висновок прокурора, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, думку підозрюваного ОСОБА_1, його захисника Бабича Р.В. слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється чи обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

У відповідності до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав, вважати, що існує хоча б один із ризиків передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'ягких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд, зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п.«с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Так, матеріалами клопотання, зокрема, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.04.2019; протоколом огляду місця події від 29.04.2019, поясненням потерпілого ОСОБА_7, поясненням свідка ОСОБА_8, поясненнями підозрюваного ОСОБА_1, який в скоєному зізнався, дослідженими в ході розгляду клопотання, доводиться обгрунтована підозра у вчиненні підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Як на докази про наявність ризиків передбачених ст.177 цього кодексу, прокурор посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_1, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, у зв'язку із тим, що підозрюваний ОСОБА_1 усвідомлює, що у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення до нього може бути застосоване покарання у вигляді позбавлення волі; незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, це обумовлюється тим, що ОСОБА_1 буде мати можливість зустрічі із потерпілими та свідками, під час якої, шляхом погроз фізичною розправою, знищенням майна та іншими незаконними методами може впливати на них, що ймовірно в подальшому може призвести до дачі ними недостовірної інформації та знищення доказової бази вини ОСОБА_1

Слідчий Дем'ян М.М. у поданому клопотанні про обрання запобіжного заходу не вказував на те, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому діяння у стані алкогольного сп'яніння. Під час розгляду клопотання матеріалами зібраними органом досудового розслідування доводиться факт вчинення ДТП підозрюваним ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння (висновок результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 29.04.2019, письмовими поясненнями громадянина ОСОБА_1 наданими інспектору поліції ОСОБА_9 та особистими поясненнями ОСОБА_1 наданими під розгляду клопотання).

До того ж, крім наявності вказаних ризиків, також слідчий суддя враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у 2018 році притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП (за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння)

Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою.

Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_1 заходу забезпечення кримінального провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого ним кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя, з урахуванням положень ст.ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме, «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.»

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя виходить з вимог ч.5 ст.182 КПК України, і вважає, що розмір застави, враховуючи його майновий та сімейний стан, обставини вчинення кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_1, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, та який є помірним для нього, передбачений цим Кодексом, - становить 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 76840 гривень.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_6 українця, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, сезонного робітника, військовозобов'язаного, раніше несудимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Рахувати ОСОБА_1, строк тримання під вартою з моменту фактичного затримання, а саме з 04 години 40 хвилин 29 квітня 2019 року.

Визначити дату закінчення дії обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 24 год. 00 хв. 27 червня 2019 року.

Встановити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та мешканцю АДРЕСА_7, заставу, в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 76840 (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, а саме: отримувач коштів: ТУ ДСА в Закарпатській області, ЄДРПОУ 26213408, р/р 37313002018501, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код банку отримувача МФО 820172.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1, з під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1, наступні обов'язки:

1) прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі населеного пункту за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_8 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання.

Вказані обов'язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 на строк не більше двох місяців.

У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Рахівського районного суду: Марусяк М.О.