Рішення № 81461844, 12.04.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/220/19

В справі № 760/20989/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києві в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Гак Г.М.

представника позивача- ОСОБА_7

відповідача- ОСОБА_3

представника відповідача- ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-і особи: Служба в справах дітей Білоцерківської міської ради, Служба в справах дітей Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації, Дроздівська сільська рада Білоцерківського р-ну Київської області, ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення графіку систематичних побачень з дитиною та зміну способу стягнення та розміру аліментів, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду і просить зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом визначення способів його участі у вихованні дитини, а саме: графіку систематичних побачень:

- кожної п'ятниці, суботи та неділі - починаючи з 17.00 год. до 19.00 год. неділі на території його фактичного проживання;

- безперешкодно встановити зв'язок з дитиною в телефонному режимі або в режимі Скайп, чи інших засобів зв'язку щодня;

- дозволити відвідування дитиною у дні, які визначені як дні зустрічей, місця його проживання;

- зобов'язати відповідача повідомляти його про термін від'їзду та місце перебування дитини за межі м. Києва шляхом письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 днів перед від'їздом (крім днів, коли він має бути з дитиною);

- змінити спосіб стягнення та розмір аліментів на утримання дитини, стягнувши з нього на користь відповідача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі 1 000, 00 гр. щомісячно.

Посилається в позові на те, що 08 червня 2011 року був зареєстрований його шлюб з відповідачкою, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина, донька ОСОБА_6.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року шлюб між ними був розірваний.

Відповідачка звернулася до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав та стягнення з нього аліментів у розмірі 3 000, 00 гр., проти чого він заперечує.

Зазначає, що він ніколи не висловлював заперечень проти утримання дитини та справно сплачував аліменти на утримання доньки, однак з розміром аліментів він не згоден і вважає, що достатньою сумою для сплати аліментів є тверда грошова сума у розмірі 1 000, 00 гр.

Відповідачка тривалий час чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, у зв'язку з чим він вимушений був звернутися до Служби у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення графіку побачень.

В даний час він не може виконувати свої батьківські обов'язки у зв'язку з тим, що відповідачка постійно нехтує його проханнями щодо зустрічей з дитиною.

Відповідачка постійно чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою, не дивлячись на те, що з боку дитини присутнє бажання спілкуватися з ним.

Дитина регулярно піддається психологічному впливу з боку відповідачки з метою дискредитувати його в очах доньки.

Місце проживання, вибір дошкільного навчального закладу, місце медичного обслуговування та інші важливі рішення, які стосуються дитини, відповідачка приймає самостійно, не враховуючи його думки з цього приводу.

Відповідачкою не приймається до уваги взаємна любов і прихильність дитини до батька, що може негативно позначиться на моральному, психічному і фізичному стані дитини та її розвитку.

У зв'язку з тим, що дитина неповнолітня і не може самостійно вирішувати, з ким вона хоче спілкуватися, а відповідачка не допускає його до квартири, де мешкає разом з дитиною, не дає часу на зустрічі з дитиною, він бажає поновити свої порушені права та інтереси.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 травня 2012 року з нього стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання дитини у розмірі 1/3 від усіх видів його доходів (заробітку).

Зазначає, що має право просити змінити спосіб стягнення аліментів та їх розмір на тверду грошову суму до 1 000, 00 гр., оскільки на даний час у нього народилася друга дитина.

Окрім малолітньої дитини на його утриманні перебуває непрацездатна матір, при цьому на даний час він не має постійного заробітку та має нести витрати на оренду житла.

Вважає дані обставини такими, що підтверджують необхідність зменшення розміру аліментів.

Вважає також, що поведінка відповідачки завдає шкоди інтересам дитини, оскільки відповідачка не дає йому дозволу приймати участь у вихованні дитини, у зв'язку з цим остання виховується в неповноцінній сім'ї, донька не знає батьківської любові, оскільки відповідачка своїми протиправними діями позбавила її цього права.

Враховуючи надане йому законодавством право на спілкування з дитиною, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідачка та її представник проти позову заперечували, посилаючись на те, що за весь час її проживання з дитиною в с. Дрозди позивач жодного разу не з»явився у них, не телефонував дитині, не цікавився у будь-якій формі життям дитини.

Міським центром дитини Служби у справі дітей та сім'ї Київської міської державної адміністрації за результатами проведених тестувань було надано висновок психологічного обстеження № 074 від 17 квітня 2018 року, згідно з яким позивач, як батько, відсутній у житті дитини, потреби дитини у батьківському піклуванні задовольняються з боку її цивільного чоловіка - ОСОБА_5

Вона не чинила і не чинить позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною, останній раз він бачив дитину в 4-х місячному віці, дитина не знає його.

За цей час позивач лише двічі був у селі, в 2011 та 2019 році, до опікунської ради при Дроздівській сільській раді з приводу перешкод у спілкуванні з дитиною не звертався.

Крім того, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року позивача позбавлено батьківських прав відносно дитини.

Зазначає, що позивач взагалі не цікавився та не цікавиться життям дитини, а його позов - лише спроба уникнути відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків.

Виходячи з цього, просить відмовити в позові.

Представники третіх осіб - Служби в справах дітей Білоцерківської міської ради та Служби в справах дітей Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, надіслали до суду заяви і просять розглядати справу в їх відсутності.

Представник третьої особи - Дроздівської сільської ради Білоцерківського р-ну Київської області в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи в відсутності.

Крім того, надав висновок про те, що позивач протягом п»яти років проживання дитини на території сільської ради позивач не намагався зустрітися з дитиною і не повідомляв про перешкоди з боку матері дитини про такі перешкоди.

Дроздівська сільська рада підтримала попередній висновок про доцільність позбавлення позивача батьківських прав щодо дитини.

Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд до відома не поставила.

Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в її відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

У свою чергу мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

Статтями 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право напідтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Судом встановлено, що 08 червня 2011 року між сторонами був зареєстрований шлюб, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина, донька ОСОБА_6.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року шлюб між сторонами був розірваний.

Після розірвання шлюбу, дитина залишилась проживати з матір'ю.

/ а.с. 11 - 14 /

Судом встановлено і даних обставин не спростовували сторони, між ними склалися неприязні стосунки, які є перешкодою для спільного вирішення питань, пов»язаних з вихованням дитини.

Відповідачка в судовому засіданні зазначила, що її відношення до позивача було викликане відсутністю у нього відповідальності за сім»ю, небажанням з його боку після народження дитини займатися нею, її утриманням та вихованням, у зв»язку з чим після досягнення дитиною 4-х місячного віку вони стали проживати окремо.

Навіть після цього відношення позивача до сім»ї та дитини не змінилося, жодного разу він не виявив бажання побачити дитину, всю відповідальність за неї взяла на себе вона, дитина не знає батька.

У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Так, у провадженні суду перебувала справа за позовом відповідачки про позбавлення позивача батьківських прав щодо дитини.

Рішенням суду від 14 грудня 2018 року позов був задоволений. Позивач був позбавлений батьківських прав відносно дитини.

Цим же рішенням суду був змінений розмір аліментів, стягнутих з позивача рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 21 травня 2012 року з 1/4 частини з усіх видів заробітку/доходу/ на 1 500, 00 гр. щомісячно.

При розгляді справи 3-ю особою - Дроздівською сільською радою Білоцерківського р-ну Київської області був наданий 23 серпня 2018 року Висновок про доцільність позбавлення позивача батьківських прав відносно дитини.

На даний час рішення суду не набрало законної сили.

Висновком від 11 квітня 2019 року Дроздівська сільська рада підтримала висновок про доцільність позбавлення позивача батьківських прав.

Зазначено, що на засіданні позивач не надав аргументів, які б свідчили про перешкоди в спілкуванні з дитиною, а також свого намагання спілкуватися з дитиною.

При цьому було зазначено, що, перебуваючи за місцем проживання дитини, не виявив бажання поспілкуватися з дитиною та зустрітися з нею.

Даних обставин представник позивача в судовому засіданні не спростовував.

Коли позивач востаннє бачив дитину, також пояснити не зумів.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

В ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Виходячи з встановлених у судовому засіданні обставин суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2,3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, і обов'язком позивача, відповідно до даної норми закону, є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Згідно п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " виходячи з принципу процесуального рівноправ»я сторін та враховуючи обов»язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Звертаючись до суду та посилаючись на перешкоди з боку відповідачки в його спілкуванні з дитиною, позивач, у той же час, не зазначає, в чому проявляються ці перешкоди, які дії вчиняються відповідачкою для цього чи допускається бездіяльність при вжитті ним заходів, направлених на спілкування з дитиною, зазначаючи лише про деструктивність дій відповідачки, направлених на виключення його контактів з дитиною.

Крім того, ні позивач у позові, ні представник позивача в судовому засіданні не зазначали, з якого періоду часу ці перешкоди чиняться відповідачкою і які заходи вживалися позивачем для захисту порушених, з його точки зору, прав протягом цього часу.

Враховуючи встановлені законом обставини, надані сторонами докази та заперечення щодо предмету позову, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів перешкод з боку відповідачки його участі в спілкуванні з дитиною.

Навпаки, приведені в судовому засіданні відповідачкою обставини, а також приведені в Висновку Дроздівської сільської ради, пов»язані з участю позивача в житті дитини, свідчать про те, що саме позивач не проявляв ініціативи в спілкуванні з дитиною та підтриманні контактів з нею.

Дані обставини представник позивача в судовому засіданні не спростовував.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що позивачем не надано доказів перешкод з боку відповідачки в його спілкуванні з донькою, а тому не знаходить підстав для задоволення його вимог у цій частині.

Що стосується вимоги позивача про зміну способу стягнення та розміру аліментів на утримання дитини, суд виходить з наступного

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 травня 2012 року з позивача були стягнуті аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку /доходу/, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до повноліття дитини.

Рішенням суду від 14 грудня 2018 року змінено розмір аліментів, стягнутих з позивача рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 21 травня 2012 року на користь відповідачки на утримання дитини, з 1/4 частини з усіх видів заробітку/доходу/ на тверду грошову суму в розмірі 1 500, 00 гр. щомісячно.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив,що після ухвалення рішення суду від 14 грудня 2018 року та розміру аліментів, стягнутих з позивача на користь відповідачки, позивач погодився з таким розміром аліментів і не наполягає на їх розмірі в 1 000, 00 гр.

Виходячи з викладеного вище, розміру стягнутих з позивача аліментів за рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2018 року, вимоги закону в частині розміру аліментів, який має бути достатнім для розвитку дитини, а також позицію представника позивача з цього приводу в судовому засіданні, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача і в цій частині.

Керуючись ст.52 Конституції України, ст.ст.1,7,18-19, 141, 150, 155, 157, 158, 159, 180 - 184, 192, 194 Сімейного кодексу України, ст.ст.15, 16 Закону України «Про охорону дитинства», Декларацією прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення графіку систематичних побачень з дитиною та зміну способу стягнення та розміру аліментів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 квітня 2019 року.

Суддя: Л.А. Шереметьєва