Рішення № 81460361, 03.04.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4507/18

Провадження №: 2/752/1376/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування, коштів, пов'язаних із простроченням грошового зобов'язання, інших коштів та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

у березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_2 під час керування автомобілем НОМЕР_1 на вул. Саперно-Слобідській, 57 у м. Києві 20.01.2017 року не дотримався безпечної дистанції руху, чим спричинив ДТП, в результаті чого пошкодив належний йому автомобіль НОМЕР_2.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ серії АК/0432886 в ПрАТ «СК «Юнівес» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.

На підставі документів, поданих ним до ПрАТ «СК «Юнівес», останнє 17.03.2017 року здійснило страхове відшкодування на рахунок СТО дилера, визначеного ним, у розмірі 15 132,14 грн.

Однак, вважаючи вказану суму страхового відшкодування заниженою, ним було замовлено експертне автотоварознавче дослідження.

Згідно звіту № 3248 від 30.05.2017 року про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Естімейт Плюс», вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Polo Sedan» державний номерний знак НОМЕР_2, складає 30 228,34 грн.

Ним було подано заяву про доплату залишку суми страхового відшкодування, проте, страхова компанія відповіді не надала. Разом з тим, протягом 2017 року ним було самостійно проведено ремонт автомобіля, вартість якого з урахуванням виплаченої страховою компанією сумою склала 36 770,96 грн.

Тому, просив стягнути з стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» невиплачену суму страхового відшкодування у розмірі 14096,20 грн. (30 228,34 грн. - 15 1325,14 - 1 000,00 грн.), 3% річних у розмірі 407,82 грн., пені в розмірі 3 632,90 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 830,90 грн. та з ОСОБА_2 6 542,62 грн. різниці між фактичним розміром шкоди та належною до виплати сумою страхового відшкодування (36 770,96 грн. - 30 228,34 грн.) та 1 000,00 грн. франшизи.

Ухвалою від 06.03.2018 року відкрито провадження у цивільній справі (а.с. 87-88).

Ухвалою від 12.02.2019 року справу прийнято до провадження суддею Хоменко В.С. з проведенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без виклику сторін (а.с. 144-145).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; кількість сторін та інших учасників справи (ч. 2 ст. 274 ЦПК України).

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

В матеріалах справи міститься відзив ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес», згідно якого останнє проти заявленого позову заперечило, вважаючи його безпідставним та недоведеним. Вказало про те, що дії страхової компанії повністю відповідають законодавству, при настанні страхового випадку потерпілому було виплачено страхове відшкодування у порядку та спосіб, визначені законом. Просило у задоволенні позову відмовити (а.с. 97-100).

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив, котрим проти заявленого позову заперечив частково, визначаючи його лише в частині його обов'язку сплатити 1 000,00 грн. франшизи. У задоволенні решти позовних вимог просив відмовити за їх безпідставністю (а.с. 126-129).

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 20.01.2017 року під час керування автомобілем НОМЕР_1 на вул. Саперно-Слобідській, 57 у м. Києві не дотримався безпечної дистанції руху, чим спричинив ДТП, в результаті чого пошкодив належний ОСОБА_1 автомобіль НОМЕР_2.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 21-22).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З огляду на викладене, позивач звільнений від доказування підстав для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки наявність вини в діях відповідача ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.

Вказане також не спростовано сторонами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ серії АК/0432886 в ПрАТ «СК «Юнівес» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн. (а.с. 20).

На підставі документів, поданих ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Юнівес», останнє, визнавши ДТП, що мала місце 20.01.2017 року страховим випадком, 14.03.20117 року повідомила ОСОБА_1 про здійснення виплати страхового відшкодування та 17.03.2017 року здійснило страхове відшкодування на рахунок СТО дилера, визначеного позивачем, у розмірі 15 132,14 грн. (а.с. 27, 123, 124).

Вказане також не заперечено сторонами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.

Вважаючи вказану суму страхового відшкодування заниженою, ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії з проханням надати документи, на підставі яких було проведено розрахунок суми страхового відшкодування (а.с. 31-34).

29.05.2017 року позивачем було замовлено експертне автотоварознавче дослідження.

Згідно звіту № 3248 від 30.05.2017 року про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Естімейт Плюс», вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Polo Sedan» державний номерний знак НОМЕР_2, складає 30 228,34 грн. (а.с. 35-68).

Щодо вимог до ПрАТ «СК «Юнівес».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентується спеціальним законом - Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних-транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди , заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Страхові виплати згідно п. 9.4. цієї статті за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюються безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

З матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ серії АК/0432886 в ПрАТ «СК «Юнівес» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.

23.01.2017 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «Юнівес» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

07.03.2017 року СПД ОСОБА_3 за замовленням ПрАТ «СК «Юнівес» складено звіт оцінки вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля НОМЕР_2, згідно якого вартість відновленого ремонту складає 22 161,96 грн. без урахування вартості зносу, вартість матеріальної шкоди - 16 132,14 грн. (а.с. 102-122).

З матеріалів справи вбачається, що звіт оцінки вартості матеріальної шкоди від 07.03.2017 року складено ОСОБА_3, що має свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів ФДМ України № 8897 від 28.10.2011 року, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12616/11 ФДМ України, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 8547-ПК від 25.11.2013 року, свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 19-ПК від 07.11.2015 року.

Заперечення щодо неправомірних дій ОСОБА_3 під час огляду автомобіля та визначення розміру страхового відшкодування в матеріалах справи відсутні. Матеріали справи містять лише заяви позивача щодо ознайомлення з матеріалами, на підставі яких була проведена виплата, та про висловлення своєї незгоди з виплаченою сумою страхового відшкодування.

Отже, відповідачем виконано вимоги пункту 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки представник страховка оглянув пошкоджений автомобіль в межах строку, визначеного Законом, за його місцезнаходженням для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Присутність представника страхової компаніє позивачем не заперечується.

Розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства ( ст. 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Підстави для неприйняття судом до уваги звіту оцінки вартості матеріальної шкоди від 07.03.2017 року складено СПД ОСОБА_3, у суду відсутні.

Судом встановлено, що відповідач визнав вимоги позивача обґрунтованими та прийняв рішення про здійснення страхового відшкодування в розмірі за мінусом франшизи, передбаченої полісом АК/0432886, про що його письмово повідомив.

Платіжним дорученням № 13281 від 17.03.2017 року на рахунок, вказаний позивачем, страховою компанією перераховано 15 132,14 грн. (16 132,14 грн. - 1 000,00 грн. франшизи) (а.с. 124).

Отже, на думку суду, дії ПрАТ «СК «Юнівес» відповідають вимогам законодавства, страховик належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем, виплатив йому суму страхового відшкодування у порядку та в спосіб, передбаченийЗаконом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Доводи позивача про наявність підстав для визначення розміру відшкодування шкоди на підставі звіту № 3248 від 30.05.2017 року про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Естімейт Плюс», і на який позивач посилається як на доказ розміру нанесеного йому збитку, суд не бере його до уваги як належний доказ, оскільки останній не ґрунтуються на законі, так як відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальною нормою для страховика цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, обов'язок встановлення розміру та характеру збитків, завданих пошкодженому ТЗ, покладено саме на страховика цивільно-правової відповідальності власника наземного ТЗ, а не на будь-яку іншу установу, організацію чи фізичну особу-підприємця. Крім цього цей звіт виготовлений за власної ініціативи позивача через чотири місяці після ДТП та після проведеної оплати страховою компанією, а тому не приймається до уваги.

Крім того, положенням п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно із п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що огляд транспортного засобу позивача представником ПрАТ «СК «Юнівес» був здійснений у встановлені законом строки, то висновок експерта, обраного позивачем, не може бути прийнятий судом.

Клопотання про призначення судово-автотоварознавчої експертизи з метою визначення дійсного розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_2, позивачем також не було заявлено.

На думку суду, за цей період автомобіль міг на мати інші пошкодження, не пов'язані з ДТП, однак, суд позбавлений можливості самостійно перевірити вказані обставини.

Разом з тим, звернувшись до суду, позивач вказав на те, що ним протягом 2017 року було здійснено ремонт його автомобіля, загальна вартість якого з урахуванням сплаченої відповідачем суми склала 36 770,96 грн.

Однак, вказана сума позивачем не доведена в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.

Матеріали справи містять відомості про сплату позивачем коштів на ремонт його авто в розмірі 21 638,82 грн. (а.с. 74,76, 81).

При цьому, оплата вказаної суми частинами була здійснена 24.06.2017 року згідно квитанцій № 123Е491А17 та № 12358619ЕD, 26.06.2017 року згідно квитанції № 121С9В1968, тобто після проведеної страховою компанією виплати. Тому, у суду відсутні підстави вважати, що в рахунок вказаної суми не ввійшла страхова виплата в розмірі 15 132,14 грн. Докази в розумінні положень ст. ст. 76-91 ЦПК України на підтвердження зворотного позивачем суду не надані.

Подані в обґрунтування розміру суми здійсненого ремонту позивачем акти виконаних робіт та несплачені рахунки судом до уваги не приймаються, оскільки останні не є первинними бухгалтерськими документами, згідно яких можливо було б встановити розмір виплат та їх спосіб. Останні фіксують факт завершення операції і її обсяг, а не я первинним документом, який фіксує факт господарської операції.

Проте, зважаючи на вимоги позивача в розрізі положень ст. 13 ЦПК України, оскільки за твердженням останнього ушкоджений в результаті ДТП автомобіль було фактично відремонтовано, однак, ним ставиться вимога про стягнення не витрат на ремонт автомобіля, а саме про визначену у звіті № 3248 від 30.05.2017 року про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Естімейт Плюс», вартість матеріального збитку, котрий судом не прийнятий до уваги, то вимоги про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» невиплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 14096,20 грн. задоволенню не підлягають.

Як наслідок, не підлягають задоволенню й похідні вимоги про стягнення зі страхової компанії пені, 3% річних, інфляційних втрат та вимушених збитків.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в спавах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України.

Позивач посилається на те, що умисною протиправно поведінкою страхової компанії було звужено його цивільні та майнові права, останньою завдано шкоди його поглядам та переконанням, що значно посилило вплив на нього негативних явищ, а заподіянням значних для нього збитків - утворило негативні наслідки для членів його родини, чим заподіяно йому моральну шкоду та змушує його до зайвих витрат свого часу та коштів, розмір якої ним оцінено в 21 638,82 грн.

Вважає, що саме ці кошти має відшкодувати йому страхова компанія як компенсацію заподіяної ним йому моральної шкоди.

Разом з тим, вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 21 638,82 грн. не містять жодного обґрунтування саме такого розміру завданої моральної шкоди.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню судом, оскільки факт завдання позивачу моральної шкоди в результаті винних дій або бездіяльності відповідача не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, та позивачем не надано будь-яких доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на обґрунтування, викладеного в позові.

Так само, не надано й позивачем доказів для відшкодування йому моральної шкоди у випадках та порядку, передбачених ст. ст. 23, 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог до ОСОБА_2

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2014 року.

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно вказаного Закону є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу ( ст. ст. 3, 5 Закону).

Згідно ст. 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону).

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (ст. 12 Закону).

За змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на зазначене, відшкодування шкоди винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Отже, володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу, якщо вона встановлена умовами договору, і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.

Суд вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності ( ст. 3 Закону).

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15, 12.12.2018 року у справі № 758/2356/17-ц.

За таких обставин, на думку суду, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_2 6 542,62 грн. різниці між фактичним розміром шкоди та належною до виплати сумою страхового відшкодування (36 770,96 грн. - 30 228,34 грн.) та 1 000,00 грн. франшизи, підлягає частковому задоволення у частині стягнення 1 000,00 грн. франшизи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 6, 9, 22-31, 29, 34, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 22, 23, 625, 988, 979, 1166, 1188 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 7,8,9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 223,258, 262, 264,265, 268, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування, коштів, пов'язаних із простроченням грошового зобов'язання, інших коштів та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_5, адреса: АДРЕСА_1;

Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: АДРЕСА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.С. Хоменко