Рішення № 81459445, 27.04.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8138/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 року

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Кондрацької Н.М.

при секретарі: Мелещенко О.В.,

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства «АТП-2361» про визнання рішення позачергових загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства «АТП-2361» частково недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовоною заявою до Закритого акціонерного товариства «АТП-2361» про визнання рішення позачергових загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства «АТП-2361» частково недійсними. В позовній заяві зазначає, що він був загальними зборами ЗАТ «АТП-2361» в 2006 році на посаду голови правління цього товариства. У жовтні 2011 року був звільнений з займаної посади за прогули згідно наказу № 35-к від 06.10.2011 року «Про звільнення голови правління з займаної посади», який підписав в.о. голови правління ОСОБА_5 Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29.03.20017 позов ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства «АТП-2361» про поновлення на роботі задоволено частково, поновлено ОСОБА_4 на посаді голови правління ЗАТ «АТП-2361» з 07.10.2011. До цього часу рішення не виконано. 20.09.2018 ОСОБА_4 отримав листа ЗАТ «АТП-2361» , в якому знаходилось клопотання представника цього підприємства адвоката ОСОБА_2 на ім.’я судді Позарецької С.М. у справі 711/5312/18 до якого була додана копія протоколу позачергових загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства «АТП-2361» від 21.08.2018 До п. 5 порядку денного була внесена пропозиція «Про поновлення ОСОБА_4 на посаді голови правління з 07.10.2011». Рішенням позачергових зборів було вирішено «Поновити ОСОБА_4 на посаді голови правління Закритого акціонерного товариства «АТП-2361» з 07.10.2011 року до закінчення 5-річного терміну на який він обирався, тобто по 19.12.2011 включно». Таким чином рішення апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 не виконане. Всупереч ч. 2 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» боржник наказ або розпорядження про поновлення на роботі стягувача на роботі не видав відповідний запис до трудової книжки не вніс. У порушення п.12 типових правил внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_4 не був допущений до робочого місця адміністрацією боржника і , відповідно,до виконання своїх посадових обов’язків, чим було порушено його право на працю. У відповідності до ч.1 ст. 18 ЦПК України «Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.» Просить визнати недійсним рішення позачергових зборів акціонерів закритого акціонерного товариства «АТП-2361» від 21.08.2018 в частині п. 5, яким вирішено: «Поновити ОСОБА_4 на посаді голови правління Закритого акціонерного товариства «АТП-2361» з 07.10.2011 року до закінчення 5-річного терміну на який він обирався, тобто по 19.12.2011 включно».

Ухвалою від 02.10.2018 справа прийнята до свого провадження та призначено судове засідання в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач скористався своїм правом та надав відзив у зазначив, що позивачем у даній справі заявлена вимога про визнання недійсним рішення

позачергових загальних зборів ЗАТ “АТП-2361”, яке викладене у п.5 протоколу цих зборів від 21.08.2018, щодо поновлення ОСОБА_4 на посаді голови правління товариства з 07.10.2011 по 19.12.2011. У обґрунтування позову ОСОБА_4 вказав, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 у справі №711/116/15-ц його було поновлено на посаді голови правління ЗАТ “АТП-2361” з 7 жовтня 2011 року, однак до цього часу виконання цього рішення у належний спосіб не відбулося, наказу чи розпорядження про його поновлення на роботі не видано, відповідного запису до трудової книжки не знесено. Також ОСОБА_4 зазначає, що його не допущено до робочого місця для виконання своїх посадових обов’язків. При цьому позивачем не зазначено жодної правової підстави, яка тягне за собою недійсність оспорюваного рішення загальних зборів акціонерів. Відповідач заперечує проти заявленого позову у повному обсязі з огляду на наступне. Позивач обраний на посаду голови правління ЗАТ “АТП-2362» рішенням загальних зборів акціонерів товариства від 20.12.2006 відповідно до статуту ЗАТ “АТП-2361” посада голови правління товариства входить до складу Правління - колегіального виконавчого органу, що здійснює керівництво і управління поточною діяльністю товариства. Згідно з п.8.3.6 Статуту ЗАТ “АТП-2361” (у редакції від 20.12.2006 так і в поточній редакції), Голова та члени Правління обираються та відкликаються Загальними зборами. Правління обирається у кількості 3 (трьох) осіб строком на 5 років. Таким чином, зазначена посада є виборною та строковою. Наказом в.о. голови правління ЗАТ “АТП-2361” від 06.10.2011 №35-к, виданим на підставі рішення наглядової ради товариства від 06.10.2011 №2, до закінчення терміну дії контракту ОСОБА_4 було звільнено з посади голови правління підприємства. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 у справі № 711/116/15-ц присуджено поновити позивача на посаді голови правління ЗАТ “АТП-2361” з 07.10.2011. Це судове рішення набрало законної сили. На його виконання судом видано виконавчий документ. 21 серпня 2018 року відбулися позачергові загальні збори акціонерів ЗАТ “АТП-2361”, до порядку денного яких зокрема було включено питання щодо виконання вищевказаного рішення Апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 про поновлення позивача на посаді у зв’язку з незаконним звільненням із 07.10.2011. Фактично та відповідно до Статуту, з моменту обрання позивача головою правління товариства із останнім було укладено трудовий договір, який відповідно до ст .23 КзПП відноситься до категорії строкових. Строк дії договору - з 20.12.2006 по 19.12.2011 включно. Згідно з п.2 ч.І ст.36 КзПП України, закінчення строку, на який трудовий договір укладено, є підставою для його припинення. Тому на зборах акціонерів, які відбулися 21.08.2018, і було прийнято рішення про поновлення ОСОБА_4 на посаді по 19.12.2011 - до закінчення строку, на який його було обрано на цю посаду. Допустити його до виконання обов’язків голови правління є неможливим у .з’язку із тим, що ця посада наразі не є вакантною, а ОСОБА_4 на новий термін загальні збори акціонерів не обирали. Прийняття такого рішення відноситься до виключної компетенції загальних зборів. Ураховуючи ту обставину, що строк чинності рішення Загальних зборів відповідача від 20.12.2006 в частині обрання ОСОБА_4 на посаду Голови правління товариства сплинув майже сім років тому (з 20.12.2011 в цій частині воно вичерпало свою дію), не вбачається можливості поновлення його на цій посаді без прийняття Загальними зборами, як вищим органом управління товариством, рішення про повторне обрання його на цю посаду. Поновлення на роботі працівника за рішенням суду передбачає внесення відповідного запису до трудової книжки такого працівника (п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту населення України від 29.07.93 р. № 58). Трудова книжка у розпорядженні товариства відсутня, оскільки знаходиться у позивача. Останнім для внесення запису вона також надана не була. Згідно зі ст.ст.32, 33 Закону України “Про акціонерні товариства”, загальні збори є вищим органом акціонерного товариства та можуть вирішувати будь-які питання, що пов’язані із його діяльністю. У зв’язку із цим, твердження позивача про відсутність розпорядчого акту про поновлення його на роботі є безпідставним, оскільки це питання вирішено загальними зборами, як вищим органом управління акціонерним товариством. Оспорюване рішення загальних зборів акціонерів жодним чином не порушує прав позивача. Усі його доводи є безпідставними та стосуються лише його незгоди щодо правильності виконання рішення про поновлення його на посаді. Правових підста для скасування цього рішення позивачем також не наведено. Орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу адвоката, які доповідач очікує понести у зв’язку з розглядом даної справи у суді першої інстанції складає 5000грн. Просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що ЗАТ "АТП-2361" подано відзив на зазначену позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивач начебто не зазначив правових підстав для визнання оспорюваного рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "АТП-2361" недійсним, натомість, на думку відповідача, він указаним рішенням виконав рішення Апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 у справі №71 1/116/15-й про поновлення на роботі ОСОБА_4 Твердження, наведені у відзиві на позовну заяву, не містять правового підґрунтя, а тому всі викладені боржником у відзиві заперечення відхиляє з наступних мотивів. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 у справі №711/116/15-ц ОСОБА_4 поновлено на посаді голови правління ЗАТ «АТП-2361" з2 07.10.2011. На виконання зазначеного судового рішення Придніпровським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист № 711/116/15-ц від 19.04.2017, на підставі якого 23.03.2018 Придніпровським відділом ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області відкрито виконавче провадження № 56053053. Згідно з вимогами ч. 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 129і Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов’язковим до виконання. Своєю чергою, п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Також ч. 7 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід’ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов’язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, п. 41 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997). Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону, а також рішеннями, які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 65 Закону передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному ст. 63 Закону. Рішення вважається виконаним боржником (власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення працівника) з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувана на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувана, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 2 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту населення України № 58 від 29.07.1993). Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків. Видання власником чи уповноваженим ним органом (відповідачем у справі про поновлення на роботі) будь-яких інших наказів, рішень чи розпоряджень не є поновленням на роботі і не дають підстави для закриття відповідного виконавчого провадження (п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів", постанова Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 569/10189/16-ц, постанова Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 6-435цс15). Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає в тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. Усупереч наведеним вимогам законодавства, відповідачем досі не виконано у встановленому чинним законодавством порядку рішення Апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 у справі № 711/116/15-ц про поновлення ОСОБА_4 на посаді голови правління ЗАТ "АТП-2361" з 07.10.2011, беззаперечним доказом чого є незакінчене виконавче провадження та відсутність документу про поновлення його на роботі, виданого відповідачем. Натомість відповідачем, начебто на виконання зазначеного рішення суду, 21.08.2018 на позачергових загальних зборах акціонерів ЗАТ "АТП-2361" прийнято рішення, відповідно до п. 5 якого ОСОБА_4 вирішено поновити на посаді голови правління ЗАТ "АТП-2361" з 07.10.2011 до закінчення 5-річного терміну, на який він обирався, тобто до по 19.12,2011 включно. Зазначене рішення безумовно є незаконним, таким, що грубо порушує права ОСОБА_4 та не може бути доказом виконання рішення Апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 у справі № 711/116/15-ц щодо поновлення ОСОБА_4 на посаді, оскільки: - виконання рішення суду про поновлення на посаді працівника є обов’язковим до негайного виконання шляхом видачі наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі та внесення відповідного запису до його трудової книжки без додатково прийняття рішення будь-яким органом юридичної особи, в тому числі загальних зборів акціонерів. Крім того, загальними зборами ЗАТ "АТП- 2361" не приймалося рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади голови правління ЗАТ "АТП-2361", а тому не може вирішуватись питання про його поновлення. Рішення про відкликання та звільнення із займаної посади голови правління ЗАТ "АТП-2361" ОСОБА_4 незаконно прийнято 06.10.2011 Наглядовою радою товариства, на підставі чого виконувачем обов’язків голови правління товариства 06.10.2011 незаконно видано наказ № про звільнення ОСОБА_4 із займаної посади голови правління ЗАТ «АТП-2361» згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення ОСОБА_4 на роботі та внесення відповідного запису до його трудової книжки. Однак, такі дії ЗАТ "АТП- «2361» досі не здійснено, доказів протилежного не надано; оспорюване рішення унеможливлює фактичну реалізацію поновлення ОСОБА_4 на посаді голови правління ЗАТ "АТП-2361" з усіма випливаючими з цього наслідками, зокрема, щодо можливості приступити до виконання своїх попередніх обов’язків, отримання наказу або розпорядження роботодавця про поновлення на посаді, внесення відповідних записів до трудової книжки, реалізації та захисту інших гарантованих законодавством України трудових прав; судове рішення про поновлення працівника на роботі, як і будь-яке інше судове рішення, не може бути виконане частково або з умовою чи із застереженням. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України (ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (ч. 7 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Крім того, безпідставними є твердження відповідача про неможливість допущення позивача до виконання обов’язків голови правління, оскільки трудовий договір з ним фактично припинився 19.12.2011 у зв’язку із закінченням строку, на який його було обрано на цю посаду, наразі вказана посада не є вакантною, а прийняти рішення про обрання позивача на новий термін відноситься до виключної компетенції загальних зборів. Передусім необхідно зазначити, що у цьому випадку мова йде не про обрання ОСОБА_4 на новий термін голови правління ЗАТ "АТП-2361", а про поновлення його на цій посаді через незаконне звільнення в 2011 році. Обрання на посаду голови правління акціонерного товариства та поновлення на посаді працівника, якого звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку - це різні правові поняття, що регулюються різними нормами законодавства та мають різні юридичні механізми до їх реалізації. Також слід зауважити, що чинним законодавством про працю врегульовано питання поновлення на посаді, яка не є вакантною. Відповідно до положень ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, у тому числі строковий до закінчення строку його чинності, розривається між роботодавцем та працівником, у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував таку роботу. Крім того, зі змісту ст. 240-1 Кодексу законів про працю України випливають вичерпні підстави неможливості поновлення на попередній роботі працівника, якого звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, а саме - ліквідація підприємства, установи, організації. За таких обставин, відсутні об’єктивні перешкоди для виконання у встановленому законодавством порядку рішення Апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 у справі № 711/116/15-ц про поновлення ОСОБА_4 на посаді голови правління ЗАТ "АТП- 2361" з 07.10.2011. З огляду на викладені обставини, нормативно-правове регулювання порушеного питання, позицію Верховного Суду щодо спорів з питань поновлення на посаді працівника, на підставі статтей 178, 179 ЦПК України, заперечення, наведені у відзиві на позовну заяву є необгрунтованими, безпідставними та такими, що мною відхилені у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та пояснили, що на даний час не має наказу про поновлення на роботі, отже п.5 рішення зборів акціонерів товариства не є належним виконанням рішення суду про поновлення його на роботі. Повідомив, що на даний час відкрито виконавче провадження з виконання рішення апеляційного суду щодо поновлення його на роботі, вчиняються виконавчі дії.

Представники відповідача заперечували щодо задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні обставини на підставі яких приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Така правова позиція викладена в постанові судової палати в цивільних справах Верховного Суду України № 6-94цс13 від 25 грудня 2013 року, а відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 поновлено ОСОБА_4 на посаді голови правління Закритого акціонерного товариства «АТП-2361» з 7 жовтня 2011 року. Пунктом 5 протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Зборів акціонерного товариства «АТП-2361» від 21.08.2018 за підсумками голосування прийнято рішення поновити ОСОБА_4 на посаді голови правління Закритого акціонерного товариства «АТП-2361» з 07.10.2011 року до закінчення 5-річного терміну на який він обирався, тобто по 19.12.2011 включно. Вважає, що саме зазначений пункт позачергових зборів порушує його право на працю і не є повним виконанням рішення суду, оскільки унеможливлює фактичну реалізацію поновлення ОСОБА_4 на посаді голови правління.

Обравши способом захисту визнання недійсним рішення позачергових зборів акціонерів закритого акціонерного товариства «АТП-2361» від 21.08.2018 в частині п. 5, яким вирішено: «Поновити ОСОБА_4 на посаді голови правління Закритого акціонерного товариства «АТП-2361» з 07.10.2011 року до закінчення 5-річного терміну на який він обирався, тобто по 19.12.2011 включно», позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести порушення його прав та інтересів внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та правові підстави незаконності таких рішень.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час судового розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав відповідачем, а саме прийняття рішення щодо поновлення ОСОБА_4 на посаді голови правління Закритого акціонерного товариства «АТП-2361» з 07.10.2011 року до закінчення 5-річного терміну на який він обирався, тобто по 19.12.2011 включно.

При цьому суд бере до уваги, що органами виконавчої служби відкрите виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 711/116/15-ц виданого 19.04.2017 Придніпровським районним судом м. Черкаси про поновлення ОСОБА_4 на посаді голови правління Закритого акціонерного товариства «АТП-2361» з 07.10.2011 року. На час розгляду позовної заяви виконавче провадження не завершене та у ньому тривають виконавчі дії, що встановлено та вбачається з ухвал Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.10.2018 та 31.10.2018. Окрім іншого, у вказаній ухвалі від 11.10.2018 вказано наступне «Під час розгляду скарги представником скаржника надано протокол позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «АТП-2361» від 21 серпня 2018 року, з якого вбачається, що поновлено ОСОБА_4 на посаді голови правління ЗАТ «АТП-2361» з 7 жовтня 2011 року до закінчення 5-річного терміну на який він обирався тобто по 19 грудня 2011 року включно. Вказане протокол не може бути доказом виконання рішення Апеляційного суду Черкаської області від 29 березня 2017 року та вимоги головного державного виконавця №21021 від 20 червня 2018 року про поновлення ОСОБА_4 на посаді, оскільки рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача. Доказів про те, що такі дії виконанні, представником ЗАТ «АТП-2361» в судовому не надано.»

Отже, судом вже досліджувався факт винесення рішення позачарговими зборами акціонерів товарства, як можливе повне виконання рішення апеляційногосуду Черкаської області щодо поновлення ОСОБА_4 на посаді, і цьому факту надано правову оцінку.

Таким чином, прийняття оскаржуваного в частині рішення зборів акціонерів жодним чином не змінює обсяг відповідальності вказаного товариства по виконанню рішення апеляційного суду Черкаської області щодо поновлення ОСОБА_4 на роботі.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати покласти на сторони в тих розмірах що вони фактично понесли.

Зважаючи, що у задоволені позову відмовлено, а позивач звільнений від сплати судового збору, у разі, якщо відповідач поніс витрати вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 46 КЗпП України, ст. ст. 97-99 ЦК України, ст. ст. 259-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства «АТП-2361» про визнання рішення позачергових загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства «АТП-2361» частково недійсними – відмовити.

Повний текст рішення буде виготовлений 26.04.2019.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_6