Рішення № 81459410, 26.04.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4666/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді: Казидуб О.Г.

при секретарі: Зайцевій О.І.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

представник відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_6, треті особи: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради, Виконавчий комітет Черкаської Міської ради, КП «Придніпровська СУБ» про вселення в квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 в інтересах малолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_1,ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_10, третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 П ( 18007, АДРЕСА_1) звернувся до Придніпровського районного суду з позовом до ОСОБА_5 (18016, АДРЕСА_2), ОСОБА_3 (18016, АДРЕСА_3), яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , треті особи: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради (18007, м. Черкаси, вул.. Байди Вишневецького, 36), Виконавчий комітет Черкаської міської ради (18007, м. Черкаси, вул.. Байди Вишневецького, 36), КП «Придніпровська СУБ» (18005, м. Черкаси, вул.. Надпільна, 330/5) про вселення в квартиру. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до ордеру N 1232 серії С, виданого на підставі рішення Соснівської ради депутатів трудящих м. Черкаси від 02 листопада 1977 року, ОСОБА_11, (її матері) та ОСОБА_5 квартира № 56 в будинку 143/4 по вуп. Нижня Горова (колишня Калініна) в м. Черкаси надана в користування їй та членам її сім'ї, тобто чоловікові, ОСОБА_12, доньці, ОСОБА_1, сину, ОСОБА_5Вищевказана квартира складається з 3 кімнат та складає загальну житлову площу 38,62 кв. метри.Зазначає, що у квартирі зареєстровані: вона, малолітня ОСОБА_10, донька позивача, ОСОБА_5, неповнолітній ОСОБА_6, ОСОБА_3 Наказом N 308 від 18 грудня 2013 року комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради змінено договір найму трикімнатної квартири АДРЕСА_4, житловою площею 38,8 кв. м., відповідно до рішення апеляційного суду Черкаської області № 22-ц/793/2780/2013 від 06 листопада 2013 року, розділено особовий рахунок 40836056 на 40836056, житловою площею 27,3 кв. м. та 40836073, житловою площею 11,5 кв. м. Особовий рахунок 40836056 закріплено за ОСОБА_5, який проживає та зареєстрований за вказаною адресою. Особовий рахунок 40836073 закріплено за нею, яка проживає та зареєстрована за вказаною адресою.

Після визнання недійсним за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.09.2010 рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси - від 16.02.2002 № 10 «Про приватизацію державного житлового фонду» в частині передачі квартири АДРЕСА_5 у власність ОСОБА_11, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло (квартиру АДРЕСА_5), виданого Придніпровським райвиконкомом 29.01.2002 на ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1, скасування реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_5 від 09.01.2002, реєстровий номер 542 між нею та відповідачами склалися неприязні стосунки, постійно виникають сварки. Наприкінці вересня 2016 року відповідач ОСОБА_5 самовільно встановив нові двері та замінив замки, чинить перешкоди у користуванні вказаним житлом. Позивач зазначає, що вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів з відповідними заявами, але безрезультатно. Тому вона, маючи на руках малолітню доньку, вимушена винаймати житло або жити у знайомих.Протягом цього часу вона не втрачала інтерес до спірної квартири, проте не проживала там через вчинення відповідачами дій, що перешкоджають її вселенню, а саме, зміну вхідних дверей, замків, відсутність відповідних ключів.На сьогоднішній день вона немає постійного місця проживання, змушена тимчасово проживати у знайомих разом з малолітньою донькою, чим спричиняти їм незручності. Винаймати квартиру у неї немає можливості, оскільки вона не працює, бо перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, кошти витрачає на харчування для немовляти, ліки, підгузники. Таким чином виникла необхідність звернення до суду з проханням про вселення до спірної квартири.

Просить суд вселити її та її малолітню дочку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартиру АДРЕСА_6.

27 червня 2018 року ухвалою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

31 липня 2018 року ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_5 в інтересах малолітнього ОСОБА_6 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_10, третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Свої вимоги мотивують тим, що ОСОБА_1П, насправді добровільно за власною ініціативою виселилась на інше постійне місце проживання зі спірної квартири у серпні 2015 року. При цьому з квартири вона забрала всі свої речі та зв'язок з квартирою втратила, плату за користування квартирою,за комунальні послуги передбачених ст.ст. 66. 67 ЖК України не вносила, інших витрат на утримання та ремонт квартири не несла. Таким чином, на їхню думку, ОСОБА_1 відповідно до положень от. 107 ЖК України, з власної ініціативи розірвала договір найму жилого приміщення, вибула на постійне місце проживання в інше жиле приміщення та втратила право користування спірною квартирою. Після цього 28.08.2015р. продала спірну квартиру ОСОБА_13. В подальшому вони звернулись до Придніпровського районного суду м, Черкаси з позовом про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, договору купівлі-продажу квартири,скасування реєстрації права власності. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.05.2016 року позов задоволено . Рішення набрало законної сили 04.08.2016 року.

Після виселення та продажу спірної квартири, під час вирішення судом вказаного спору, і в подальшому ОСОБА_1 проживала постійно в іншому жилому приміщенні, плату за користування квартирою, за комунальні послуги не вносила, інших витрат пов'язаних з утриманням квартири не несла. Жодних перешкод в користуванні спірною квартирою вони не чинили.

Крім того, зазначають , що ОСОБА_1 втратила право користування квартирою відповідно до положень ст.. 71 ЖК України, оскільки без поважних причин була відсутня понад шість місяців. Вона участі у витратах на утримання квартири весь цей час не несла, плату за користування квартирою та за комунальні послуги не вносила. Перешкоди у користуванні квартирою їй не чинились. В той же час ОСОБА_1 стверджує, що перешкоди в користуванні квартирою для неї виникли у вересні 2016 року. На цей час з моменту її добровільного виселення минуло більше року.

В подальшому ОСОБА_1 також була відсутня у спірній квартирі. Реального наміру проживати в ній не виявляла. Жодних перемовин, з ними не вела. ЇЇ звернення до поліції направлені лише на створення видимості її зацікавленості у спірному жилому приміщенні. Навіть з висновків про результати розгляду звернення гр, ОСОБА_1 від 08.10.2016р. та від 27.11.2017р., складених працівниками поліції випливає, що достовірних відомостей про перешкоди в користуванні квартирою та поважність причин відсутності в ній у ОСОБА_1 не має. З цих документів випливає, що вона начебто з'явилась до квартири лише двічі 30.09.2016р. та 01.1 1,2017р., тобто з проміжком часу більше року.

Також позивачі зазначають, що видимість наміру проживати у спірній квартирі та вказаний вище позов скоріш за все поданий ОСОБА_1 не з мстою отримати право користування жилим приміщенням, а можливо з метою уникнення кримінальної відповідальності за дії, що містять ознаки злочину, пов'язані з незаконним продажем цієї квартири. В даний час за фактом вчинення ОСОБА_1 шахрайства, підробки документів та інших злочинних дій відкрите та розслідується кримінальне провадження № 12015250050003080. За результатами цього провадження ОСОБА_1 може бути притягнута до кримінальної відповідальності.

Також як випливає з довідки від 18.01.201 8р. № 427 доданої ОСОБА_1 1.П. до позову, в спірній квартирі з 09.01.2018р. зареєстрована також її неповнолітня дитина ОСОБА_10 З огляду на сказане вище, така реєстрація дитини є незаконною, оскільки вона вчинена не за місцем її проживання чи за місцем проживання одного з її батьків, зокрема матері, а в жилому приміщенні в якому ОСОБА_1 право користування втратила, а ОСОБА_10 право користування не набула. Тобто, на думку позивачів, така реєстрація протирічить положенням ст. 65 ЖК України, оскільки право вселення членів сім'ї, зокрема дітей, до жилого приміщення мають лише наймачі такого жилого приміщення.

Просять суд визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування, а ОСОБА_10 позбавити права користування квартирою № 56 по вул. Н. Горовій, 143/4 у м. Черкаси; судові витрати покласти на ОСОБА_1

12 жовтня 2018 року ухвалою суду зустрічну позовну заяву об’єднано в одне провадження з первісним позовом та справу призначено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача за дорученням ОСОБА_2 в судовому засіданні позові підтримали . Просили вже вселити її в квартиру не як наймача, а як власника 31/100 частини квартири 56 будинку 143/4 в м.Черкаси. Зазначили, що відповідно до рішення Апеляційного суду Черкаської області було встановлено порядок користування квартирою,їй було виділено в користування кімнату №10 площею 11,5кв.м з лоджією. Вона зареєструвала своє право власності на дану кімнату, про що їй було видано свідоцтво про право власності від 26.01.2015 року,підставою для реєстрації було Наказ департаменту економіки та розвитку ЧМР від 26.01.2015 року №14.Дане свідоцтво вона зареєструвати не могла в Реєстрі прав власності на нерухоме майно ,оскільки відповідач чинив їй перешкоди. Вона дане свідоцтво зареєструвала в Реєстрі прав власності лише 12.02.2019 року, коли справа перебувала в суді та підготовче судове засідання було проведено, справа розглядалася вже по суті. Кошти від продажу квартиру нею були повернуті ОСОБА_13 В зустрічному позові просили відмовити повністю з підстав викладених у відзиві ( арк.спр.95-98).

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у відповіді на відзив на зустрічний позов (арк..спр.118-119). Також зазначили , що первинний позов позивачка подала до суду та просила вселити в спірну квартиру як наймача,а під час розгляду справи змінила підстави та просить вселити її в квартиру, як власника. Просили суд відмовити в задоволенні первісного позову, зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник третьої особи КП «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради за довіреністю ОСОБА_14 просив суд справу розглянути без участі представника. Також зазначили, що щодо заявлених позовних вимог покладаються на розсуд суду.

Треті особи: представник органу опіки та піклування ЧМР та представник ВК ЧМК в судове зсідання не з»явилися, хоч і були належним чином повідомлені про час, місце, дату розгляду справи, причини неявки невідомі.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та представника позивача за довіреністю ОСОБА_2, пояснення відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_5 - за довіреністю ОСОБА_4, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

На підставі ст.ст. 81,82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК).

Виходячи із змісту ст.ст. 15-16 ЦК України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб’єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до ордеру N 1232 серії С, виданого на підставі рішення Соснівської ради депутатів трудящих м. Черкаси від 02 листопада 1977 року, ОСОБА_11, (її матері) та ОСОБА_5 квартира АДРЕСА_7 (колишня Калініна) в м. Черкаси надана в користування їй та членам її сім'ї, тобто чоловікові, ОСОБА_12, доньці, ОСОБА_1, сину, ОСОБА_5, квартира складається з 3 кімнат та складає загальну житлову площу 38,62 кв. метри.

У квартирі зареєстровані: ОСОБА_1, малолітня ОСОБА_10 (донька позивача), ОСОБА_5, неповнолітній ОСОБА_6, ОСОБА_3

Рішенням Придніпровського районного суду м, Черкаси від 28.09.2010 позовні вимоги ОСОБА_5 до виконавчого комітету Придніпровського районної ради м.Черкаси, комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків», Комунального підприємства «Черкаське обласне об»єднань бюро технічної інвентаризації»,ОСОБА_11,ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси від 16.01.2002 року №10 «Про приватизацію державного житлового фонду « в частині приватизації квартири АДРЕСА_8,визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та скасування реєстрації права власності на квартиру задоволено. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси - від 16.02.2002 № 10 «Про приватизацію державного житлового фонду» в частині передачі квартири АДРЕСА_5 у власність ОСОБА_11, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло (квартиру АДРЕСА_5), виданого Придніпровським райвиконкомом 29.01.2002 на ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1, скасування реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_5 від 09.01.2002, реєстровий номер 542.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 06 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_1,треті особи:виконавчий комітет Черкаської міської ради,Комунальне підприємство «Придніпровська служба утримання будинків»,Орган опіки та піклування Черкаської міської ради про визначення порядку користування житлом в частині відмови встановлення порядку користування житловим приміщенням скасовано. Встановлено порядок користування квартирою 56 по вул.Калініна 147/4 в м.Черкаси і виділено в користування ОСОБА_1 кім. № 10 площею 11,5 кв.м. з лоджією. ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виділено кім. № 4 площею 17,8 кв.м. з балконом та кім. № 5 площею 9,5 кв.м. Всі інші приміщення, а саме коридор № 1 площею 10,8;1,7 кв.м., кухню № 3 площею 7,8 кв.м., ванну кімнату № 8 площею 2,5 кв.м., вбиральню № 9 площею 1,3 кв.м., шафи № 2, № 6, № 7 залишено в спільному користуванні.

Рішенням Придніпровського районного суду в частинні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1,ОСОБА_15 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, треті особи: виконавчий комітет Черкаської міської ради, Комунальне підприємство «Придніпровська служба утримання будинків» про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення відмовлено.

Також, позов ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_16, третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визнання недійсними свідоцтв, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації задоволено. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.05.2016 року поновлено строки позовної давності, які пропущені з поважних причин. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Жашківською державною нотаріальною конторою Черкаської області 10.10.2008р. за №4002 в частині, що стосується квартири №56, що по вул. Калініна, 143/4 в м. Черкаси. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_17 15.05.2015р. за №2113 в частині, що стосується квартири №56, що по вул.. Калініна, 143/4 в м. Черкаси. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 28.08.2015р., (реєстр №3275, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_18, за яким ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_13 придбав квартиру № 56, що по вул. Калініна, 143/4 в м. Черкаси. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру № 56, що по вул.. Калініна, 143/4 в м. Черкаси у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номери запису про право власності: №34691456 від 10.03.2015р., №37593439 від 15.05.2015р., реєстраційний номер об»єкта нерухомого майна 592648271101 та ОСОБА_13 на квартиру № 56, що по вул. Калініна, 143/4 в м. Черкаси у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номери запису про право власності: №10959183 від 28.08.2015р., реєстраційний номер об»єкта нерухомого майна 592648271101.

В даному рішенні зазначено ,що «відповідно до Конституції України та ст. 1 ЖК України, кожен громадянин має право на житло. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій (ст. 9 ЖК України).

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення (ч.1 ст. 61ЖК).

За положеннями ст. 64 ч.ч.1,2 ЖК, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 65-1ЖК, наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Під час розгляду справи, відповідачами не надано до суду жодних належних, допустимих та переконливих доказів в обґрунтування заперечень проти позову. Судом встановлено, що договір купівлі-продажу квартири від 28.08.2015р. є таким, що порушує житлові права ОСОБА_5 та ОСОБА_3 В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила факт, що вона не узгоджувала із позивачами питання продажу спірної квартири. Не знайшли свого підтвердження доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що вона усно повідомила нотаріусу ОСОБА_19 при укладанні з ОСОБА_13 договору купівлі-продажу квартири про те, що в квартирі проживають її брат із своєю сім»єю, в т.ч. з дитиною.

На думку суду, відповідач ОСОБА_1, враховуючи рішення Придніпровського райсуду м. Черкаси від 28.09.2010р., а також норми вказаного вище законодавства не мала права відчужувати спірну квартиру ОСОБА_13, оскільки фактично не була її власником.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом (стаття 20 ЦК). Як передбачено ст. 21 ч.1 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси».

По факту продажі спірної квартири позивачкою ОСОБА_1 ОСОБА_13 за цим фактом було порушено кримінальне провадження, яке на разі триває, постанова про закриття кримінального провадження від 16.01.2017 року була судом скасована.

Наприкінці 2016 року відповідач ОСОБА_5 самовільно встановив нові двері та замінив замки в квартирі, а тому, на думку суду відповідачі чинять перешкоди у користуванні вказаним житлом ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів з відповідними заявами щодо вчинення відповідачами перешкод в користуванні квартирою (арк.спр.100,101). Як вбачається з висновку від 08.10.2016 року старшого інспектора Черкаського відділу поліції Черкаської області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_20 про результати розгляду за зверненням ОСОБА_1 Зазначено ,що в телефонній розмові ОСОБА_7 вказала інспектору ,який здійснював перевірку ,що оскільки на даний час прийнято рішення про скасування договору куплі-продажу,тому вона не бажає впускати до житла ОСОБА_1,оскільки позивачка незаконно здійснила продаж квартири.

Також як вбачається з висновку дільничного старшого інспектора Черкаського відділу поліції ОСОБА_21 про результати розгляду від 27 листопада 2017 року за зверненням ОСОБА_1 ,зазначено ,яка не може потрапити до житла в квартиру АДРЕСА_9(колишня Калініна) в м. Черкаси ,в подальшому з ОСОБА_5 була проведена профілактична бесіда щодо недопущення вчинення ними протиправних дій.

Тому вона, маючи на руках малолітню доньку, вимушена винайматн житло або жити у знайомих та не втрачала інтерес до спірної квартири. В судовому засіданні позивачка надала а свідоцтво про право власності на житло від 26.01.2015 року,про яке заявила в ході судового розгляду справи, а право власності зареєструвала лише 12.02.2019 року, проте, не проживала там через вчинення відповідачами дій, що перешкоджають її вселенню, а саме, зміну вхідних дверей, замків, відсутність відповідних ключів.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦПК України право власності та інші речові права на нерухомі речі,обмеження цих прав,їх виникнення,перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

На сьогоднішній день ОСОБА_1 немає постійного місця проживання, змушена тимчасово проживати у знайомих разом з малолітньою донькою, чим спричиняє їм незручності. Винаймати квартиру у неї немає можливості, оскільки вона не працює, бо перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Наданими суду доказами, в судовому засіданні, встановлено, що між сторонами склалися і тривають неприязні взаємовідносини, які призвели до конфлікту з приводу користування спірною квартирою, яка належить , як встановлено в судовому засіданні з 12.02.2019 року (31/100) позивачці ОСОБА_1 на праві власності .

Оскільки, на стадії розгляду справи ,суд не може приєднувати до справи докази, судом було зроблено запит до Реєстру та отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо суб»єкта за номером 163487970. З даної довідки вбачається ,що ОСОБА_1 є власником 31/100 частини квартири за адресою м.Черкаси,вулиця Калініна буд.143/4 кв.56, дата ,час державної реєстрації зазначено 12.02.2019 року.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником 31/100 частини квартири№56 будинку №143/4 по вул. Нижній Горовій(колишня Калініна) в м. Черкаси. В даній квартирі ОСОБА_1 зареєструвала і малолітню дочку.

Згідно зі ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Під час розгляду справи по суті суд,враховує що позивачка ОСОБА_1 стала власницею 31/100 спірної квартири з часу державної реєстрації права власності ,тобто 12.02.2019 року та про що стало відповідачам під час розгляду справи по суті.

А тому суд вважає , що позбавлення власника житла чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 12.04.1985 № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2018 у справі № 490/12384/16-ц, особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Як зазначено у ч.1 ст. 321 ЦК України, - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Так, відповідно до положень ст. 391 ЦК України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 156 чинного Житлового кодексу України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Статтею 162 Житлового кодексу передбачена плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комуналі послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установлено порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Наказом N 308 від 18 грудня 2013 року комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради змінено договір найму трикімнатної квартири АДРЕСА_4, житловою площею 38,8 кв. м., відповідно до рішення апеляційного суду Черкаської області № 22-ц/793/2780/2013 від 06 листопада 2013 року, розділено особовий рахунок 40836056 на 40836056, житловою площею 27,3 кв. м. на ОСОБА_5 та 40836073, житловою площею 11,5 кв. м. на ОСОБА_1П.(відкритий з відповідними перенесенням заборгованості з о/р 40836056 станом на 01.12.2013 року). Квартплата позивачкою періодично сплачувалась (не в повному обсязі), хоч і вона була позбавлена правом користування жилим приміщення. В ході розгляду справи, а саме 09.01.2019, позивачкою ОСОБА_1 було внесено ще квартплату в розмірі 2000,00грн.

Надані позивачкою докази щодо тривалого не проживання її у спірному житлі, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для вселення власниці 31/100 частини квартири ОСОБА_1 разом з малолітньою дитиною в квартиру за адресою м.Черкаси,вулиця Калініна буд.143/4 кв.56.

З іншої сторони відповідачами не надано доказів, які б підтверджували не поважність причин не проживання в спірній квартирі ОСОБА_1 та в судовому засіданні встановлено ,що ОСОБА_1 є власницею 31/100 частини квартири АДРЕСА_10(колишня Калініна) в м. Черкаси.

На підставі вищевикладеного,суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1П та ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_10 про вселення необхідно задовольнити,а в зустрічних позовних вимогах ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_5 в інтересах малолітнього ОСОБА_6. про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного,ст.47 Конституції , ст. ст. 64, 72 150,156 ,162 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 182,319,321,379,383,391 ЦК України керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 та її малолітню доньку ОСОБА_10 ,18.12.2017 року в квартиру АДРЕСА_9(колишня Калініна) в м. Черкаси.

В зустрічних позовних вимогах ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_5 в інтересах малолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_10, третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції на протязі 30 днів. Апеляційна скарга безпосередньо подається до апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 квітня 2019 року

Головуючий: ОСОБА_22