Рішення № 81457841, 22.04.2019, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/2687/18

Провадження № 2/626/118/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

22.04.2019 року Красноградський районний суд Харківської області в складі:

судді: Гусар П. І.

за участя секретаря Івашкіній Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у відсутності сторін в місті Краснограді цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення боргу по кредиту,-

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ “ПРИВАТБАНК” звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 56007,10 грн. та судовий збір в розмірі 1762, 00 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 20.12.2012 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 15000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Умов та Привал надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими АТ КБ “ПРИВАТБАНК” Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ "ПРИВАТБАНК” свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач за вказаним кредитним договором свої зобов'язання належним чином не виконує, своєчасно не вносить кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, у зв'язку з чим станом на 13.11.2018 року має заборгованість 56007,10 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, яка складається з наступного:

- 17061,54грн. – тіло кредиту;

- 17926,54грн. – нараховано відсотків за користування кредитом;

- 17875,82грн. – нараховано пені;

А також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500, 00 грн. – штраф (фіксована частина);

- 2643,20грн. – штраф (процентна складова).

Отже, заборгованість до стягнення становить 56007,10грн.

Відповідач на позов подала письмові пояснення, в яких вказала, що позов визнає частково, а саме 15000, 00 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 6125, 98 грн. – відсотки за користування кредитом; 13140, 00 грн. – пені; заборгованість по штрафам не визнає повністю. Крім того, зазначила, що у вступній частині позовної заяви про стягнення заборгованості представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказує на те, що вона отримала кредит у розмірі 15000, 00 грн., натомість п. 4 «Порядок розрахунків» позову зазначає, що її борг по тілу кредиту становить 17061, 54 грн., інформація про укладення додаткових договорів або про збільшення кредитного ліміту – відсутня, що ставить під сумнів достовірність інформації про дійсну суму заборгованості за кредитним договором. Із наданого Банком розрахунку заборгованості, вбачається, що сальдо за нараховані відсотки станом на 31.05.2018 року є 2539, 79 грн., заборгованість за тілом кредиту становить 15000, 00 грн. За період з 01.06.2018 року по 19.12.2018 року минуло 104 дні тому розмір відсотків на непрострочену заборгованість по тілу кредиту складає 15000, 00 грн. (43, 2%/360*104=3586, 19 грн.), який розраховується за формулою: (Базова ставка)=(сума боргу)* (3,6% у місяць або 43,2% річних)/100%/365 днів* (Кількість днів).

Таким чином, розмір заборгованості за відсотками станом на 19.12.2018 року складає 3586, 19 грн. (заборгованість за нараховані відсотки за користування кредитом станом на 31.05.2018 року)+2539, 79 грн. = 6125, 98 грн., а не 17926, 54 грн. як зазначено у позовній заяві про стягнення заборгованості. Крім того, відповідач просить застосувати позовну давність в один рік щодо пені та відповідно до її розрахунку стягнути з неї 13140, 00 грн., а не 17875, 82 грн., а також не стягувати з неї штрафи, так як це буде подвійним стягненням за одне й те саме порушення, що вказано також у правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.

21.03.2019 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на письмові пояснення, в яких представник вказує, що відповідно до Пунктом 2.1.1.2.3. УіП Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає згоду Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Пунктом 2.1.1.2.4. УіП встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком.

Крім того, протягом дії договору до програмних комплексів банку внесено ряд змін, наслідком чого стало оновлення форми розрахунку заборгованості, саме тому розрахунок який додається до позовної заяви складається з двох частин: перша частина розрахунку - є більш стислою та відображає рух коштів до моменту оновлення форми розрахунку, а саме до 31.05.2015 р.; Друга частина розрахунку - формується з моменту оновлення форми розрахунку та має ряд переваг: - поділ складової заборгованості в залежності від відсоткової ставки, яка діяла на момент використання коштів; більш детальне відображення порядку нарахування відсотків; розмір мінімальної щомісячної суми внеску для погашення заборгованості та інше. Також представник позивача вказує, що детальна інформація про рух коштів відображена у виписці, що є первинним документом, яку він долучив до своїх пояснень.

Крім того, представник позивача зазначив, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо правомірності одночасного застосування штрафу та пені, представник позивача, вказав, що, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов'язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а тому дані види неустойки підлягають стягненню

Крім того, представник позивача зауважив, що розрахунок, який здійснив відповідач не є належним доказом, тому що останній немає спеціальних знань для здійснення такого розрахунку.

Сторони в судове засідання не з’явилися.

Представник позивача, який діє на підставі довіреності надав до суду заяву, в якій позов підтримав і просив розглянути справу у його відсутність.

Від відповідача до суду надійшла заява згідно якої вона просила справу розглянути у її відсутність, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу та пені відмовити.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 20.12.2012 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 15000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_2 отримала кредитні кошти на підставі заяви про що надала особистий підпис (а.с. 9).

Зазначені правовідносини сторін регулюються ст. ст. 257, 258, 526, 527, 530, 1049,1050, 1054-1055 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, отримала кредитні кошти у розмірі 15000, 00 грн. на підставі власної заяви, однак не належним чином виконувала умови договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

В письмових пояснень ОСОБА_2 заперечує щодо кредитного ліміту в сумі 17 000 грн., та вказує що її кредитний ліміт при отриманні кредиту становив 15 000 грн., відповідно до цієї суми нею надано розрахунок, який суперечить розрахунку банку.

Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у відповіді на письмові пояснення вказав, що розрахунок відповідача ОСОБА_2 не є належним доказом по справі, так як відповідач не є експертом і не має спеціальних знань у сфері бухгалтерської діяльності.

Суд зазначає, що згідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України експертиза призначається у справі за сукупності таких умов: 1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Як вбачається з матеріалів справи клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи з метою з'ясування питання наявності або відсутності заборгованості за кредитним договором відповідачем ОСОБА_2 не заявлялося та не надавався нею висновок експертів.

Враховуючи вище наведене, суд не має можливості взяти до уваги та послатися на розрахунок наданий ОСОБА_2, так як цей доказ не можливо вважати достовірним.

Крім того, пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУ, з якими ОСОБА_2 ознайомлена, встановлено, що після отримання Банком від Клієнта наданих документів, ОСОБА_1 приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком (а.с. 9-25).

З виписки з банківського рахунку за період з 01.01.2012 року по 14.03.2019 року вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 збільшено кредитний ліміт, в зв’язку з проведеними операціями.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.12 р. No 578/5 (далі –Перелік No 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені:

касові, банківські документи;

повідомлення банків;

виписки банків;

корінці квитанцій і касових чекових книжок.

В даному випадку Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача ОСОБА_2 — баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Щодо строків позовної давності суд не має можливості застосувати позовну давність до розміру заборгованості по пені виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтями 256, 257, 258 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.

Зокрема, ч.2 п.1 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила відповідно до положень ч.1 ст. 261 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості за договором № б/н від 20.12.2012 року та випискою за період з 01.12.2012 року по 14.03.2019 року ОСОБА_2 періодично вносила кошти на погашення суми заборгованості, останні платежі нею було здійснено 08.09.2018 року на суму 500 грн., 26.09.2018 року – 500 грн., 05.10.2018 року - 100 грн., 01.11.2018 року – 100 грн., 07.11.2018 року – 500 грн.( а.с. 5-8, 80-84), а позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подано 19.12.2018 року (а.с. 2, 37), в зв’язку з чим не можливо застосувати в даному випадку спеціальну позовну давність.

Крім того, в поданих поясненнях ОСОБА_2 не заперечувала сплату платежів вказаних в розрахунку заборгованості та виписці АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 44-46).

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суму штрафів: 500, 00 грн. – штраф (фіксована частина); 2643, 20 грн. – штраф (процентна складова) суд приходить до такого.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач щоденно нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв'язку з тим, що порушенням позичальником будь-якого грошового зобов'язання на строк понад 30 днів, що змушує позивача звернутись до суду з позовом, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку пеня.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. № 6-2003цс15.

За таких обставин, правові підстави до стягнення штрафу, - 500 грн. штраф (фіксована частина) та 2643, 20 грн. штраф (процентна складова), відсутні, а тому у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити.

З огляду на викладене, з ОСОБА_2 підлягає стягненню:

- 17061, 54 грн. – тіло кредиту;

- 17926, 54 грн. –відсотки за користування кредитом;

- 17875, 82 грн. –пеня;

а всього 52863, 90 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1663, 05 грн.

На підставі ст.ст. 256, 257, 258, 264, 509, 525, 526, 530, 257, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення боргу по кредиту - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, серія та номер паспорта ММ № 037487 виданий Красноградським РВ УМВС України в Харківській області від 04.03.1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (адреса: п. інд. 01001, вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ; адреса для листування: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) заборгованість по кредиту в сумі 52863 (п’ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 90 коп. та судовий збір в розмір 1663 (одна тисяча шістсот шістдесят три) грн. 15 коп., а всього 54527 (п’ятсот чотири тисячі п’ятсот двадцять сім) грн. 05 коп., які перерахувати на р/р 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд через Красноградський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя