Рішення № 81457774, 22.04.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/648/2019 Справа № 641/7974/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року

Комінтернівський районний суд м.Харкова в складі:

Головуючого судді - Чайка І.В.,

за участю секретаря – Дрокіної С.О.,

представника позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 641/7974/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про надання дозволу на відчуження частки квартири, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 в особі свого представника –ОСОБА_4 звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_3, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про надання дозволу на відчуження 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, без згоди батьків неповнолітніх осіб.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач по справі є власником 2/3 частки квартири № 444 по пр-ту Льва Ландау ( колишня назва пр-т 50-річчя СРСР), буд.16 у м. Харкові. Інша 1/3 частина квартири належить відповідачу по справі. Проживаючи за кордоном позивач надав своїм представникам довіреність на продаж своєї частки квартири. Під час збору необхідних для продажу документів, стало відомо, що відповідач по справі без згоди позивача прописав у спірній квартирі неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. В порядку ст.362 ЦК України, представником позивача на адресу відповідача був направлений лист з пропозицією придбати належну позивачу частину квартири, відповідь на який не було надано, у зв’язку з чим представником позивача було знайдено покупця на вказану частку квартири. Однак, нотаріуси м. Харкова відмовляються посвідчувати договір купівлі- продажу, оскільки в спірній квартирі зареєстровані неповнолітні особи. Представник позивача неодноразово звертався до соціальних служб із заявами про надання дозволу на продаж належної позивачу частки квартири, однак постійно отримував відмови у розгляді вказаного питання, та було роз’яснено, що на укладення відповідного правочину повинно бути надано дозвіл батьків дітей. Відсутність дозволу на відчуження належної позивачу частки квартири, порушує права позивача щодо розпорядження своїм майном, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 09.01.2019 року провадження по вказаній справі відкрито та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.

Ухвалою суду від 06.03.2019 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено, до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суду не повідомив та відзиву на позов до суду не подав.

Представником третьої особи – Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до суду подана заява про розгляд справи без її участі, проти позову заперечувала посилаючись на те, що батьки дітей, які мають право користування спірною квартирою до Департаменту служб у справах дітей не зверталися.

Суд, заслухавши доводи представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування.

В судовому засіданні встановлено, що згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.06.2018 року, позивачу на підставі заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.04.2018 року, на праві приватної спільної часткової власності, належить 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. ( а.с.10)

Крім того, згідно відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.10.2016 року, позивачу на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.10.2016 року, на праві приватної спільної часткової власності, належить 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. ( а.с.11)

Отже, позивач є власником 2/3 частин вищевказаної квартири, що належать йому на праві спільної часткової власності.

Власником іншої 1/3 частини спірної квартири є відповідач по справі, що підтверджується договором від 03.03.2018 року про визначення часток в спільній сумісній власності, що посвідчений приватним нотаріусом ХМНО – ОСОБА_7 ( а.с.12)

Відповідно до листа КП « Жилкомсервіс» від 02.10.2017 року, в квартирі АДРЕСА_1, зареєстровані відповідач по справі, а також неповнолітні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2007 року та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2012 року . ( а.с.19)

Отже, виходячи з наведеного, суд не може погодитись з посиланням позивача, що неповнолітні діти були зареєстровані в квартирі без його згоди, оскільки на час їх реєстрації в квартирі, позивач ще не був її співвласником.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що власником 1/3 частини спірної квартири є саме батько неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Рішення суду про встановлення порядку користування квартирою не виносилось, фактично в квартирі мешкає відповідач по справі з родиною та користується нею в цілому.

Згідно ч.1ст.316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1ст.317 ЦК України).

У відповідності до ч.ч.1, 2ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач має намір відчужити свою 2/3 частки спірної квартири.

Згідно із ч.1, 2 ст.355, ст.356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Так, статтею 362 ЦК Українипередбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

В порядку ст.362 ЦК України, представником позивача на адресу відповідача був направлений лист з пропозицією придбати належну позивачу частину квартири за 300000,00 грн. ( а.с.17-18)

Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на вищевказаний лист, матеріали справи не містять.

Проте, відповідно до п.1.9 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, у разі виявлення з поданих відчужувачем документів, що право власності або право користування відчужуваним житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною мають малолітні або неповнолітні діти або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати у відчужувача дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, права власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх заміняють, не мають права без дозволу органу опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.242 ЦК України батьки є законними представника своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Таким чином, можна зробити висновок, що законодавець чітко визначає, що лише батьки, які є законними представниками малолітніх дітей, мають право на звернення до органів опіки та піклування для отримання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право користування на яке мають діти. Іншого порядку отримання такого дозволу чи надання дозволу на відчуження нерухомого майна без відповідного дозволу органу опіки та піклування чинним законодавством не передбачено.

Представник позивача неодноразово звертався до відповідних соціальних служб із заявами про надання дозволу на продаж належної позивачу частки квартири, однак отримував відмови у розгляді вказаного питання, та йому було роз’яснено, що на укладення відповідного правочину повинно бути надано дозвіл батьків дітей. ( а.с.13-16)

Суду не надано доказів щодо того, хто є батьками неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які мають права на користування спірною квартирою, оскільки є зареєстрованими в ній.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних правце передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють визначені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Стаття 16 ЦК України містить перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Цей перелік не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Разом із тим, такого способу захисту як надання дозволу на відчуження частки нерухомого майна без дозволу органу опіки та піклування чинним законодавством України не передбачено. В той час, як згідно ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»,ст.17 Закону України «Про охорону дитинства»,ст.177 СК України передбачено інший, позасудовий порядок вирішення даного спору.

Окрім того, суд звертає увагу, що законодавство України не містить порядку надання органами опіки та піклування згоди на здійснення правочинів щодо нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, та переліку документів, за умови подання яких органами опіки та піклування надається така згода.

Пункт 6.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сімї та молоді, Міністерства охорони здоровя України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 року №34/166/131/88, визначає лише, що органи опіки та піклування вирішують питання щодо збереження за неповнолітніми житла.

Таким чином, батьки управляють майном, майновими правами, які належать дитині, з обовязковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку і піклування (з дозволу органу опіки і піклування), а тому, законодавець саме батьків наділив такими правами щодо необхідності отримання дозволу органів опіки і піклування на укладення щодо майна, майнових прав які належать дитині, договорів, що підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, тим самим посилюючи захист майнових прав дітей. В той час, як згідно ч.2 ст.14 ЦК Україниособа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Враховуючи вищевказані обставини справи, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору позивачу не відшкодовуються, у зв»язку з відмовою у задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про надання дозволу на відчуження частки квартири – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони та учасники справи:

Позивач - ОСОБА_2, адреса проживання: Російська Федерація, Белгородська область, Борисовський район, с. Крюково, вул. Зарічна, 64 , РНОКПП - НОМЕР_1.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1750 від 04.07.2012 року ( діє за довіреністю від 06.09.2017 року), адреса: м. Харків, вул.вул. Олімпійська, 9 кв. 101.

Відповідач - ОСОБА_3, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП - НОМЕР_2.

Третя особа : Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради , місце знаходження: м.Харків, вул. Чернишевська,55 , Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ-26489104.

Представник третьої особи – ОСОБА_8, службова адреса м.Харків, вул. Плеханівська, 42.

Повний текст рішення по справі складено 26 квітня 2019 року.

Суддя: ОСОБА_9