Рішення № 81456895, 26.04.2019, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/128/19 Провадження № 2/613/202/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/128/19, пров. № 2/613/202/19 за позовом ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 до Богодухівської міської ради Харківської області, про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Богодухівської міської ради Харківської області, про визнання права власності, в якому просить: визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по вул. Віталія Сахна, 8 в м. Богодухові Харківської області, який належав на праві власності ОСОБА_3, що померла 01 квітня 2003 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_3 є його матір’ю. Згідно договору купівлі-продажу, посвідченим Богодухівською державною нотаріальною конторою 26 квітня 1977 року ОСОБА_3 стала власником Ѕ частини житлового будинку по вул. В. Сахна, 8 м. Богодухова, 1906 року побудови. Інша Ѕ частина будинку, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Богодухівською держнотконторою 19 серпня 1981 року належала Богодухівському районному фінансовому відділу Харківської області. На підставі рішення виконкому Богодухівської міської ради від 18 грудня 1981 року, ОСОБА_3 придбала вищевказану Ѕ частину житлового будинку, сплативши на рахунок міської ради грошові кошти у сумі 559 рублів. В період 1987-1988 років, зазначений будинок прийшов в непридатний для проживання стан та був знесений, а на його місці збудований новий житловий будинок. ОСОБА_3 померла 01 квітня 2003 року та після її смерті залишився не заповіданим вищезазначений житловий будинок з надвірними будівлями, який був побудований в 1989 році. За життя ОСОБА_3 не зареєструвала за собою право власності на вказане житло в органах, що здійснювали державну реєстрацію нерухомого майна, у зв’язку з чим нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з’явились, від представника до суду надійшла заява про розгляд справи за їх з позивачем відсутності. На задоволенні позову наполягав.

Відповідач: представник Богодухівської міської ради Харківської області ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позову не заперечував.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до слідуючого.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір’ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії VII-УР №0616195 виданого 23 січня 1967 року Богодухівським РАЦС Харківської області, актовий запис № 12.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 26 квітня 1977 року, посвідченого нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_5 Ѕ частину будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в м. Богодухові, вул. Вокзальна, 8. Даний договір зареєстровано за реєстровим № 734.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 серпня 1981 року, посвідченого державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори, половина житлового будинку, що знаходиться в м. Богодухові, вул. Вокзальна, 8 належить Державі в особі Богодухівського районного фінансового відділу Харківської області. Дане свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 1446.

Відповідно до оціночного акту від 08 грудня 1981 року, Ѕ частина житлового будинку, розташованого за адресою: м. Богодухів, вул. Вокзальна, 8, комісією виконкому Богодухівської міської ради було оцінено в сумі 559 рублів.

Згідно Архівного витягу протоколу № 13 від 18 грудня 1981 року засіданням виконкому Богодухівського міської ради народних депутатів, вирішено продати Ѕ частину житлового будинку в м. Богодухові по вул. Вокзальній, 8, як нерентабельне, ОСОБА_3, згідно оцінці комісії в сумі 559 рублів.

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Богодухівської міської ради, ОСОБА_3 сплатила на розрахунковий рахунок Богодухівської міської ради грошові кошти в сумі 559 рублів за придбання Ѕ частини житлового будинку в м. Богодухові по вул. Вокзальній, 8.

Згідно рішення Виконавчого комітету Богодухівської міської ради № 694 від 23 грудня 1999 року, ОСОБА_3 передано безкоштовно у приватну власність присадибну ділянку землі для обслуговування житлового будинку площею 0, 08 га.

Відповідно до декларації про готовність до експлуатації об’єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, затвердженої інспекцією ДАБК у Харківській області від 03 лютого 2003 року №173, вважається закінченим будівництво житлового будинку з надвірними будовами за адресою: м. Богодухів, вул. В.Сахна, 8 Харківської області, який належить ОСОБА_3, об’єкт готовий до експлуатації.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ВЛ № 386575, виданого 01 квітня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Богодухівського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис №107.

Після смерті ОСОБА_3 в Богодухівській державній нотаріальній конторі Харківської області заведено спадкову справу № 253/2013, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 10 червня 2013 року.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області від 04 лютого 2019 року № 452, рішенням № 352 виконавчого комітету Богодухівської міської ради народних депутатів від 03 серпня 1988 року, вулицю Вокзальну перейменовано на вулицю ОСОБА_6.

Як вбачається з довідки Комунального підприємства «Богодухівське бюро технічної інвентаризації», житловий будинок розміщений за адресою: ОСОБА_6, 8, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого Богодухівською ДНК 26 квітня 1977 року за реєстровим № 734 в Ѕ частині належав ОСОБА_3 та згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Богодухівською ДНК 19 серпня 1981 року за реєстровим № 1446 на 1/2частину, належав Державі в особі Богодухівського районного фінансового відділу Харківської області. Обстеженням від 11 червня 2013 року встановлено, що даний будинок демонтовано. В 1989 році побудований житловий будинок, який на даний час в експлуатацію не ведений.

Відповідно до копії відповіді Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області від 07 вересня 2018 року № 1448/02-17 на звернення ОСОБА_1 з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, розташований за адресою: м. Богодухів, вул. В.Сахна, 8 після смерті матері ОСОБА_3, померлої 01 квітня 2013 року (спадкова справа № 253/2013) вбачається, що умови набуття забудовником права власності на побудоване житло чи інші споруди, передбачені ст. 331 Цивільного кодексу України, яка пов’язує виникнення такого права із завершенням будівництва, веденням його в експлуатацію та державною реєстрацією права власності компетентним державним органом. Прийняття в експлуатацію та певний порядок реєстрації права власності на житловий будинок також були передбачені законодавством, яке діяло до набрання чинності новим Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що підтверджується, зокрема, пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04 жовтня 1991 року. Таким чином, свідоцтво про право на спадщину на вказану Ѕ частку на право власності на житловий будинок неможливо видати та рекомендовано звернутись до суду.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки мати позивача у справі ОСОБА_3, Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований за адресою: м Богодухів, вул. В.Сахна (колишня назва вулиці Вокзальна), 8 Харківської області на підставі договору купівлі-продажу придбала 26 квітня 1977 року, іншу частину будинку остання придбала 18 грудня 1981 року, при цьому знісши старий будинок на його місці в 1989 році збудувала новий, тому суд вважає за необхідне до даних правовідносин застосувати ЦК України в редакції 1963 року, так як вони виникли на момент його дії.

Згідно ч. 1 ст. 86 ЦК УРСР, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до ст. 100 ЦК УРСР в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту частин першої і другої ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (зокрема на житловий будинок) набувається особою, яка створила це майно, та виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово – комунального господарства України № 404 від 09.08.2012 року «Про внесення змін до пункту 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Отже, мати позивача ОСОБА_3, придбавши житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: м. Богодухів, вул. В. Сахна (колишня назва вулиці Вокзальна), 8 та після встановлення комісією його непридатності, на цьому ж місці, знісши старий будинок, збудувала новий, отримавши на це відповідні дозволи, т.б. завершивши будівництво житлового будинку, вона набула на нього право власності.

Відповідно до роз’яснення Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦК України.

Згідно ст.ст. 1216 – 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців ). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до копії технічного паспорта на садибний ( індивідуальний ) будинок № 8 по вул. В.Сахна, Харківської області, даний паспорт виготовлено 28 серпня 2018 року за замовленням ОСОБА_1.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України №914/5 від 26.05.2009 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішень судів», рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивач у справі ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_3, та звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, суд приходить до висновку, що його позов з приводу визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, в порядку спадкування, заявлено цілком обґрунтовано, у зв’язку з чим підлягає задоволенню.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред’явлених доказів.

Керуючись ст.ст. 86, 100 Цивільного кодексу УРСР ( в ред.1963 року), ст.ст. 328, 331, 1216-1218, 1220, 1222, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, Наказом Міністерства юстиції України №914/5 від 26.05.2009 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішень судів», Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово – комунального господарства України № 404 від 09.08.2012 року «Про внесення змін до пункту 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89,141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Богодухівської міської ради Харківської області, про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за законом, на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: вул. Віталія Сахна, 8 м. Богодухова Харківської області, який належав на праві власності ОСОБА_3, яка померла 01 квітня 2003 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 26 квітня 2019 року.

СУДДЯ