Рішення № 81456454, 23.04.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12598/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Тимощука О.Я.,

при секретарі Рибачик О.А.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «Рівнебуд» про визнання права користування гуртожитком,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ«Рівнебуд» про визнання права користування жилим приміщенням у гуртожитку за адресою м. Рівне, вул. Відінська,41.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просять задоволити позовні вимоги повністю.

Відповідачем 06.11.2018 року подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, просить відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також на підставі наданих відповідачем доказів.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 проживав у гуртожитку для одинаків по вул. Відінській, 41 у м. Рівне з 25.08.2009р. на підставі договору житлового найму в гуртожитках ТзОВ «Фірма АРОНЖ» від 25.08.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма АРОНЖ» укладала договори житлового найму, користуючись приміщеннями гуртожитку по вул. Відінській, 41 у м. Рівне на підставі договору оперативного управління від 01 січня 2005 року між АТЗТ – фірма «Рівнебуд» (правонаступник ПрАТ «Рівнебуд») та ДП «Аронж» (правонаступник ТзОВ «Фірма АРОНЖ»).

Позивач у трудових відносинах з ПрАТ «Рівнебуд» або ТзОВ «Фірма АРОНЖ» не перебував, акціонером або учасником даних товариств не являвся та був вселений на ліжко – місце у кімнаті № 439 (а не 429 як зазначає у позовній заяві Позивач) гуртожитку без спеціального ордеру, виданого згідно із ст. 129 ЖК УРСР, що ОСОБА_1 у ході судових засідань не заперечувалося.

В подальшому між ОСОБА_1 та ТзОВ «Фірма АРОНЖ» 01.01.2017 р. був укладений Договір № 16 найму житлового приміщення у гуртожитку, згідно з п. 1.3. якого термін найму встановлюється до 31.03.2017р. Відповідно до п. 1.4. даного Договору після закінчення терміну найму, наймач протягом 3-х днів зобов’язаний звільнити приміщення, крім випадку укладення нового договору найму на те приміщення. Положення даного договору ОСОБА_1 не оскаржувалися та в судовому порядку недійсними не визнавалися. Даний договір є короткостроковим, а тому згідно із ст.821 ЦК України до нього не застосовуються положення частини першої статті 816, положення статті 818 та статей 822-824 цього Кодексу.

Факти відсутності у Позивача спеціального ордеру на вселення до гуртожитку та відсутності діючого договору найму житлового приміщення у гуртожитку по вул. Відінській, 41 у м. Рівне у сукупності дають підстави вважати що норми Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» (надалі Закон) дія цього Закону не поширюється на взаємовідносини між ОСОБА_1 з однієї сторони та ПрАТ «Рівнебуд» і ТзОВ «Фірма АРОНЖ» з іншої, так як після 31.03.2017р. у Позивача відсутні правові підстави для проживання у даному гуртожитку, визначені Законом. Так відповідно до пп. б) п.14) ст. 1-1 Закону проживання у гуртожитку на правових підставах - проживання у гуртожитку (використання жилої площі в гуртожитку в якості житла) відповідно до цього Закону, а саме у гуртожитках колишніх державних і комунальних підприємств та організацій, що були включені до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі масової приватизації та корпоратизації після включення таких гуртожитків до статутних капіталів зазначених товариств до передачі таких гуртожитків у комунальну власність відповідно до цього Закону - за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі спеціального ордера, виданого згідно із статтею 129 Житлового кодексу Української РСР, або на підставі договору оренди житла, укладеного згідно із статтями 810, 811-813 Цивільного кодексу України на вимогу власника гуртожитку (його представників), за умови, що мешканець гуртожитку або його сім’я були вселені у гуртожиток на підставі спеціального ордера та проживали у гуртожитку за договором найму жилого приміщення.

Тобто виходячи з викладеного на взаємовідносини між Позивачем та Відповідачем розповсюджуються норми цивільного права, які регулюють договорні відносини у сфері найму (оренди) житла. Згідно з положеннями п. 3 ст. 810 ЦК України до договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Визнання права користування гуртожитком через укладання договору найму (оренди) житла (у т. ч. щодо ліжко – місця у гуртожитку для одинаків), що належить на праві приватної власності особі, з особою яка втратила право на користування даним майном у зв’язку із спливом терміну дії попереднього договору, жодним законодавчим актом не передбачена, а тому будь – яких правових підстав для укладання договору оренди (найму) ліжко – місця у гуртожитку для одинаків по вул. Відінській, 41 у м. Рівне у обов’язковому порядку немає.

Крім того, відповідно до ст. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а саме примус до укладання договору оренди ліжко – місця позбавляє Товариство, як власника частини будівлі по вул. Відінській, 41 у м. Рівне на право користування належного йому нерухомого майна на власний розсуд, що є невід’ємною складовою визначення права власності. Також відповідно до ст. 41 Конституції України «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.».

Виходячи з наведеного безпідставним є і посилання Позивача на рішення Європейського суду з прав людини (зокрема у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» у мотивувальній частині якого є відсилання до інших рішень Європейського суду з прав людини, зазначених у позовній заяві), так як у даній справі розглядалося право державних органів на ретроспективне визнання осіб такими, що самоправно займають житлове приміщення, а у даному випадку розглядається право особи на зайняття житлової площі у гуртожитку, належної на праві власності іншій особі без правових підстав визначених національним законодавством (спеціального ордеру або договору найму (оренди) житлового приміщення).

У ході розгляду справи встановлено що на дату подання позовної заяви ПрАТ «Рівнебуд» володів за адресою вул. Відінська, 41, м. Рівне двома об’єктами нерухомого майна: нежитловими приміщеннями 1–го, 2–го та 3-го поверхів (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 119031022 від 30.03.2018р.) та приміщенням гуртожитку 4-го поверху площею 996,4 м.кв. (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 118897015 від 29.03.2018р.). У приміщенні гуртожитку на 4-му поверсі будинку по вул. Відінській, 41 у м. Рівне Товариством проводилася реконструкція під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями, про що свідчить Декларація про початок виконання будівельних робіт від 23.10.2014р. за № РВ 083142960196 та технічний паспорт на об’єкт незавершеного будівництва станом на 10.04.2018р., яка у ході судового процесу була закінчена, доказом чого є сертифікат серії РВ № 162190530265, виданий Управлінням державного архітектурно – будівельного контролю Рівненської міської ради 22.02.2019р. (надалі Сертифікат) про відповідність закінченого будівництвом об’єкта «Реконструкція будівлі гуртожитку під житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями (II черга – 4-й поверх)». Вищезазначені факти свідчать про фактичну та юридичну (після видачі 22.02.2019р. Сертифікату) відсутність гуртожитку по вул. Відінській, 41 у м. Рівне та відповідно відсутність предмету позову у справі.

Виходячи з всього вищевикладеного, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 627, 821 Цивільного кодексу України, ст. 129 ЖК України, ст.ст. 7, 10, 76, 81, 263- 265, 268, 273, 354 Цивільного-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «Рівнебуд» про визнання права користування гуртожитком – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 24 квітня 2019 року.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_4