Рішення № 81455593, 26.04.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 26.04.2019 Справа № 554/5440/18

Провадження №2/554/736/2019

2/554/2566/2018

2/554/2510/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави, в складі суду :

судді - Блажко І.О.

при секретарі - Гребенюк С.С..

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

представників відповідача - ОСОБА_3

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області, комунального підприємства 4-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради, третя особа виконуючий обов»язки начальника Об'єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області ОСОБА_4 про скасування наказу про звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії ,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 16.07.2018 звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів ОАГ ЗУОЗ Полтавської області, КП 4-а МКЛ Полтавської міської ради про скасування наказу про звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В якому прохав: скасувати його звільнення за прогул, за порушення ст.ст. 43 та 45 Конституції, 2 та 2-1 КЗпП, а також ст. 40.4 КЗпП. Виплатити вихідну допомогу у розмірі трьох місячних середніх заробітків, внаслідок порушення власником або уповноваженого ним органом законодавства про працю (звільнення у період хвороби, ст. 40 прикінцеві положення КЗпП). За порушення конституційного права на працю, ст.43; права на соц захист, ст. 46; права на охорону здоров’я, ст.49; за порушення права на працю по статтям 2;2-1; 22; ст. 40 п.4; за порушення наказу МОЗ № 455 від 13.11.2001, лікарем ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Сплатити йому за два місяці середню заробітну плату. В обґрунтування позову зазначив, що 25.01.2018 отримав перелом правого бедра. З 25.01.2018 по 04.04.2018 перебував на стаціонарі в травматологічному відділенні 1-ої МКЛ. З 05.04.2018 по 15.05.2018 на амбулаторному лікуванні під наглядом травматолога ОСОБА_5, котрий 24.05.2018 закрив лікарняний лист. Голова 4-ої МКЛ ОСОБА_6 теж підтвердила закриття лікарняного 24.05.2018 мотивуючи похилим віком і наявністю наказу МОЗ, встановлюючого 4 місяці на видачу лікарняного. Після чого позивач написав заяву на відпустку з 25.05.2018 по встановленому графіку відпусток і другу заяву на три дні відгулів за добове чергування 24 січня 2018 року. В.о. начальника ОАГ ЗУОЗ ОСОБА_4 надіслав листа кур’єром про неможливість надати йому відпустку і відгули. В.о. начальника ОАГ ЗУОЗ ОСОБА_4 звільнив позивача за прогул заднім числом з 26.05.2018, а наказом від 15 червня 2018 року. На підставі вищезазначеного звертається до суду.

19 липня 2018 року ухвалою судді Материнко М.О. позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позовної заяви від 16 липня 2018 року (а.с.12).

03 серпня 2018 року ОСОБА_1 надав до суду позовну заяву після усунення недоліків. Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів ОАГ ЗУОЗ Полтавської області, КП 4-а МКЛ Полтавської міської ради. В якій прохав: поновити на роботі і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, у відповідності до ст.235 КЗпУ. Стягнути з посадових осіб : в.о. начальника автогосподарства ОСОБА_4, інженера ОСОБА_7, гол.механіка ОСОБА_8, юрисконсульта ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 7 000 грн. за організацію переслідувань позивача за повідомлення порушень закону “Про запобігання корупції”. Траматологу ОСОБА_10 і голові ЛКК ОСОБА_11 відмінити лікарняний АДН №761198, незаконно закритий 24.05.2018, з незаконним записом : стати дороботи 25.05.2018, відновити лікарняний, з продовженням лікування до 6 місяців через МСЕК, забезпечити лікарям виплату середнього заробітку позивачу за два місяці, стягнути з кожного траматолога ОСОБА_10, голови ЛКК ОСОБА_11 5000 грн. моральної шкоди (а.с.16-18).

04 вересня 2018 року ухвалою судді Материнко М.О. позовну заяву ОСОБА_12 повернуто. (а.с.20-21)

13 грудня 2018 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 04.09.2018 скасовано, матеріали справи направлено до суду першої інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження у справі (а.с.68-71).

26 грудня 2018 року ухвалою суду відкрите загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОАГ ЗУОЗ Полтавської області, КП 4-а МКЛ Полтавської міської ради про скасування наказу про звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії. Призначено підготовче засідання на 04 січня 2019 року (а.с.75-76).

25 лютого 2019 року відповідач КП 4-а МКЛ Полтавської міської ради надало відзив на позов ОСОБА_1 В якому зазначено, що з огляду та наявні у справі матеріали, позов ОСОБА_13 не визнають, вважають його не обґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню.Так, в описі від 27.06.2018, оригінал якого міститься в медичній карті ОСОБА_13, зазначено що «На представленій ренгенограмі правого стегна від 14.05.2018 зрощений через вертлюговий перелом. Незрощений перелом малого вертела. Субхондральний остеосклероз в області вертлюговоївпадини - деформуючий артроз 1 ступеня». Згідно з заключенням рентгенолога та середніх термінів лікування хворих з черезвертлюговим переломом стегна, хворий станом на 14.05.2018 міг бути виписаний до праці. Незрощений перелом малого вертела стегна на стан працездатності хворого (охоронець) суттєво не впливає.Тобто, об’єктивних підстав для продовження листа непрацездатності на день його закриття (24.05.2018) у лікарсько-контрольної комісії лікувального закладу не було. Суглоб потребував розробки після тривалої іммобілізації.З приводу підготовки та все ж таки направлення документів ОСОБА_13 на МСЕК 04.07.2018, зазначили, що попри відсутності такої необхідності, позивач був незгодний з закриттям лікарняного листа і неодноразово вимагав у лікарів скасувати запис про його закриття і продовжити термін його тимчасової непрацездатності. Беручи до уваги неможливість цього та поважний вік ОСОБА_13, ЛКК закладу вимушена була направити відповідні документи до МСЕК. При цьому, у направленні у розділі «діагноз» був зазначений діагноз як основного захворювання (тобто перелом) так і супутні захворювання.Враховуючи виключно характер травми, терміни її лікування, стан суглобу на момент закриття лікарняного, позивач був працездатним. Суб'єктивні скарги хворого для комісії не є єдиною складовою при прийнятті рішення стосовно подальшого лікування, завжди враховуються результати об’єктивних обстежень (а.с.106-107).

25 лютого 2019 року ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави Материнко М.О. заяву ОСОБА_1 про відвід судді задоволено. Справу передано до канцелярії суду для визначення головуючого судді у справі (а.с. 111-112).

26 лютого 2019 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Октябрського районного суду м.Полтави від 26.02.2019 цивільну справу №554/5440/18 передано для подальшого розгляду судді Блажко І.О., у зв’язку із відводом судді Материнко М.О. (а.с.119, 120).

26 лютого 2019 року ухвалою судді Октябрського районного суду м.Полтави Блажко І.О. задоволено клопотання КП 4-ої МКЛ Полтавської міської ради про витребування доказів. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в.о. начальника ОАГ ЗУОЗ Полтавської області, ОСОБА_4 Призначено підготовче засідання на 26 березня 2019 року (а.с.121, 122).

26 березня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, повторно витребувано докази та призначено справу до судового розгляду на 26 квітня 2019 року (а.с.140, 141).

24 квітня 2019 року відповідач ОАГ ЗУОЗ надслало до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 В якому зазначили, що ОАГ ЗУОЗ Полтавської області не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню на підставі наступного.Позивач ОСОБА_1 працював на посаді сторожа в ОАГ ЗУОЗ Полтавської області з 31.03.2012 згідно наказу №9-к від 29 березня 2012 року. Внаслідок невиробничої травми, позивач ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 25 січня 2018 року. На період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1, до виходу його з лікарняного, тимчасово з 01.03.2018 був переведений водій ОСОБА_14 на посаду сторожа. Графіки чергувань сторожів затверджуються в.о. начальника ОАГ ЗУОЗ. Відповідно до графіку чергувань, робочі зміни чергувань сторожа ОСОБА_14, який тимчасово заміняв позивача ОСОБА_1 у травні 2018 року припадали на такі дні місяця: 2, 6, 10, 14, 18, 22, 26, 30 . На підтвердження непрацездатності в період з 25.01.2018 по 24.05.2018, позивачем були надані наступні листки непрацездатності: - з 25.01.2018 по 07.02.2018 - листок непрацездатності серія АДН №656531 від 07.02.2018 - з 08.02.2018 по 01.03.2018 - листок непрацездатності серія АДН №642322 від 01.03.2018 - з 02.03.2018 по 05.04.2018 - листок непрацездатності серія АДН №818052 від 05.04.2018 - з 06.04.2018 по 07.05.2018 - листок непрацездатності серія АДН №605684 від 06.04.2018 - з 08.05.2018 по 24.05.2018 - листок непрацездатності серія АДН №761198 від 08 травня 2018 року. У останньому лікарняному листку АДН №761198 від 08.05.2018, виданому на ім’я ОСОБА_1 стоїть відмітка лікаря «стати до роботи з 25 травня 2018 року». Сторож ОСОБА_1 не вийшов на роботу у свої зміни з 08.00 години 26.05.2018 по 08.00 годину 27.05.2018, з 08.00 години 30.05.2018 по 08.00 годину 31.05.2018, про що інженер-механік доповів письмово в.о. начальника ОСОБА_4, який тимчасово виконував обов’язки начальника.. Актом №1 від 27.05.2018 комісією у складі з 3 осіб було зафіксовано відсутність сторожа ОСОБА_1 на роботі у його зміну 26 травня 2018 року. Актом №2 від 30 травня 2018 року комісією у складі з 6 осіб було зафіксовано відсутність сторожа ОСОБА_1 на роботі у його зміну 30 травня 2018 року. Факт відсутності працівника ОСОБА_1 на роботі 26 та 30 травня 2018 року було відображено у табелі обліку використання робочого часу працівників. Наказом №74 від 30.05.2018 по підприємству було створено комісію для проведення службового розслідування відсутності ОСОБА_1 на роботі з 26 по 30 травня 2018 року. Для з’ясування причин невиходу на роботу з 26 по 30.05.2018, ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення з приводу відсутності на роботі протягом двох робочих змін згідно графіку шляхом направлення наказу №75 від 31.05.2018 по пошті позивачу. Об’єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області направило запити до медичних закладів: 4-у МКЛ м.Полтави, КУ «Полтавський обласний центр медичної допомоги та медицини катастроф» Полтавської обласної ради, КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» щодо звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою. Станом на 13.06.2018 на адресу підприємства не надійшли будь-які письмові пояснення від ОСОБА_1 про причини відсутності на роботі, про що комісією було складено акт №4 від 14 червня 2018 року. Позивач ОСОБА_1 не надав на адресу підприємства ні лікарняного, ні медичної довідки, жодного документа про поважність відсутності на роботі з 25.05.2018 по 16 червня 2018 року. З отриманих довідок від медичних закладів вбачається, що ОСОБА_1 в цей період в медичні заклади не звертався. Комісією, утвореною для проведення службового розслідування по факту відсутності сторожа ОСОБА_1 на роботі протягом 26, 30 травня 2018 року, проведено перевірку за даним фактом та встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин, що є прогулом, що слідує із акту №3 від 14 червня 2018 року. Оскільки позивач ОСОБА_1 не був членом профспілки, то отримувати попередню згоду первинної профспілкової організації на його звільнення не вимагалося. Наказом №76-К від 15.06.2018, ОСОБА_1 звільнено за прогули без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України. Позивач зазначає, що на момент виписки з лікарняного (листок непрацездатності серія АДН №761198 від 08.05.2018), він продовжував лікування, не міг ходити, стверджує, що відповідач звільнив його під час тимчасової непрацездатності, при цьому жодних доказів на підтвердження його тимчасової непрацездатності в період з 26.05.2018 по 16.06.2018, позивач ОСОБА_1 ні на адресу підприємства, ні до суду — не надав. Вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу необгрунтовані та безпідставні, оскільки позивач відмовився виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором не з вини підприємства, на підтвердження непрацездатності не надав документів. Враховуючи, що позивача ОСОБА_1 було звільнено за ч.4 ст.40 КзпП України, вимоги позивача щодо стягнення на його користь вихідної допомоги в розмірі тримісячного заробітку суперечать нормам чинного трудового законодавства. Позивач у своїй позовній заяві від 03.08.2018 вимагає стягнути моральну шкоду з посадових осіб - в.о. начальника ОСОБА_4, інженера ОСОБА_7, головного механіка ОСОБА_8, юрисконсульта ОСОБА_9 в розмірі 7 000 грн. за організацію переслідувань позивача за повідомлення порушень закону “Про запобігання корупції”. Позивач відповідно до норм ст.175 ЦПК України, сформулював свої вимоги щодо стягнення моральної шкоди з конкретних осіб, їх підстави та обгрунтування. Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач не підтвердив належними доказами, відповідно до вимог ст.ст.76-80, 81 ЦПК України, поважність відсутності на роботі 26 та 30.05.2018 так і у подальшому, не надав документів, що підтверджують його непрацездатність з 25.05. 2018 по 16.06.2018, а ОАГ ЗУОЗ Полтавської області правомірно звільнило ОСОБА_1 за ч.4 ст.40 КзпП України. Прохали у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Об’єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області відмовити повністю (а.с.156-161).

26 квітня 2019 року до суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 В якому зазначив, що заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення його з роботи за прогули, стягнення вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, так як вважаю вимоги ОСОБА_1 безпідставними та необгрунтованими.ОСОБА_4 працює на ОАГ ЗУОЗ Полтавської області з 2013 року,на посаді начальника господарського відділу з 2016 року. Наказом №63к від 25.05.2018 в.о. начальника ОАГ ЗУОЗ Полтавської області ОСОБА_15, тимчасово призначено в.о. ОАГ ЗУОЗ Полтавської області на період лікарняного в.о. начальника.Внаслідок невиробничої травми, позивач ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 25 січня 2018 року. На підтвердження непрацездатності в період з 25.01.2018 по 24.05.2018, позивачем були надані листки непрацездатності, в останньому лікарняному листку, виданому на ім’я ОСОБА_1 стояла відмітка лікаря «стати до роботи з 25 травня 2018 року». Сторож ОСОБА_1 не вийшов на роботу у свої зміни 26.05.2018, 30.05.2018, про що інженер-механік доповів письмово. Актами №1 від 27.05.2018, №2 від 30.05.2018 комісією було зафіксовано відсутність сторожа ОСОБА_1 на роботі у його зміну відповідно 26.05.2018 та 30 травня 2018 року. Факт відсутності працівника ОСОБА_1 на роботі 26, 30 травня 2018 року було відображено у табелі обліку використання робочого часу працівників. Наказом №74 від 30.05.2018 по підприємству було створено комісію для проведення службового розслідування відсутності ОСОБА_1 на роботі з 26 по 30 травня 2018 року. Для з’ясування причин невиходу на роботу з 26 по 30 травня 2018 року, ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення з приводу відсутності на роботі протягом двох робочих змін згідно графіку. Об’єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області направило запити до лікувальних закладів міста Полтава щодо звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою. З медичних закладів письмово повідомили, що ОСОБА_1 в цей період за медичною допомогою не звертався. На адресу підприємства не надходили пояснення від ОСОБА_1 про причини відсутності на роботі, про що комісією було складено акт №4 від 14 червня 2018 року. Комісією, утвореною для проведення службового розслідування по факту відсутності сторожа ОСОБА_1 на роботі протягом 26, 30 травня 2018 року, проведено перевірку за даним фактом та встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин, що є прогулом. Наказом №76-К від 15.06.2018 ОСОБА_1 звільнено за прогули без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України. Таким чином, ОСОБА_1 звільнено було за прогули без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України — правомірно, згідно чинного трудового законодавства. Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в сумі 7000 грн. з посадових осіб підприємства, у тому числі з мне, за організацію переслідувань позивача за повідомлення порушень закону “Про запобігання корупції”, то зазначаю, що ствердження позивача безпідставні та не підтверджені жодним доказом. Прохає суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.(а.с.206-207).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання позов підтримав, прохав його задовольнити повністю.

Представник віповідача ОАГ ЗУОЗ Полтавської області, за довіреністю ОСОБА_2Г в судовому засіданні позов до ОАГ ЗУОЗ Полтавської області не визнала повністю, прохала відмовити у його задоволенні.

Представники відповідача КП «4-та МКЛ Полтавської міської ради», за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, прохав відмовити в його задоволенні. Підтримав пояснення викладені у додатковому відзиві на позов. Зазначив, що позов ОСОБА_13 не визнають, вважають його не обґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню. Так, позовні вимоги висунуті до травматолога ОСОБА_16 та голови ЛКК ОСОБА_11, а саме: відмінити лікарняний лист. Відновити лікарняний лист з продовженням лікування до 6 місяців через МСЕК. Забезпечити лікарями виплату йому середнього заробітку за 2 місяця. Стягнути з них 5000 грн. моральної шкоди. Відповідальність за неправомірні дії працівників при виконанні своїх обов’язків несе юридична особа, з якою вони перебувають у трудових відносинах, через що відповідачем у справі має виступати лікарня а не її працівники. Позивач пов'язує свої вимоги з тим, що на момент закриття листка непрацездатності (24.05.2018) він був хворим, непрацездатним і потребував направлення на огляд обласної МСЕК для продовження лікарняного. У відповідності до пункту 4.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров’я України № 455 від 13.11.2001, направлення хворого для огляду МСЕК здійснюють ЛКК лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання або лікування при наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом 4 місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності. В описі від 27.06.2018 в медичній карті ОСОБА_13, зазначено що «На представленій ренгенограмі правого стегна від 14.05.2018 року зрощений черезвертлюговий перелом. Незрощений перелом малого вертела. Субхондральний остеосклероз в області вертлюгової впадини – деформуючий артроз 1 ступеня». Згідно з заключенням рентгенолога та середніх термінів лікування хворих з черезвертлюговим переломом стегна, хворий станом ще на 14.05.2018 року міг бути виписаний до праці. Незрощений перелом малого вертела стегна на стан працездатності хворого (який працює охоронцем) суттєво не впливає. Середні терміни лікування хворих з такими травмами відображені в Орієнтовних термінах тимчасової непрацездатності при основних нозологічних формах захворювань і травм, розроблених Кафедрою медико-соціальної експертизи Дніпропетровської державної медичної академії, які хоч і носять рекомендаційний характер, але використовуються у роботі лікарняних закладів і закладів МСЕК, оскільки інших нормативних документів такого характеру немає. Отже, згідно з вказаним документом граничний термін консервативного лікування черезвертлюгового перелому (для працівників нефізичної праці) становить 16 тижнів. ОСОБА_13 перебував на лікарняному з 25 січня по 24 травня 2018 року, що цілком відповідає рекомендованому терміну лікування. Враховуючи дані об’єктивного контролю (ренгенівського обстеження) показань для продовження листа непрацездатності на день його закриття (24.05.2018) у лікарсько-консультаційної комісії лікувального закладу не було. Суглоб потребував розробки після тривалої іммобілізації, але для такої розробки лікарняний лист не продовжується. Що стосується підготовки та все ж таки направлення документів ОСОБА_13 на МСЕК слід зазначити, що попри відсутності такої об’єктивної необхідності, позивач був незгодний з закриттям лікарняного листа і неодноразово вимагав у лікарів скасувати запис про його закриття і продовжити термін тимчасової непрацездатності. Беручи до уваги неможливість цього (оскільки минув 4-місячний строк на лікарняному) та поважний вік ОСОБА_13, ЛКК нашого закладу вимушена була направити відповідні документи до МСЕК. При цьому, у направленні у розділі «діагноз» був зазначений діагноз як основного захворювання (тобто перелом) так і супутні захворювання, яких у нього було також не мало(серед них дисциркуляторная енцефалопатія, ішемічна хвороба серця, кардіосклероз). В результаті розгляду цього питання МСЕК було прийнято рішення від 04.07.2018, а саме встановлена 3 група інвалідності загального захворювання, тобто по сукупності наявних у нього хвороб, а не за наслідком перелому. Враховуючи виключно характер травми, терміни її лікування, стан суглобу, на момент закриття лікарняного позивач був працездатним. Суб?єктивні скарги хворого для комісії не є єдиною складовою при прийнятті рішення стосовно подальшого лікування, завжди враховуються результати об’єктивних обстежень. Ніяких офіційних чи неофіційних вказівок, розпоряджень з боку будь-яких органів управління, які в тій чи іншій формі вимагають від лікувальних закладів зменшувати кількість направлень хворих на МСЕК, не існує, єдиним, чим лікар керується – станом самого хворого (а.с.209-210).

В судове засідання третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 не з»явився, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлений про судове засідання, надіслав суду пояснення в яких заперечував проти позову (а.с.206-208).

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову як до до Об'єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області, так і до комунального підприємства 4-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді сторожа в Об’єднаному автогосподарстві закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області з 31.03.2012, згідно наказу №9-к від 29.03.2012, що слідує із копії наказу від 29 березня 2012 року ( а.с.164).

Наказом Об’єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області №76-К від 15.06.2018, ОСОБА_1, сторожа, звільнено за прогули без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України. Підстава : наказ «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1І.», акт службового розслідування від 08 червня 2018 року (а.с.198).

ОСОБА_1 з наказом про звільнення був ознайомлений 17.06.2018, про що свідчить його підпис на наказі і цей факт він не заперечував у судовому засіданні.

Як встановлено у судовому засіданні, внаслідок невиробничої травми, позивач ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 25.01.2018 по 24 травня 2018 року, що підтверджується копіями листків непрацездатності : з 25.01.2018 по 07.02.2018 - листок непрацездатності серія АДН №656531 від 07.02.2018; з 08.02.2018 по 01.03.2018 - листок непрацездатності серія АДН №642322 від 01.03.2018; з 02.03.2018 по 05.04.2018 - листок непрацездатності серія АДН №818052 від 05.04.2018; з 06.04.2018 по 07.05.2018 - листок непрацездатності серія АДН №605684 від 06.04.2018; з 08.05.2018 по 24.05.2018 - листок непрацездатності серія АДН №761198 від 08 травня 2018 року (а.с.171-175).

У останньому лікарняному листку АДН №761198 від 08.05.2018, виданому на ім’я ОСОБА_1 стоять відмітки лікаря : звільнення від роботи по 24.05.2018 включно; стати до роботи з 25 травня 2018 року (а.с.174).

У відповідності до пункту 4.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров’я України № 455 від 13.11.2001, направлення хворого для огляду МСЕК здійснюють ЛКК лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання або лікування при наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом 4 місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності.

В описі від 27.06.2018 із медичної картки ОСОБА_13, зазначено що «На представленій ренгенограмі правого стегна від 14.05.2018 зрощений черезвертлюговий перелом. Незрощений перелом малого вертела. Субхондральний остеосклероз в області вертлюгової впадини – деформуючий артроз 1 ступеня».

Згідно з заключенням рентгенолога та середніх термінів лікування хворих з черезвертлюговим переломом стегна, хворий станом ще на 14.05.2018 міг бути виписаний до праці. Незрощений перелом малого вертела стегна на стан працездатності хворого (який працює охоронцем) суттєво не впливає.

Середні терміни лікування хворих з такими травмами відображені в Орієнтовних термінах тимчасової непрацездатності при основних нозологічних формах захворювань і травм, розроблених Кафедрою медико-соціальної експертизи Дніпропетровської державної медичної академії, які хоч і носять рекомендаційний характер, але використовуються у роботі лікарняних закладів і закладів МСЕК, оскільки інших нормативних документів такого характеру немає.

Тобто, враховуючи дані об’єктивного контролю (ренгенівського обстеження) показань для продовження листа непрацездатності на день його закриття (24.05.2018) у ЛКК лікувального закладу не було. Суглоб потребував розробки після тривалої іммобілізації, але для такої розробки лікарняний лист не продовжується.

Враховуючи виключно характер травми, терміни її лікування, стан суглобу, на момент закриття лікарняного позивач був працездатним. Суб?єктивні скарги хворого для комісії не є єдиною складовою при прийнятті рішення стосовно подальшого лікування, завжди враховуються результати об’єктивних обстежень.

Таким чином, згідно з вказаним документом граничний термін консервативного лікування черезвертлюгового перелому (для працівників нефізичної праці) становить 16 тижнів. ОСОБА_13 перебував на лікарняному з 25.01.2018 по 24.05.2018, що цілком відповідає рекомендованому терміну лікування.

На підставі викладеного у позовних вимогах відносно лікарняного листка до КП 4-а МКЛ Полтавської міської ради відмовити.

На період тимчасової непрацездатності сторожа ОСОБА_1, до виходу його з лікарняного, тимчасово з 01.03.2018 на посаду сторожа був переведений водій ОСОБА_14, що слідує із копії наказу №26-к від 01 березня 2018 року (а.с.163).

Відповідно до графіку чергувань, робочі зміни чергувань сторожа ОСОБА_14, який тимчасово заміняв позивача ОСОБА_1 у травні 2018 року припадали на такі дні місяця: 2, 6, 10, 14, 18, 22, 26, 30, графіки чергувань сторожів затверджуються в.о. начальника ОАГ ЗУОЗ, що підтверджується копіями графіків чергувань сторожів за травень-червень 2018 рік (а.с.169, 170).

Сторож ОСОБА_1 не вийшов на роботу у свої зміни з 08.00 годин 26.05.2018 по 08.00 год. 27.05.2018, з 08.00 годин 30.05.2018 по 08.00 год. 31.05.2018, про що інженер-механік доповів письмово в.о.начальника ОСОБА_4, який тимчасово виконував обов’язки начальника, що слідує із копії доповідних записок від 26 та 30 травня 2018 (а.с.176, 177).

Актом №1 від 27.05.1018 комісією у складі з 3 осіб було зафіксовано відсутність сторожа ОСОБА_1 на роботі у його зміну 26.05.2018, що підтверджується копією акта (а.с.168).

Актом №2 від 30.05.2018 комісією у складі з 6 осіб було зафіксовано відсутність сторожа ОСОБА_1 на роботі у його зміну 30.05.2018, що слідує із копія акта (а.с.178).

Факт відсутності працівника ОСОБА_1 на роботі 26 та 30 травня 2018 року було відображено у табелі обліку використання робочого часу працівників, що підтверджується копіями табелів (а.с.179-186).

Наказом Об’єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області №74 від 30.05.2018 по підприємству було створено комісію для проведення службового розслідування відсутності ОСОБА_1 на роботі з 26 по 30 травня 2018 року (а.с.187).

Станом на 13.06.2018 на адресу підприємства не надійшли будь-які письмові пояснення від ОСОБА_1 про причини відсутності на роботі, про що комісією було складено акт №4 від 14 червня 2018 року (а.с.194).

Комісією, утвореною для проведення службового розслідування по факту відсутності сторожа ОСОБА_1 на роботі протягом 26, 30 травня 2018 року, проведено перевірку за даним фактом та встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин, що є прогулом, що слідує із копії акта №3 від 14 червня 2018 року (а.с.197).

Пред»явлені акти, доповідні, табелі засвідчують наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України.

ОСОБА_1 було направлено наказ №75 від 31.05.2018 «Про надання сторожем ОСОБА_13 письмових пояснень про причини відсутності на роботі» для з’ясування причин невиходу на роботу з 26 по 30 травня 2018 року, з приводу відсутності на роботі протягом двох робочих змін згідно графіку (а.с.192).

Позивач ОСОБА_1 не надав на адресу підприємства письмових пояснень, ні лікарняного, ні медичної довідки, жодного документа про поважність відсутності на роботі з 25.05.2018 по 16 червня 2018 року.

Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_1 він усно надавав пояснення працівникам Об’єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров’я Полтавської області.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не був членом профспілки, то отримувати попередню згоду первинної профспілкової організації на його звільнення не вимагалося, згідно ч.1 ст. 43 КЗпП України (а.с.199).

В судовому засіданні позивача пояснював, що на момент виписки з лікарняного (листок непрацездатності серія АДН №761198 від 08.05.2018), він продовжував лікування, не міг ходити, відповідач ОАГ ЗУОЗ Полтавської області звільнив його під час тимчасової непрацездатності, при цьому жодних доказів на підтвердження його тимчасової непрацездатності в період з 26.05.2018 по 16.06.2018, позивач ОСОБА_1 до суду не надав.

Відповідно до ч.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пункт 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку кваліфікує поведінку працівника як порушення трудової дисципліни (прогул – це різновид такого порушення) при наявності вини працівника.

Звільнення за скоєння прогулу (у тому числі і за відсутність на роботі більше трьох годин упродовж робочого дня) являється дисциплінарним стягненням і має здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Згідно ч.1 ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуються час звільнення працівника від роботи у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Таким чином, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт прогулу ОСОБА_1, а саме відсутність без поважних причин на роботі протягом 25-31 травня 2018 року, що могло бути підставою для розірвання з ним трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому звільнення ОСОБА_1 проведено відповідно до законодавства.

Оскільки звільнення позивача було проведено з додержанням вимог Закону, підстав для скасування наказу про звільнення; поновлення на роботі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вбачається.

Статтею 44 КзпП України визначено умови надання та розмір вихідної допомоги в разі припинення трудового договору. Залежно від підстав звільнення диференціюється і розмір такої допомоги. Не менше одного середньомісячного заробітку, у випадку звільнення за п.6 ст.36, п.1 ст.40, п.2 ст.40, п.6 ст.40 КзпП України. Не менше тримісячного заробітку, у випадку звільнення за ст.38, 39 КзпП України. Не менше шестимісячного середнього заробітку, у випадку звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 41 КзпП України.

Враховуючи, що позивача ОСОБА_1 було звільнено за ч.4 ст.40 КзпП України, вимоги позивача щодо стягнення на його користь вихідної допомоги в розмірі тримісячного заробітку суперечать нормам чинного трудового законодавства.

На підставі викладеного у позовних вимогах про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до ОАГ ЗУОЗ Полтавської області відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає : 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п.4, п.5 ППВСУ від 31.03.1995 за №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Крім інших вимог, передбачених ст.137 ЦПК України, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову до ОАГ ЗУОЗ Полтавської області, до КП 4-а МКЛ Полтавської міської ради в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не довів факту того, що діями відповідачів йому завдана моральна шкода.

Відповідно до ч.7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.12, 81, 130, 131, 141, 229, 263, 354 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до Об'єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди – відмовити.

У позові ОСОБА_1 до комунального підприємства 4-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради про стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії – відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Позивач – громадянин України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований – квартира АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач – Об'єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області, місцезнаходження – 36039, місто Полтава, вулиця Коцюбинського, 7, код ЄДРПОУ 22548359.

Відповідач – комунальне підприємство 4-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради, місцезнаходження – 36021, місто Полтава, вулиця Залізна, 17, код ЄДРПОУ 01999678.

Третя особа - ОСОБА_4 начальник господарського відділу Об'єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров'я Полтавської області, місцезнаходження – 36039, місто Полтава, вулиця Коцюбинського, 7, код ЄДРПОУ 22548359.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресоюhttp://court.gov.ua/sud1622/з зазначенням індивідуального номеру провадження.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Повний текст рішення складено 26 квітня 2019 року.

Суддя І.О.Блажко