Рішення № 81455497, 19.04.2019, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 531/1474/16

Номер провадження 2-а/540/2/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2019 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Косик С.М.

за участю: секретаря Ткач Н.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Карлівської міської ради, поновлення на роботі, зобов’язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

відповідно до ч.6 ст. 250 КАС України в судовому засіданні 19.04.2019 року проголошену вступну та резолютивну частину судового рішення, -

в с т а н о в и в :

у жовтні 2016 року позивач звернувся до суду зі вказаним адміністративним позовом та наступним уточненням позовних вимог (а.с. 37, 200 т.1), посилаючись на те, що 24.11.2015 його було затверджено на посаду першого заступника міського голови Карлівської міської ради. 07 вересня 2016 року було призначено службове розслідування за фактом перевищення позивачем службових повноважень, тобто в той час коли він перебував у відпустці, зокрема: з 22.08. по 22.09. За розпорядженням № 143 від 22.09.2016р. його звільнено з посади з цього числа, у зв’язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов’язків, а саме: перевищення службових повноважень, одноосібного погодження переліку будинків поданих Карлівським РГП для обладнання засобами обліку природного газу. Водночас розпорядження не містить даних в чому саме полягає та яке саме дисциплінарне порушення вчинено, які норми закону порушено. 22.09. близько 15.00 год. він був ознайомлений з даним розпорядженням, де він зазначив, що не погоджується з ним, а того ж дня йому вручили теж розпорядження про його звільнення. Від пояснень він відмовився, оскільки документи вже були підписані. Таким чином, відповідач звільнив його без законних підстав, чим завдав моральних страждань, оскільки позбавив права на працю та заробляти на життя, він втратив душевний спокій та перебував у роздратованому стані. Крім цього, він змушений відстоювати своє право в суді, а тому він з сім’єю несуть сильні душевні хвилювання, порушилися нормальні життєві зв’язки та стосунки. Погіршилися взаємовідносини з оточуючими та близькими, підірвано його авторитет. У зв’язку з наведеним позивач просить:

1) визнати протиправним, нечинним та скасувати розпорядження № 143 від 22.09.2016р. про звільнення його з посади;

2) визнати протиправним, нечинним та скасувати розпорядження № 143 від 22.09.2016р. про накладення дисциплінарного стягнення;

3) поновити його на посаді та зробити запис в трудовій книжці;

4) зобов’язати відповідача визнати протиправним та недійсним запис про звільнення № 36 від 22.09.2016р. в трудовій книжці, шляхом його скасування;

5) стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.09.2016р. по день фактичного поновлення на роботі;

6) стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн;

7) допустити рішення до негайного виконання;

8) стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду.

Відповідач направив відзив на позов в якому просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 112-117 т.1). В обґрунтування своїх доводів зазначив, що 20.05.2016р. надійшов лист керуючого Карлівсим РГП з переліком будинків, де згідно інвестиційної програми необхідно встановити лічильники газу для погодження міським головою. За резолюцією голови, позивач повинен був винести питання на нараду, тобто з метою прийняття колегіального рішення. Водночас шевченко, одноосібно прийняв вказане рішення, що потягло за собою негативні наслідки для міської ради, оскільки серед переліку будинку зазначені ті, які не відносилися до обслуговування Карлівського ВУЖКГ, а тому міська рада щодо них не може вирішувати будь-які питання. За листом Карлівського РГП від 06.10.2016р.погоджений перелік не впливає на ввстановлення/не встановлення лічильників, а направлений з метою інформування. Інвестиційна програма до міської ради не надходила, а тому підстав погоджувати лист не було. В результаті цього Карлівське РПГ «Полтавагаз» почало встановлювати лічильники, а обуреним мешканцям повідомили про погоджений перелік міською радою. 02.08.2016р. між газовим господарством та членами ЖБК «Веселка» по вул. Спартака, 20 в м. Карлівка відбулося протистояння щодо встановлення лічильника, а тому від громадської організації надійшла заява від 23.08.2016р. по даному факту. В послідуючому, міською радою створеною комісію про розгляду звернення, направлено заяву до поліції, а інспектором по благоустрою складено протокол за ст. 152 КУпАП. Водночас лічильник міг бути встановлений лише за згодою співвласників або управителя. Таким чином, дії позивача призвели до порушення прав ЖБК «Веселка», нашкодили авторету міської ради та підрвали довіру громадян. 25.08.2017р. ОСОБА_1 було відкликано з відпустки на 02.09.2016р., але він не зявився і 07.09.2016р. було призначено службове розслідування. Днем коли дізналися про проступок позивача було 23.08.2016р. Перед звільненням ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення, але він відмовився, а з розпорядженням про звільнення був ознайомлений 22.09.2016р. Крім цього, позивач не може бути поновлений на посаді, оскільки 27.05.2017р. йому виповнилося 65 років, що є граничним віком перебування на посаді. Також оскільки позивач не надав доказів спричинення моральної шкоди, а тому позов в цій частині є необґрунтований.

У судовому засіданні 28.11.2018р. позивачем було заявлено клопотання про витребування письмових доказів, яке ухвалою суду було задоволено та відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про доручення диску з записом розмови (а.с. 203, 204, 208 т.1).

16.01.2019р. судом було задоволено клопотання позивача про виклик двох свідків та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про долучення СD-диску та письмових доказів (а.с. 1-8 т.2).

У судовому засіданні позивач та його представник (а.с. 90-92 т.1) наполягали на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, пояснивши, що ОСОБА_1 не допускав порушень покладених на нього трудових обов’язків, натомість не підтримання ним ідей ОСОБА_4 не може бути підставою для звільнення. Він дійсно погодив перелік будинків, де згідно інвестиційної програми необхідно встановити лічильники газу, оскільки лист газового господарства міським головою було розписано на нього та це погодження було в його компетенції. Список був наданий в міську раду для відому, оскільки встановлення лічильників здійснювалося за інвестиційною програмою та міська рада нічого не вирішувала. В обґрунтування моральної шкоди позивач пояснив, що він є публічною особою, приймає активну участь в громадському житті міста та незаконне звільнення змусило його переживати, люди питають за що його звільнили з роботи. За все трудове життя він мав лише заохочення та жодного дисциплінарного стягнення.

Представник відповідача, будучи присутнім у судовому засіданні 16.01.2019 року проти позову заперечив з наведених у відзиві підстав.

Суд, заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що з 24.11.2015р. по 22.09.2016р. позивач ОСОБА_1 працював на посаді першого заступника міського голови Карлівської міської ради та був звільнений відповідно до п.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, що підтверджується копією його трудової книжки серії БТ-І № 0039704 від 11.04.1975р., рішенням першої сесії Карлівської міської ради сьомого скликання від 24.11.201р. про затвердження його на посаду та розпорядженням міського голови № 143 від 22.09.2016р. про звільнення (а.с. 9, 12-15 т.1).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Як убачається з наданих доказів та не заперечується сторонами, підставою звільнення позивача з посади послужив факт погодження ОСОБА_1 від імені голови Карлівської міської ради (без зазначення дати), перелік будинків, де згідно інвестиційної програми слід встановити газові лічильники, в якому значиться будинок в м. Карлівка, вул. Спартака, 20 (а.с. 51 т.1).

В той час, з журналу реєстрації вхідної кореспонденції за 2016 рік видно, що лист від «Полтавагаз» про встановлення лічильників надійшов 20.05.2016р., згідно резолюції виконавцем визначений ОСОБА_1 з передачею питання на нараду (а.с. 62-65 т.1).

Тобто датою погодження позивачем листа слід вважати 20.05.2016р.

23 серпня 2016 року до міської ради надійшов лист ГО «Карлівський громадський контроль» від 12.08.2016р., про факт протистояння між Карлівським УЕГГ та членами ЖБК «Веселка» по вул. Спартака, 20 з приводу встановлення на будинок лічильника газу (а.с. 60 т.2).

На підставі цього, 07 вересня 2016 року головою Карлівської міської ради видано розпорядження № 132 «Про призначення службового розслідування стосовно першого заступника міського голови», зокрема перевищення ОСОБА_1 службових повноважень, одноосібного погодження переліку будинків, поданих Карлівським РГП для обладнаннями загальнобудинковими засобами обліку природного газу (а.с. 11 т.1).

25 серпня 2016 року члени комісії Карлівської міської ради встановили, що газовий лічильник, який обліковує використання газу мешканцями ЖБК «Веселка» знаходиться на земельній ділянці Карлівської міської ради, і встановлено без відповідного дозволу Карлівської міської ради про що було складено акт (а.с. 61 т.1), у зв’язку з чим цього ж дня, міський голова звернувся з заявою до Карлівського ВП ГУНП з проханням вжити відповідних заходів (а.с. 59, 67т.1).

В послідуючому, 09.09.2016р. інспектором по благоустрою ОСОБА_5 складено припис керуючому Карлівським РГП про усунення порушень, оскільки в серпні 2016 року газовий лічильник не був встановлено безпосередньо на будинку № 20 по вулиці Спартака, а на прибудинковій території без попереднього дозволу міської ради (а.с. 53 т.1).

Разом з тим, на час призначення перевірки позивач перебував у щорічній відпустці в період з 22 серпня по 21 вересня 2016 року, що вбачається з розпорядження № 117 від 11.08.2016р. (а.с. 43 т.1),а наступного дня після виходу його з відпустки 22 вересня 2016 року за розпорядженням міського голови № 143 від 22.09.2016р., позивача було звільнено з посади з цього числа у зв’язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов’язків, а саме за перевищення службових повноважень, одноосібного погодження переліку будинків, поданих Карлівським РГП (а.с. 49 т.1), а оскільки ОСОБА_1 знайомитися з ним відмовився та надавати будь-які пояснення 22.09.2016р. було складено відповідний акт (а.с. 50 т.1).

Даючи оцінку звільненню позивача за ч.1 ст. 41 КЗпП України, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, зокрема, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк тощо.

На законодавчому рівні відсутні положення, що визначають поняття одноразового грубого порушення трудових обов'язків.

У справах цієї категорії суд, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

За таких обставин, одноразове грубе порушення трудових обов'язків має оціночний характер та підлягає застосуванню як підстава звільнення за наявності певних законодавчо визначених умов.

Як убачається зі спірного розпорядження (а.с. 12 т.1) у провину ОСОБА_1 ставиться перевищення службових повноважень, одноосібне погодження переліку будинків, поданих Карлівським РГП для обладнання загально будинковими засобами обліку природного газу.

Разом з тим, згідно листа ПАТ по газопостачанню та газифікації « Полтавагаз» від 06.10.21016р. на ім’я голови Карлівської міської ради щодо відкликання погодженого переліку будинків було повідомлено, що балансоутримувач не може відмовити Оператору у встановленні газового лічильника, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператога ГРМ (ПАТ «Полтавагаз»). Таким чином, погодження переліку ніяким чином не впливає на встановлення/не встановлення загально будинкових приладів газу в м. Карлівка. Сам лист направлявся з метою інформування та взяття під особистий контроль (а.с. 132 т.1).

Відповідно до ч.1 Глави 5 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Таким чином, вказані обставини вказують на те, що оскільки ПАТ «Полтавагаз» за власний кошт встановлював газовий лічильник на будинку по вул. Спартака, 20 в м. Карлівка, управителем якого є ЖБК «Веселка», а тому погодження підписане ОСОБА_1 носило формальний характер і, і не могло вплинути на факт встановлення лічильника, навіть якщо погодження не відбулося б.

В той час, Карлівський міський голова, самостійно констатувавши наявність порушення з боку позивача вимог указаного нормативного акту, допустив перевищення повноважень, наданих йому Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в України».

Водночас, у випадку, що розглядається, застосуванню передбаченого пунктом 1 частини першої 41 Кодексу законів про працю України дисциплінарного стягнення повинно передувати службове розслідування за процедурою, визначеною Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних відносин), а притягнення до дисциплінарної відповідальності повинно відповідати вимогам статей 147-149 зазначеного Кодексу.

Так, в порушення п. 3 вказаного Порядку в розпорядженні про проведення службового розслідування не було встановлено дату його закінчення, що не могло перевищувати двох місяців. Крім цього, були порушені права позивача визначені пп. 2, 3 п. 7 щодо можливості надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, необхідні для проведення службового розслідування, а також звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування.

Крім цього, відповідно до п. 9 цього Порядку, перед поданням на розгляд керівника органу з актом службового розслідування ознайомлюється особа, стосовно якої проведено службове розслідування. Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повідомляється за день до ознайомлення із зазначеним актом. Під час ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може висловити свої зауваження, які додаються до акта.

Вказаних вимог голова та члени комісії не дотримали.

Як видно зі службової записки членів комісії, службове розслідування щодо ОСОБА_1 не було проведено, оскільки він перебував у відпустці, після виходу в цей же день був звільнений (а.с. 66 т.1 ).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала суду, що вона працювала в Карлівській міській раді секретарем в той час, коли позивач обіймав посаду першого заступника міського голови та була головою комісії по службовому розслідуванню щодо ОСОБА_1, яке не відбулося, оскільки ОСОБА_4 звільнив ОСОБА_1 в перший день після виходу останнього з відпустки. Також повідомила, що ОСОБА_1 користується авторитетом в місті і з приводу незаконного звільнення переживає.

Відповідно до ч.1 ст. 148 КЗпП, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Таким чином, в порушення прав позивача призначене відповідачем службове розслідування, фактично не було проведено належним чином, не було враховано часу перебування позивача у відпустці, не були складені відповідні документи, зокрема акт службового розслідування в якому комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, який подається на затвердження керівнику, який приймає рішення протягом 10 днів (п. 10 Порядку), а відтак суд приходить до висновку, що відповідачем була порушена встановлена законодавством процедура звільнення позивача.

Суд зауважує, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 2401 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

За таких обставин, суд вважає, що розпорядження про звільнення позивача з посади слід скасувати та поновити його на посаді негайно з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Разом з тим, суд вважає, що вимога позивача про зобов’язання відповідача скасувати запис в трудовій книжці є тотожною з вимогою про скасування розпорядження про звільнення, на виконання якого Карлівська міська рада вносить відповідний запис до трудової книжки, а тому повторному застосуванню не підлягає і в її задоволенні слід відмовити, як і у вимозі про зобов’язання зробити відповідний запис в трудовій книжці, оскільки це обов’язок відповідача на виконання судового рішення, яке носить імперативний характер.

Крім цього, вимога позивача про визнання нечинним розпорядження є безпідставно, оскільки застосовується до нормативно-правових актів, в той час як в даному випадку мова йде про акт індивідуальної дії, а тому задоволенню не підлягає.

Водночас, оскільки згідно довідки Карлівського міського голови № 06-22/2088 від 06.11.2017р., розпорядження від 22.09.2016р. № 143 «Про накладення дисциплінарного стягнення» не приймалося (а.с. 47), а відтак позовна вимога про його скасування задоволенню не підлягає, у зв’язку з відсутністю предмета розгляду.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки Законом не передбачено будь-яких підстав для його зменшення.

Так, середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок),.

Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулось 22.09.2016р., а тому його середня заробітна плата повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці, а саме: за липень-серпень 2016 року.

З довідки виконкому Карлівської міської ради № 56 від 07.12.2017р. видно, що середньоденна заробітна плата позивача за липень-серпень 2016 року становить 541, 96 грн (а.с. 48).

В той час, відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 65 років. Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування, які обираються на відповідні посади.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими доводи відповідача про те, що позивач 27.05.2017р. досяг 65 річного віку, що є граничним терміном перебування на службі в органах місцевого самоврядування, а тому виплата позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна відбувалися в період з 23.09.2016р. по 27.05.2017р., а його поновлення на посаді з 23.09.2016р., однак наведене не позбавляє позивача права залишити службу у зв'язку з досягненням пенсійного віку.

Виходячи з викладеного, суд враховуючи листи Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» від 20.07.2015 р. N 10846/0/14-15/13 та «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» від 05.08.2016 р. № 11535/0/14-16/13 вважає, що за період 23.09.2016р. по 27.05.2017р. кількість робочих днів для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 169 днів.

При цьому судом враховано, що 27.05.2017р. припадало на вихідний день, а тому останнім днем вважатиметься перший за ним робочий день, який є 29.05.2017р.

За таких обставин розрахунок буде таким: 169 днів х 541, 96 грн = 91591, 24 грн, без обов’язкових відрахувань.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 371 КАС України слід допустити негайне викоання рішення суду про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 11923, 12 грн (20 днів – кількість робочих днів за повний місяць жовтень)х 541, 96 грн), без обов’язкових відрахувань.

Щодо вимог позивача простягання на його користь моральної шкоди в розмірі 50 000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 237-1 КЗпП, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить із того, що позивач переніс душевні страждання у зв'язку із діями відповідача щодо його звільнення без дотримання законодавства, а тому, зважаючи на характер та обсяги душевних страждань, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, приходить до висновку про відшкодування моральної шкоди в грошовому виразі, що складає 5 000 грн.

Щодо інших аргументів сторін, суд зауважує, що вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Крім цього, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 288, ч. 19 ст. 289 КАС України за подачу позовних заяв, передбачених даною статтею, судовий збір не справляється, а отже підстав для розподілу витрат пов'язаних з розглядом справи не має, оскільки вони сторонами не були понесені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 77, 241, 243, 246, 289, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Карлівської міської ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Карлівської міської ради, поновлення на роботі, зобов’язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження № 143 від 22 вересня 2016 року виконавчого комітету Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області підписане міським головою ОСОБА_4 «Про звільнення з посади першого заступника міського голови» ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови Карлівської міської ради Полтавської області з 23 вересня 2016 року.

Стягнути з Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.09.2016р. по 29.05.2017р. в розмірі 91591, 24 грн, без обов’язкових відрахувань.

Стягнути з Карлівської міської ради Карлівського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови Карлівської міської ради Полтавської області.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Карлівської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 11923, 12 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду через Машівський районний суд Полтавської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, індекс 39500, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач – Карлівська міська рада Карлівського району Полтавської області, юридична адреса: м. Карлівка, вул. Полтавський Шлях, 54, Полтавської області, індекс 39500, код ЄДРПОУ 21046549.

Повний текст рішення виготовлено 26.04.2019 року.

Суддя С.М.Косик