Рішення № 81455256, 15.04.2019, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа №538/910/18

Провадження по справі №2/538/28/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді: Бондарь В.А.,

за участю секретаря судового засідання: Волошиної Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Лохвиця, Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування в сумі 26 203,38 грн, витрати на аварійного комісара в сумі 480,00 грн та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

На обґрунтування позову зазначає, що 24.08.2017 року близько 18 год. 20 хв. по вул. Панаса Мирного в смт Опішня ОСОБА_1, який керував автомобілем НОМЕР_1, стала дорожньо-транспортна пригода. В результаті вказаної пригоди пошкоджено автомобіль "Фольксваген", державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ВАТ "НАСК "Оранта" згідно Полісу № АК/4085295, строк дії якого з 08.06.2017 року по 07.06.2018 року. Відповідно до постанови Зінківського районного суду Полтавської області від 12.09.2017 року по справі №7530/1178/17, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно з підпунктом «а» пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застраховував свою цивільно-правову відповідальність.

Ухвалою від 24.10.2018 року суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі, а також у відповідності до ст. 274 ЦПК України вирішила розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з’явився, але надав суду письмову заяву про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд розглядати справу без їхньої участі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Від представника відповідача 15.04.2019 року ОСОБА_3 надійшло письмове заперечення проти позову, в якому позовні вимоги не визнає, вважає позовні вимоги Моторно (транспортного) страхового бюро України необґрунтованими і таким, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду. Вважає, що ОСОБА_1 не повинен нести цивільно-правову відповідальність та відшкодовувати збитки на корись МТСБУ у порядку регресу оскільки у справі не має жодного доказу того, що під час скоєння ДТП 24.08.2017 року за участю автомобіля "Фольцваген", державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 він нібито не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Посилання позивачем на постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2017 року, як доказ його вини, оскільки у справі про адміністративне правопорушення відповідач був притягнутий за ст. 124 КУпАП, тобто за правопорушення у зв'язку з порушенням п. 13.1 Правил дорожнього руху тобто не врахував дорожньої обстановки та не вибрав безпечної швидкості. Наявність полісу договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів у відповідача ніхто не перевіряв і пред'явити не просив.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали та з'ясувавши дійсні обставини справи, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку, виходячи із таких мотивів.

Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 10 ЦПК).

Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм спірні правовідносини.

Як вбачається з наданих сторонами доказів, що згідно копії довідки №3017238367677995 Зінківського відділення поліції Гадяцького відділу ГУНП в Полтавській області про дорожньо-транспортну пригоду 24.08.2017 року об 18 год. 20 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом DAEWOO LANOS державний номерний знак НОМЕР_3 порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху України, а саме не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення, рухаючись в попутному напрямку в крайній правій смузі з автомобілем НОМЕР_4, чим наніс останньому механічні пошкодження, а саме: деформація заднього бампера, заднього лівого крила, задньої ляди, блок задньої лівої фари. За фактом правопорушення, які призвели до скоєння ДТП складений адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП (а.с.11).

До страхової компанії Моторно (транспортне) страхове бюро України 28.09.2017 року від ОСОБА_2 надійшла заява про виплату страхового відшкодування по вищезазначеному договору. В заяві зазначалося про те, що з транспортним засобом DAEWOO LANOS державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 сталося ДТП, в результаті якого VOLKSWAGEN TRANSPORTER державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 завдано механічні пошкодження.

Розмір завданих збитків згідно Звіту про оцінку майна № 560 від 12.10.2017 року, завданої власнику VOLKSWAGEN TRANSPORTER державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 24.08.2017 року становить 26 203,38грн. за пошкоджений транспортний засіб (а.с.14-24).

У зв'язку із настанням події, передбаченої п.п. «а» п. 41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач здійснив регламенту виплату потерпілому в розмірі 26 203,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням №143830 від 04.01.2018 року (а.с.26).

У п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено чіткий перелік випадків, в яких може звернутися страховик після виплати страхового відшкодування з позовом в порядку регресу до страхувальника або водія, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Позивач посилається на те, що згідно довідки з поліції, на місці ДТП встановлено, що у потерпілої особи був наявний Поліс № АК/4085295, укладений з ПАТ "НАСК "Оранта", в той же час інформація про наявність Полісу у відповідача відсутня. Не складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно правопорушника за ст. 126 КУпАП може свідчити лише про те, що працівники поліції не належно виконали свої обов'язки, сам же факт не складання протоколу за ст. 126 КУпАП не може бути підставою для не виплати страхового відшкодування з Фонду захисту потерпілих.

Згідно ст. 38 п. 38.2.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Частина 6 ст. 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що постановою Зіньківського районного суду Полтавської області від 12.09.2017 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 12).

У відповідності з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії(бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Власник транспортного засобу — фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами (свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу DAEWOO LANOS TF69Y, державний номерний знак ВІ 4566ВІ належить ОСОБА_4, яка уповноважила довіреністю від 31.05.2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 представляти її інтереси перед третіми особами з питань експлуатації та розпорядження вказаним автомобілем.

Одночасно немає судового рішення, за яким би відповідача ОСОБА_1 визнано винним у керування транспортним засобом, який не має при собі або не пред'явив для перевірки поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, також суд зазначає що відносно відповідача не складався адміністративний протокол про скоєння адміністративного правопорушення за ст. 126 КУпАП.

За таких обставин, оцінюючи надані сторонами та досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Разом із тим, понесені позивачем судові витрати, пов'язані із розглядом справи, зокрема сплачений ним судовий збір, у відповідності до вимог пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України, покладаються на позивача, а тому не можуть бути стягнені з відповідачів.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 1, 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодуванні -відмовити.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Лохвицького районного суду

Полтавської області ОСОБА_7