Вирок № 81453684, 23.04.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/4/2014

Справа № 428/12/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Подрябінкіної М.О.,

прокурора Лещинської О.Я.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013030370004438 від 11.12.2013 року, у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, який працює у ФОП ОСОБА_2, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого:

- 02.11.2012 року Сєвєродонецьким міським судом за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт;

- 14.06.2013 року Сєвєродонецьким міський судом за ч. 2 ст. 389 України до покарання у виді 1 року обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.12.2018 року, звільнено від відбування покарання у зв’язку з закінченням іспитового строку,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З 09.12.2013 року до 10.12.2013 року ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, разом з ОСОБА_3, засудженого вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07.10.2014 року, який набрав чинності 06.11.2014 року, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 Перебуваючи в даній квартирі, 10.12.2013 року близько 03 години 00 хвилин у ОСОБА_5, засудженого вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07.10.2014 року, який набрав чинності 06.11.2014 року, та ОСОБА_1 виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб. Реалізуючи свій намір, ОСОБА_5, засуджений вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07.10.2014 року, який набрав чинності 06.11.2014 року, та ОСОБА_1, скориставшись тим, що ОСОБА_4 заснув, діючи таємно з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, шляхом вільного доступу, з полу між ліжком та шафою, розташованими в кімнаті, скоїли крадіжку мобільного телефону із зарядним пристроєм марки «НТС» Desire 200, imei 356233052035711, в корпусі чорного кольору, вартість якого, згідно з висновком товарознавчої експертизи № 910-272/7 від 16.12.2013 року, може складати 1 032 гривні 47 копійок, який належав ОСОБА_4 Після чого ОСОБА_5, засуджений вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07.10.2014 року, який набрав чинності 06.11.2014 року, та ОСОБА_1 з місця злочину зникли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.

Своїми злочинними діями ОСОБА_5, засуджений вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07.10.2014 року, який набрав чинності 06.11.2014 року, та ОСОБА_1 заподіяли потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 1 032 гривні 47 копійок.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що у період часу з 09.12.2013 року до 10.12.2013 року він знаходився за адресою: АДРЕСА_2, разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4. 10.12.2018 року приблизно о 03-00 годині, скориставшись тим, що ОСОБА_4 заснув, він за попередньою змовою з ОСОБА_5, шляхом вільного доступу вчинили крадіжку мобільного телефону із зарядним пристроєм марки «НТС», якими вони розпорядилися на власний розсуд. В скоєному злочині він щиросердно кається, засуджує свою поведінку, матеріальну шкоду відшкодував.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі, в заяві вказав, що покарання просить призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз’яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який має постійне місця проживання, працює у ФОП ОСОБА_2, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, задовільно характеризується за місцем мешкання, позитивно характеризується за місцем роботи, вину визнав, щиро розкаявся, матеріальну шкоду потерпілому відшкодував.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також положеннями ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» якими передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання, приймаючи до уваги наявність пом’якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи дату вчинення кримінального правопорушення – 09.12.2013 року, а також те, що з вказаного часу обвинувачений не вчиняв нових злочинів, відомості про особу обвинуваченого, критичну оцінку ним своєї протиправної поведінки, враховуючи умови його життя, рівень розвитку, думку прокурора, яка вважала за доцільне призначення покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів можливо в умовах без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов’язки у відповідності з ч.1 ст. 76 КК України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений. Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в розмірі, який відповідає об’єму пред’явленого обвинувачення, за проведення судово-товарознавчої експертизи від 16.12.2013 року № 910/272/7, що згідно довідки НДЕКЦ ГУ МВС України у Луганській області становить 489 грн. 44.коп., частково в розмірі 244 (двісті сорок чотири) грн. 72 коп. Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні, на підставі ст. 100 КПК України, вирішено вироком Сєвєродонецько міського суду Луганської області від 07.10.2014 року.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судово-товарознавчої експертизи від 16.12.2013 року № 910/272/7, що згідно довідки НДЕКЦ ГУ МВС України у Луганській області становить 489 грн. 44.коп., частково в розмірі 244 (двісті сорок чотири) грн. 72 коп. в дохід держави (отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача ( ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку(МФО):899998, Номер рахунку: 31116115012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Т. О. Комплєктова