Рішення № 81453421, 11.04.2019, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/3796/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої- судді ОСОБА_1,

при секретарі – Слободянюк А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Хмельницького цивільну справу за заявою ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, ОСОБА_5 ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просив встановити факт, що їх вимушене переселення у вересні 2015 року, з окупованої території Луганської області України відбулось внаслідок збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти України та окупації ОСОБА_5 ОСОБА_6 частини території Луганської області України.

В обгрунтування заяви заявник вказав, що він народився 19.01.1977 року в м.Луганськ, був зареєстрований та проживав за адресою: провул.Чехова, 17 м.Луганськ, поштовий індекс: 91002. Він є батьком двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. В вересні 2015 року він разом зі своїми малолітніми дітьми був вимушений переміститись з пров.Чехова, 17 м.Луганськ до АДРЕСА_1, де зараз проживає, а отже дана адреса є його фактичним місцем проживання.

Як загальновідомо, у кінці лютого - на початку березня 2014 року перекинуті з ОСОБА_5 ОСОБА_6 війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів і з цього моменту фактично розпочалась військова агресія ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти України.

Згідно з постановою Верховної ОСОБА_7 України Про Заяву Верховної ОСОБА_7 України "Про відсіч збройній агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 та подолання її наслідків" від 21.04.2015 року №337-VIII, зазначені події розвивались за таким сценарієм:

Збройна агресія ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти України розпочалася 20.02.2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами ОСОБА_5 ОСОБА_6 порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і ОСОБА_5 ОСОБА_6 про статус та умови перебування Чорноморського флоту ОСОБА_5 ОСОБА_6 на території України від 28.05.1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.

27.02.2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6 захопили будівлі ОСОБА_7 Міністрів та Верховної Ради Автономної ОСОБА_8 Крим. Водночас відбулося створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6, а Чорноморський флот ОСОБА_5 ОСОБА_6 заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. За цих обставин лідер партії "Русскоє единство" ОСОБА_9 у незаконний спосіб проголосив себе головою ОСОБА_7 Міністрів Автономної ОСОБА_8 Крим та закликав Президента ОСОБА_5 ОСОБА_6 "забезпечити мир та спокій у Криму". У відповідь на цей заклик Президент ОСОБА_5 ОСОБА_6, порушуючи як міжнародне право, так і чину українсько-російську договірно-правову базу, а також положення Будапештського меморандуму, звернувся до ОСОБА_7 ОСОБА_6 Федеральних зборів ОСОБА_5 ОСОБА_6, яка своєю постановою від 01 березня 2014 року, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід’ємної частини України - Автономної ОСОБА_8 Крим та міста Севастополя.

Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної ОСОБА_8 Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної ОСОБА_8 Крим до складу ОСОБА_5 ОСОБА_6, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім ОСОБА_5 ОСОБА_6, що підтверджується Резолюцією Генеральної ОСОБА_7 ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України».

17 березня 2014 року Верховна ОСОБА_7 Автономної ОСОБА_8 Крим, розпущена постановою Верховної ОСОБА_7 України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної ОСОБА_7 Автономної ОСОБА_8 Крим підписали з президентом ОСОБА_5 ОСОБА_6 Путіним «Договір про прийняття до ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_8 Крим і створення у складі ОСОБА_5 ОСОБА_6 нових суб'єктів». 21 березня 2014 року прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую ОСОБА_6 Республики Крым и образовании в составе Российской ОСОБА_6 новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя".

Верховною ОСОБА_7 України з метою забезпечення додержання прав і свобод людини і громадянина, захист інтересів держави, державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах окупації прийнято ОСОБА_10 України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року № 1207-VII. ОСОБА_10 визначив статус частини території України, як тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6, встановив особливий правовий режим на цій території, визначив особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Також визначено дату початку тимчасової окупації – 20 лютого 2014 року.

З метою правової протидії агресору Верховною ОСОБА_7 України також був прийнятий ОСОБА_10 України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року № 1644-VII, яким визначено механізм впровадження спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів щодо ОСОБА_5 ОСОБА_6.

На виконання зазначеного Закону України "Про санкції" Кабінет Міністрів України видав розпорядження від 11 вересня 2014 року №829-р "Про пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів" саме у зв'язку з військовою агресією ОСОБА_5 ОСОБА_6.

У цілісній сукупності усі наведені в хронологічній послідовності нормативно-правові акти відтворюють обставини, що відбувались на частині території України – Автономної ОСОБА_8 Крим та вказують на військову агресію ОСОБА_5 ОСОБА_6 по відношенню до України, наслідком якої стала повна окупація та подальша незаконна анексія території Автономної ОСОБА_8 Крим, яка засуджена міжнародними інстанціями.

Незаконно анексувавши ОСОБА_8 Крим, ОСОБА_5 ОСОБА_6 продовжила свою військову агресію по відношенню до України.

Друга фаза збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами ОСОБА_5 ОСОБА_6 озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).

Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян ОСОБА_5 ОСОБА_6, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями – громадянами ОСОБА_5 ОСОБА_6 батальйон «Восток», а також задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаки Повітряних сил Збройних Сил України.

11 травня 2014 року на окупованій території Донецької та Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної ОСОБА_8» та «Донецької Народної ОСОБА_8». Показово, що ані самі референдуми, ані проголошені ними утворення так і не були визнані міжнародною спільнотою.

23 серпня 2014 року почалося масове вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6. Задіяння регулярних Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6 у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".

На засіданні ОСОБА_7 Безпеки ООН, яке відбулосся 29 серпня 2014р., делегація України заявила: "Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову частину України із застосуванням своїх регулярних зброєних сил". Після надзвичайного засідання комісії Україна – НАТО, скликанного 29 серпня 2014 року на прохання України, Генеральний секретар НАТО А. Расмуссен кваліфікував вторгнення Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6 через східний і південно-східний українсько-російський державний кордон як «серйозну ескалацію збройної агресії Росії проти України».

29 червня 2016 року незалежна неурядова правозахисна організація Міжнародне партнерство за права людини разом із Норвезьким Гельсінським Комітетом та Українською Гельсінською Спілкою представила Звіт "Звідки відкрили вогонь? Розслідування транскордонних атак на сході України". Відповідно до Звіту, перетини кордону та напади на українські території були організовані за допомогою військових підрозділів ОСОБА_5 ОСОБА_6. Покинуті речі персонального вжитку та сліди переміщення військової техніки; рух російських військових підрозділів на території ОСОБА_5 ОСОБА_6 і через кордон України; факти нелегальних перетинів українського кордону комбатантами з ОСОБА_5 ОСОБА_6, які згодом здійснювали напади на об'єкти військової інфраструктури, державні прикордонні частини та цивільні об'єкти; здійснення атак з локацій військових частин регулярних Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6 слугують цьому підтвердженням. Крім того, проаналізовані у звіті докази прямого втручання російських збройних сил, служб безпеки, осіб, які прямо пов'язані з військовими підрозділами ОСОБА_5 ОСОБА_6, а також аналіз атак на населені пункти Луганської області влітку 2014 року доводять наявність міжнародного характеру збройного конфлікту на Донбасі.

Незважаючи на укладення Мінських домовленостей, з моменту підписання 05.09.2014 року Мінського протоколу Збройні Сили ОСОБА_5 ОСОБА_6 та іррегулярні підрозділи російських найманців захопили Донецький аеропорт, м.Дебальцеве та інші населені пункти, розширивши контрольовану ними територію України у Донецькій та Луганській областях більше ніж на 500 квадратних кілометрів. Постачання російських окупаційних сил відбувається зокрема, за допомогою так званих «гуманітарних конвоїв», які регулярно скеровуються ОСОБА_5 ОСОБА_6 на територію України шляхом несанкціонованого перетинання українсько-російського державного кордону.

Україною за наслідками збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 прийнято постанову Верховної ОСОБА_7 України від 17 березня 2015 року №254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Постановою Верховної ОСОБА_7 України від 27.01.2015 року №129-VІІІ законодавчий орган України затвердив звернення до ООН, Європейського парламенту, Парламентської ОСОБА_7 Європи, Парламентської ОСОБА_7 НАТО, Парламентської ОСОБА_7 ОБСЕ, Парламентської ОСОБА_7 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання ОСОБА_5 ОСОБА_6 державою - агресором.

Результатом такого звернення стало визнання міжнародним співтовариством через схвалення 08.07.2015 року переважною більшістю членів Парламентської ОСОБА_7 ОБСЄ двох резолюцій, зокрема Резолюції "Продовження очевидних грубих і невиправданих порушень ОСОБА_5 ОСОБА_6 міжнародних норм і принципів ОБСЄ" та резолюції "Викрадені і незаконно утримувані громадяни України на території ОСОБА_5 ОСОБА_6", які засвідчили факт здійснення ОСОБА_5 ОСОБА_6 збройної агресії проти держави Україна та факт протиправності утримання українських політичних вязнів в ОСОБА_5 ОСОБА_6.

Отже, наслідком збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 стала окупація частини території України, яка засуджена як на національному рівні, так і міжнародною спільнотою.

ОСОБА_5 ОСОБА_6 неодноразово порушувала права громадян України, передбачені та гарантовані Конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року пвж час зброного конфлікту. Про наявність цих порушень свідчить аналіз наступної інформації.

Згідно інформації, що міститься в статті «В Донецке и Луганске зафиксированы многочисленные случаи убивств мирных жителей, похищений, ограблений и мародерства. – СНБО» від 24 липня 2014 року, яку опублікувало Інтернет-джерело «Цензор.Нет», в Луганську, який перебуває під контролем російських найманців, зафіксовані численні випадки вбивств мирних жителів, мародерства, пограбування і захоплення адміністративних будівель (http/censor.net.ua./news/295230/v_donetske i luganske_zafiksirovany_mnogochislennye_ sluchai_ubiyistv_ mirnyh_jiteleyi_pohischeniyi_ ogrableniyi).

Станом на червень 2014 року у Донецькій та Луганській областях здійснювалось витіснення українських телеканалів шляхом протиправного відключення від ефіру і заміщення їх російськими телеканалами із пропагандистським, екстремістським та фейковим змістом. Так, в Луганську «УТ-1» був замінений на «Росія 24», в Ровеньках «УТ-2» на «Росія 24», «НТН» на «ОРТ», про що повідомила Інтернет-газета «Українська правда» в статті «Як працює російська пропаганда» від 05 червня 2014 року (http:/www.pravda.com.ua/columns/2014/06/5/7028049).

У статті «Мирный митинг в Луганске закончился побоїщем» від 09.03.2014 року, опублікований Інтернет-виданням «news.pn» мова йдеться про те, що під час урочистостей з нагоди 200-річчя з дня народження поета ОСОБА_11 09.03.2014 року між учасниками проросійського мітингу та активістами проукраїнських сил сталася сутичка: проросійські активісти силою розігнали зібрання біля пам’ятника ОСОБА_11. Під час проросійського мітингу також відбулося захоплення приміщення Луганської ОДА та був вивішений російський прапор на будівлі. Крім того, російський прапор та прапор Перемоги були вивішені на флангштоках біля установи. (https://news.pn/ru/incidents/98788).

Відповідно до інформації, що міститься в статті «Вночі терористи обстріляли Луганськ, ситуація в місті критична» від 07 серпня 2014 року, опублікованій на сайті Інформаційного агентства «УНІАН», у зв'язку з постійними обстрілами міста Луганськ збройними формуваннями ОСОБА_5 ОСОБА_6 було припинено роботу банків, в результаті чого мешканцям міста не виплачувалися пенсії, зарплати та інші соціальні виплати (http://www.unian.ua/politics/948468-vnochi-teroristi-obstrilyali-lugansk-situatsia-v-misti-kritichna.html).

У повідомленні, яке міститься в статті під назвою «Бойовики в Луганську захопили нові адмінбудівлі» від 05 травня 2014 року було зазначено, що «народний губернатор ОСОБА_12 оголосив в Луганській області надзвичайний стан і заборонив діяльність на території області всіх політичних партій, громадських організацій. Також міститься інформація, що контрольований озброєним и проросійськими бойовиками обласний телецентр припинив трансплювати українські канали, а також свою діяльність призупинили три українські телеканали «Перший національний», «1+1» та «5 канал» (http://www.radiosvoboda.mobi/a/25372884.html).

Інтернет портал «maidan.org.ua” опублікував статтю під назвою «Бойовики ЛНР розпочали персональний терор проти голів ОВК у Луганську» від 16.05.2014 року, в якій зазначено, що озброєні проросійські бойовики нападають на ОВК, викрадають оргтехніку та документи, а також списки виборців із персональними даними. Але гірше всього те, що хтось «злив» бойовикам базу з прізвищами та адресами голів ОВК і проти цих людей почався персональний терор. Озброєні проросійські бойовики вриваються до помешкань голів ОВК, піддають психологічним та фізичним тортурам, залякують голів ОВК та їхні сім’ї (http:/maidan.org.ua/vybory2014p/reports/view/79).

Масовість таких порушень призвела до того, що в результаті збройної російської агресії на території Донецької та Луганської областей та на території Автономної ОСОБА_8 Крим понад 921 000 осіб були переміщені в межах України станом на 23 січня 2015 року, що підтверджується резолюцією Парламентської ОСОБА_7 Європи "Гуманітарна ситуація українських біженців і переміщених осіб" № 2028 від 27 січня 2015 року.

Більше 2 000 000 осіб залишаються в районах, контрольованих проросійськими бойовиками, схильними до нестабільності, серйозних порушень прав людини і створення неадекватних умов життя. За даними УВКБ ООН (UNHCR Ukraine) станом на 14 серпня 2015 року 1 438 000 осіб були змушені покинути свої домівки внаслідок збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 на території України.

Крім цього, відповідно до Заяви Міністерства закордонних справ України щодо виконання Мінських домовленостей від 01 березня 2016 року з моменту початку агресії загинуло понад 2600 українських військовослужбовців та понад 9000 було поранено.

Заявник також зазначає, що було порушено безпосередньо їх, гарантовані Конвенціями права, а саме: до початку цих подій він почувався повноправним громадянином своєї країни; місцеве населення шанувало та дотримувалося звичаїв українського народу, відзначало державні свята та передавало від покоління до покоління традиції їх предків; українська символіка використовувалась і пропагувалась, патріотичні заходи проходили з успіхом і бажанням брати участь в них.

На початку 2014 року на Луганщині почалося неспокійне життя, територією Луганської області прокотилася хвиля проросійських мітингів. З травня 2014 року в Луганську ситуація загострилася членами збройних формувань ОСОБА_5 ОСОБА_6 зі зброєю в руках було захоплено будівлю облдержадміністрації, відділення міліції, військовий комісаріат та будівлю СБУ. На них почали вивішувати прапори «ЛНР» та ОСОБА_5 ОСОБА_6, в місті почали з'являтись блокпости на дорогах, де перевіряли документи, також окупанти запровадили комендантську годину. З початком окупації почалися суттєві зміни на території Луганської області, почалися проблеми в придбанні харчів, засобів для існування. ОСОБА_10 призвело до неможливості подальшого проживання в місті Луганськ, а тому в вересні 2015 року, зібравши речі він разом зі свої ми дітьми був вимушений покинути місто. Внаслідок збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти України він змушений був переїхати в м.Хмельницький, де довелося пристосовуватися до нових життєвих умов в чужому місті, фактично починати життя спочатку, шукати житло. Після переселення їх психічно-емоційний стан дуже важкий, все майно, всі речі залишились на окупованій терторії.

Вважає, що внаслідок сааме збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 на території Луганської області та окупації ОСОБА_5 ОСОБА_6 частини території Луганської області України було порушено низку його прав і свобод, передбачених Конвенцією "Про захист прав людини та основоположних свобод» від 04.11.1950 року, Протоколом (Перший протокол) до цієї Конвенції від 20.03.1952 року та Протоколом №4 до цієї Конвенції від 16.09.1963 року, зокрема: право на життя, право на свободу та повагу до честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, прво на свободу думки, совісті і релігії.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706-VII, що містить визначення поняття внутрішньо переміщеної особи, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

За змістом ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 pоку №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» з наступними змінами і доповненнями було затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, додаток до якого визначає форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Однак, дана форма не передбачає внесення відомостей про конкретну причину (підставу), яка змусила залишити або покинути своє місце проживання внутрішньо переміщену особу (ч. 1 ст. ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII).

Отримана ним довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.09.2015 року №6825800685 Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради на ім'я ОСОБА_2 посвідчує лише факт вимушеного переселення з пров.Чехова,17 м.Луганськ, 91002 до АДРЕСА_2, і не містить в собі зазначення причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 pоку №1706-V1I не визначає порядку підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту та/або тимчасової окупації території України, та не виключає можливості звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення.

Його звернення до суду обумовлено тим, що він має на меті визначити свій статус, як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року, що обумовлює виникнення прав та обов’язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права. Враховуючи вищевказане, завник просить його заяву задоволити.

В судове засідання заявник ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялись у встановленому законом пордку.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився 19 січня 1977 року в м. Луганськ, та разом з своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, були зареєстровані і проживали в м.Луганськ, провул.Чехова,17.

В вересні 2015 року ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були вимушені переміститись з місця їх постійного проживання на тимчасово окупованій території Луганської області – м.Луганськ, провул.Чехова,17 в АДРЕСА_3, де зараз проживають, про що свідчить довідки про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи: №6825800685 від01.09.2015р.; №0000317905, №0000317922, №0000317938 від 04.09.2017 року.

Судом також встановлено, що 15 квітня 2014 року Верховною ОСОБА_7 України був прийнятий ОСОБА_10 України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII, який визначив статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 та встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Датою початку тимчасової окупації визначено 20 лютого 2014 року.

Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної ОСОБА_8 Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

14 серпня 2014 року виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, заявляючи, що пряме або опосередковане втручання у внутрішні і зовнішні справи України під будь-яким приводом є неприпустимим, усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров’ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод Верховною ОСОБА_7 України також був прийнятий ОСОБА_10 України "Про санкції" № 1644-VII, яким визначено механізм впровадження спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про санкції” 11 вересня 2014 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження №829-р "Про пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів", а саме у зв'язку з агресією ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти України у військовій, економічній, енергетичній та інформаційній сфері, окупацією частини території України, сприянням терористичній діяльності на території України, порушенням прав і свобод громадян України, інтересів суспільства та держави, що створюють реальні та потенційні загрози національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України.

Постановою Верховної ОСОБА_7 України «Про Звернення Верховної ОСОБА_7 України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_7 Європи, Парламентської ОСОБА_7 НАТО, Парламентської ОСОБА_7 ОБСЄ, Парламентської ОСОБА_7 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання ОСОБА_5 ОСОБА_6 державою-агресором» від 27.01.2015 року №129-VІІ встановлено, що Україна залишається об'єктом воєнної агресії з боку ОСОБА_5 ОСОБА_6, яку вона здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац 1 Звернення); Верховна ОСОБА_7 України визнає ОСОБА_5 ОСОБА_6 державою-агресором та закликає міжнародних партнерів України - визнати ОСОБА_5 ОСОБА_6 державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність ОСОБА_7 Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані "ДНР" і "ЛНР" визнати терористичними організаціями (абзаци 6 та 8 Звернення); міжнародне співтовариство закликано визнати факт агресії проти України, окупації її території і посилити вимоги щодо повернення до міжнародно визнаних кордонів України, запобігши створенню небезпечного прецеденту у вигляді грубого порушення світового порядку та системи безпеки, що склалися після Другої світової війни (абзац 12 Звернення).

Також Верховна ОСОБА_7 України Постановою від 21 квітня 2015 року №337-VIII схвалила текст Заяви Верховної ОСОБА_7 України "Про відсіч збройній агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 та подолання її наслідків", у абзаці першому пункту 1 якої констатовано, що агресія ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами ОСОБА_5 ОСОБА_6 всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням ОСОБА_5 ОСОБА_6 порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і ОСОБА_5 ОСОБА_6 про статус та умови перебування Чорноморського флоту ОСОБА_5 ОСОБА_6 на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.

Друга фаза збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами ОСОБА_5 ОСОБА_6 озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року). Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян ОСОБА_5 ОСОБА_6, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України.

У вказаній Заяві Парламенту також вказано, що і фактично, і юридично збройна агресія ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти України триватиме до повного відведення з території України всіх підрозділів Збройних Сил ОСОБА_5 ОСОБА_6, включно з підтримуваними нею найманцями, та повного відновлення територіальної цілісності України (абзац 3 пункту 4 Заяви), та наведено численні факти порушень ОСОБА_5 ОСОБА_6 своїх міжнародних зобов'язань, посягань на територіальну цілісність України.

Верховною ОСОБА_7 України за наслідками збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 також прийнято постанову від 17 березня 2015 року №254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Резолюцією Парламентської ОСОБА_7 Європи 2067 (2015) «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» асамблея висловила серйозну стурбованість зростаючою кількістю випадків осіб, що зникли безвісті у зонах військових дій в окремих частинах Донецької та Луганської областях України, а також в окупованому Криму. ОСОБА_7 також висловила жаль стосовно рішень Президента ОСОБА_5 ОСОБА_6 утаємничувати дані щодо втрат серед особового складу збройних сил ОСОБА_5 ОСОБА_6 під час спецоперації у мирний час.

З огляду на викладене факт збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти України та окупації ОСОБА_5 ОСОБА_6 частини території Донецької області України є загальновідомим і не підлягає доведенню.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. №1706-VII, що містить визначення поняття внутрішньо переміщеної особи, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

За змістом ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 p. №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» з наступними змінами і доповненнями було затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, додаток до якого визначає форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Однак, дана форма не передбачає внесення відомостей про конкретну причину (підставу), яка змусила залишити або покинути своє місце проживання внутрішньо переміщену особу (ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII).

Отримані заявником довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб №6825800685 від 01.09.2015р., №0000317905, №0000317922, №0000317938 від 04.09.2017 року, видані відповідно на ім'я ОСОБА_2 Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, посвідчує лише факт їх вимушеного переселення з м.Луганськ до міста Хмельницький і не містить в собі зазначення причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 p. №1706-V1I не виключає можливості звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення.

Женевська Конвенція «Про захист цивільного населення під час війни» від 12.08.1949 року застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є (ст. 4 Конвенції).

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що слід встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 у вересні 2015 року з окупованої території Луганської області України відбулось внаслідок збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти України та окупації ОСОБА_5 ОСОБА_6 частини території Луганської області України.

Керуючись ст. 8, ст. 21-68 Конституції України, ст.ст. 247, 315-319, 264-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 у вересні 2015 року з окупованої території Луганської області України відбулось внаслідок збройної агресії ОСОБА_5 ОСОБА_6 проти України та окупації ОСОБА_5 ОСОБА_6 частини території Луганської області України.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заявник: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН: НОМЕР_1, житель: 29000, АДРЕСА_3, адреса для листування: 01024, м.Київ, вул.Банкова,2), який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України (код ЄДРПОУ: 37567866, поштовий індекс: 01601, м.Київ, вул.Еспланадна, 8/10); ОСОБА_5 ОСОБА_6 (Посольство ОСОБА_5 ОСОБА_6 в Україні, пошт.індекс: 03049, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 27).

Дата складання повного тексту рішення суду – 22.04.2019 року.

Суддя: