Рішення № 81452374, 25.04.2019, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/1374/18 Провадження № 2/395/11/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого – судді Забуранного Р.А.

при секретарі Лисенку В.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1І, відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Новомиргороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулося Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості вказавши, що відповідно до укладеного договору б/н від 01.03.2013 року відповідач отримала кредит у розмірі 1500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі.

Відповідач не надав своєчасно АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Станом на 31.08.2018 року має заборгованість – 22563,79 гривень, яка складається з наступного: 853,73 гривень – заборгованість за кредитом; 17055,40 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3104,00 гривень – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500,00 гривень – штраф (фіксована частина); 1050,66 гривень – штраф (процентна складова).

Посилаючись на норми чинного законодавства просить суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.03.2013 року в розмірі 22563,79 гривні, судові витрати у розмірі 1762,00 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні не визнала позов, наголошувала, що всі зобов’язання виконала в повному обсязі та просила застосувати позовну давність до кредитних зобов’язань. Крім цього, надала до суду клопотання про застосування строків позовної давності в якому вказала, що з позовними вимогами не згодна, вважає їх необгрунтованими та такими, що суперечать нормам діючого законодавства України, порушують норми матеріального та процесуального права, її майнові права.

Заслухавши сторони та вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за такими обставинами.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що позивач та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № б/н від 01.03.2013 року.

Відповідач отримала кредит у розмірі 1500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, на що сторони в судовому засіданні не заперечували.

Відповідач не надав своєчасно АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом.

Згідно статей 526, 527, 537 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У зв’язку з неналежним виконанням умов вищевказаного договору відповідач станом на 31.08.2018 року має заборгованість – 22563,79 гривень, яка складається з наступного: 853,73 гривень – заборгованість за кредитом; 17055,40 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3104,00 гривень – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500,00 гривень – штраф (фіксована частина); 1050,66 гривень – штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Відповідно до п. 1.7.31 Умов договору від 01.03.2013 року, укладеного між стороами, строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З постанови Верховного Суду України від 19.11.2014 року по справі №6-160цс14 вбачається, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону. Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розмір пені обмежується останніми 12 місяцями та становить 1200 гривень, оскільки згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 03.01.2013 року, за вказаний період відповідачу нараховано даний розмір пені.

Встановлено, що строк позовної давності відносно заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом дотримано та згідно чинного законодавства не пропущено, оскільки, згідно матеріалів справи, останній платіж відповідачкою було здійснено 13.11.2015 року, а позов було подано 03.10.2018 року.

Отже, загальна сума кредитної заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить : 853,73 гривень - заборгованість за кредитом, 17055,40 гривень - нараховані відсотки за користування кредитом, 1 200 гривень - нарахована пеня, 500 гривень - штраф (фіксована частина), 1050,66 гривень - штраф (процентна складова), а всього 20659,79 гривень

Дані обставини беззаперечно встановлені в судовому засіданні та сумніву у суду не викликають.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи викладене, у відповідності до ст. 509, 526, 527, 530, 536, 549, 550, 553, 554, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 141, 280, 258-259, 263-265, 288ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 20659 (двадцять тисяч шістсот п’ятдесят дев’ять) гривень 79 копійок, та сплачену суму судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст рішення виготовлений 26 квітня 2019 року.

копія

Справа № 395/1374/18 Провадження № 2/395/11/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2019 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого – судді Забуранного Р.А.

при секретарі Лисенку В.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1І, відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Новомиргороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулося Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості вказавши, що відповідно до укладеного договору б/н від 01.03.2013 року відповідач отримала кредит у розмірі 1500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі.

Відповідач не надав своєчасно АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Станом на 31.08.2018 року має заборгованість – 22563,79 гривень, яка складається з наступного: 853,73 гривень – заборгованість за кредитом; 17055,40 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3104,00 гривень – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500,00 гривень – штраф (фіксована частина); 1050,66 гривень – штраф (процентна складова).

Посилаючись на норми чинного законодавства просить суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.03.2013 року в розмірі 22563,79 гривні, судові витрати у розмірі 1762,00 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні не визнала позов, наголошувала, що всі зобов’язання виконала в повному обсязі та просила застосувати позовну давність до кредитних зобов’язань. Крім цього, надала до суду клопотання про застосування строків позовної давності в якому вказала, що з позовними вимогами не згодна, вважає їх необгрунтованими та такими, що суперечать нормам діючого законодавства України, порушують норми матеріального та процесуального права, її майнові права.

Заслухавши сторони та вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за такими обставинами.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що позивач та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № б/н від 01.03.2013 року.

Відповідач отримала кредит у розмірі 1500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, на що сторони в судовому засіданні не заперечували.

Відповідач не надав своєчасно АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом.

Згідно статей 526, 527, 537 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У зв’язку з неналежним виконанням умов вищевказаного договору відповідач станом на 31.08.2018 року має заборгованість – 22563,79 гривень, яка складається з наступного: 853,73 гривень – заборгованість за кредитом; 17055,40 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3104,00 гривень – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500,00 гривень – штраф (фіксована частина); 1050,66 гривень – штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Відповідно до п. 1.7.31 Умов договору від 01.03.2013 року, укладеного між стороами, строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З постанови Верховного Суду України від 19.11.2014 року по справі №6-160цс14 вбачається, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону. Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розмір пені обмежується останніми 12 місяцями та становить 1200 гривень, оскільки згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 03.01.2013 року, за вказаний період відповідачу нараховано даний розмір пені.

Встановлено, що строк позовної давності відносно заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом дотримано та згідно чинного законодавства не пропущено, оскільки, згідно матеріалів справи, останній платіж відповідачкою було здійснено 13.11.2015 року, а позов було подано 03.10.2018 року.

Отже, загальна сума кредитної заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить : 853,73 гривень - заборгованість за кредитом, 17055,40 гривень - нараховані відсотки за користування кредитом, 1 200 гривень - нарахована пеня, 500 гривень - штраф (фіксована частина), 1050,66 гривень - штраф (процентна складова), а всього 20659,79 гривень

Дані обставини беззаперечно встановлені в судовому засіданні та сумніву у суду не викликають.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи викладене, у відповідності до ст. 509, 526, 527, 530, 536, 549, 550, 553, 554, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 141, 280, 258-259, 263-265, 288ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 20659 (двадцять тисяч шістсот п’ятдесят дев’ять) гривень 79 копійок, та сплачену суму судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

з оригіналом згідно

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст рішення виготовлений 26 квітня 2019 року.