Рішення № 81451739, 18.04.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2666/18

Номер провадження 2/404/2233/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького про позбавлення батьківських прав. Просила позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав по відношенню до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 2005 року позивач з відповідачем перебували у фактичних шлюбних відносинах, які наразі припинені.

Від спільного проживання вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком якого є ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції, актовий запис № 1611.

Після припинення між сторонами фактичних шлюбних відносин ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні, що підтверджується довідкою № 2867 від 11 квітня 2018 року, виданою КП «ЖЕО №4 Міської ради міста Кропивницького».

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 05 червня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 лютого 2013 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_18. На виконання вказаного судового рішення судом видано виконавчий лист, який звернуто до примусового виконання.

Проте, аліменти на утримання сина відповідач не сплачує, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість.

ОСОБА_2 ні усно, ні письмово не спілкується з сином, не проявляє до нього щонайменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість. З часу припинення фактичних шлюбних відносин, відповідач не вітає сина ні з днем народження, ні з будь-яким іншим святом, взагалі ніколи не цікавився дитиною. За цей час у відповідача жодного разу не з'явилось бажання поспілкуватись зі своїм сином. Ніяких перешкод для того, щоб бачитись з дитиною позивач ніколи не чинила, не змінювала номеру телефону, але у відповідача більше як чотири роки такого бажання не виникало.

Вказано, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, вказане підтверджується письмовими показами свідків, копії яких долучено до матеріалів справи.

Дитина з 2013 року навчається у комунальному закладі «Навчально-виховне об'єднання «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - ліцей № 19-позашкільний центр» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області», наразі є учнем 6-Б класу. Батько ОСОБА_2 не відвідував жодного разу шкільного закладу та батьківських зборів, не звертався до класного керівника чи адміністрації закладу з метою з'ясування успіхів дитини у навчанні та його поведінки. Протягом всього періоду навчання ОСОБА_3 школу відвідувала мама учня, що підтверджується довідкою № 66 від 11 квітня 2018 року.

Також дитина перебуває під наглядом педіатра дільничного АЗПСМ № 4 ЦПМСД № 2 м. Кіровограда з 2014 року. Батько дитини ОСОБА_2 не піклувався про стан здоров'я сина і до педіатра дільничного з ним не звертався, що підтверджується відповіддю головного лікаря комунального закладу «Центр Первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Кіровограда» від 25 квітня 2018 року за №721.

26 вересня 2018 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого вказано, що він не визнає позов повністю, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню. З приводу заборгованості по аліментам пояснив, що вона виникла через те, що він не мав стабільного заробітку та доходу, а крім того аліменти ним направлялись поштовим переказом безпосередньо позивачу, яка з невідомих причин не отримувала кошти. На даний час, тобто на 24 вересня 2018 року заборгованість по аліментам ним погашена в повному обсязі, що підтверджується довідкою Фортечного відділу ДВС м. Кропивницького № 347/12 від 24 вересня 2018 року.

Вказано, що відповідач завжди мав велике бажання спілкуватися зі своїм сином, якого дуже любить. Насправді після припинення фактичних шлюбних відносин з позивачем у 2012 році і до цього часу остання постійно чинила йому перешкоди у спілкуванні з сином, забороняла їм бачитись, влаштовувала сварки в присутності дитини, коли він намагався його відвідувати за місцем проживання, декілька разів у дитини змінювала номер телефону.

У 2014 році відповідач звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання сина з ним (справа № 404/9076/14-ц) проте через відрядження не зміг з'явитись до суду, коли його явка була визнана обов'язковою, а тому ухвалою суду від 03 квітня 2015 року його позов був залишений без розгляду.

На даний час дуже хоче спілкуватися з сином, виховувати його та піклуватися про нього, а тому заперечує проти позбавлення його батьківських прав /а.с.39-41/.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 21 травня 2018 року відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання /а.с.27-28/.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 січня 2019 року закрито підготовче провадження, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні /а.с.81-82/.

Під час розгляду справи назву служби у справах дітей виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького було змінено на Управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького.

В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1, та її представник позов просили задовольнити. Додатково представник зазначила, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо сина. Не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться його життям, навчанням та здоров'ям.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали та заперечили щодо його задоволення. Відповідач ОСОБА_2 додатково зазначив, що сплачує аліменти на утримання сина, останній раз бачив дитину у 2015 році, намагався побачити дитину, але позивач в цьому перешкоджає, змінила сину номер телефону. Одного разу коли він забрав після школи дитину до себе додому, позивач викликала міліцію і виник конфлікт.

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 в присутності психолога пояснив, що про нього піклується мама та вітчим, які забезпечують його всім необхідним. Вітчима він називає татом, грає з ним у комп'ютерні ігри, вони роблять разом домашні завдання, дуже багато спілкуються. Батько його життям не цікавиться, зв'язків не підтримує, не проводить з ним вільний час. Про свого рідного батька він нічого не пам'ятає, спілкуватись з ним йому не приємно.

Провідний психолог ОСОБА_4 після проведення бесіди з дитиною висловила свою думку, вказавши, що у житті дитини є тато з яким він проводить свій час та який піклується про нього і є другий тато - біологічний. Дитині не приємно, що в його житті з'явилась людина, яка довгий час не цікавилась ним, а зараз хоче з ним спілкуватись. Дитині зараз такі відносини не потрібні. Якщо ж батько хотів би раніше спілкуватись з дитиною, то зробив би усе можливе для цього. Відповідач посилається на те, що йому не давали змоги бачитись та спілкуватись з сином, проте у відповідні служби та суди він не звертався. Для того, щоб налагодити стосунки, відповідачу необхідно відновити довіру у дитини. Проте не впевнена чи потрібно це дитині, оскільки це буде впливати на його психіку та завдавати травми.

Представник третьої особи - Управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є доцільним та відповідає інтересам дитини. Підтримала висновок органу опіки та піклування Міської ради міста Кропивницького щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав. Зазначила, що відповідачу роз'яснювалось його право звернутися з позовом до суду для визначення порядку спілкування з сином.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що з червня 2012 року знає позивача та її сина - ОСОБА_2. За цей час жодного разу не бачила біологічного батька дитини. Про дитину піклується його вітчим, якого хлопчик вважає батьком.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що знає родину позивача з 2012 року. Відповідача жодного разу не бачила. Дитиною займається його вітчим.

Суд, в межах наданих доказів, заслухавши пояснення позивача, відповідача, представників сторін та представника третьої особи, заслухавши думку малолітнього ОСОБА_3 та провідного психолога ОСОБА_4, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького про позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 серпня 2006 року народився ОСОБА_3, про що в Книзі реєстрації народжень 29 серпня 2006 року зроблено відповідний актовий запис за №1611. Його батьками є: батько - ОСОБА_2, мати - ОСОБА_7. Вказане підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 29 серпня 2006 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції /а.с.5/.

30 листопада 2012 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_8, дружини - ОСОБА_8. Вказане підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 виданим 30 листопада 2012 року Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції у Кіровоградській області /а.с.8/.

Відповідно до довідки виданої начальником КП «Житлово-експлуатаційна організація №4 Міської ради міста Кропивницького» ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_3, склад сім'ї 5 осіб: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 - власник, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 - дружина, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 - син, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7 - син, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 - син дружини /а.с.12/.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 05 червня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 лютого 2013 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_19, а також 600 грн. витрат на правову допомогу. На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист /а.с.9/.

Відповідно до даних наданих державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницького заборгованість по аліментам відповідача перед позивачем станом на 20 квітня 2018 року становить 51 043 грн. 02 коп. /а.с.10-11/.

Відповідно до довідки навчально-виховного об'єднання «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - ліцей №19 - позашкільний центр» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області від 11 квітня 2018 року, виданої ОСОБА_1 про те, що за час навчання сина ( з 2013 року по 2018 рік), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, учня 6-Б класу комунального закладу «Навчально-виховне об'єднання «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - ліцей № 19 - позашкільний центр» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області», його батько ОСОБА_2 не відвідував жодного шкільного заходу та батьківських зборів, не звертався до класного керівника чи адміністрації закладу з метою з'ясування успіхів дитини у навчанні та його поведінки. Протягом всього періоду навчання ОСОБА_3 школу відвідувала мама учня /а.с.13/.

Згідно довідки навчально-виховного об'єднання «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - ліцей №19 - позашкільний центр» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області від 17.04.2019 р. класний керівник 7-Б класу, ОСОБА_11, засвідчує, що за період навчання ОСОБА_3 з 03.09.2018 року по 17.04.2019 року батько ОСОБА_2 відвідав школу тричі (березень-квітень). ОСОБА_2 цікавився успіхами сина, виявляв бажання зустрітися, але ОСОБА_2 відмовився від зустрічі.

Відповідно до характеристики учня 6-Б класу НВО «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - ліцей №19 - позашкільний центр» ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, за період навчання у школі він зарекомендував себе як здібний учень. Програмовий матеріал засвоює в основному на достатньому та високому рівнях. Олександр активний на уроках, систематично готує домашні завдання. Хлопчик відповідально ставиться до виконання доручень. У класі ОСОБА_3 є заступником старости класу. Бере активну участь у житті класу та школи. Олександр вихований, ввічливий учень. З повагою ставиться до вчителів та однокласників. Має товариський характер. Товаришує з багатьма хлопчиками - однокласниками. Користується авторитетом серед дівчаток. Мати, ОСОБА_1, приділяє достатньо уваги вихованню сина /а.с.14/.

Відповідно до повідомлення головного лікаря комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 м. Кіровограда» ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою АДРЕСА_4, перебуває під наглядом педіатра дільничного АЗПСМ № 4 КЗ ЦПМСД №2 м. Кіровограда з 2014 року. Батько дитини, ОСОБА_2, не піклується про стан здоров'я сина і до педіатра дільничного з ним не звертався /а.с.15/.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_5, яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 підпис якої засвідчено начальником КП ЖЕО № 4, вбачається, що з ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_3 вона знайома з 10 червня 2012 року. За цей час жодного разу не бачила батька дитини. Батько не спілкується, не приймає участі у розвитку дитини та не цікавиться здоров'ям дитини. За моральний та духовний розвиток дитини відповідає мама, та син знаходиться на повному утриманні матері /а.с.16/.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_6, яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 підпис якої засвідчено начальником КП ЖЕО № 4, вбачається, що з ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_3 вона знайома з 10 червня 2012 року. За цей час жодного разу не бачила батька дитини. Батько не спілкується не приймає участі у розвитку дитини та не цікавиться здоров'ям дитини. За моральний та духовний розвиток дитини відповідає мама, та син знаходиться на повному утриманні матері /а.с.17/.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_12, яка проживає за адресою: АДРЕСА_7, підпис якої засвідчено начальником КП ЖЕО № 4, вбачається, що з ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_3 вона знайома з 10 червня 2012 року. За цей час жодного разу не бачила батька дитини. Батько не спілкується не приймає участі у розвитку дитини та не цікавиться здоров'ям дитини. За моральний та духовний розвиток дитини відповідає мама та син знаходиться на повному утриманні /а.с.18/.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_13, зав. будинку АДРЕСА_8 підпис якої засвідчено начальником КП ЖЕО № 4, вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8 мешкає за адресою АДРЕСА_1 і проживає з мамою ОСОБА_1, вітчимом ОСОБА_8 та братом ОСОБА_10. Повідомила, що біологічного батька ні вона, ні сусіди не бачили /а.с.19/.

Відповідно до довідки виданої начальником Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницького від 24 вересня 2019 року на ім'я ОСОБА_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 в тім, що згідно виконавчого листа № 404/1607/13-ц від 17 червня 2013 року, виданого Кіровським районним судом міста Кіровограда про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1, заборгованість станом на 24 вересня 2018 року відсутня /а.с.48/.

Відповідно до висновку № 2666/49-01-24 від 07.06.2018 року орган опіки та піклування Міської ради міста Кропивницького, вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.73-74/.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.ч. 1,2,6 ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ст.165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 Сімейного кодексу України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.

В судовому засіданні встановлено, що вихованням та матеріальним забезпеченням ОСОБА_3 займається позивач, яка створила всі умови для його всебічного розвитку, не перешкоджала та не перешкоджає спілкуванню батька з сином.

Надана відповідачем заява ОСОБА_1 від 11.11.2014 року на ім'я директора НВО школа-ліцей № 19, згідно якої вона просить не віддавати без її відома під час занять з 8-00 - 13.30 сина, ОСОБА_3, учня 3-Б класу, стороннім особам, а особисто ОСОБА_2 на підставі її заяви про викрадення дитини 10.10.2014 року, яка зареєстрована Кіровоградським МВ УМВС № 30950, не підтверджує факту перешкоджання позивачем у спілкуванні відповідача з сином. З даної заяви вбачається тимчасове обмеження можливості забрати дитину із школи без відома матері.

При розгляді даної цивільної справи було достовірно встановлено, що відповідач по справі, ОСОБА_2, протягом тривалого часу не займається вихованням свого малолітнього сина, не проявляє до дитини батьківської уваги та турботи, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення: не знає як навчається його син, чим цікавиться.

Також відповідач матеріально не утримує свою дитину. Мав заборгованість по аліментам в сумі 51 043 грн. 02 коп. Заборгованість сплачена під час розгляду справи в суді.

Крім цього, при вирішенні даної справи, суд враховує думку малолітнього ОСОБА_3 щодо позбавлення батька батьківських прав.

Відповідач в судовому засіданні не надав будь-яких доказів на спростування обставин, викладених в позовній заяві, за час знаходження справи в суді, з травня 2018 р., не зробив достатніх дій для налагодження відносин з сином та врегулювання спірних питань.

Враховуючи обставини справи, судом встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини, обмежуючи свою участь виключно сплатою аліментів.

На підставі викладеного, керуючись якнайвищими інтересами дитини, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Позбавлення батьківських прав, в даному випадку, є необхідним засобом захисту прав та інтересів дитини.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст.169 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довела наявність обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення.

Відповідно до положень ч. 1 ст.141 ЦПК України, з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача сплачена нею сума судового збору.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом ОСОБА_14 та позивачем ОСОБА_1 20 квітня 2018 року було укладено договір про надання правничої допомоги та представництво інтересів /а.с. 103-104/.

Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу, наданого адвокатом ОСОБА_14, ОСОБА_1 надана правова допомога у вигляді попередньої консультації, вартість якої становить 500 грн., визначення та правовий аналіз матеріалів справи - 500 грн., підготовка процесуальних документів, подання позовної заяви до Кіровського районного суду міста Кіровограда - 1000 грн., участь у судових засіданням - 2000 грн., всього 4000 грн. /а.с. 106/.

Також суду надано квитанцію до прибуткового касового ордера від 20 квітня 2018 року, відповідно якої ОСОБА_1 сплатила 4000 грн. / а.с.105/.

З урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони, суд вважає, що є достатнім стягнути на користь позивача 2000 грн. понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 7, 150, 164, 165, 166 СК України, статтями 12, 13, 76-81, 141,263-265, 280-282, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704,80 грн. судового збору та 2000 грн. на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_14 (місце проживання: АДРЕСА_9 ІПН-НОМЕР_3).

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_16 (місце проживання: АДРЕСА_10, ІПН-НОМЕР_4).

Третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького (місце знаходження: вул. Велика Перспективна 41, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ: 34629018).

Повний текст рішення суду складено 26.04.2019 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда