Рішення № 81451315, 22.04.2019, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/596/15-ц

Номер провадження 2/383/144/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Замши О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Машкової О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача прокуратури Кіровоградської області - прокурора Болгарова В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, суду,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути на його користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку 535 920 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, внаслідок чого він перебував під судом і слідством протягом 44 місяців; відшкодувати йому за рахунок коштів Державного бюджету України 130 274,44 грн. недоотриманої внаслідок незаконного звільнення заробітної плати і 46 820,80 грн витрат на правову допомогу.

Позов мотивовано тим, що 08 лютого 2011 року прокурор Компаніївського району Кіровоградської області стосовно нього порушив кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем працівниками Компаніївського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - Компаніївський РВ УМВС України) в Кіровоградській області за ч.3 ст.364 КК України. 11 серпня 2011 року слідчим прокуратури Компаніївського району змінено кваліфікацію його дій з ч.3 ст.364 та ч.1 ст.365 КК України, йому пред’явлено обвинувачення за частиною першою ст.365 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2012 року він був засуджений за ч.1 ст.365 КК України до 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов'язані з владними повноваженнями на 1 рік. Згідно зі ст.75 КК України його було звільнено від відбування покарання із випробуванням, з іспитовим строком 1 рік. Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2012 року вирок Компаніївського районного суду скасовано, а справу повернуто прокурору Компаніївського району для проведення додаткового розслідування. 16 листопада 2012 року прокуратурою Компаніївського району кримінальну справу закрито. 17 січня 2013 року слідчий вніс в Єдиний реєстр досудового розслідування відомості про кримінальне правопорушення за ч.1 ст.365 КК України. Вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2014 року його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.364 КК України, призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на строк 3 роки без конфіскації майна. За ст.75 КК України його звільнено від відбуття призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки. Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2014 року вирок Бобринецького районного суду від 31 січня 2014 року скасовано, провадження № 420131201800000002 стосовно нього закрито за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.364 КК України. Посилаючись на незаконність притягнення до кримінальної відповідальності, внаслідок чого він перебував під судом і слідством протягом 44 місяців просив позов задовольнити.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд стягнув з Державної казначейської служби України на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 107184 грн. і 46820,80 грн. витрат на правову допомогу і зобов'язав ОСОБА_3 казначейство України списати у безспірному порядку на користь ОСОБА_1 зазначені суми з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України. У стягненні заробітної плати суд відмовив.

Постановою ОСОБА_4 Верховного Суду від 31.10.2018 року рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2015 року в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу залишено в силі, в частині позовних вимог про стягнення недоотриманої внаслідок незаконного звільнення заробітної плати скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2015 року вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного притягнення як обвинуваченого, і витрат на правову допомогу вирішені, то суд вирішує питання щодо стягнення недоотриманої внаслідок незаконного звільнення заробітної плати.

Під час розгляду справи позивав уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути на його користь недоотриману заробітну плату з урахуванням індексу інфляції в сумі 261959,72 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позов з урахуванням уточнень підтримали та просили його задовольнити з підстав наведених в позові.

Прокурор в судовому засіданні визнав право позивача на відшкодування недоотриманої заробітної плати, в частині стягнення інфляційних нарахувань просив відмовити. В подальшому прокурор заперечив про задоволення позовних вимог повністю, посилаючись на те, що позивача було звільнено за дисциплінарний проступок, а не через розслідування кримінальної справи.

Відповідач ОСОБА_3 казначейська служба України про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, представник якої в судове засідання не з’явився, причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази в їх сукупності прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Статтею 42 КПК України закріплене право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не виправдалися. У чинному КПК України це право закріплене вперше.

Згідно зі статтею 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Пунктом 1 частини першої статті Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратру і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною другою статті 1 Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно п.1 ст.3 Закону у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (у редакції від 30 січня 2013 року) (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 35, 38 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Безспірне списання коштів Державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у Державному бюджеті на зазначену мету.

За приписами статті 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов’язаннями держави.

Згідно зі ст.48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення ОСОБА_3 казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте ОСОБА_3 казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Відповідно до п. 8 ст. 7, пп. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України «Про ОСОБА_3 бюджет України».

Отже, стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, провадиться з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України.

Судом встановлено, що 08 лютого 2011 року прокурор Компаніївського району Кіровоградської області порушив стосовно ОСОБА_1 кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем працівником правоохоронного органу, що спричинило істотну шкоду інтересам держави у вигляді підриву авторитету діяльності органу державної влади, яким є Компаніївський РВ УМВС України в Кіровоградській області, за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України (Т.1 а.с.188).

Зазначені обставини стали підставою для проведення службового розслідування, за результатами проведення якого складено висновок про результати додаткового слубового розслідування по факту порушення кримінальної справи відносно працівників Компаніївського РВ УМВС в області, затвердженого начальником УМВС України в Кіровоградській області 16.02.2011 року (Т.1 а.с. 189-195), відповідно до якого запропоновано керівництву УМВС України в Кіровоградській області звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Наказом начальника УМВС України в Кіровградській області від 16 лютого 2011 року №292 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрвшніх справ за недбале ставлення до виконання своїх функціональних обов’язків, зловживання службовим становищем, що призвело до підриву авторитету органів внутрішніх справ та заподіяло істотну шкоду інтересам держави, свідоме ігнорування вимог п.п. 1.16, 1.27, 2.12, 2.6 Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрвшніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 року №60-дск (Т.1 а.с.196-199).

Постановами слідчого прокуратури Компаніївського району Кіровоградської області: від 11 серпня 2011 року зазначену кримінальну справу перекваліфіковано з частини третьої статті 364 КК України на частину першу статті 365 КК України (Т.2 а.с. 84); від 12 серпня 2011 року - порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 365 КК України (Т.2 а.с. 85-87); від 16 та 31 серпня 2011 року – ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 365 КК України (Т.2 а.с. 88-90; 93-95), та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (Т.2 а.с.91-92, 96-97).

Вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2012 року ОСОБА_1 засуджено за частиною першою статті 365 КК України до 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов'язані з владними повноваженнями, на один рік; згідно зі статтею 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік (Т.1 а.с.200-201).

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2012 року зазначений вирок скасовано з поверненням справи прокурору Компаніївського району Кіровоградської області для проведення додаткового розслідування (Т.1 а.с.202-208).

Постановою старшого прокурора прокуратури Компаніївського району Кіровогадської області від 16 листопада 2012 року припинено кримінальне переслідування стосовно позивача у вказаній кримінальній справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого частиною першою статті 365 КК України (Т.1 а.с.209-210).

17 січня 2013 року відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування за частиною першою статті 365 КК України (Т.2 а.с.141-142); постановою слідчого прокуратури Компаніївського району Кіровоградської області розпочато досудове розслідування (Т.2 а.с.140). Постановою слідчого від 24 квітня 2013 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України (Т.2 а.с.150-158).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2013 року стосовно позивача обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання (Т.2 а.с.159-160).

Вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України, і призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, на строк 3 роки без конфіскації майна. Відповідно до статтті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки (Т.1 а.с.211-233).

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2014 року указаний вирок скасовано, провадження стосовно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України (Т.1 а.с.234-248).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2015 року зазначену ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області залишено без змін (Т.1 а.с.249-253).

Згідно довідки Компаніївского РВ УМВС України в Кіровоградській області лейтенант міліції - начальник сектора карного розшуку Компаніївського РВ УМВС ОСОБА_1 відповідно до наказу УМВС України від 16 лютого 2011 року № 70о/с звільнений у запас Збройних сил України з 15 лютого 2011 року за пунктом 64 «є» (порушення дисципліни).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивача було звільнено саме у зв’язку з порушенням кримінальної справи, а не за дисциплінарний проступок, тому доводи прокурора про те, що позивач не має права на відшкодування втраченого заробітку на час незаконних дій, оскільки його звільнили за порушення дисципліни, суд вважає безпідставними та відхиляє.

Вказаний висновок також узгоджується з позицією ОСОБА_4 Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 жовтня 2018 року у вказаній справі та необхідність при вирішенні вимоги про відшкодування втраченого заробітку застосувати пункт 1 статті 3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратру і суду», за яким у наведених в статті 1 цього закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Отже, внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного притягнення як обвинуваченого, позивач має право на відшкодування шкоди, а тому числі недоотриманої заробітної плати, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки статті 1176 ЦК України та Закону.

Згідно довідки УМВС України в Кіровоградській області від 18.04.2019 року №828/28-2019, розмір отриманого ОСОБА_1 грошового забезпечення за липень-грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року склав 17321 грн. 74 коп. (Т.3 а.с.190).

Розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останній повний календарний місяць служби перед звільненням з ОВС (січень 2011 року) складав 2502 грн. 15 коп. (Т.1 а.с.158).

Відповідно до положень ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

За змістом ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до п.2. Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки компенсації втрати частини доходів, суд приходить до висновку, що розрахунок здійснений у відповідності до наведених вище норм чинного законодавства України, є вірним, заперечень сторони відповідача з приводу підстав нарахувань та розрахунку до суду не надходило.

Приймаючи до уваги вищевикладене та з урахуванням часу перебування позивача під слідством і судом, який становить 44 місяці, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, суду підлягає задоволенню та вважає за необхідне стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, суду, а саме втрачений заробіток за час незаконних дій, який згідно розрахунку позивача з урахуванням індексу інфляції складає 261959 грн. 72 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 176, 1176 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, суду, а саме втрачений заробіток за час незаконних дій - 261959 грн. 72 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Найменування сторін:

- позивач: ОСОБА_1, зареєстрований та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ЕВ №351237;

- відповідач: Прокуратура Кіровоградської області, місце знаходження вул. Велика Пермська, 4, м. Кропивницький, ідентифікаційний код юридичної особи 02910025;

- відповідач: ОСОБА_3 казначейська служба України, місце знаходження м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 39439980.

Повне судове рішення складено 26.04.2019 року.

Суддя О.В. Замша