Рішення № 81451220, 15.04.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/1236/17

2/465/1455/19

РІШЕННЯ

Іменем України

15.04.2019 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю третьої особи – П’ята Львівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача в якому просить визнати право власності на спадкове майно після смерті батька – ОСОБА_3 у вигляді 3/16 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивує тим, що квартира АДРЕСА_1 входить до складу ЖБК №73 у м. Львові.

Батько позивача, ОСОБА_3, згідно рішення загальних зборів членів кооперативу, був прийнятий у члени ЖБК та був вселений у квартиру АДРЕСА_2 разом із родиною – дружиною ОСОБА_2 та двома синами - ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Пайові внески батька позивача були сплачені вчасно і в повному обсязі.

14 лютого 1990 р. помер батько позивача. Заповіт не складався. Оскільки спадщина після смерті батька заявника відкрилася до набрання чинності ЦПК України, відносини спадкування регулювалися правилами ЦК УРСР 1963 р.

На день відкриття спадщини разом із спадкоємцем постійно проживали його дружина та двоє синів. Окрім цього, факт прийняття спадщини стверджується поданням до 5-ї Львівської державної нотаріальної контори відповідної заяви №542 від 10 серпня 1990 р.

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті батька були мати – ОСОБА_5, дружина – ОСОБА_2 та двоє синів – ОСОБА_1 та ОСОБА_4. ОСОБА_5 відмовилася від своєї частки у спадщині на користь внуків: ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №11157, спадкове майно складається з паєнагромадження у сумі 37740, 50 крб., що знаходиться у ЖБК №73 у м. Львові та Ѕ грошового вкладу з відповідними відсотками у відділенні Ощадбанк №63212/072 у м. Львові .

Крім того позивач зазначає про те, що його батько володів земельною ділянкою в садовому товаристві «Горизонт», що знаходиться в урочищі Голоско біля Львова.

Нещодавно позивачу стало відомо, що квартира АДРЕСА_3 цілком належить на праві власності його матері.

Згідно довідки, наданої ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» станом на 29.12.2012 р. на підставі інвентаризаційних матеріалів ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» квартира АДРЕСА_4 належить на праві особистої власності ОСОБА_2 на підставі довідки ЖБК №73 від 05.05.1993 р.

Частка позивача у спадщині становить :1/4 + половина від бабусі частки (тобто – Ѕ* ј = 1/8) = 3/8

Відтак як спадкоємець свого батька за законом, позивач має право на 3/8 частини спадкового майна, що становить 3/16 ідеальної частки спірної квартири та 3/16 ідеальних часток земельної ділянки в СТ «Горизонт», що знаходиться в урочищі Голоско під Львовом.

На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.

24 липня 2017 р. на адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву від ОСОБА_2, які мотивовані тим, що предметом спадщини було паєнагромадження, яке у відповідності до ст. 22 Статуту є коштами житлового – будівельного кооперативу, а не власністю члена кооперативу, як зазначає про це позивач.

Крім того, позивач мав право на вступ до кооперативу будучи в числі спадкоємців, однак не скористався та не реалізував можливість в подальшому отримати право власності.

На підставі вищевикаледного, просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали заявлені позовні вимоги, надали пояснення аналогічні за змістом до позовної заяви.

В судовому засіданні відповідач та його представник просили відмовити в задоволенні вищевказаного позову.

Заслухавши учасників та з'ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, щов задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст.4ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII, надалі ЦПК,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1ст. 5 ЦПК,передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.13ЦПК, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що до юрисдикції судів віднесено всі правові відносини, що виникають у державі. Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до позиції Верховного Суду України у справі №6-138 цс 13 встановлено, що за змістом ч.ч 4.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) відносини спадкування регулюються нормами ЦК України (2004 р.), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 р.), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовується нормами ЦК УРСР 1963 р.

Судом встановлено, що батько позивача, ОСОБА_3, згідно рішення загальних зборів членів кооперативу, був прийнятий у члени ЖБК та був вселений у квартиру АДРЕСА_1 разом із родиною – дружиною ОСОБА_2 та двома синами - ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

ОСОБА_3, помер 14 лютого 1990 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серії 1-СГ №460016.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №11157, спадкове майно складається з паєнагромадження у сумі 37740, 50 крб., що знаходиться у ЖБК №73 у м. Львові та Ѕ грошового вкладу з відповідними відсотками у відділенні Ощадбанк №63212/072 у м. Львові.

Відповідно до ст. 145 ЖК УРСР та п.п. 7,55 Примірного статуту ЖБК, спадщина відкривається на пай, який переходить до спадкоємців у порядку передбаченому законом (ст. ст. 524-562 ЦК УРСР 1963 р.), а члени його сімї , які проживали разом з ним, зберігають право користування житловим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них.

Відповідно до роз’яснення Верховного Суду України, якщо спадщина у зв’язку зі смертю члена кооперативу відкрилася до 1 липня 1990 р. тобто до набрання чинності Законом СРСР «Про власність» та відповідно до ст. 145 ЖК УРСР та п. 43 типового статуту ЖБК і п.п. 7.55 Примірного статуту ЖБК, спадщина відкривається не на квартиру, а на пай, який переходить до спадкоємців у порядку передбаченому законом (ст. ст. 524-562 ЦК УРСР 1963 р.), а члени його сімї, які проживали разом з ним, зберігають право користування житловим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них.

Відповідно до п. 55 Примірного статусу ЖБК, дружині члена кооперативу, що має право на частину паєнагромадження, надається перевага на вступ до кооперативу перед іншими члена сімї.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, була прийнята в члени кооперативу взамін її чоловіку, який помер у 1990 р з переоформленням паєнагромадження, при цьому за відповідачем закріплено 4-х кімнатна квартира №66 на сімю з трьох чоловік.

Згідно довідки, наданої ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» станом на 29.12.2012 р. на підставі інвентаризаційних матеріалів ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», квартира АДРЕСА_4 належить на праві особистої власності ОСОБА_2 на підставі довідки ЖБК №73 від 05.05.1993 р.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не вступив до кооперативу.

Відповідно до ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 17 Закону України «Про власність» право власності на кооперативну квартиру набувала не будь-яка особа, яка здійснювала платежі в рахунок пайових внесків, а тільки члени ЖБК та члени його сімї, які повністю внесли пайовий внесок за квартиру, надану їм у користування.

Згідно ст.321 ЦК України, право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ст.6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України,суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права .Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства,визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, про визнання права власності на спадкове майно, так як останній не вступив до кооперативу, будучи в числі спадкоємців та не реалізував можливість в подальшому отримати право власності та не оплачував витрати по експлуатації та ремонту будинку та квартири.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.12,13,80,89,223,258,259, 263-265,268 ЦПК України, суд,-

Ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю третьої особи – П’ята Львівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м. Львова.

Повний текс рішення складено 15.04.2019 р.

Суддя Ванівський Ю.М.