Рішення № 81449974, 16.04.2019, Вишгородський районний суд Київської області

16.04.2019 Справа № 363/4850/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Гавриленко Ю.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що рішенням цього ж суду від 24.12.2014 року з відповідача на його користь стягнуто заборгованість за кредитним договором № 28.4/АА-379.06.2 від 05.10.2006 року у розмірі 608,79 дол. США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 8 027 грн., пеню за несвоєчасне погашення процентів за кредитом в розмірі 66 грн. 15 коп., 3 % річних від суми простроченого кредиту у розмірі 1 040 грн. 10 коп., 3 % річних від суми прострочених процентів по кредиту у розмірі 24 грн. 45 коп., а всього стягнуто 16 832 грн. 52 коп. та 243 грн. 60 коп. судового збору. Рішення суду набрало законної сили.

Оскільки присуджені кошти відповідачка виплатила із затриманням 06 червня 2017 року, порушує питання про стягнення з відповідача 3% річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам у розмірі 509 грн. 20 коп. та суми курсової різниці погашення заборгованості за кредитним договором при виконанні рішення суду від 24.12.2014 р. у розмірі 5 130 грн. 16 коп. за період з 08.08.2014 року по 06.06.2017 року та просить покласти на відповідача судові витрати.

Представник позивача просив позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Відповідачка, в суді проти задоволення позову заперечувала, стверджувала, що рішення суду виконала, заборгованість за кредитом сплатила.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Рішенням цього ж суду від 24 грудня 2014 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 28.4/АА-379.06.2 від 05.10.2006 року у розмірі 608,79 дол. США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 8 027 грн., пеню за несвоєчасне погашення процентів за кредитом в розмірі 66 грн. 15 коп., 3 % річних від суми простроченого кредиту у розмірі 1 040 грн. 10 коп., 3 % річних від суми прострочених процентів по кредиту у розмірі 24 грн. 45 коп., а всього стягнуто 16 832 грн. 52 коп. та 243 грн. 60 коп. судового збору.

Вказаним рішенням встановлено, що заборгованість за кредитом відповідачки складає 608, 79 доларів США, що на день винесення рішення суду було еквівалентно 16 832 грн. 52 коп.

З розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідачки вбачається, що відповідачка погасила 06.06.2017 року заборгованість в сумі 16 832 грн. 52 коп. та судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп., що також підтверджується листами уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» № 10-11-б.б/5832 від 14.11.2016 року та № 12.1-11-б.б/6308 від 05.10.2018 року.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов’язання (неналежне виконання).

При цьому згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, і в разі його порушення повинен сплатити суму боргу на вимогу кредитора.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до ст. 526, 599 ЦК України.

Вказана правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-79цс14.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року в справі № 6 – 1206цс15.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що судове рішення не може змінювати змісту договірного зобов’язання, яке існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов’язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених ст.53 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що боржник, виконуючи зобов’язання за виконавчим документом у національній валюті, повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі №6-1063цс17.

Таким чином, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч.3 ст.533 ЦК.

Відповідно до п. 30.1 ст.30 закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов’язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що судове рішення не може змінювати змісту договірного зобов’язання, яке існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов’язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених ст.53 закону №606-XIV.

При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що боржник, виконуючи зобов’язання за виконавчим документом у національній валюті, повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора).

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду № 638/1841/14-ц від 15 березня 2018 року.

Отже, з дослідженого судом встановлено, що сума боргу 16 832 грн. 52 коп., яка еквівалентна 608, 78 доларів США, визначена на момент їх стягнення судом у рішенні від 24.12.2014 року.

Проте, згідно викладених вимог Закону, на день платежу (сплати 06.06.2017 року залишкової заборгованості еквівалентної 561,79 доларів США) і повного виконання зобов’язання боржником, така сума відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, згідно офіційного курсу НБУ становить вже 12 212 грн. 51 коп., а не 7 082 грн. 36 коп., як на день ухвалення рішення.

При цьому судом встановлено, що кредит віддавався боржнику в іноземній валюті - доларах США, й в цій же валюті здійснювався бухгалтерській облік погашення заборгованості.

Враховуючи викладені вище норми Закону й правові висновки касаційного суду, суд доходить висновку, що позивач вправі вимагати від боржника виконання зобов’язання у гривні в грошовому еквіваленті в іноземній валюті (на суму залишку заборгованості) на день платежу, а тому недоплачена сума боргу становить 5 639 грн. 36 коп. й підлягає стягненню з відповідачки.

Оскільки зобов’язання по поверненню грошових коштів боржником виконане з простроченням (користування боржником грошовими коштами кредитора в період з 08.08.2014 року по 06.06.2017 року) банк , згідно ст. 625 ЦК України має право вимагати від боржника сплати 3 % річних в розмірі 509 грн. 20 коп.

Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, згідно яких сума заборгованості за кредитом, станом на 06.06.2017 року, складається із:

-суми 3% від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам за період 08.08.2014 року по 06.06.2017 року, яка становить 509 грн. 20 коп.;

-суми курсової різниці погашення заборгованості за кредитним договором при виконанні рішення суду від 24.12.2014 року, яка становить 5 130 грн. 16 52 коп.,

що в загальному розмірі становить 5 639 грн. 36 коп. та сумнівів у суду не викликає

Таким чином, на користь позивача з ОСОБА_2 слід стягнути 3% річних в розмірі в розмірі 509 грн. 20 коп. та суму курсової різниці погашеної заборгованості в розмірі 5 130 грн. 16 коп.

Крім того суду представлено документальне підтвердження понесених позивачем судових витрат, які слід стягнути з відповідача.

Беручи до уваги викладене, судом виявлено порушене право позивача, яке підлягає захисту, а позов про це задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» 3% річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та проценти за період з 08 серпня 2014 року по 06 червня 2017 року в розмірі 509 грн. 20 коп. та суму курсової різниці погашення заборгованості за кредитним договором при виконанні рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 грудня 2014 року в розмірі 5130 грн. 16 коп., а всього 5 639 (п’ять тисяч шістсот тридцять дев’ять) грн. 36 (тридцять шість) коп.

Повне судове рішення складено 25 квітня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.

Позивач: ПАТ «Родовід Банк» (місце знаходження м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 17, код ЄДРПОУ - 14349442).

Відповідач: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2).

Суддя