Рішення № 81449547, 24.04.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4045/18

Провадження №2/442/145/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Павлів З.С.

з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_5. про визнання права власності, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому визнати за нею право власності на Ѕ ідеальну частину житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться на вул.Чехова 13 в м.Дрогобичі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 2002 року по 20 червня 2017 року вона проживала з ОСОБА_6 в будинку №13 на вул.Чехова в м.Дрогобичі однією сім’єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Разом із ними у будинку проживав також й батько ОСОБА_6 – ОСОБА_7. Позивач вселилася у будинок разом зі своєю малолітньою онучкою ОСОБА_8, оскільки її донька, мати останньої, поїхала на заробітки за кордон. З того часу вони всі проживали однією сім’єю у вказаному будинку, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. В 2010 році паозивач з ОСОБА_6 уклали церковний шлюб. На момент її вселення, будинок №13 на вул.Чехова, який належав ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, потребував капітального ремонту. Будинок був збудований у 1935 р., конструктивні елементи такого були дерев’яними. Сарай та літня кухня були дерев’яними. В будинку не було каналізації, води, опалення та відповідних санітарних умов, вбиральня була на вулиці. На подвір’ї був кран із водою, вода до будинку не була підведена. Перед вселенням у вказаний будинок разом з її сином від першого шлюбу ОСОБА_9 продала однокімнатну квартиру №29 на вул. Грушевського 79 в м.Дрогобичі за 7000 доларів США. Окрім цього, у неї були ще власні заощадження, так як вона мала свій кіоск на базарі, де здійснювала торгівлю промисловими товарами. ОСОБА_7 запропонував їй, що якщо вони хочуть жити у будинку, мати сім’ю, то можуть капітально відремонтувати будинок, змінити його планування, покращити умови для проживання, облагородити подвір’я. На той час, ОСОБА_6 був працевлаштований начальником ВТБ ТОВ «Центр-надра», в якому протягом семи років не платили заробітну плату і заробляв на проживання, продаючи на базарі лікарські трави, які заготовляв разом зі своїм батьком. Вона пояснила ОСОБА_7 , що чоловік грошей не має на ремонт, а тому, вони домовились про те, що вона вкладає свої особисті кошти в покращення будинку, господарських споруд, прибудинкової території і, відповідно, до вказаних нею вкладень матиме право на відповідну частину будинку. Така домовленість була між ними досягнута та зафіксована в письмовій формі. Так, за її особисті кошти було фактично здійснено ремонт будинку – проведено воду до будинку, облаштовано ванну та туалет, поміняно проводку, облаштовано газове опалення шляхом встановлення газових конветорів, облаштовано кухню, у всіх кімнатах постелено ламінат, встановлено пластикові вікна, всі нові двері (5 шт.), вхідні двері. У всіх кімнатах покручений гіпсокартон, зроблено ремонт, коридор, кухня, кімната оббиті вагонкою, в кухні, кориторі та ванній покладено плитку. Будинок та господарські споруди оббито сайдингом. Облагороджено подвір’я – покладено 100 кв.м. бруківки, облаштовано газон. Перебудовано шляхом заміни стін з дерев’яних на цегляні, перекрито літню кухню та гараж. Встановлено альтанку для відпочинку. Фактично за її особисті кошти здійснено суттєві покращення у будинку, господарських спорудах, прибудинковій території, в тому числі перепланування, перебудова, що суттєво змінило (покращило) його вартість та технічний стан. Зазначає, що не вчиняла жодних дій щодо визнання права власності на відповідну частину будинку, оскільки цього права ніхто не заперечував, у них була нормальна сім’я і з тих міркувань, що за життя батька її чоловіка ОСОБА_7, останній пропонував скласти заповіт на будинок на її онуку ОСОБА_8, яка проживає з ними разом з 2003 року. Однак, через хворобу батька це залишилось поза увагою. 20.06.2016 ОСОБА_7 помер. 16.03.2017 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого її чоловік ОСОБА_6 успадкував після смерті свого батька вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Він повідомив їй, що готуватиме документи для оформлення договору дарування на її онуку ОСОБА_8. 27.06.2017 ОСОБА_6 раптово помер. Після його смерті відкрилась спадщина на вказане вище майно. Відповідачі є дітьми покійного ОСОБА_6 Відразу після смерті батька, вони звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. На підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.10.2017 встановлено факт фактичних подружніх відносин –постійного проживання однією сім’єю як чоловіка і жінки без шлюбу її та ОСОБА_6 з 01 вересня 2002 року по 27 червня 2017 року. У даному рішенні встановлено, що за весь час спільного проживання вона разом із ОСОБА_6 були пов’язані спільним побутом, разом вели господарство, робили покупки, прибирання, оплачували комунальні послуги, робили інші витрати, спрямовані на забезпечення життєдіяльності сім’ї, за її особисті кошти було проведено капітальний ремонт будинку. Зважаючи на те, що відповідачі заперечують її право на відповідну частину будинку, змушена звертатись до суду з даним позовом.

27.06.2018 ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позовну заяву залишено без руху, позивачу повідомлено про необхідність виправити недоліки позовної заяви в п’ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

26.07.2018 позивачем недоліки позовної заяви усунено.

27.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 22.08.2018.

22.08.2018 підготовче судове засідання відкладено за клопотання позивача на 19.09.2018.

22.08.2018 представником відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_10 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому покликається на те, що подання ОСОБА_2 даної позовної заяви свідчить про зловживання нею своїми процесуальними правами, що суперечить завданню цивільного судочинства і призводить до порушення прав відповідачів, зокрема щодо оформлення у встановлений законом термін і спосіб своїх прав на спадщину після смерті батька ОСОБА_6. Зокрема, в провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області знаходилась цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від 16.02.2018 про визнання за позивачем права власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться на вул.Чехова 13 в м.Дрогобичі Львівської області. На підставі заяви від 30.05.2018 позивач подала до суду заяву про залишення позову без розгляду. На підставі даної заяви ухвалою суду позов залишено без розгляду. Дана позовна заява є ідентичною із тою, що залишена без розгляду. Окрім цього, вказує на безпідставність і необґрунтованість, оскільки доводи позивача про наявність підстав для визнання за нею права власності на житловий будинок з господарськими спорудами, суперечать вимогам чинного законодавства, тим більше, що на даний час щодо вказаного майна відкрита спадщина після смерті батька відповідачів – ОСОБА_6, який помер 27.06.2017. До 2000 року його довіритель ОСОБА_4 проживав разом із своїми батьками у спірному будинку. В 2000 році шлюб між батьками розірвано і з цього часу він разом із мамою проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1. Батько після розірвання шлюбу не приділяв належної уваги вихованню і розвитку свого сина, не цікавився його життям. Під час спільного проживання у спірному будинку протягом 1993 – 2000 року його мати ОСОБА_11 разом з чоловіком здійснили капітальний ремонт спірного будинку, а також перебудували літню кухню, яка до цього була дерев’яною та зробили внутрішні ремонтні роботи у літній кухні. А тому покликання позивачки про те, що будинок потребував капітального ремонту є надуманими. Незадовго після смерті батька ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Проте, у зв’язку із тим, що позивач, зловживаючи своїми процесуальними правами, звертаючись до суду із даними позовами до суду, так, і не отримав свідоцтва про право на спадщину після смерті батька. Спростовує покликання позивачки на домовленість між нею та його дідусем про те, що вона вклала особисті кошти у покращення спірного будинку, господарських споруд і прибудинкової території, а взамін вона отримає частку у будинку, зокрема вказує на те, що після смерті ОСОБА_7 нотаріусом було видано ОСОБА_6 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 16.03.2017, а тому єдиним власником спірного будинку після смерті ОСОБА_7 з березня 2017 став ОСОБА_6 Вказує також й на безпідставність доводів позивачки про те, що до вказаних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про власність», який втратив чинність 20.06.2007, оскільки спірні правовідносини на вказаний будинок виникли ще у 2002 році при досягненні вище згаданої домовленості. Зважаючи на те, що право власності у спадкодавця виникло у березні 2017, то є безпідставними і необґрунтованими доводи позивача про те, що до вказаних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про власність». Звертає увагу також й на те, що його довіритель ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як діти спадкодавця, по закону є спадкоємцями першої черги. Просить в задоволенні позову відмовити.

29.08.2018 представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_12 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує необґрунтованість, невідповідність нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачкою на підтвердження своїх покликань про перебування з ОСОБА_6 у фактичних шлюбних відносинах в період з 2002 по 2017, а також про укладення в 2010 році церковного шлюбу – не представлено суду жодного доказу. Не заслуговує на будь-яку увагу голослівні доводи позивачки про те, що спірний будинок потребував капітальний ремонту, оскільки для встановлення такої фактичної обставини не представлено суду доказів, якими можуть бути виключно дефектний акт, складений суб’єктом господарювання, що володіє відповідною ліцензією, кошторисна документація, акт дослідження судового експерта. Стверджує про те, що спірний будинок впродовж всього часу знаходився в належному технічному стані, оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 систематично проводили ремонти. Ще до 2002 року спірний будинок був обладнаний водопостачанням, водовідведенням, пічним опаленням і мав санвузол із вбиральнею в будинку та вбиральнею на вулиці, а після 2002 проводились виключно поточні ремонти і за рахунок коштів ОСОБА_7. Ремонтні роботи, про проведення яких вказує позивач, згідно вимог чинного законодавства потребували вироблення проектної та дозвільної документації, проте, позивачкою такі суду не представлено. У випадку ж проведення таких робіт, таке перепланування, будівництво вважалось би самовільним. Окрім цього, позивачкою на підтвердження зазначеного не представлено договору будівельного підряду, проектно-кошторисної документації, документів про придбання будівельних матеріалів, актів виконаних робіт за період з 2002-2017 рр. Разом з тим, дані Технічного паспорту на спірний будинок та покликання позивачки на проведені нею роботи різняться, зокрема: як вбачається із Характеристики будинку, господарських будівель і споруд станом на 16.12.2016 усі стіни будинку дерев’яні і цегляних, як про те, вказує позивачка – немає; опалення – пічне, а не за допомогою газових конвекторів. В Експлікації станом на 16.12.2016 не має відомостей про самовільно збудовану або переобладнану площу, як про це зазначає позивачка. Маються лише дані про те, що замість 3 кухонь, як зазначено в Свідоцтві про право на спадщину по за кону від 02.08.1991 року, є 2 кухні. Отже житлова кухня використовується як житлова кімната, за рахунок чого і збільшилась житлова площа будинку до 61,3 кв.м. проти 49,2 згідно даного Свідоцтва. Позивачкою також й не представлено згадуваної у позовній заяві домовленості про перехід у власність їй частини будинку у випадку покращення житлових умов. Інші ж покликання позивачки так само є голослівними та не підтвердженими жодними доказами.

19.09.2018 підготовче судове засідання відкладено через неявку позивачки у зв’язку із хворобою на 26.10.2018.

26.10.2018 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 07.12.2018, залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_5, витребувано у ОСОБА_2 ряд документів та за клопотання представника позивача викликано в судове засідання та допитати свідків.

07.12.2018 розгляд справи відкладено через неявку сторони позивача на 27.12.2018.

27.12.2018 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_12 на 28.01.2019.

28.01.2019 розгляд справи відкладено через неявку позивачки на 26.02.2019.

26.02.2019, 12.03.2019 справа слухалась по суті, оголошено перерву до 29.03.2019.

29.03.2019 розгляд справи відкладено за клопотання представника відповідача ОСОБА_13 на 12.04.2019.

12.04.2019 розгляд справи відкладено за клопотання представника позивачки ОСОБА_14 на 24.04.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_12 в судовому засіданні позов заперечив через його необґрунтованість та безпідставність, просив в задоволенні такого відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_10 в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у відзиві, просить в задоволенні позову відмовити.

Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_5 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, з приводу задоволення позову покладається на думку суду.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін, покази свідків, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживала однією сім’єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу із ОСОБА_6 в період часу з 01.09.2002 по 27.06.2017.

Даний факт встановлено рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.10.2017 у справі №442/5467/17. (а.с.17)

ОСОБА_6 помер 20 червня 2017 року.

Сторонами визнано та не оспорюється той факт, що з 2002 року ОСОБА_2 проживала із ОСОБА_6 в будинку №13 на вул.Чехова в м.Дрогобичі Львівської області. Разом із ними проживав батько ОСОБА_6 – ОСОБА_7, який помер 20.06.2016.

Вищевказаний житловий будинок разом із господарськими будівлями та спорудами на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.08.1991 належав ОСОБА_7. (а.с.13)

Після смерті ОСОБА_7, 16.03.2017 ОСОБА_6 отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться в м.Дрогобичі Львівської області на вул.Чеховій 13, належного спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 02.08.1991 №2-1381. Житловий будинок позначений в технічному паспорті літ. «А-1» дерев’яний, складається з чотирьох житлових кімнат, площею 61,3 кв.м., двох кухонь, двох коридорів. Загальна площа будинку – 97,3 кв.м. До будинку відноситься господарські будівлі: сарай «Б», дерев’яно-цегляна літня кухня «В», бетонне замощення «І», огорожа з металевої сітки «1».

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є дітьми померлого ОСОБА_6 (а.с.48, 74)

Після смерті батька ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини.

У відповідності до вимог ст.1261 ЦК України відповідачі, як діти ОСОБА_6, є спадкоємцями першої черги, а позивачка, беручи до уваги встановлений судом факт проживання її із ОСОБА_6 однією сім’єю, в силі ст.1264 ЦК України є його спадкоємицею четвертої черги.

На підтвердження позовних вимог позивачкою представлено суду: робочий проект реконструкції житлового будинку за 2003 рік, розроблений НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ, чеки на придбання будівельних матеріалів в кількості 10 шт., замовлення на пластикові вікна від «Світ комфорту» від 28.06.2005, накладні на придбання будівельних матеріалів за 2004 – 2005 роки, видані МПП «Славутич».

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Христов проти України" від 19.02.2009 року суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або вираховування кожного доказу (групи доказів).

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд враховано принцип процесуальної рівності сторін і, враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»), при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Дослідивши представлені позивачкою вищевказані докази, беручи до уваги заперечення відповідачів, враховуючи покази свідків, суд вважає такі суперечливими, та не може визнати їх достовірними на підтвердження факту проведення саме позивачкою будівельних та ремонтних робіт з покращення спірного житлового будинку, оскільки представлений суду робочий проект реконструкції житлового будинку за 2003 рік, розроблений НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ виготовлений на ім’я тогочасного власника будинку – ОСОБА_7 Разом з тим, позивачкою не представлено суду доказів на підтвердження використання придбаних нею будівельних матеріалів, які вказані у представлених чеках, квитанціях, саме на реконструкцію, ремонт спірного житлового будинку і саме до 2007 року (строк дії Закону України «Про власність»), а тому вважає, що в задоволенні позову слід відмовити у зв’язку із недоведеністю.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 264, 430 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_5. про визнання права власності – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Павлів З.С.