Ухвала суду № 81449138, 25.04.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/5257/15-ц

Провадження № 2-п/442/16/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої – судді Павлів З.С.

з участю секретаря судового засідання – Михавко І.І.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі №442/5257/15ц, провадження №2-п/442/16/2019 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

15.04.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/5257/15-ц від 18.08.2015 за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до неї про стягнення заборгованості, покликаючись на те, що її не було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, про її розгляд справи та про рішення суду за результатами розгляду. Про рішення суду їй стало відомо 10.04.2019, а саме за місцем її роботи її повідомили про надходження від державного виконавця постанови про примусове виконання виконавчого листа №442/5257/15ц, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 02.09.2015, якою підприємство зобов’язано здійснювати відрахування з її заробітної плати погашення суми боргу в розмірі 11025,58 грн. Окрім цього, просить визнати виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду таким, що не підлягає виконанню.

ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд заяви про перегляд заочного рішення у її відсутності, просить таку задоволити.

Представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд заяви про перегляд заочного рішення у його відсутності. Заяву заперечує, покликаючись на те, що така подана із закінченням процесуального строку, встановленого законом, а отже повинна бути залишена судом без розгляду. Вважає, що відповідач була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

У відповідності до ч.2 ст.286 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п’ятнадцяти днів з дня її надходження.

Враховуючи визначені законодавством строки для розгляду заяви про перегляд заочного рішення, а також беручи до уваги те, що позивач скористався своїм правом подати відзив на таку заяву, то суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви у відсутності сторін.

Встановлено, що 18.08.2015 Дрогобицьким міськрайонним судом ухвалено заочне рішення у цивільній справі №442/5257/15ц за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» 9452,38 грн. заборгованості за кредитним договором №R53100324391В від 31.08.201 в розмірі 9452,38 грн. та 243,60 грн. судового збору.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що судом скеровувалась відповідачці ОСОБА_1 кореспонденція (ухвала про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та додатками до неї, та рішення суду) за адресою реєстрації останньої (збігається із адресою прописку у паспорті).

Кореспонденція повернулася по причині «закінчення терміну зберігання».

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однією з засад цивільного судочинства, згідно п.11 ч.3 ст.2 ЦПК України є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, повязаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п. 36). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства», (п. 57). Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини застосовувані державою обмеження в доступі особи до національного суду не повинні звужувати чи зменшувати залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або такою мірою, що буде нівельована сама суть права. Більше того, встановлене державою обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети і якщо не буде забезпечено пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (п. 65), рішення від 18 лютого 1999 р. у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (п. 59), рішення від 10 травня 2001 р. у справі «Т.Р. та К.М. проти Сполученого Королівства» (п. 98), рішення від 10 травня 2001 р. у справі «Z. Та інші проти Сполученого Королівства» (п. 93), рішення від 12 липня 2001 р. у справі «ОСОБА_5 Ганс-Адам II проти Німеччині» (п. 45).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення заочного рішення, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Практично ті самі положення закріплені в чинній на даний час редакції ЦПК України. Зокрема, згідно ч. ч. 2, 3, 4 ст. 284 ЦПК України, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

ЄСПЛ у справі «Христов проти України» (п. п. 33, 34) вкотре повторив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обовязкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), N 52854/39, п. 52, ECHR 2003-IX). ЄСПЛ має визначити, чи органи влади здійснювали свої повноваження порушити та провести екстраординарну процедуру перегляду судової постанови таким чином, щоб забезпечити, наскільки це можливо, справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства (див., mutatis mutandis, справи «Нікітін проти Росії» (Nikitin v. Russia), N 50178/99, п. 57, ECHR 2004-VIII, та «Савінський проти України» (Savinskiy v. Ukraine), N 6965/02, п. 23, від 28 лютого 2006 року).

У справі яка розглядається доводи заяви відповідача по факту переслідують лише одну мету домогтися повторного розгляду справи виходячи з мотивів про наявність у сторін іншого спільно набутого майна, що не може вважатись істотною та непереборною обставиною, яка матиме значення для правильного вирішення справи, адже відповідач не позбавлена можливості звернутись до суду з таким позовом відносно іншого майна, поділ якого заочним рішенням суду не проводився. Як до, так і під час судового засідання нотаріально посвідченої заяви про відмову позивача від поділу спірного гаража відповідач не долучила.

З огляду на це, а також враховуючи, що строк для подання заяви про перегляд заочного рішення пропущено без поважних причин, суд не вбачає підстав для його поновлення, адже в такому випадку існуватиме порушення принципу юридичної визначеності, тобто поваги до остаточного рішення суду, що також буде неспівмірним між інтересами позивача і необхідністю провести екстраординарну процедуру перегляду судового рішення.

Відповідач, не позбавлена можливості оскаржити дане рішення в загальному порядку.

У відповідності до ч.4 ст.287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу заявниці на те, що чиним ЦПК України визначено окремий порядок розгляду заяв про визнання виконаівчих листів такими, що не підлягають виконанню, що унеможливлює судом даної вимоги в межах розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Керуючись ст.ст.287-288 ЦПК України, -

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі №442/5257/15ц, провадження №2-п/442/16/2019 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Павлів З.С.